Постанова № 18584720, 26.09.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2011 року Справа № 18/34/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Гончар Т.В., суддя Слободін М.М.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1. за довіреністю б/н від 14.07.2010 р,

відповідача ОСОБА_2 за довіреністю №798 від 16.05.2011 р.,

третьої особи - не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2697П/3-11) на рішення господарського суду Полтавської області від 09.06.2011 року у справі №18/34/11

за позовом НХА Гамбургер Ассекуранц-Агентур ГмбХ (NHA Hamburger Assekuranz-Agentur GmbH), Шопенштеель, 15 (Schopenstehl, 15) 20095, м.Гамбург, Німеччина,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Нібулон», м. Миколаїв,

до публічного акціонерного товариства «Карлівський машинобудівний завод», Полтавська область, м. Карлівка,

про стягнення 47541, 75 дол. США

встановила:

В січні 2011 р. НХА Гамбургер Ассекуранц-Агентур ГмбХ звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з ПАТ «Карлівський машинобудівний завод»в порядку суброгації суми збитків в розмірі 47541, 75 дол. США.

Позов обґрунтований посиланням на те, що 16.09.2008 р. трапилося руйнування конструкції для зберігання зерна силосу СМВУ 220.14.В12 (далі силос), внаслідок чого ТОВ «СГП «Нібулон»спричинена матеріальна шкода. Позивач зазначає, що він здійснив на користь застрахованої особи ТОВ «СГП «Нібулон», виплату страхового відшкодування в розмірі 233056, 76 доларів США відповідно до умов страхового договору №279.216 у формі полісу страхування. Посилаючись на приписи ст. 27 Закону України «Про страхування»та положення ст. 993 ЦК України, позивач вважає, що до нього в порядку суброгації перейшло право вимоги до осіб, відповідальних за спричинену шкоду, однією з яких він вважає ПАТ «КМЗ».

Опираючись на твердження, що частка відповідальності ПАТ «КМЗ»складає 20% від загального розміру збитків, позивач визначив розмір своєї вимоги до ПАТ «КМЗ»у сумі 47571, 75 дол. США.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 09.06.2011 р. позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

ПАТ «КМЗ»із рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та винести нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що місцевим господарським судом допущені порушення норм процесуального та матеріального права, які полягали в самоусуненні місцевого господарського суду від виконання дій, спрямованих на проведення технічної експертизи, призначеної ухвалою суду від 10.03.2011 р.; невідповідності висновків суду щодо наявності вини відповідача у руйнуванні силосу, обставинам справи; недоведеності обставин, які суд визнав встановленими, а саме причинного звязку між недоліками виготовленого ПАТ «КМЗ»виробу (деталей силосу) та руйнуванням останнього; помилковості висновків суду щодо доведеності розміру спричинених ТОВ «СГП «Нібулон»збитків.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.07.2011 р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження, та запропоновано позивачу надати на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження своїх заперечень.

Позивач вимоги апеляційної скарги відповідача не визнав, в своєму відзиві, наданому 29.07.2011 р. за вх. № 7375, зазначив, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

14.09.2011 р. до апеляційного господарського суду надійшло письмове пояснення позивача, в якому останній заперечив дані свого власного позову і попередніх письмових пояснень по справі, а саме зазначив, що субєктом, якому була спричинена зазначена у позові шкода, є компанія S.A.»Швейцарія, а не ТОВ «СГП «Нібулон», як зазначено у позові. Також позивач зазначив, що правовідносини, що склалися між компанією S.A.»та ПАТ «КМЗ», носять позадоговірний деліктний характер, тобто має місце зобовязання, що витікає із спричинення шкоди.

Представники позивача та відповідача у судових засіданнях 27.07.2011 р. та 19.09.2011 р. підтримали зайняті правові позиції.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ «СГП «Нібулон», до суду не зявився, про місце та час вирішення спору був повідомлений належним чином та своєчасно, направив до суду письмові пояснення.

Приймаючи до уваги, що судом апеляційної інстанції створено учасникам спору всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи до належного повідомлення про час та місце розгляду справи і третя особа не скористалася своїм правом прийняти участь у вирішення спору судом апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе вирішення спору за відсутності представника третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а оскаржене рішення скасуванню.

