Постанова № 18584756, 28.09.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2011 р. Справа № 63/286-10

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я. , суддя Гончар Т. В. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача - Крячка Ю.В. (директор),

відповідача - ОСОБА_2 (особисто),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3226Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 04.01.11 р. у справі № 63/286-10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфтріумф", м. Харків

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 54 133,15 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліграфтріумф" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 заборгованість за договором підряду від 13.01.2006 року № 01/01-06 у розмірі 54 133,15 грн., з яких: 48 000,00 грн. - збитків та 6 133,15 грн. - пені. Вимоги позивач обґрунтовує не виконанням відповідачем на момент звернення до суду своїх зобов'язань за вказаним договором та відмовою від цього договору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04 січня 2011 року у справі № 63/286-10 (суддя Погорелова О.В.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфтріумф" 48 000,00 грн. збитків, 6133,15 грн. пені, 541,33 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю “Поліграфтріумф” оригінал додаткової угоди від 23. 02. 2006 року № 1 до договору від 13.10.2006 року № 01/01-06.

Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю “Поліграфтріумф” документи, які підтверджують право власності на земельну ділянку № 2 (згідно додатку № 2 до договору від 13.10.2006 року № 01/01-06 на аркуші справи 13), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, або документи які підтверджують право користування даною земельною ділянкою.

Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю “Поліграфтріумф” документи, які підтверджують право на забудову за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці № 2 (згідно додатку № 2 до договору від 13.10.2006 року № 01/01-06 на аркуші справи 13).

Повністю скасувати рішення господарського суду Харківської області від 04.01.2011 року по справі № 63/286-10 вх. № 9582/5-63 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Поліграфтріумф” до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 54 133,15 грн.

Прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Поліграфтріумф” до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 54 133,15 грн. Свою незгоду з прийнятим рішенням відповідач, зокрема, обґрунтовує тим, що господарським судом Харківської області при прийнятті оскаржуваного рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, а саме: судом неповно зясовані обставини, що мають значення для справи, судом була неправомірно стягнена пеня, а також відповідач не приймав участі у розгляді справи з об'єктивних причин, у звязку з чим був позбавлений права на заперечення проти позову та надання своїх доказів та доводів щодо незаконності вимог позивача, а також на подання в порядку статті 60 Господарського процесуального кодексу зустрічного позову про стягнення збитків.

У запереченнях на апеляційну скаргу позивач з вимогами скарги не погоджується, вважає її необґрунтованою та безпідставною, тому просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 04.01.2011 року у даній справі залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та запереченнях на апеляційну скаргу доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Матеріали справи свідчать, що 13.01.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліграфтріумф" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір № 01/01-06 (далі договір), відповідно до умов якого відповідач взяв на себе зобов'язання щодо виготовлення та встановлення забору, довжиною 492 п.м. за адресою: АДРЕСА_2, а позивач зобов'язався прийняти виконану роботу та оплатити її (п.п.1.1., 1.2.).

Відповідно до пункту 3.1 договору, загальна вартість робіт складає 60 000,00 грн.

У відповідності до п. 3.2.1 договору з загальної суми договору позивач повинен здійснити авансування робіт у розмірі 48 000,00 грн., а решту - 12000,00 грн. позивач повинен сплатити на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання обома сторонами акту приймання-передачі робіт (п. 3.2.2).

23.02.2006 року між сторонами правочину була підписана додаткова угода № 1 до договору, відповідно до якої був змінений п. 1.5 договору та відповідно до нової його редакції, відповідач мав виготовити та відвантажити на склад позивача складові частини забору в термін до 31.10.2007 року.

На виконання умов договору, платіжними дорученнями № 1 від 16.01.2006 року та № 74 від 17.01.2006 року позивач перерахував на користь відповідача 48 000,00 грн.

Таким чином, ТОВ "Поліграфтріумф" свої зобов'язання за договором виконало належним чином, проте відповідач свої зобов'язання за договором щодо виготовлення та встановлення забору, довжиною 492 п.м. за адресою: АДРЕСА_2 не виконав.

