Постанова № 18584793, 03.10.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2011 р.                                                           Справа № 5021/400/2011

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О. , суддя Кравець Т.В. , суддя  Крестьянінов О.О.

при секретарі Міракова Г.А.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність від   28.03.2011 р.;

відповідача - ОСОБА_2, довіреність від 01.07.2011 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Сумиобленерго”, м. Суми, (вх. № 2802С/2-6) на рішення Господарського суду Сумської області від 02.06.2011 р. у справі № 5021/400/2011 (суддя Моїсеєнко В.М.)

за позовом Фізичної особи –підприємця ОСОБА_3,                     м.  Суми

до Відкритого акціонерного товариства “Сумиобленерго”, м. Суми

про визнання недійсним рішення, -

в с т а н о в и л а :

В лютому 2011 р. ФОП ОСОБА_3 звернувся до місцевого господарського суду з позовом до ВАТ “Сумиобленерго”, в якому просив суд визнати недійсним рішення комісії ВАТ “Сумиобленерго” про нарахування обсягу та вартості не облікованої електричної енергії в сумі 34385,56 грн., оформлене протоколом від 21.12.2010 р., з посиланням на те, що вказане рішення від 21.12.2010 р. було прийнято з порушенням норм чинного законодавства, адже є невірним нарахування обсягу недоврахованої електричної енергії на потужність 35 кВт за 24 години роботи без вихідних, а додатком № 12 до договору режим роботи визначено 8 годин на добу, тобто  такий режим роботи обладнання і відповідає дійсності. Також, на думку позивача,  не вірно був застосований для розрахунку пункт 2.5. “Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією”, затвердженої Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04.05.2006 р. № 562, не вірно застосована тризмінна робота обладнання.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 02.06.2011 р. (суддя Моїсеєнко В.М) позов було задоволено, визнано недійсним рішення комісії ВАТ “Сумиобленерго” по розгляду акту  № 008229 від 17.12.2010 р. про порушення “Правил користування електроенергією” та інших законодавчих актів, оформлене протоколом від 21.12.2010 р., та стягнуто з відповідача на користь позивача 85,00  грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

Зазначене рішення від 02.06.2011 р. вмотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується факт того, що рішення відповідача про нарахування вартості недорахованої електроенергії, яке оформлене у вигляді  протоколу,  було прийнято з порушенням норм чинного законодавства, а отже позовні вимоги правомірні, обґрунтовані і такі, що підлягають задоволенню.

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм чинного законодавства просить скасувати це рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Позивач у своєму запереченні на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, з посиланням на необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для скасування або зміни рішення Господарського суду Сумської області від 02.06.2011 р.

В судовому засідання 04.08.2011 р. представник відповідача заявив клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги у даній  справі за межі двохмісячного строку та відкласти розгляд справи, у зв’язку з необхідністю надання правового обґрунтування позиції по справі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.08.2011 р. було задоволено клопотання представника відповідача про продовження строку розгляду апеляційної скарги у даній  справі за межі двохмісячного строку, розгляд справи відкладено на 27.09.2011 р., і зобов’язано сторони надати додаткові докази у справі, а саме: 1) позивачу - акт технічного огляду, яким була визначена максимальна сумарна потужність струймоприймачів на день складання акту порушення; пояснення стосовно підписання стосовно акту перевірки без зауважень; докази надання відповідачу інформації щодо паспортних даних струймоприймачів; пояснення щодо відмови від виїзду на об’єкт для вимірювання струму навантаження при підключенні всіх струймоприймачів; 2) відповідачу - останній акт контрольного огляду засобу обліку; обґрунтування нарахування обсягу недорахованої електричної енергії (відповідно до пункту “в” п. 2.5 «Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією») за 24 години роботи без вихідних, не обрахування максимальної потужності струймоприймачів, наявних у позивача (відповідно до пункту “а” п. 2.5 «Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією»), не проведення вимірювання потужності при підключенні всіх струймоприймачів споживача (відповідно до пункту “б” п. 2.5 «Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією»).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача і відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та відповідачем  був укладений договір  про постачання електричної енергії № 108с від 04.08.2003 р. (а.с. 11-14).

Згідно розділу 1 вказаного договору Постачальник ( відповідач)  поставляє електричну енергію Споживачу (позивачу), а Споживач (позивач)  сплачує Постачальнику (відповідачу)  її вартість та здійснює інші платежі згідно умовам цього договору та додатками до нього, які є його невід'ємними частинами. Зокрема згідно з додатком № 12 , встановлено потужність та кількість роботи споживача: 35 кВт та 8 год. на добу відповідно (а.с. 15).

17.12.2010 р. представниками відповідача  була проведена перевірка об'єкта в с. Верхня Сироватка Сумського району Сумської області, що належить позивачеві, за результатом якої був складений акт про порушення Правил користування електричною енергією (надалі - ПКЕЕ) № 008229 від 17.12.2010 р.