Колегією суддів в ході розгляду справи встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

01.07.2008 р. між страхувальником - компанією S.A.», Швейцарія, та страховиками - групою із дев'яти страхових компаній в особі агента НХА Гамбургер Ассекуранц-Агентур ГмбХ, було укладено договір добровільного страхування № 279.216 у формі полісу страхування (далі Договір страхування). Невід'ємною частиною Договору страхування є загальні умови страхового покриття - Французький поліс морського страхування вантажів з умовами страхування «Від усіх ризиків»(далі - Загальні умови). Згідно з розділом І Договору страхування, в межах субліміту 10 млн. доларів США було застраховано всі ризики транспортування та зберігання зернових та олійних товарів, що перебувають у володінні застрахованої особи та двох зазначених у договорі підприємств «Нібулон Трейдинг Б.В.»(Нідерланди) та ТОВ «СГП «Нібулон»(Україна). Згодом страхові компанії, які входили до групи співстраховиків, передали свої права за Договором страхування позивачу, про що було вчинено заяви про передачу прав, копії яких залучені в матеріалах справи.

16.09.2008 р. в с. Вознесенське Золотоніського району Черкаської області сталася аварія - механічне руйнування силосу типу СМВУ 220.14.В12, інв. № 9034.

Відповідно до тверджень позивача, викладених в позовній заяві і письмових поясненнях по справі (окрім пояснення від 13.09.2011 р.), аварією були заподіяні матеріальні збитки застрахованій особі - ТОВ «СГП «Нібулон».

19.09.2008 р. ТОВ «СГП «Нібулон»своїм наказом призначило будівельно-технічну комісію, яка в період з 23.09.2008 р. по 17.12.2008 р. провела розслідування причин аварії, за результатами якого було складено акт.

Підписи представників відповідача у акті відсутні.

12.01.2009 р. трьома особами ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 складений аварійний сертифікат від 12.01.2009 р. на бланку компанії «Єврогал Сьорвіс»(Surveys»). Підписи зазначених осіб під аварійним сертифікатом посвідчені відбитком печатки Агенції Ллойда Одеса.

Зі змісту аварійного сертифікату випливає, що загальний розмір збитків, завданих ТОВ «СП «Нібулон»внаслідок руйнування силосу, становить 308 091,72 доларів США (п. 4 Аварійного сертифікату) та безпосередніми винуватцями аварії є, зокрема, ТОВ «Універсал», частка відповідальності якого складає 80%, та ПАТ «КМЗ», частка відповідальності якого складає 20%. В якості дій, що спричинили настання збитків, в аварійному сертифікаті зазначені грубе порушення вимог робочої, проектної документації та вимоги будівельних норм і нормативів при виконанні будівельно-монтажних робіт ТОВ «Універсал»; технічні недоробки та низька кваліфікація робітників ПАТ «КМЗ».

Конкретного визначення порушень, допущених ПАТ «КМЗ», аварійний сертифікат не містить.

Внаслідок настання страхового випадку компанія S.A.», Швейцарія, через уповноваженого нею страхового брокера «Філхє-Аллярд Мерітайм»(het-Allard Maritime») звернулася до позивача для отримання страхового відшкодування за завдані збитки в розмірі, визначеному в надісланих актах оцінки шкоди від 13.01.2009 р. (л.д. 155, 1587 т.1).

Згідно з п 5.2.2.6 Договору страхування страховики автоматично покривають будь-які понесені страхувальником витрати, що стали наслідком страхового випадку, пов'язаного з вилученням та/або знищенням пошкодженого товару в розмірі до 25 % від застрахованої вартості пошкодженого товару, яка не перевищує страхової суми в розмірі 200 000,00 доларів США за один страховий випадок.

Згідно п. 4 Аварійного сертифікату, внаслідок аварії мали місце одразу два страхові випадки: втрата зерна та витрати, пов'язані з вивозом та відновленням пошкодженого зерна. При цьому збитки від втрати зерна становлять 33 056,76 доларів США. Витрати, пов'язані з вивозом та відновленням пошкодженого зерна становлять 275 034,96 доларів США. Оскільки згідно з п. 5.2.2.6 Договору страхування максимальна сума страхової виплати щодо кожного страхового випадку не може перевищувати 200 000 доларів США, розмір страхового відшкодування становить 233 056,76 доларів США (33056, 76 доларів США + 200 000, 00 доларів США).

Відповідно до акту оцінки шкоди №09570054 від 13.01.2009 р. (а.с. 155 т.1) одержувачем страхового відшкодування визначена компанія S.A.», Швейцарія.

Страховим брокером компанії S.A.», Швейцарія - «Філхє-Аллярд Мерітайм»(het-Allard Maritime») від позивача отримане страхове відшкодування в розмірі 233 056,76 доларів США. Крім того, у відповідності до п. 5.2.2.8 Договору страхування позивач перерахував на адресу «Філхє-Аллярд Мерітайм»(het-Allard Maritime») витрати, пов'язані з залученням аварійного комісара, в сумі 4 652,00 доларів США згідно з рахунком-фактурою від 13.01.2009 р.

