Рішення № 18583473, 26.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 33/14526.09.11

Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-

інвестиційний банк"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКАР"

про стягнення 3 601 300,72 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю № 09-32/525 від 11.09.2009 року;

ОСОБА_2 представник за довіреністю № 9536 від 09.12.2010 року;

від відповідача: ОСОБА_3 представник за довіреністю б/н від 15.07.2011 року.

встановив:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКАР" про стягнення 3 601 300,72 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26.02.2008 року між акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) (банк за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «ВІКАР»(позичальник за договором) укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 15, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит, шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії в сумі, яка не може перевищувати 2 500 000,00 грн. з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 04.02.2009 року, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти та комісії, передбачені договором.

04.02.2009 року сторони внесли зміни в умови кредитування в частині встановлення кінцевого терміну повернення кредитних коштів 14.10.2009 року (договір про внесення змін №3 від 04.02.2009 року).

Згідно п.п. 3.2. та 3.4 кредитного договору, проценти за користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 17% річних з 26.02.2008 року, 18 % річних - з 01.05.2008 року; 25 % річних - з 05.02.2009 року, 26 % річних - з 31.07.2009 року. У випадку порушення позичальником встановленого строку повернення всіх отриманих сум кредиту позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом в розмірі 25 процентів річних, а починаючи з 21.07.2010 року - у розмірі 35 процентів річних (договір про внесення змін № 3 від 04.02.2009 року).

За управління кредитом у формі кредитної лінії позичальник сплачує банку комісійну винагороду, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 0,1 процента щомісячно від початкового ліміту кредитної лінії (п. 3.3. договору).

Проценти за користування кредитом, відповідно до п.3.2. договору, нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості щомісячно по день повного і остаточного повернення кредиту. Проценти нараховуються та сплачуються двічі на місяць в наступні терміні: за період з останнього робочого дня минулого місяця по 25 число поточного місяця - нараховуються банком 26 числа поточного місяця та сплачуються позичальником починаючи з 26 числа поточного місяця по останній робочий день місяця; за період з 26 числа поточного місяця по передостанній робочий день поточного місяця - нараховуються банком та сплачуються позичальником в останній робочий день поточного місяця.

Комісійна винагорода за управління кредитом у формі кредитної лінії нараховується банком щомісячно до 5 числа поточного місяця та сплачується позичальником до 10 числа цього ж місяця (п. 3.3. договору).

Позичальник, відповідно до п.4.2.2 кредитного договору, зобов'язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитними коштами, проценти за неправомірне користування кредитом, комісійну винагороду на умовах і в порядку, передбачених договором, а також суму передбаченої договором неустойки.

На виконання умов кредитного договору про відкриття кредитної лінії №15 від 26.02.2008 року, банк оплатив розрахункові документи позичальника на суму 2 500 000,00грн., про що свідчать платіжні доручення клієнта:

- № 0021 від 27.02.2008 року на суму 251 880,60 грн.;

- № 0026 від 05.03.2008 року на суму 616 074,00 грн.;

- № 0027 від 12.03.2008 року на суму 500 000,00 грн.;

- № 0029 від 19.03.2008 року на суму 500 000,00 грн.;

- № 0043 від 03.04.2008 року на суму 632 045,40 грн., однак позичальник, в порушення умов кредитного договору, своїх зобов'язань не виконує, в звязку з чим в останнього станом на 12.04.2011 року виникла заборгованість в розмірі 2 316 138,26 грн., в тому числі: 1 944 350,00 грн. по простроченому кредиту, 354 288,26грн. по простроченим процентам, нарахованим за період з 30.09.2010 року по 12.04.2011 року та 17 500,00 грн. по простроченій комісійній винагороді.

Відповідно до п.5.2. кредитного договору, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.5.3. кредитного договору, сторони встановили відповідальність позичальника за несвоєчасну сплату останнім сум кредитів та/або процентів за користування ним, та/або комісій, та/або процентів за неправомірне користування кредитом у вигляді пені, що обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої у період прострочення, та нараховується щоденно.

