Постанова № 18584554, 29.09.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.09.2011 р. справа №19/51пн

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Гези Т.Д.

суддів:

при секретарі:Бойко І.А., Манжур В.В.

Бабечко А.Д.

за участю представників сторін: від позивача:не з'явились від відповідача:ОСОБА_5 по довір. №02-04/763 від 25.11.10р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуФізичної особи підприємця ОСОБА_6 м. Запоріжжя

на рішення господарського суду Донецької області

від23.08.2011 року

по справі№19/51пн

за позовомФізичної особи підприємця ОСОБА_6 м. Запоріжжя доПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Донецької обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" м. Донецьк предмет спорузобовязати відповідача провести зміну призначення платежів в платіжних документах В С Т А Н О В И В:

Фізична особа підприємець ОСОБА_6 м. Запоріжжя (далі по тексту підприємець ОСОБА_6) звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Донецької обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" м. Донецьк (далі по тексту Донецька обласна дирекція ПАТ "Укрсоцбанк") про зобовязання відповідача провести зміну призначення платежів в платіжних документах за період з 01.01.08р. по 31.03.11р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на помилкове визначення ним призначення платежу "Внесення готівки (мед услуги)" у платіжних дорученнях перелічених у позовній заяві, у звязку з чим вимагає від банку змінити призначення платежу на "Поповнення обігових коштів".

Нормативно обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилався на п.32.3 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

Рішенням господарського суду Донецької області від 23.08.11р. по справі №19/51пн відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд виходив з того, що відсутні правові підстави для зобовязання відповідача змінити призначення платежу у платіжних дорученнях, перелік яких визначений позивачем.

Підприємець ОСОБА_6 звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 23.08.11р. по справі №19/51пн скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Скаржник вважає, що рішення прийнято судом першої інстанції з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, оскільки на його думку, відповідач, відмовляючи у зміні призначення платежу у платіжних дорученнях, порушив право позивача, яке підлягає захисту.

Донецька обласна дирекція ПАТ "Укрсоцбанк" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду Донецької області від 23.08.11р. по справі №19/51пн залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідачем у відзиві вказано на те, що платіжні документи були оформлені на підставі завдання позивача обслуговуючому банку, отримувачем коштів також є позивач, тобто саме позивач вирішив, що саме повинно бути зазначено в якості призначення платежу у відповідній графі заяв на переказ готівки, поставив власний підпис та печатку, а обслуговуючий банк виконав ці платіжні документи на користь позивача.

Як зазначає відповідач, оскільки документи виконані, змінити події, що відбулися в минулому не тільки необґрунтовано, згідно вимог чинного законодавства, а й не уявляється фізично можливим.

Представник заявника апеляційної скарги у судове засідання 26.09.11р. не зявився. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення з відміткою про отримання 16.09.11р. поштового відправлення з відповідною ухвалою суду, яке знаходиться у матеріалах справи. Про наявність поважних причин неявки у судове засідання апеляційної інстанції уповноваженого представника скаржник суд не повідомив, своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.11р. про порушення апеляційного провадження явка сторін не була визнана обовязковою.

Враховуючи викладене та те, що апеляційна інстанція, відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними в ній доказами і не звязана доводами апеляційної скарги, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_6 за відсутністю представника скаржника.

Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Дослідивши докази матеріалів справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.05.04р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (Банк) та позивачем (Клієнт) був укладений договір банківського мультивалютного рахунку №10801-04 (далі по тексту договір №10801-04 від 28.05.2004р.).

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію А01 №365338, 14.06.2010р. було проведено зміну найменування юридичної особи за ідентифікаційним кодом 00039019. Як вбачається з довідки АА №350778 Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві, станом 21.06.2010р. за вищевказаним ідентифікаційним номером в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України зареєстровано Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк".

З огляду на вищевикладене, банком за договором банківського мультивалютного рахунку №10801-04 від 28.05.2004р. виступає Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк".

Відповідно до п.1.1 договору №10801-04 від 28.05.2004р. предметом договору є продовження обслуговування поточного рахунку 26000315108011 валюта: 980 та надання послуг з розрахунково-касового обслуговування відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України.

За умовами п.1.2 договору №10801-04 від 28.05.2004р., банк надає клієнту платі послуги відповідно до переліку, визначеному в тарифах на основні послуги з розрахунково-касового обслуговування (додаток №1 до цього договору, який є його невідємною складовою частиною).

Статтею 3 договору №10801-04 від 28.05.2004р. визначені права та обовязки сторін.