Факт виплати позивачем страхового відшкодування на користь страхового брокера компанії S.A.», Швейцарія, підтверджується наступними доказами: бордеро (вимогою за полісом спільного страхування) страхового брокера, з якого вбачається, що суми 233 056,76 доларів США та 4 652,00 доларів США є частинами підсумкової суми 688 115,86 доларів США - загальної вимоги страхового брокера до позивача; довідкою страхового брокера про залишок в усіх валютах, з якого вбачається, що сума 688 115,86 доларів США є частиною суми 719 153, 53 доларів США, яка була зменшена на суму 176 536,41 доларів США, що в підсумку становить 542 617,12 доларів США - остаточна сума вимоги страхового брокера до позивача; квитанцією банку «ГіпоФерайнсбанк»(oVereinsbank») про перерахування позивачем суми 542617,12 доларів США на користь страхового брокера.

Факт отримання страхового відшкодування компанією S.A.», Швейцарія, через свого брокера, підтверджений наданими позивачем документами - актом про суброгацію, яким компанія S.A.»(застрахована особа) засвідчує отримання від позивача суми 233 056,76 доларів США (а.с.175 т.1).

З метою мирного врегулювання спору 07.07.2009 р. позивач звернувся до ТОВ «Універсал»з претензією про відшкодування збитків, завданих з його вини.

03.03.2009 р. ТОВ «Універсал»своїм листом вих. №03/03/01, який був направлений на адресу ТОВ «СГП «Нібулон», повністю визнало свою вину в руйнуванні силосу, яке відбулося 16.09.2008 р., а також визнало свою відповідальність за збитки, спричинені даною аварією.

З метою мирного врегулювання спору 07.07.2009 р. позивач звернувся до ПАТ «КМЗ»з претензією (вих.. №L-00654/07/09) про відшкодування збитків, завданих з його вини.

Відповідь на дану претензію не отримана.

16 лютого 2011 р. господарським судом Миколаївської області винесене рішення у справі №5016/8/2011 за позовом НХА Гамбургер Ассекуранц-Агентур ГмбХ (NHA Hamburger Assekuranz-Agentur GmbH), м. Гамбург, Німеччина до товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал», м. Миколаїв, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Нібулон», м. Миколаїв про стягнення 190167, 01 дол. США.

Вивченням даного рішення колегію суддів встановлено, що вимога позивача ґрунтувалася на тих самих обставинах, що і у даному позові, а сума позовних вимог дорівнювала 80% від суми страхового відшкодування (233 056,76 доларів США).

В ході вирішення даного спору господарський суд Миколаївської області встановив, що збитки у розмірі 233 056,76 доларів США, спричинені аварією силосу 16.09.2008 р., заподіяні підприємству ТОВ «СГП «Нібулон». Особою, винною у спричиненні збитків, є ТОВ «Універсал».

Зазначене рішення не містить висновків про наявність вини інших, окрім ТОВ «Універсал», учасників спірних правовідносин.

Вирішуючи даний спір, колегія опирається на наступне.

Відповідно до приписів п.5 ч.2 ст. 54 ГПК України на позивача покладений обовязок зазначення у позові підстави позовних вимог, оскільки вирішення спору здійснюється судом в межах зазначеної підстави, змісту позовних вимог та згідно наданих сторонами та іншими учасниками спору доказів (ч.2 ст. 4-3 ГПК України).

В своєму позові (л.д. 4-8 т.1) та наступних письмових клопотаннях і поясненнях по суті позову (а.с.180 т.1; 129 135 т.2; 19-30 т.3) позивач неодноразово і категорично зазначав, що збитки в розмірі 233 056,76 доларів США спричинені підприємству ТОВ «СГП «Нібулон»і саме цим підприємством отримане страхове відшкодування від позивача.

Даними твердженнями позивач обґрунтував отримання права вимоги від ТОВ «СГП «Нібулон»і необхідність залучення останнього до участі в справі в якості третьої особи (а.с. 6 т.1).

Оскільки дане твердження позивача суперечило наявним у справі доказам, відповідно до яких потерпілою особою визначена компанія S.A.», Швейцарія, і вона ж отримала страхове відшкодування, ухвалою колегії суддів від 27.07.2011 р. позивачу запропоновано надати пояснення щодо характеру правовідносин, що склалися між ТОВ «СГП «Нібулон»та ПАТ «КМЗ».

На виконання ухвали колегії суддів позивач надав письмове пояснення від 13.09.2011 р. (а.с. 62 66 т.3), в якому заперечив свої попередні твердження і зазначив, що страхове відшкодування отримане компанією S.A.», Швейцарія і саме це підприємство передало позивачу право вимоги в порядку суброгації на підставі положень ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування». Також позивач зазначив, що між компанією ibulon S.A.», Швейцарія та відповідачем відсутні договірні зобовязання, але має місце деліктне зобовязання, яке випливає із спричинення шкоди.