Перевіркою було виявлено порушення цілісності пломби енергопередавальної організації  № лічильника 130699, що є порушенням п. 6.40 ПКЕЕ.

При цьому в акті зазначено, що встановлена потужність 35 кВт, кількість годин роботи 24 години на добу без вихідних.

Акт про порушення ПКЕЕ № 008229 від 17.12.2010 р. був розглянутий на засіданні відповідної комісії ВАТ “Сумиобленерго”, яка прийняла рішення про донарахування позивачеві вартості недоврахованої електричної енергії у сумі 34 385,56 грн. Рішення оформлено протоколом від 21.12.2010 р.

На думку позивача, вищезазначене рішення комісії від 21.12.2010 р. ВАТ “Сумиобленерго” за результатами розгляду Акту про порушення ПКЕЕ № 008229 від 17.12.2010 р. було прийнято з порушенням норм чинного законодавства, а тому позивач просив суд  визнати це рішення недійсним.

Колегія суддів з таким твердженням позивача не погоджується, виходячи з наступного.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законодавством порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги сторін. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами.

Статтею ст. 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Приймаючи оскаржуване рішення від 02.06.2011 р., місцевий господарський суд в порушення вимог вищезазначених ст.ст. 32, 43 ГПК України не взяв до уваги письмовий доказ (а саме акт № 008229 від 17.12.2010 р. Про порушення "Правил користування електроенергією" та інших законодавчих документів) щодо порушення позивачем ПКЕЕ, затверджених постановою національної комісії з питань регулювання електроенергетики № 28 від 31.07.1996 р., в пункті 41 яких встановлено, що в Акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків.

Так, з вищезазначеного акту (а.с. 16) вбачається, що в графі “Перелік приєднаних до електромережі струмоприймачів, їх кількість, встановлена потужність та кількість годин їх роботи” зазначено: «Р - 35 кВт., Кв - 0,5, час використання - 24 години на добу без вихідних».

Зазначений акт був підписаний позивачем без зауважень, а отже, відповідно, він погодився з порушенням, що вказано в даному акті, а також з записаними в Акті вихідними даними, що необхідні для проведення розрахунку.

Відповідно до п. 6.41 Правил, Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акту, зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції з матеріалів справи, позивачем не було надано жодних зауважень щодо суті складеного акту та виявленого порушення вихідних даних, які записані в Акті і є необхідними для проведення розрахунку.

Щодо посилань позивача про те, що ним «було поставлено підпис лише про отримання примірника акту про порушення Правил користування електричною енергією № 008229 від 17.12.2010 року...», а також, що «бланк акту про порушення ПКЕЕ не містить граф для написання заперечень Споживачем», колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані посилання не можуть бути прийнятими до уваги, адже, підписуючи спірний акт, позивач не міг не помітити, що одразу під його підписом у акті вказано, що Акт «Про порушення…»вважається дійсним у разі відмови споживача від його підпису, й при цьому складається акт про відмову від підпису раніше складеного Акта. Такої відмови від підпису в матеріалах справи не має.

Також колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідачем не було проведено експертизу засобу обліку, адже зазначений висновок суду першої інстанції суперечить п. 2.1 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 р. N 562 (далі Методика), відповідно до якого у разі незгоди споживача із зафіксованим  в акті порушень фактом пошкодження пломб та/або засобів обліку факт пошкодження установлюється експертизою, проведеною відповідно до законодавства. Позивач визнав пошкодження пломби, що підтверджується підписаним ним особисто вищезазначеним Актом № 008229 від 17.12.2010 р., згідно якого «при перевірці встановлено: (докладний опис порушень) порушення цілісності пломби енергопередавальної організації № лічильника 130699, що є порушенням п. 6.40 ПКЕЕ показники лічильника 5011». Також наявність пошкодження пломби позивач підтвердив під час засідання комісії по розгляду актів, що було зафіксовано у протоколі від 21.12.2010 р. (а.с. 17), а також було встановлено в судовому засіданні під час розгляду даної справи в суді першої інстанції і відображено в оскаржуваному рішенні господарського суду.

Крім того, оскаржуване рішення було мотивоване тим, що в п. 4.2.3 Договору “Про постачання  електричної  енергії”   №   108с   від   04.08.2003 р. передбачено відповідальність споживача за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у п'ятикратній вартості різниці фактично спожитої та договірної величин.

