Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 54/9226.09.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сідіком Україна" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Музичний центр";
2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про заборону вчинення дій, стягнення з кожного з відповідачів 782100,00 грн.
компенсації та конфіскацію контрафактних примірників дисків.
Суддя Гумега О.В.
Представники:
Від позивача: Остапчук В. Г.
Від відповідача 1: Кручан В. В., ОСОБА_2
Від відповідача 2: ОСОБА_2
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сідіком Україна" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Музичний центр" (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика кіно" (відповідач-2), Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1(відповідач-3) про заборону вчинення дій, стягнення з кожного з відповідачів 782100,00 грн. компенсації та конфіскацію контрафактних примірників дисків.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі розповсюджують компакт-диски із записом збірок музичних творів у формі караоке, в яких відтворені у формі караоке музичні твори з текстом, авторські права на які належать позивачу.
Ухвалою суду від 07.06.2010 р. (суддя Демченко Т.С.) порушено провадження у справі № 54/92, розгляд справи призначено на 07.07.2010 р.
У поданому відзиві на позов відповідач-1 заперечив проти заявлених вимог, посилаючись на те, що він не розповсюджував контрафактні примірники твору, а компакт-диски були придбані ним у ФОП ОСОБА_3, якому на підставі ліцензійного договору № 4/12-09 КЗД від 03.10.2009 р. належать невиключні авторські та/або суміжні права на аудіовізуальні твори. Крім цього, відповідач-1 посилається на те, що Державним департаментом інтелектуальної власності ОСОБА_3 були видані контрольні марки на примірники аудіовізуальних творів, що свідчить про правомірне використання музичних творів, включених до компакт-дисків, натомість висновок спеціаліста, на який є посилання у позовній заяві, не є належним доказом у справі.
Відповідач-3 також подав відзив на позов, у якому просить відмовити позивачу у задоволенні вимог щодо відповідача-3, мотивуючи свої заперечення тим, що спірні компакт-диски були придбані ним у ФОП ОСОБА_3, якому на підставі ліцензійного договору № 4/12-09 КЗД від 03.10.2009 р. належать невиключні авторські та/або суміжні права на аудіовізуальні твори. Крім цього, відповідач-3 посилається на те, що Державним департаментом інтелектуальної власності ОСОБА_3 були видані контрольні марки на примірники аудіовізуальних творів, що свідчить про правомірне використання музичних творів, включених до компакт-дисків, а одразу після отримання позовної заяви відповідач-3 припинив продаж аудіовізуальних творів.
Відповідачами також подані клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення повязаної із нею справи № 54/91 за позовом ТОВ "Сідіком Україна" до ФОП ОСОБА_3
Ухвалою суду від 07.07.2010 р. припинено провадження у справі № 54/92 в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фабрика кіно”.
Ухвалою суду від 07.07.2010 р. відповідно до ч. 1 ст.79 ГПК України провадження у справі № 54/92 зупинено до вирішення справи № 54/91 за позовом ТОВ "Сідіком Україна" до ФОП ОСОБА_3 про заборону вчинення дій, стягнення 782100,00 грн. компенсації та конфіскацію контрафактних примірників дисків, що розглядається Господарським судом м. Києва.
09.08.2010 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача-1 у розмірі 782100,00 грн.
За розпорядженням Заступника Голови Господарського суду м. Києва від 11.10.2010 р. № 33 у звязку з перебуванням судді Демченко Т.С. на лікарняному та з метою уникнення затягування розгляду справи, справу № 54/92 передано для подальшого розгляду судді Гумезі О.В.
11.07.2011 р. представник позивача звернувся до суду з клопотанням про поновлення провадження у справі № 54/92, у звязку з усуненням обставин, які стали підставою для його зупинення, та надав суду копію рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2011 р. у справі № 54/91.
Ухвалою суду від 13.07.2011 року поновлено провадження у справі № 54/92, розгляд справи призначено на 01.08.2011 р. о 12:20 год.
21.07.2011 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник відповідача 1 подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі.
28.07.2011 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник відповідача 2 подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі.
28.07.2011 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник відповідача 1 подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі.
28.07.2011 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник позивача звернувся до суду з клопотанням про залучення доказів до матеріалів справи.
З огляду на те, що ухвалою суду від 07.07.2010 р. припинено провадження у справі № 54/92 в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фабрика кіно”, суд визначає в якості відповідача 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Музичний центр" та в якості відповідача 2 - Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1.