Від зазначення яка саме шкода спричинена компанії S.A.», Швейцарія, в чому вона полягає, чим підтверджується, позивач ухилився.

Таким чином, твердження позивача щодо підстав позову суперечать одне одному і є взаємовиключними.

Діюче процесуальне законодавство (ч.4 ст. 22 ГПК України) не передбачає права позивача змінювати підставу позову після початку розгляду справи по суті, а тим більше на стадії апеляційного перегляду рішення, однак, приймаючи до уваги необхідність повного, усестороннього та обєктивного дослідження обставин справи, колегія суддів доходить до висновку про необхідність докладного правового аналізу як первісної правової позиції позивача, так і правової позиції, викладеної в поясненні від 13.09.2011 р.

Проаналізувавши докази по справі у їх сукупності, колегія суддів дійшла до висновку, що у справі наявні декілька самостійних підстав відмови у задоволенні позовних вимог, а саме:

- відсутність у позивача права вимоги до відповідача;

- відсутність обовязкового елементу деліктного складу - вини відповідача;

- недоведеність ряду елементів деліктного складу, що свідчить про відсутність деліктного зобовязання між позивачем і відповідачем.

Щодо відсутності у позивача права вимоги до відповідача.

Позивач у своїх поясненнях від 13.09.2011 р. зазначив, що отримав право вимоги в порядку суброгації від компанії n S.A.», Швейцарія, відповідно до положень ст. ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування».

Відповідно до приписів наведених правових норм та тлумачення Верховного Суду України, наведеному у листі від 19.07.2011 р. «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування», до страховика в порядку суброгації переходить тільки те право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, до позивача могло перейти тільки те право вимоги, яке одержувач страхового відшкодування, він же страхувальник (компанія S.A.», Швейцарія) мав до ПАТ «КМЗ».

Однак, виходячи з аналізу доказів у справі і позиції самого відповідача, компанія ibulon S.A.», Швейцарія, не понесла жодних збитків внаслідок руйнування силосу, внаслідок чого права вимоги до ПАТ «КМЗ»не отримало.

Так, відповідно до змісту Аварійного сертифіката, який позивач вважає єдиним допустимим доказом по справі (а.с. 130 т.2), внаслідок аварії 16.09.2008 р. шкода була спричинена ТОВ «СГП «Нібулон».

Компанія S.A.», Швейцарія, в Аварійному сертифікаті не згадується взагалі.

В матеріалах справи відсутні жодні докази того, що зіпсоване зерно, або будівля силосу належали компанії S.A.», Швейцарія, або що ця компанія понесла будь-які витрати в ході ліквідації наслідків аварії 16.09.2008 р.

Більше того, наведені в поясненнях від 13.09.2011 р. твердження позивача про спричинення шкоди компанії «Nibulon S.A.», Швейцарія, суперечить правовій підставі позову, викладеній в ньому та поясненнях позивача (а.с.180 т.1; 129 135 т.2; 19-30 т.3), а також змісту рішення господарського суду Миколаївської області від 16.02.2011 у справі №5016/8/2011, де судом на підставі наданих НХА Гамбургер Ассекуранц-Агентур ГмбХ доказів встановлено, що внаслідок руйнування силосу 16.09.2008 р. збитки в повному розмірі - 233 056,76 доларів США спричинені підприємству ТОВ «СГП «Нібулон».

Таким чином, у правовідносинах між компанією S.A.», Швейцарія, та ПАТ «КМЗ»відсутній обовязковий елемент деліктного зобовязання спричинення шкоди, а отже, відсутнє право вимоги компанії S.A.»до ВАТ «КМЗ».

Оскільки угода про суброгацію укладена між позивачем та компанією lon S.A.», Швейцарія (а.с. 175 т.1), колегія суддів приходить до висновку, що позивач не міг набути право вимоги від зазначеної компанії.

Аналізуючи зазначену у позові підставу заявлених вимог спричинення шкоди ТОВ «СГП «Нібулон»і отримання позивачем права вимоги в порядку суброгації саме від ТОВ «СГП «Нібулон», колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів ст. ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування»обовязковою умовою проведення суброгації є сплата потерпілій особі страхового відшкодування.

Відповідно до наявних у справі доказів, ТОВ «СГП «Нібулон»ніколи не отримувало від позивача страхового відшкодування, оскільки останнє було сплачене іншому самостійному підприємству компанії S.A.», Швейцарія.