Таким чином, відповідно до вищевикладеного, публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулось до суду з вимогами про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКАР" заборгованості за кредитом в розмірі 1 944 350,00 грн., заборгованості за процентами (в період з 30.09.2010 року по 12.04.2011 року) в розмірі 354 288,26 грн., заборгованості по сплаті комісійної винагороди в розмірі 17 500,00 грн., 3 % річних в розмірі 141 093,27 грн.,інфляційних збитків в розмірі 326 776,00 грн., пені за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 758 274,15 грн., пені за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 56 138,17 грн. та пені за несвоєчасну сплату комісійної винагороди в розмірі 2 880,17 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.06.2011 року порушено провадження у справі № 33/145, розгляд справи призначено на 04.07.2011 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.07.2011 року розгляд справи відкладено на 18.07.2011 року, у звязку з неявкою в судове засідання представників сторін та невиконанням ними вимог суду.

У відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі в судовому засіданні від 18.07.2011 року оголошено перерву до 05.09.2011 року, а також винесено ухвалу про продовження строку вирішення спору.

В судових засіданнях 05.09.2011 року та 19.09.2011 року, відповідно до положень ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерви до 19.09.2011 року,та 26.09.2011 року.

В судове засідання 26.08.2011 року зявились представники сторін та надали пояснення по суті справи. Представники позивача надали заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просили суду стягнути з відповідача заборгованість по строковому кредиту в розмірі 1944350,00 грн., заборгованість по процентам (за період з 31.03.2011 року по 18.09.2011 року) в розмірі 268235,25 грн., заборгованість по простроченій комісійній винагороді (за період з травня 2011 року по вересень 2011 року) в розмірі 12500,00 грн., 3 % річних в розмірі 166503,00 грн., інфляційних витрат в розмірі 344775,15 грн., пені за прострочення сплати кредиту в розмірі 889557,73грн., пені за прострочення сплати процентів в розмірі 71884,59 грн., пені за прострочення сплати комісійної винагороди в розмірі 3550,07 грн., а також 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витратна інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник відповідача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких заперечив проти заявлених позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

26.02.2008 року між акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) (далі - позивач, банк за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Вікар»(далі відповідач, позичальник за договором) укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 15.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статуту публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в новій редакції, затвердженого загальними зборами акціонерів акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства) 21.05.2009 року (протокол № 25), публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»є правонаступником акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства).

Між сторонами до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 15 від 26.02.2008 року підписано договори про внесення змін, а саме: № 1 від 22.05.2008 року, № 2 від 01.10.2008 року та № 3 від 04.02.2009 року.

Відповідно до п.1.1. договору, банк зобовязався надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної ліні у сумі, яка не може перевищувати 2500000,00 грн. (ліміт кредитної лінії), за умови наявності власних вільних кредитних ресурсів, на умовах, передбачених цим договором, а позичальник зобовязався повернути та сплатити проценти за комісії, встановлені даним договором.

У відповідності до положень п. 2.2. договору у редакції договору про внесення змін № 3 від 04.02.2009 року, дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту 14.10.2009 року. Ліміт кредитної лінії зменшується відповідно до наступного графіку: з 27.08.2009 року ліміт встановлюється в сумі 1460000,00 грн., з 25.09.2009 року ліміт встановлюється в сумі 960000,00 грн., з 14.10.2009 року ліміт встановлюється в сумі 0,00 грн.

На виконання умов кредитного договору про відкриття кредитної лінії №15 від 26.02.2008 року, банк оплатив розрахункові документи позичальника на суму 2 500 000,00грн., про що підтверджується платіжними дорученнями клієнта: № 0021 від 27.02.2008 року на суму 251 880,60 грн., № 0026 від 05.03.2008 року на суму 616 074,00 грн., № 0027 від 12.03.2008 року на суму 500 000,00 грн., № 0029 від 19.03.2008 року на суму 500 000,00 грн., № 0043 від 03.04.2008 року на суму 632 045,40 грн.