В судовому засіданні, призначеному на 01.08.2011 року, представник відповідача 1 звернувся до суду з клопотанням про здійснення технічної фіксації судового процесу. Клопотання відповідача 1 судом задоволено.
Представники позивача підтримали подане клопотання про залучення доказів до матеріалів справи. Клопотання судом задоволено.
Представник відповідача 1 та відповідача 2 підтримав подані ним клопотання про зупинення провадження у справі № 54/92 до розгляду повязаної з нею справи № 54/91.
Позивач проти клопотання про зупинення провадження у справі заперечував.
Клопотання відповідача 1 та відповідача 2 про зупинення провадження у справі судом відхилені з огляду на те, що наявні в матеріалах справи докази свідчать, що Господарським судом міста Києва 16.02.2011 року прийнято рішення у справі № 54/91. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2011 року рішення Господарського суду міста Києва у справі № 54/91 залишено без змін. В той же час, доказів прийняття до провадження Вищого господарського суду України касаційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва і постанову Київського апеляційного господарського суду у справі № 54/91 суду надано не було.
Представник відповідача 1 звернувся до суду з клопотанням про призначення у справі № 54/92 судової експертизи. Зазначене клопотання буде розглянуто судом в наступному судовому засіданні.
В судовому засіданні, призначеному на 01.08.2011 року, представник відповідача 1 звернувся до суду з усним клопотанням про залучення до участі у справі іншого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Пілігрім Студіо”.
Позивач проти задоволення зазначеного клопотання заперечував.
Відповідно до ст. 24 ГПК України, господарський суд за наявності достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Клопотання відповідача 1 судом відхилено з огляду на те, що відповідач 1 не навів наявність достатніх підстав для залучення до участі у справі № 54/92 іншого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Пілігрім Студіо”.
В судовому засіданні, призначеному на 01.08.2011 року, представник позивача підтримав подану 09.08.2010 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача 1 в межах ціни позову. Представник відповідачів проти вжиття заходів до забезпечення позову заперечував.
Суд відхилив клопотання позивача про забезпечення позову.
В судовому засіданні, призначеному на 01.08.2011 року, представник відповідачів звернувся з усним клопотанням про виклик в судове засідання судового експерта. Клопотання судом відхилено як необґрунтоване.
В судовому засіданні, призначеному на 01.08.2011 року, представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.
В судовому засіданні, призначеному на 01.08.2011 року, представник відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечував.
В ході розгляду справи виникла необхідність витребування додаткових доказів до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 01.08.2011 р. розгляд справи відкладено на 09.09.2011 о 10:00 год.
В судовому засіданні, призначеному на 09.09.2011 року, сторони звернулися до суду зі спільним клопотанням не здійснювати технічну фіксацію в судовому засіданні, призначеному на 09.09.2011 року, та перенести розгляд справи на іншу дату. Клопотання сторін судом задоволено, в судовому засіданні, призначеному на 09.09.2011 року, оголошено перерву до 19.09.2011 року.
В судовому засіданні, призначеному на 19.09.2011 року, позивач підтримав подане ним 08.09.2011 року, через відділ діловодства Господарського суду міста Києва клопотання про залучення нових доказів до матеріалів справи. Клопотання позивача судом задоволено.
В судовому засіданні, призначеному на 19.09.2011 року, відповідач 1 підтримав подане ним 09.09.2011 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва клопотання про призначення судової експертизи.
В судовому засіданні, призначеному на 19.09.2011 року, позивач підтримав подані ним 08.09.2011 року та 16.09.2011 року заперечення проти клопотання відповідача 1 про призначення судової експертизи.
Клопотання відповідача 1 судом відхилено, оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України господарський суд призначає судову експертизу лише для розяснення питань, що потребують спеціальних знань.
В судовому засіданні, призначеному на 19.09.2011 року, відповідач 2 підтримав подане ним 09.09.2011 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва клопотання про виключення зі складу відповідачів відповідача 2. Клопотання відповідача 2 судом відхилено, оскільки, відповідно до ст. 21 ГПК України відповідачами є підприємства та організації, яким предявлено позовну вимогу, при цьому, господарському суду не надано право виключати відповідача зі складу відповідачів.
В судовому засіданні, призначеному на 19.09.2011 року, відповідач 1 звернувся до суду з клопотанням про виклик експерта ОСОБА_4 в судове засідання для надання пояснень. Клопотання відповідача 1 судом відхилено.