Статтею 612 Цивільного Кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не здійснив жодних дій по виконанню своїх зобовязань за укладеним договором. Отже він вважається таким , що порушив строки здачі робіт.

Відповідно до частини 2 статті 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Наведене вище змусило ТОВ "Поліграфтріумф" звернутися до господарського суду Харківської області з відмовою від договору № 01/01-06 від 13.01.2006 р. та відповідним позовом.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що зобов'язання повинно виконуватись належним чином і у встановлений строк, позовні вимоги позивача в сумі 48 000,00 грн. визнав обґрунтованими і підтвердженими наданими суду відповідними доказами цілком законно та у відповідності до вимог діючого законодавства.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 6 133,15 грн. за період з 01.12.2009р. по 01.06.2010 р. за порушення умов договору підряду від 13.01.2006 року № 01/01-06.

Статтею 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 ЦК України та статті 231 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Особливості порядку застосування штрафних санкцій передбачено статтею 232 Господарського кодексу України, відповідно до частини 6 якої, нарахування таких санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платник коштів сплачує на користь їхнього одержувача за прострочення платежу, пеню в розмірі встановленому угодою сторін. Пунктом 3 Закону передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що у разі порушення строків здачі робіт відповідач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості договору за кожен день прострочення.

В позовній заяві ТОВ "Поліграфтріумф" розрахунок пені в сумі 6 133, 15 грн. здійснив виходячи з вартості договору 60000,00 грн. та 182 днів прострочення відповідачем виконання свого зобовязання по договору за період з 01.12.2009р. по 01.06.10р., що не узгоджується з приписами вищенаведених норм матеріального права.

Так на виконання умов додаткової угоди № 1 до договору, відповідно до якої був змінений п. 1.5 договору, відповідач мав виготовити та відвантажити на склад позивача складові частини забору в термін до 31.10.2007 року. Пунктом 5.2 договору не встановлено періоду нарахування штрафних санкцій за прострочення зобов'язання. Тому таке нарахування санкцій ( період з 01.11.2007 р. по 01.05.2008 р.) припиняється через шість місяців від дня ( 31.10.2007 ), коли зобов'язання мало бути виконано, а саме з 02.05.2008 р.

Крім того, виходячи з вищенаведених норм права та визначення самого терміну, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, нарахування ж позивачем неустойки здійснено із суми договору, що також не узгоджується та суперечить нормі закону.

Отже розрахунок позивача в частині стягнення пені в розмірі 6 133, 15 грн. за період з 01.12.2009р. по 01.06.10р., є необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам матеріального права.

Задовольняючи позов в частині стягнення пені суд першої інстанції не врахував вимог вищевказаних норм матеріального права та дійшов невірного висновку про задоволення позову в цій частині вимог, з чим не може погодитися колегія суддів апеляційної інстанції. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню та прийняттям нового рішення, яким у задоволенні позову в цій частині вимог відмовити.

Під час розгляду справи у судовому засіданні суду апеляційної інстанції (а також і в апеляційній скарзі), відповідачем було заявлене клопотання про застосування позовної давності та наслідків її спливу, оскільки дане клопотання він не мав можливості заявити у суді першої інстанції так як участі у розгляді справи відповідач не приймав.

За приписами ст. 256 ЦК України Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

Відповідно до п.1 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст. 261 ЦКУ).

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно ч.3 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Така заява не надходила від відповідача до прийняття судового рішення, не зважаючи на те, що ухвалами суду від 06.12.2010р та від 21.12.2010р про відкладення розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, оскільки вказані ухвали були направлені, згідно довідки з ЄДР юридичних та фізичних осіб-підприємців, за зміненою адресою відповідача, а саме АДРЕСА_1, про що свідчать повідомлення про вручення поштового повідомлення, які повернулися до суду і не були отримані відповідачем з причин закінчення строку зберігання.