Згідно п.п. 3.2. та 3.4 кредитного договору, проценти за користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 17% річних з 26.02.2008 року, 18 % річних - з 01.05.2008 року; 25 % річних - з 05.02.2009 року, 26 % річних - з 31.07.2009 року. У випадку порушення позичальником встановленого строку повернення всіх отриманих сум кредиту позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом в розмірі 25 процентів річних, а починаючи з 21.07.2010 року - у розмірі 35 процентів річних (договір про внесення змін № 3 від 04.02.2009 року).

Проценти за користування кредитом, відповідно до п.3.2. договору, нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості щомісячно по день повного і остаточного повернення кредиту. Проценти нараховуються та сплачуються двічі на місяць в наступні терміні: за період з останнього робочого дня минулого місяця по 25 число поточного місяця - нараховуються банком 26 числа поточного місяця та сплачуються позичальником починаючи з 26 числа поточного місяця по останній робочий день місяця; за період з 26 числа поточного місяця по передостанній робочий день поточного місяця - нараховуються банком та сплачуються позичальником в останній робочий день поточного місяця.

У відповідності до положень п. 3.3. договору, за управління кредитом у формі кредитної лінії позичальник сплачує банку комісійну винагороду, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 0,1 процента щомісячно від початкового ліміту кредитної лінії. Комісійна винагорода за управління кредитом у формі кредитної лінії нараховується банком щомісячно до 5 числа поточного місяця та сплачується позичальником до 10 числа цього ж місяця (п. 3.3. договору).

Положеннями п.п. 4.2.1. та 4.2.2. договору встановлено, що позичальник зобовязався надавати у банк платіжні документи для отримання кредиту та використати кредит за цільовим призначенням у встановлений згідно п. 2.2. договору строк остаточно повернути всі отримані в межах кредитної лінії суми кредиту, а також своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом та проценти за неправомірне користування кредитом та комісійну винагороду на умовах і в порядку, передбачених даним договором.

Судом встановлено, що в порушення умов кредитного договору та норм чинного законодавства України, позичальник належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, в звязку з чим станом на 19.09.2011 року в останнього виникла заборгованість по строковому кредиту в розмірі 1944350,00 грн., заборгованість по процентам (за період з 31.03.2011 року по 18.09.2011 року) в розмірі 268235,25 грн. та заборгованість по простроченій комісійній винагороді (за період з травня 2011 року по вересень 2011 року) в розмірі 12500,00 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, станом на 19.09.2011 року факт наявності заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №15 від 26.02.2008 року по строковому кредиту в розмірі 1944350,00 грн., по процентам (за період з 31.03.2011 року по 18.09.2011 року) в розмірі 268235,25 грн. та по простроченій комісійній винагороді (за період з травня 2011 року по вересень 2011 року) в розмірі 12500,00 грн., позичальника перед банком належним чином доведений, документально підтверджений та позичальником не спростований.

У звязку з неналежним виконання грошових зобовязань за кредитним договором банк нарахував позичальнику пеню за прострочення сплати кредиту в розмірі 889557,73 грн., пеню за прострочення сплати процентів в розмірі 71884,59 грн. та пеню за прострочення сплати комісійної винагороди в розмірі 3550,07 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положеннями 10.1. кредитного договору передбачено, що за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за користування кредитом, та/або комісій, та/або процентів за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, що обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, та нараховується щоденно.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

Суд встановив, що розрахунок пені за прострочення, наданий позивачем є не вірним, а саме не вірно визначено період нарахування пені.