Факт отримання страхового відшкодування компанією S.A.», Швейцарія, беззаперечно підтверджується змістом бордеро (вимоги за полісом спільного страхування),(а.с. 165 т.1); квитанцією банку «ГіпоФерайнсбанк»(oVereinsbank») про перерахування позивачем суми 542617,12 доларів США на користь страхового брокера компанії S.A.», Швейцарія (а.с. 172 т.1) та акту про суброгацію, яким компанія lon S.A.», Швейцарія посвідчила отримання від позивача суми 233 056,76 доларів США (а.с.175 т.1).

Матеріали справи не містять жодних доказів сплати позивачем страхового відшкодування на користь ТОВ «СГП «Нібулон».

Таким чином, позивач не міг отримати право вимоги від ТОВ «СГП «Нібулон», в силу чого його твердження про проведення суброгації саме з цим підприємством, викладені в позові та письмових поясненнях, є безпідставними.

На підставі викладеного колегія суддів доходить до висновку про те, що жодна з заявлених позивачем підстав позову не свідчить про перехід до позивача права вимоги до ПАТ «КМЗ»в порядку суброгації

Щодо відсутності обовязкового елементу цивільного делікту вини відповідача.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.92 р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" особи вважаються такими, що спільно завдали шкоди, якщо вони завдали неподільну шкоду взаємопов'язаним сукупними діями або діями з єдністю наміру. Як правило таке завдання шкоди має місце при скоєнні злочину кількома особами або в разі завдання шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Солідарний характер відповідальності осіб, що спільно завдали шкоди, пояснюється неподільністю результату їх шкідливих діянь та необхідністю створення умов для відновлення порушених прав потерпілого.

Дослідивши обставини справи, колегія суддів доходить до висновку про відсутність ознак солідарної відповідальності в діях відповідача та ТОВ «Універсал», оскільки відсутні обовязкові ознаки солідарної відповідальності узгодженість дій та їх взаємоповязаність. Аналогічно відсутні дії з єдністю наміру.

Таку ж правову позицію зайняв і позивач по справі, який у своєму позові зазначив, що частка відповідальності відповідача складає 20%, тобто відповідальність відповідача не є солідарною з відповідальністю ТОВ «Універсал».

Однак колегія суддів не може погодитися з покладенням на відповідача навіть часткової відповідальності, оскільки це суперечить як закону, так і обставинам справи.

Так, відповідно до приписів ч.2 ст. 1209 ЦК України виготовлювач товару, що є нерухомим майном звільняється від відшкодування шкоди, якщо він доведе, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або порушення потерпілим правил користування або зберігання товару.

Матеріалами справи доведено, що разом із договором поставки №211207П від 21.12.2007 р. третій особі (ТОВ «СГП «Нібулон») були надані сертифікат якості та технічний паспорт, який включає технічні та якісні характеристики товару та інші необхідні для експлуатації дані п. 2.1. договору (а.с. 167 т.2).

Крім того, факт отримання ТОВ «СГП «Нібулон»паспорту на силос підтверджений змістом Акту розслідування причин аварії від 17.12.2008 р., де на арк. 3 зазначено, що силос поставлений разом із технічним паспортом і сертифікатом товару.

У п. 4.3. технічного паспорту на силос міститься застереження, що монтаж силосу обовязково виконується під наглядом спеціаліста підприємства-розробника або підприємства-виробника. У разі невиконання цього пункту завод-виробник та проектант не несуть відповідальності за міцнісні характеристики силосу.

Відповідно до приписів ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках.

Тому технічний паспорт на виріб є описом правил монтажу та експлуатації товару, які в даному випадку не були додержані третьою особою.

В ході слухання справи колегією суддів достовірно встановлено, що ТОВ «СГП «Нібулон»не залучало спеціалістів відповідача або проектної установи до виконання нагляду за монтажем силосу.

До матеріалів справи подане письмове пояснення третьої особи, в якому стверджується, що представник відповідача в телефонній бесіді відмовився проводити нагляд за монтажем (а.с. 71 72 т.3), однак суд оцінює дані пояснення критично, оскільки вони не підтверджені жодним доказом і суперечать встановленій судом поведінці сторін договору: третьою особою не подавалося жодних претензій до відповідача, в тому числі щодо відмови в проведенні нагляду за монтажем; силос прийнятий третьою особою до експлуатації без жодних застережень і зауважень (а.с. 147 т.2).

Таким чином, в силу приписів ст. 1209 ЦК України відповідач звільняється від відповідальності за недоліки виготовленого товару.

Щодо недоведеності обовязкового елементу цивільного делікту у вигляді причинного наслідку між дією та настанням негативних наслідків.

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначив, що єдиним допустимим доказом у справі є Аварійний сертифікат (а.с. 130 т.2) і саме на змісті сертифікату він ґрунтує свої позовні вимоги.

