Рішення № 18583380, 22.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/28522.09.11

За позовом Публічного акціонерного товариства “Трест Київміськбуд 2”

до Товариства з обмеженою відповідальністю МПВ “ОСТГРУП”

про стягнення 91 757,09грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 представник (довіреність від 14.06.2011р.)

від відповідача не зявився

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 22.09.2011 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 83556,02грн. основного боргу, 597,48грн. - 3% річних, 334,22 грн. - інфляційних втрат, 7269,37грн. пені, 918,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2011р. було порушено провадження у справі №47/285, розгляд справи було призначено на 15.09.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2011р. розгляд справи було відкладено до 22.09.2011р.

Представник позивача в судовому засіданні 22.09.2011р. заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на виконання умов Договору №01/03/10 від 01.03.2010р. було поставлено відповідачу товар загалом на суму 83556,02грн., проте відповідач не здійснив оплату отриманого товару у сумі 83556,02грн., у звязку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 83556,02грн. основного боргу.

Також, на підставі ст. 611 Цивільного кодексу України та п..3 Договору позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача за прострочення оплати товару 7269,37грн. пені.

Крім того, у відповідності до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача 597,48грн. - 3% річних, 334,22 грн. - інфляційних втрат.

Відповідач своїх представників в судове засідання 22.09.2011р. не направив, вимоги ухвали суду від 07.09.2011р. щодо надання витребуваних документів та письмових пояснень по суті спору не надав. Про проведення судового засідання був повідомлений за адресою, вказаною у позові. Через канцелярію Господарського суду міста Києва заяв та клопотань не подавав.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2010р. між позивачем Відкритим акціонерним товариством «Трест Київміськбуд-2»(правонаступником якого є позивач), в якості постачальника, та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю МВП «ОСТГРУП», в якості покупця, було укладено Договір №01/03/10 (далі Договір), відповідно до умов якого постачальник зобовязався поставити та передати у власність покупця матеріали згідно поданої заявки (далі товар), а покупець зобовязався прийняти товар та оплатити його загальну вартість в порядку та на умовах, передбачених даним договором. Номенклатура, асортимент, загальна кількість товару, розмір партій, ціна за одиницю, загальна вартість партії, умови та строки поставки зазначаються в рахунках-фактурах або специфікаціях, які є невідємною частиною даного договору (п.1.3).

Відповідно до п.1.2 договору загальна вартість договору орієнтовно становить 500000,00грн. та коректується по факту поставленого товару.

Відповідно до п.3.2 договору датою поставки є дата виписки постачальником видаткової накладної.

Відповідно до видаткових накладних №2690 від 31.03.2010р. на суму 13190,52грн., №4272 від 30.04.2010р. на суму 28217,77грн., №5274 від 31.05.2010р. на суму 27971,99грн., №5256 від 31.05.2010р. на суму 1845,18грн., №5261 від 31.05.2010р. на суму 12330,56грн., які підписані уповноваженою особою позивача та уповноваженою довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей особою відповідача, позивачем було поставлено відповідачу товар загалом на суму 83556,02грн., належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи, а оригінали оглянуті судом у судовому засіданні.

Умовами п.4.3 договору передбачено умови оплати товару, а саме: 30% передоплата протягом 10 банківських днів після виставлення позивачем рахунків-фактур, залишок суми протягом 10 банківських днів після отримання товару.

Таким чином, кінцевим строком оплати поставленого позивачем товару згідно вищевказаних видаткових накладних на суму 83556,02грн. є 14.06.2010р.

Як зазначає позивач, відповідач не виконав свого обовязку щодо оплати поставленого позивачу товару на суму 83556,02грн., не здійснив оплати отриманого товару на суму 83556,02грн. у строки, встановлені п.4.3 договору.

У звязку з наведеним, 01.06.2011р. позивач звернувся до відповідача з претензією №1818 від 01.06.2011р. з вимогою оплатити поставлений товару на суму 83556,02грн.

Оскільки відповідач відповіді на наведену претензії не надав, свого обовязку щодо оплати поставленого позивачем товару не виконав, грошові кошти у сумі 83556,02грн. не сплатив, то позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 83556,02грн. основного боргу за поставлений товар.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем, як постачальником, згідно видаткових накладних №2690 від 31.03.2010р. на суму 13190,52грн., №4272 від 30.04.2010р. на суму 28217,77грн., №5274 від 31.05.2010р. на суму 27971,99грн., №5256 від 31.05.2010р. на суму 1845,18грн., №5261 від 31.05.2010р. на суму 12330,56грн. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 83556,02грн., проте відповідач, як покупець, свого обовязку щодо оплати поставленого позивачем товару на суму 83556,02грн., у строк, визначений п.4.3 договору - не виконав.

За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 83556,02грн. основного боргу є законною, обґрунтованою і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також, на підставі ст. 611 Цивільного кодексу України та п..3 Договору позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача за прострочення оплати товару 7269,37грн. пені.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до п.6.3 договору за прострочку платежів покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,1% за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, статтею 3 Закону України «Про відповідальність за неналежне виконання грошових зобовязань»встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, встановивши у договорі відповідальність за прострочення виконання зобовязання у більшому розмірі, однак такі норми Закону передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Ознайомившись з розрахунком пені позивача, враховуючи, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання грошового зобовязання по повній оплаті поставленого товару за договором в розмірі 83556,02грн., починаючи з 15.06.2010р. по 26.08.2011р., суд задовольняє зазначену вимогу частково, відповідно до уточненого розрахунку суду, з урахуванням вимог ч. 2 ст 343 ГК України та ст. 3 Закону, за період з 01.06.2011р. по 26.08.2011р. (який визначено позивачем у позові) в розмірі 3086,99грн.

Крім того, у відповідності до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача 597,48грн. - 3% річних, 334,22 грн. - інфляційних втрат.

Згідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання грошового зобовязання по повній оплаті поставленого товару за договором в розмірі 83556,02грн., починаючи з 15.06.2010р. по 26.08.2011р., суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно розрахунку позивача суми 3% річних, який судом перевірено, і з яким суд погоджується, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача за прострочення виконання зобовязання по повній оплаті поставленого товару за договором у сумі 83556,02грн. за період з 01.06.2011р. по 26.08.2011р. (який визначено позивачем у позові) 597,48грн. 3% річних.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 334,22грн. інфляційних втрат за прострочення виконання зобовязання в сумі 83556,02грн. за період з 01.06.2011р. по 26.08.2011р. (який визначено позивачем у позові) суд вважає необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки згідно уточненого розрахунку суду, інфляційне збільшення заборгованості в сумі 83556,02грн. за визначений позивачем період складає відємну величину, а саме: -1086,23грн.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МВП “ОСТГРУП” (код ЄДРПОУ 34187547, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Віскозна, 5) на користь Публічного акціонерного товариства “Трест “Київміськбуд-2” (код ЄДРПОУ 04012661, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 26-а) грошові кошти в сумі 83 556 (вісімдесят три тисячі пятсот пятдесят шість) грн. 02 коп., 3086 (три тисячі вісімдесят шість) грн. 99коп. пені, 597 (пятсот девяносто сім) грн. 48коп. 3% річних, 872 (вісімсот сімдесят дві) грн. 40 коп. витрат по сплаті державного мита та 224 (двісті двадцять чотири) грн. 38 коп. витрат інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата складання повного тексту рішення 27.09.2011р.