Натомість, як вбачається із зазначеного Договору, пунктом 4.2.3 цього договору встановлено, що: Споживач сплачує Постачальнику вартість електроенергії, розраховану, виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання (згідно з методикою, затвердженою НКРЕ), у разі таких дій споживача:  самовільного   внесення   змін   у   схеми   обліку   електроенергії;   пошкодження   засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття пломб з засобів обліку; споживання електроенергії поза засобами обліку; інших умов, визначених методичними рекомендаціями НКРЕ. Відповідно до додатку № 13 до Договору, який внесено додатковою угодою №108с/3 від 29.12.2006 р., приєднана потужність електроустановок складає 35 кВт., хоча вищезазначені положення Договору не були враховані судом, як і те що Позивач не надав суду жодних доказів про надання Відповідачу паспортних даних струмоприймачів, наявних у Позивача. Також, виходячи з умов зазначеного пункту Договору, кількість годин використання електрообладнання при проведенні донарахування визначається не виходячи з годин роботи, зазначеної в Договорі,  а виходячи із фактичного використання електрообладнання. Відповідно до п. 2.5 Методики -   t доб –тривалість роботи обладнання протягом доби (год.), становить: при однозмінній роботі споживача - t = 8; двозмінній роботі споживача - t = 16; при тризмінній роботі споживача - t = 24; при інших режимах роботи визначається на підставі Договору. Відповідно до зазначеного пункту Методики надано варіанти для застосування тривалості роботи електрообладнання, відповідно до змін роботи. І  тільки у разі іншого режиму роботи час використання обладнання визначається на підставі Договору.

Пунктом 42 Правил передбачено, що Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності  з  дня  вручення  протоколу  споживачу.   Разом  з  протоколом  споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків. Споживач має право оскаржити рішення комісії в суді. У разі звернення до суду впродовж 10 робочих днів з дня вручення протоколу споживачу останній має право не оплачувати виставлені рахунки до вирішення спірних питань у судовому порядку.

Позивач не скористався наданим йому правом щодо оскарження рішення комісії на протязі 10 днів, і звернувся до суду з позовною заявою лише тільки 18.02.2011 р., що свідчить про те що позивачем було порушено терміни оскарження рішення комісії по розгляду актів.

Крім того, 19.01.2011 р. позивач звернувся до відповідача з листом про укладення договору на погашення заборгованості в сумі 34385,66 грн. по акту № 008229 від 17.12.2010 р. на термін 6 місяців та гарантував оплату. Також позивач 25.05.2011 р., до прийняття оскаржуваного рішення господарським судом, здійснив оплату по Акту в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою за 25.05.2011 р. Вищезазначене свідчить про те, що позивач визнав нараховану по Акту суму правомірною і рішення комісії по розгляду актів законним. Господарським судом при прийнятті рішення не було враховано зазначених фактів.

Крім того, відповідно до позовних вимог Позивач просить визнати недійсним рішення комісії Відкритого акціонерного товариства "Сумиобленерго" по розгляду акту № 008229 від 17.12.2010 р., проте позивач не ставить питання про скасування оперативно-господарських санкцій, відповідно до положень ч. 2 ст. 237 ГПК України.

Як вважає позивач, оформлене протоколом рішення комісії від 21.12.2010 р., прийняте за результатом розгляду акта про порушення Правил користування електричною  енергією,   за   своєю   правовою   природою   є   актом ненормативного характеру, який має обов'язковий характер для споживача щодо сплати вартості недоврахованої електричної енергії.

Відповідно до ст. 235 ГК України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції–заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Частиною 1 ст. 236 ГК України встановлено види господарсько-оперативних санкцій, серед яких, зокрема, передбачено встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо.

Згідно ч. 2 вищезазначеної статті перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Отже, зі змісту вказаних положень чинного законодавства вбачається, що рішення постачальника електричної енергії про нарахування вартості недоврахованої спожитої електроенергії є саме оперативно-господарською санкцією, а не актом ненормативного характеру в розумінні ч. 2 ст. 20 ГК України.

Згідно ч. 2 ст. 237 ГК України порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

З огляду на зазначені обставини апеляційний господарський суд вважає, що відсутні підстави для визнання недійсним оскаржуваного рішення відповідача, оформленого протоколом від 21.12.2010 р. як такого, що відноситься до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів) і, тому, обраний позивачем спосіб захисту своїх прав є неправомірним, а позовні вимоги не підлягаючими задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду України від 29.11.2010 р.  у справі № 2-15/1783-2009 та від 04.04.2011 р. у справі № 2-24/912-2010, які, відповідно до приписів ст. 11128 ГПК України,  є обов’язковими для всіх судів України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до п. 5 ст. 54 ГПК України позивач зобов’язаний викласти в позовній заяві обставини, на які ґрунтуються його вимоги, надати докази, що підтверджують позов.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи оскаржуване рішення Господарський суд Харківської області необґрунтовано задовольнив позовні вимоги, а отже вказане рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга відповідача має бути задоволеною.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 2 ст. 103, п.п. 1-4  ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Сумиобленерго”, м. Суми, задовольнити.

Рішення Господарського суду Сумської області від 02.06.2011 р. у справі № 5021/400/2011 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Кравець Т.В.

Суддя                                                                                         Крестьянінов О.О.

Повний текст постанови підписаний 03.10.2011 р.