Однак, як можна бачити з вивчення Аварійного сертифікату, останній не містить зазначення протиправної дії відповідача, оскільки посилання на технічні недоробки та низьку кваліфікацію працівників ВАТ «Карлівський машинобудівний завод»(а.с. 148 т.1) не є визначенням дії чи бездіяльності.

В якості обґрунтування заявлених вимог позивач у своїх поясненнях також послався на зміст акту розслідування причин аварії від 17.12.2008 р. (а.с. 121 136 т.1), а також на зміст Звіту про науково-технічну роботу ВАТ «Укрндіпроектстальконструкція ім. В.М. Шимановського «Дослідження причин руйнації будівельного обєкту силосу для зберігання сухого зерна на 5500 тон пункту приймання та завантаження зерна філії «Золотоніська»ТОВ СП «Нібулон»Ю розташованої за адресою вул. Залізнична, 38 в с. Вознесенське Золотоніського р-ну Черкаської області (заключний)»(а.с. 232 260 т.2).

Вивченням змісту зазначених висновків колегія суддів встановила, що вони містять висновок про основну причину аварії, яка полягає в численних грубих порушеннях технології монтажу та відступі від проектної документації, допущених ТОВ «Універсал»; та в якості субсидіарних причин зазначають порушення технології виконання зварних швів, допущені ПАТ «КМЗ»(а.с. 129 т.1), помилки при проектуванні силосу, допущені ПАТ «КМЗ» та державно-кооперативним проектно-дослідницьким інститутом «Полтаваагропроект»(л.д. 123, 130 т.1, а.с. 255, 256 т.2).

При цьому, констатуючи порушення технології виконання зварних швів, комісія ніяк не пояснила механізму причинного звязку між неякісним виконанням зварних швів та руйнуванням силосу.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач послався на зміст висновку експертного будівельно-технічного дослідження Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №3723 від 23.11.2009 р. (а.с. 5-12 т.2); зміст Аналізу конструктивних рішень та перевірочних розрахунків металоконструкцій силосу, виконаний Науково-дослідним інститутом агропромислових обєктів Миколаївського державного аграрного університету (а.с. 13 26 т.2); Попередній висновок про причини руйнування металічного корпусу силосу, виконаний спеціалістами Національного університету корабельного будування (а.с. 202 204 т.2); а також Аналіз впливу неякісного зварювального шву на аварію силосу (а.с. 294 297 т.2).

Вивченням змісту наведених висновків колегія суддів встановила, що причиною руйнування силосу визначені дефекти монтажу та відступ від проектної документації при виконанні робіт по зведенню силосу, допущені ТОВ «Універсал»; будь-які порушення з боку ПАТ «КМЗ»відсутні (а.с. 12, 17 т.2; 202 203 т.2; 213- 214 т.2; 294 297 т.2).

При цьому, мотивуючи свої висновки, спеціалісти Науково-дослідного інституту агропромислових обєктів провели науково обґрунтовані розрахунки навантажень на елементи конструкції в момент руйнування силосу, які наведені у відповідній таблиці (а.с. 14 16 т.2).

Крім того, у Висновку про причини руйнування силосу та Аналізі конструктивних рішень описаний фізичний механізм руйнування силосу, відповідно до якого причинний зв'язок між діями відповідача у вигляді непровару швів та руйнуванням силосу відсутня (а.с. 203, 208 214 т.2).

Окрім зазначеного, при складенні Аналізу впливу неякісного зварювального шву на аварію силосу проведено математичне моделювання процесу руйнування силосу і встановлено, що: «В зоне расположения некачественного сварного шва не наблюдается опасных напряжений в панелях и сварочный шов не мог быть причиной разрушения силоса»(а.с. 296 т.2).

Очевидно, що висновки спеціалістів, надані позивачем та відповідачем, суперечать одне одному в частині визначення причинного звязку між діями відповідача при виготовленні конструкцій силосу та його наступним руйнуванням.

Призначена судом експертиза не проведена з причин недостатності наданої експерту технічної документації силосу, таким чином, висновок експерта по спірним питанням у справі відсутній.

Тому колегія суддів оцінює надані сторонами докази у їх сукупності, у комплексі із встановленими обставинами подій, в силу чого приходить до висновку, що наданими відповідачем доказами підтверджується відсутність причинного звязку між якістю виконання шву і руйнуванням силосу.

Так, колегія враховує, що наданий позивачем акт розслідування причин аварії від 17.12.2008 р. складений без участі представників відповідача (виробника конструкцій силосу) і обставини складення свідчать про усунення представника виробника від участі в роботі комісії, що свідчить про необєктивність висновків комісії.

