Рішення № 18583548, 26.09.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" вересня 2011 р. Справа № 4/124-11

Суддя господарського суду Київської області Щоткін О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства «Фонд комунального майна», м. Славутич

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Десна-Інвест», м. Славутич

про стягнення 4147,27 грн.

за участю представників:

позивач ОСОБА_1 предст., дов. від 09.09.2011р.

відповідач не зявився;

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Комунального підприємства «Фонд комунального майна»(позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Десна-Інвест»(відповідач) про стягнення 4147,27 грн., які складаються 2206,22 грн. суми боргу за Договором нерухомого майна № 452 від 22.11.2010р., 57,36 грн. інфляційних втрат, 30,47 грн. 3% річних, 1853,22 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.08.2011р. порушено провадження у справі № 4/124-11, розгляд справи призначено на 12.09.2011р.

Представник відповідача в судові засідання 12.09.2011р. та 26.09.2011р. не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча останній належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень за № 010322732247 від 25.08.2011р., вимоги суду не виконав та витребуваних документів, в тому числі відзиву на позов, до суду не надіслав.

Відповідно до п. 3.6 Розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача суд,

встановив:

22 листопада 2010 р. між Комунальним підприємством “Фонд комунального майна” (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Десна-Інвест” (орендар) був укладений договір № 452 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування майно, а саме приміщення, інженерні мережі та комунікації, що є їх невідємною частиною (майно), яке знаходиться на балансі орендодавця.

Згідно з п. 1.2 договору адреса (місце розташування обєкту оренди): Київська обл., м. Славутич, Будівельна база, частина будівлі виробничого корпусу автогосподарства бази механізації.

Згідно акту прийому - передачі до договору оренди № 452 від 22.11.2010 р. орендодавець передав, а орендар прийняв з 22.11.2010 р. частину будівлі виробничого корпусу автогосподарства бази механізації загальною площею 473,80 м2, що знаходяться за адресою: Київська обл., м. Славутич, Будівельна база, і знаходяться на балансі КП “Фонд комунального майна”.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що орендована площа частини будівлі виробничого корпусу автогосподарства бази механізації складає 473,80 м2.

У відповідності з п. 3.2 договору, орендна плата визначається на підставі “Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Славутича”та за перший (базовий) місяць оренди листопад 2010 р. складає 7519,21 грн. (разом з ПДВ).

Розмір орендної плати за перший місяць фіксується в договорі. За кожен наступний місяць оренди розмір орендної плати визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що публікується в поточному місяці.

Пунктом 3.4 договору визначено, що орендна плата вноситься безготівковим платежем на розрахунковий рахунок орендодавця або шляхом внесення готівкових коштів у касу орендодавця, не пізніше останнього числа поточного місяця.

У разі припинення або розірвання даного договору орендар сплачує орендну плату включно по день (дату) передачі орендодавцеві майна за актом прийому-передачі (п. 3.5 договору).

Відповідно до пп. 5.1.1 договору орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

У відповідності з пп. 5.1.17 договору орендар зобовязується компенсувати орендодавцю, на підставі виставлених рахунків, плату за земельну ділянку, на якій розташований обєкт оренди. Розмір плати обчислюється відповідно до Законів України “Про плату за землю”, “Про оренду землі” та Земельного кодексу України, а також нормативно-правових актів міської ради.

04.03.2011 р. КП “Фонд комунального майна” від ТОВ “Десна-Інвест” було отримано заяву про дострокове розірвання договору оренди № 452 від 22.11.2010 р. у звязку з важким фінансовим становищем на підприємстві, та згідно акту прийому - передачі до договору оренди № 452 орендар повернув 28.02.2011 р. орендодавцеві нежитлові приміщення.

Як зазначає позивач, відповідач свої зобов'язання щодо внесення орендної плати не виконав належним чином, у зв'язку з чим за останнім за лютий 2011 року утворилась заборгованість перед Комунальним підприємством “Фонд комунального майна” на загальну суму 2206,22 грн., що підтверджується частковою оплатою рахунку № СФ-000248 від 15.02.2011 р. за корисну площу в розмірі 3940,29 грн. та несплатою рахунку № СФ-000340 від 15.02.2011 р. компенсації орендарем плати за землю.

Статтею 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”визначено, що оренда є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Тобто, орендар зобов'язаний вносити орендодавцеві платіж за користування майном. Розмір, форма, і строки внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобовязання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності з приписами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства (та 43 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач, в судові засідання не зявився, в силу вищезазначених вимог законодавства письмових пояснень чи доказів оплати переданого позивачем природного газу не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобовязань судом встановлено та по суті не оспорений відповідачем.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем щодо оплати заборгованості за Договором № 452 від 22.11.2010 р., на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 2206,22 грн. визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Крім суми основної заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню відповідно до п. 3.7 договору № 452 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності, від 22.11.2010 р.

Як зазначалося вище, згідно вказаного пункту 3.7 договору орендна плата, яка була перерахована невчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцем з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Крім цього, за затримку внесення орендної плати орендар сплачує орендодавцеві штраф в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, включно по день фактичної оплати. Строк нарахування пені не обмежується 6-ма місцями згідно п. 6 ст. 232 ГК України.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем було визначено розмір пені в сумі 1853,22 грн. за період з 01.03.2011 р. до 15.08.2011 р. на суму 1050,50 грн. в сумі 882,42 грн., з 01.03.2011 р. до 15.08.2011 р. на суму 1155,72 грн. в сумі 970,80 грн.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231К України).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

За таких обставин сума пені, що підлягає стягненню з відповідача з урахуванням зазначених приписів ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” підлягає частковому задоволенню в розмірі 157,40 грн. (74,95 грн. за період з 01.03.2011р. по 15.08.2011р. та 82,45 грн. за період з 01.03.2011р. по 15.08.2011р.).

Крім того, позивач, посилаючись на норми ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 57,36 грн. та 30,47 грн. 3% річних (за період з 01.03.2011р. по 15.08.2011р.)

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з вірним арифметичним розрахунком, проведеним судом з урахуванням рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, викладених у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р. “Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати за період з 01.03.2011р. по 15.08.2011р. в розмірі 48,54 грн.

Крім того, судом перевірено правильність нарахування позивачем 3 % річних та встановлено, що розрахунок позивача 3% річних в сумі 30,47 грн. є арифметично вірним, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2206,22 грн. боргу, 157,40 грн. пені, 48,54 грн. інфляційні втрати, 30,47 грн. 3% річних.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Десна-Інвест»(07100, Київська обл., м. Славутич, Добринінський квартал, 3, кв. 70, код ЄДРПОУ 33726861) на користь Комунального підприємства “Фонд комунального майна”(07100, Київська обл., м. Славутич, Центральна площа, 5,а/с 66, код ЄДРПОУ 32301037) 2206 (дві тисячі двісті шість) грн. 22 коп. боргу, 157 (сто пятдесят сім) грн. 40 коп. пені, 48 (сорок вісім) грн. 54 коп. інфляційних втрат, 30 (тридцять) грн. 47 коп. 3% річних, 60 (шістдесят) грн. 07 коп. державного мита та 139 (сто тридцять девять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.В. Щоткін

Дата підписання повного тексту рішення: 27.09.2011р.