Таким чином, приймаючи оскаржуване рішення, Господарський суд Харківської не застосовував спеціального строку позовної щодо стягнення пені.

Приймаючи заявлене відповідачем клопотання про застосування позовної давності та наслідків її спливу (який не був предметом дослідження у суді першої інстанції), колегія суддів вважає, що вказане клопотання не підлягає задоволенню.

Що стосується вимог апеляційної скарги витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю “Поліграфтріумф” оригінал додаткової угоди від 23. 02. 2006 року № 1 до договору від 13.10.2006 року № 01/01-06,

документи, які підтверджують право власності на земельну ділянку № 2, за адресою: АДРЕСА_2, або документи які підтверджують право користування даною земельною ділянкою

та документи, які підтверджують право на забудову за вказаною адресою, колегія суддів вважає, що документація (Проектно-кошторисна та дозвільна) на виконання робіт по спорудженню основного об'єкту будівництва за іншим договором з іншою особою не має відношення до предмету договору підряду, укладеного між сторонами у справі і її відсутність у відповідача не може бути підставою для невиконання ним робіт. До того ж умовами договору № 01/01-06 від 13.01.2006р не передбачено обов'язок замовника (позивача) надавати виконавцю (відповідачу) таку документацію. Сторонами було укладено не договір будівельного підряду, який передбачає обсяг робіт за пректно-кошторисною документацією, а виготовлення та встановлення елементів забору для огородження майбутнього будівництва за договором № 01/01-06 від 13.01.2006р. повинні були виконуватися відповідно до ескізу секцій забору та плану земельної ділянки, на якій визначено місце встановлення забору (додаток №1 та додаток №2 до договору підряду ).Також відповідачем не доведено, яким чином не передача позивачем йому 12 бетонних плит заважало виготовляти 80 секцій конструкції із сетки рабиці та 127 секцій забору.

Тому посилання Відповідача на дії позивача, що стали на його твердження підставою невиконання ним умов договору, як то не передачу позивачем бетонних плит, відсутність проектної та дозвільної документації на початок робіт та витребування її в суді апеляційної інстанції є безпідставними. Це ж стосується і посилань відповідача на відсутність передачі йому підготовленої будівельної площадки, що взагалі не передбачено як умовами договору підряду так і вимогами діючого законодавства України.

Твердження відповідача щодо неналежності, як доказу Додаткової угоди №1 від 23.02.06 року, також є безпідставним, оскільки Додаткова угода №1 була укладена між позивачем та відповідачем у м. Харкові 23 лютого 2006 року та містить особистий підпис відповідача, особистий підпис керівника позивача та печатку позивача, є додатком та невід'ємною частиною договору № 01/01-06 від 13.01.2006р, направлена на зміну вищезазначеного договору стосовно строку, способу передачі результату робіт та порядку розрахунку за виконані роботи. Вказаний договір не визнаний недійсним.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги відповідача (в частині відмови у задоволення позову щодо стягнення пені у розмірі 6 133,15 грн.), тоді як в іншій частині рішення в частині стягнення 48 000,00 грн., таке, що прийнято у повній відповідності до норм чинного законодавства.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.. 44 та 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають перерозподілу та покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 99,101,102, п.2 ст. 103, п.п. 1, 4 ст. 104, ст. 105 ГПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 04.01.2011року у справі № 63/286-10 в частині стягнення пені у розмірі 6 133,15 грн. скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в ХФ АКІБ "УкрСиббанк ", МФО 351641) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфтріумф", ( 61105, м. Харків, пр. Героїв Сталінграду , 23, код ЄДРПОУ 32762736, р/р 26005805484280 в ХОА АКБ Укрсоцбанк, МФО 351016 ) - 480,00 грн. державного мита та 209,27 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

В іншій частині (в частині стягнення з відповідача на користь позивача 48 000,00 грн.) рішення господарського суду Харківської області від 04.01.2011року у справі № 63/286-10 залишити без змін.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Погребняк В.Я.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Слободін М.М.

Повний текст постанови підписано 26.09.2011 р.