В ході обговорення даної обставини у судовому засіданні представник позивача заперечив, що ТОВ «СГП «Нібулон»викликало представників відповідача для прийняття участі в роботі комісії по розслідуванню причин аварії (далі комісія), на підтвердження чого надав телеграми із доказами їх вручення відповідачу (а.с. 182, 186 т.2).

Дослідивши ці докази, колегія суддів звернула увагу на порушення ТОВ «СГП «Нібулон»загальних засад справедливості та добросовісності, оскільки телеграми були відправлені 09 та 15 грудня 2008 р., тобто більш ніж через 2 місяці після аварії. Між тим, комісія провела огляд конструкцій силосу 23.09.2008 р. (а.с. 147 т.1), а в період часу 19.09.2008 р. 24.09.2008 р. конструкції силосу були демонтовані (а.с. 146 147 т.1), що виключило їх дослідження представниками відповідача.

Таким чином, дії третьої особи унеможливили безпосереднє дослідження представниками відповідача місця аварії і прийняття участі в технічних дослідженнях, в тому числі шляхом подання своїх доводів і зауважень, в силу чого суд оцінює наданий позивачем висновок комісії та Звіт про науково-технічну роботу, який ґрунтується на дослідженні наданої комісією інформації, критично.

В той же час висновок спеціаліста, яким є Висновок експертного будівельно-технічного дослідження Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №3723 від 23.11.2009 р., враховує дані досліджень комісії (Звіту про науково-технічну роботу ВАТ «Укрндіпроектстальконструкція ім.. В.М. Шимановського «Дослідження причин руйнації будівельного обєкту силосу»), дає їм обєктивну оцінку і не спростований позивачем в жодній частині.

Крім того, зміст Аналізу конструктивних рішень та перевірочних розрахунків металоконструкцій силосу, Попереднього висновку про причини руйнування металічного корпусу силосу та Аналізу впливу неякісного зварювального шву на аварію силосу науково, із застосуванням методу математичного моделювання доводять відсутність причинного звязку між неякісним виконанням шву та руйнуванням силосу.

На підставі дослідження і оцінки цих доказів колегія суддів доходить до висновку про те, що відповідачем доведена відсутність причинного звязку між його діями та руйнуванням силосу.

Крім того, колегія суддів зазначає, що рішенням господарського суду Миколаївської області від 16.02.2011 р. у справі №5016/8/2011 встановлено, що винуватцем аварії силосу є ТОВ «Універсал», яке своїм листом від 03.03.2009 р. №03/03/01 повністю визнало свою вину в недоліках, що призвели до руйнації силосу. Зазначене рішення не містить висновків або застережень щодо вини будь-яких інших субєктів у руйнуванні силосу.

Щодо недоведеності обовязкового елементу цивільного делікту шкоди.

З урахуванням суперечливої позиції позивача щодо субєкта, якому була спричинена шкода, колегія суддів досліджує цей елемент цивільного делікту з урахуванням обох позицій позивача як зазначеної в позові, так і зазначеної в поясненнях від 13.09.2011 р.

Як зазначено вище, позивач послався на те, що єдиним допустимим доказом у справі є Аварійний сертифікат (а.с. 130 т.2).

Цей сертифікат містить посилання на те, що загальна сума шкоди, спричиненої внаслідок аварії, складає 308091, 72 дол. США.

Жодних розрахунків із посиланням на вартість одиниці зерна різних якостей (сорту, вологості, кількості домішок, тощо), вартості транспортних послуг та інших робіт по усуненню наслідків аварії, Аварійний сертифікат не містить ані в своєму змісті, ані у вигляді будь-яких додатків.

Таким чином, даний доказ складений у вигляді, який унеможливлює його обєктивну (арифметичну) перевірку судом.

Окрім цього, зі змісту Аварійного сертифікату випливає, що вартість збитків визначена в доларах. З матеріалів справи не вбачається, чи здійснювалася оплата робіт по ліквідації наслідків аварії (транспортні роботи, роботи по демонтажу, роботи про просушуванню зерна, тощо) в доларах США, однак колегія вважає таке припущення малоймовірним. Крім того, з Аварійного сертифікату не вбачається, якому біржовому стандарту чи ринку якої визначеної країни відповідають ціни на зерно, зазначені в доларах США

Інші матеріали справи не містять доказів, які б дозволили суду провести обєктивну перевірку розмірів зазначених в Аварійному сертифікаті збитків.

Оцінюючи зміст Аварійного сертифікату в частині визначення розміру шкоди, колегія суддів зазначає, що достовірність даних про оцінку збитків, відповідно до законодавства України, забезпечується як додержанням встановленої законом процедури оцінки, так і додержанням встановлених законом вимог до компетенції осіб, що складають висновок про розмір збитків.