Розрахунок суми пені за прострочення сплати кредиту

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

1995141.0005.02.2009 - 15.02.20091112.0000 %0.066 %*14430.61

1995141.0016.02.2009 - 03.03.20091612.0000 %0.066 %*20989.98

1992242.0004.03.2009 - 01.04.20092912.0000 %0.066 %*37989.05

1989797.7102.04.2009 - 15.06.20097512.0000 %0.066 %*98127.01

1968051.2916.06.2009 - 14.07.20092911.0000 %0.060 %*34400.46

500000.0001.09.2009 - 01.09.2009110.2500 %0.056 %*280.82

499350.0002.09.2009 - 27.09.20092610.2500 %0.056 %*7291.88

999350.0028.09.2009 - 14.10.20091710.2500 %0.056 %*9541.74

1959350.0015.10.2009 - 19.10.2009510.2500 %0.056 %*5502.28

1944350.0020.10.2009 - 19.04.201018210.2500 %0.056 %*198749.86

Всього:427121.69

Таким чином, в частині стягнення пені за прострочення сплати кредиту в розмірі 462436,04 грн. відмовити.

З огляду на вищенаведене, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за прострочення сплати кредиту у розмірі 427121,69 грн. відповідно до розрахунку суду, а пені за прострочення сплати процентів в розмірі 71884,59 грн. та пені за прострочення сплати комісійної винагороди в розмірі 3550,07 грн. - за розрахунком позивача.

Крім того, позивач просить суд, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, стягнути з відповідача на свою користь збитки від інфляції в сумі 344775,15 грн. та 166503,00 грн. 3 % річних.

Згідно п. 5.2. кредитного договору, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобовязання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд наводить власний розрахунок 3% річних та збитків від інфляції:

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

1960000.0005.02.2009 - 03.03.2009273 %4349.59

1992242.0004.03.2009 - 01.04.2009293 %4748.63

1989797.7102.04.2009 - 15.06.2009753 %12265.88

1969051.2916.06.2009 - 14.07.2009293 %4693.36

1963771.2915.07.2009 - 26.07.2009123 %1936.87

500000.0001.09.2009 - 01.09.200913 %41.10

499350.0002.09.2009 - 27.09.2009263 %1067.10

999350.0028.09.2009 - 14.10.2009173 %1396.35

1959350.0015.10.2009 - 19.10.200953 %805.21

1944350.0020.10.2009 - 18.09.20116993 %111706.90

Всього:143010.99

Таким чином, в частині стягнення 3 % річних в розмірі 23492,01 грн. відмовити.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу

01.09.2009 - 01.09.2009500000.001.0000.00

02.09.2009 - 27.09.2009499350.001.0083994.80

28.09.2009 - 14.10.2009999350.001.0000.00

15.10.2009 - 19.10.20091959350.001.00917634.15

20.10.2009 - 18.09.20111944350.001.159309151.65

Всього:330780.60

Таким чином, в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 13994,55 грн. відмовити.

З огляду на вищенаведене, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 143010,99 грн. та інфляційних витрат в розмірі 330780,60 грн. відповідно до розрахунку суду.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вікар»(02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, 4-А, ідентифікаційний код 31988652) на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»(01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12, ідентифікаційний код 00039002) 1944 350 (один мільйон девятсот сорок чотири тисячі триста пятдесят) грн. 00 коп. заборгованості по простроченому кредиту, 268 235 (двісті шістдесят вісім тисяч двісті тридцять пять) грн. 25 коп. заборгованості по процентам за користування кредитними коштами, 12 500 (дванадцять тисяч пятсот) грн. 00 коп. заборгованості по простроченій комісійній винагороді, 3 % річних в розмірі 143010 (сто сорок три тисячі десять) грн. 99 коп., індекс інфляції в розмірі 330780 (триста тридцять тисяч сімсот вісімдесят) грн. 60 коп., пеню за прострочення сплати кредиту в розмірі 427121 (чотириста двадцять сім тисяч сто двадцять одна) грн. 69 коп., пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитом в розмірі 71884 (сімдесят одна тисяча вісімсот вісімдесят чотири) грн. 59 коп., пеню за прострочення сплати комісійної винагороди в розмірі 3550 (три тисячі пятсот пятдесят) грн. 07 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 22 055 (двадцять дві тисячі пятдесят пять) грн. 85 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 204 (двісті чотири) грн. 12 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 03.10.2011 року.