Відповідно до п.п.9.1-9.2 договору №10801-04 від 28.05.2004р., цей договір набуває чинності з дати підписання та діє протягом невизначеного періоду часу. Будь-яка зі сторін має право розірвати цей договір, надіславши відповідне письмове повідомлення іншій стороні не пізніше, ніж за 30 календарних днів до дати розірвання. Сторона, що отримала таке повідомлення, повинна відповісти на нього не пізніше 20календарних днів з дати його отримання.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом дії договору банківського мультивалютного рахунку №10801-04 від 28.05.2004р. відповідачем виконувались платіжні доручення перелічені у позові, щодо зарахування на рахунок 26000315108011 грошових коштів у відповідних сумах.

Позивач, як у позові, так і в апеляційній скарзі посилається на те, що 08 червня 2011р. він звернувся до банку з листом, в якому повідомив про зміну призначення платежу у вищевказаних платіжних документах - "Внесення готівки (мед услуги)", у звязку з чим просить його читати як "Поповнення обігових коштів", проте дії щодо зміни призначення платежу у вищевказаних платіжних документах банком виконані не були.

Скаржник вважає, що відмовляючи у зміні призначення платежу у платіжних дорученнях, відповідач порушив право позивача, яке підлягає захисту у судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно ст. 30.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Відповідно до п. 30.2 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки.

Частиною 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України встановлено, що банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно з п.32.2 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ.

Інструкцією "Про безготівкові розрахунки в Україні", затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 21.01.04р. №22 встановлено, що банк не несе відповідальність за достовірність змісту платіжного доручення, оформленого клієнтом, а також за повноту і своєчасність сплати клієнтом податків, зборів/страхових внесків (обовязкових платежів)

За приписами п.2.4 Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні", банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів вимогам додатка 8 до цієї Інструкції, зокрема, банк платника перевіряє заповнення таких реквізитів: "Платник", "Код платника", "Рахунок платника", "Банк платника", "Код банку платника", а також "М. П." та "Підписи платника" (якщо згідно з формою документа вимагається їх заповнення).

Частиною 2 ст. 1090 Цивільного кодексу України, встановлено загальне правило, яке забороняє банку робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або банківськими правилами.

Разом з цим, п.2.26 Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні" визначені умови, за яких банк може здійснити в платіжному документів виправлення реквізитів: часткового виконання платіжної вимоги зміни з ініціативи банку платника (у зв'язку з реорганізацією банку, зміною в банку правил бухгалтерського обліку, виконанням банком вимог законодавства) номера рахунку платника, назви та коду банку платника.

Інших обставин, за яких на банк може бути покладено обовязок внести виправлення до платіжного документу, зокрема, платіжного доручення, чинним законодавством, яким регулюється здійснення розрахунково-касових операцій, не передбачено.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що відсутні правові підстави для зобовязання Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" змінити призначення платежу у платіжних дорученнях, перелік яких визначений позивачем.

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, наступна сукупність умов:

-наявність у позивача певного субєктивного права (інтересу) обєкту судового захисту;

-порушення цього права (інтересу) з боку відповідача;

-належність обраного способу судового захисту (з точки зору передбаченого до застосування діючим законодавством та адекватного наявному порушенню).

Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів, зумовлює відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, підставою для виникнення правовідносин (прав та обовязків) є, зокрема, договір.

Отже, договір №10801-04 від 28.05.2004р., укладений між позивачем та відповідачем є належною підставою для виникнення правовідносин.

Таким чином, обєктом судового захисту у даній справі виступають права Позивача, передбачені договором №10801-04 від 28.05.2004р. (п.3.4 статті 3 договору), а порушення з боку відповідача слід вважати невиконання обовязків за зазначеним договором.

Між тим, виходячи із умов договору, та вищезазначених норм діючого законодавства, у відповідача відсутній обовязок вносити виправлення до платіжного документу, в якому позивач в якості призначення платежу у відповідній графі заяв на переказ готівки, поставив власний підпис та печатку, а обслуговуючий банк виконав ці платіжні документи на користь позивача. Оскільки документи виконані, змінити події, що відбулися в минулому є необґрунтованим згідно вимог законодавства, та не є можливим.

Таким чином, судова колегія вважає, що субєктивне право позивача не порушено, що визначає неможливість застосування судового захисту, що зумовлює відмову у задоволенні позовних вимог щодо зобовязання відповідача провести зміну призначення платежів в платіжних документах за період з 01.01.08р. по 31.03.11р.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 23.08.11р. по справі №19/51пн ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_6 м. Запоріжжя залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 23.08.11р. по справі №19/51пн залишити без змін.

Головуючий:Т.Д. Геза

Судді:І.А. Бойко

В.В. Манжур

Надруковано: 6 прим.

1. позивачу

2. відповідачу

1. у справу

1. ДАГС

1. господарському суду