Так, відповідно до положень ст. 1, ч.1 ст.5, ч.2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», сфера дії цього закону розповсюджується на правовідносини оцінки збитків, що спричинені внаслідок аварії і цей закон встановлює основні принципи проведення такої оцінки.

Відповідно до приписів ст. 31 зазначеного закону, суб'єкти оціночної діяльності зобов'язані:

- дотримуватися під час здійснення оціночної діяльності вимог цього Закону та нормативно-правових актів з оцінки майна;

- забезпечувати об'єктивність оцінки майна;

- забезпечувати збереження документів, які отримані під час проведення оцінки від замовника та інших осіб.

Колегія суддів вважає, що Аварійний сертифікат в частині оцінки спричинених збитків суперечить приписам ст. 31 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оскільки не містить посилань на базисні складові розміру збитків (вартості одиниць зерна різної якості, вартості послуг, транспорту, робіт, визначення валюти платежу, тощо), не містить обєктивних даних про розмір витрат на оплату робіт по ліквідації наслідків аварії і не має посилань на джерело визначення цін, застосованих для визначення збитків.

Крім того, оцінюючи компетенцію осіб, що склали Аварійний сертифікат, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до приписів ст. 25 Закону України «Про страхування»здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України.

З матеріалів справи вбачається, що Аварійний сертифікат складений 12.01.2009 р. трьома особами ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на бланку компанії «Єврогал Сьорвіс»(Surveys»), а посвідчений печаткою іншого підприємства - Агенції Ллойда Одеса.

Жодних доказів перебування зазначених осіб у службових відносинах із однією з девяти страхових компаній матеріали справи не містять, також матеріали справи не містять даних про уповноваження зазначених фізичних осіб на складення сертифікату від імені альянсу страховиків або одного із страховиків.

Відповідно до положень ч.3 ст. 32 Закону України «Про міжнародне приватне право», враховуючи відсутність в матеріалах справи спеціального застереження щодо законодавства, яке підлягає застосуванню, законодавством, що регулює процедуру наділення повноваженнями зазначених фізичних осіб, які склали Аварійний сертифікат, слід визнати законодавство ФРН, оскільки сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту страхового правочину (страхова компанія NHA Hamburger Assekuranz-Agentur GmbH, Schopenstehl, 15), має своє місцезнаходження в Німеччині.

Відповідно до приписів параграфу 167 розділу 5 Представництво та повноваження Цивільного укладення Німеччини (Видавництво. Волтерс Клувер, 2006 р., Москва), повноваження представляти особу (в тому числі юридичну) надається заявою, зверненою до уповноваженої особи або третьої особи, у відношенні якої повинно відбуватися представництво.

Таке повноваження в матеріалах справи відсутнє.

Аналогічно будь-яке посилання на наявність такого повноваження відсутнє як у змісті Аварійного сертифікату, так і в будь-яких іншим матеріалах даної справи.

Окрім того, аварійний сертифікат не містить даних про кваліфікацію осіб, що його склали.

За таких умов колегія суддів кваліфікує аварійний сертифікат як недопустимий доказ в силу невідповідності його приписам законодавства.

Оскільки наявний в матеріалах справи акт оцінки шкоди (а.с. 155 т.1) є похідним від Аварійного сертифікату і не містить самостійного зазначення базисних складових збитків, він також відкидається колегією суддів як недопустимий доказ.

Опираючись на викладене, колегія суддів доходить до висновку про недоведеність розміру збитків, стягнення яких вимагає позивач.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів доходить до висновку про відсутність правових підстав задоволення позову НХА Гамбургер Ассекуранц-Агентур ГмбХ.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 2 ст. 103, ст. ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Карлівський машинобудівний завод»на рішення господарського суду Полтавської області від 09.06.2011 року у справі №18/34/11 задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 09.06.2011 року у справі №18/34/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з НХА Гамбургер Ассекуранц-Агентур ГмбХ (NHA Hamburger Assekuranz-Agentur GmbH) Шопенштеель,15 (Scopenstehl, 15), 20095, м.Гамбург (Hamburg), Німеччина, ідентифікаційний номер B 31525, р/р 1706639, Hypo Vereinsbank AG, Bank Leading Code: 20030000, IBAN:DE 11200300000001706639, SWIFT (BIC): HYVEDEMM 300) на користь відкритого акціонерного товариства "Карлівський машинобудівний завод", 39500, Полтавська область, м. Карлівка, вул.Пархоменка, 2, код ЄДРПОУ 14311169 (інші відомості р/р 26004100272807 ПОД "РайфайзенБанкАваль" м. Полтава, МФО 331605) державне мито в розмірі 237, 71 доларів США за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддяВ.Я. Погребняк

суддяТ.В. Гончар

суддяМ.М. Слободін

Повний текст постанови складено та підписано 26.09.2011 року.