В судовому засіданні, призначеному на 19.09.2011 року, позивач позовні вимоги підтримав повністю, а також підтримав подані ним 08.09.2011 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва заперечення проти доводів відповідача 1 та відповідача 2, викладених у відзивах та поясненнях представника відповідачів, та подані 16.09.2011 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва заперечення проти пояснення відповідачів від 09.09.2011 року стосовно висновку спеціаліста.
В судовому засіданні, призначеному на 19.09.2011 року, відповідачі проти задоволення позовних вимог заперечували.
Відповідач 1 підтримав подані ним 09.09.2011 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва пояснення, в яких наведені заперечення відповідача 1 проти позову.
Відповідач 2 підтримав подані ним 09.09.2011 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва пояснення, в яких наведені заперечення відповідача 2 проти позову.
В судовому засіданні, призначеному на 19.09.2011 року, судом оглянуті оригінали документів, копії яких наявні в матеріалах справи.
В судовому засіданні, призначеному на 19.09.2011 року, сторони звернулися до суду зі спільним клопотанням про продовження строку вирішення спору. Клопотання сторін судом задоволено.
Ухвалою суду від 19.09.2011 року розгляд справи відкладено на 26.09.2011 року.
20.09.2011 року представник відповідача 1 звернувся до суду з клопотанням про надання копії фіксації судового засідання. Клопотання відповідача 1 судом задоволено.
23.09.2011 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідач 1 звернувся до суду з клопотанням про призначення судової експертизи у справі.
В судовому засіданні, призначеному на 26.09.2011 року, відповідач 1 підтримав подане ним клопотання про призначення судової експертизи та усно зазначив перелік питань, які, на його думку, необхідно поставити на вирішення експерта. Клопотання відповідача 1 судом відхилено з огляду на те, що вирішення запропонованих відповідачем 1 питань не потребують спеціальних знань.
В судовому засіданні, призначеному на 26.09.2011 року, відповідач 2 звернувся до суду з клопотанням про призначення почеркознавчої експертизи. Клопотання відповідача 2 судом відхилено.
В судовому засіданні, призначеному на 26.09.2011 року, позивач позовні вимоги підтримав повністю та просив визнати виключні авторські права позивача на спірні твори порушеними; заборонити відповідачам здійснювати відтворення та розповсюдження спірних творів; стягнути з кожного з відповідачів компенсацію за порушення виключних майнових прав позивача в розмірі 782100,00 грн.; конфіскувати у відповідачів контрафактні примірники ком пакт-дисків із записом збірок музичних творів у формі караоке за назвами: “КАРАОКЕ ДЕТСКАЯ КАРУСЕЛЬ”, “КАРАОКЕ НА ВОЛНЕ РОДНОГО ШАНСОНА”, “КАРАОКЕ МУЗЫКА 90-Х”, “КАРАОКЕ ДЖЕМ-ФЕСТИВАЛЬ”, “КАРАОКЕ ТЕБЕ ЛЮБИМЫЙ!”, “КАРАОКЕ ДРАГОЦЕННАЯ ТЫ, МОЯ ЖЕНЩИНА!”; стягнути з відповідачів судові витрати, понесені позивачем.
Відповідач 1 проти задоволення позовних вимог заперечував.
Відповідач 2 проти задоволення позовних вимог заперечував.
У судовому засіданні 26.09.2011 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повний текст рішення буде складено у строк, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідачів, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України відносини, повязані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.
До відносин, повязаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 Господарського кодексу України).
Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший обєкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.
Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
До обєктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України, зокрема, належать літературні та художні твори.
Обєктами авторського права, відповідно до ч. 1 ст. 433 Цивільного кодексу України, є, в тому числі, літературні та художні твори, зокрема, музичні твори (з текстом або без тексту).
Закон України «Про авторське право і суміжні права»від 23.12.1993 року № 3792-XII в п. 5 ч. 1 ст. 8 також визначає, що обєктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема, музичні твори з текстом і без тексту. Субєктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) обєкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до Цивільного кодексу України, іншого закону чи договору (ч. 1 ст. 421 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 435 Цивільного кодексу України, первинним субєктом авторського права є автор твору. Субєктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону (ч. 2 ст. 435 Цивільного кодексу України).
Суб'єктами авторського права, відповідно до ст. 7 Закону України «Про авторське право і суміжні права», є автори творів, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.
Відповідно до ч. 1 ст. 424 Цивільного кодексу України, майновими правами інтелектуальної власності, зокрема, є виключне право дозволяти використання обєкта права інтелектуальної власності; виключне право перешкоджати неправомірному використанню обєкта права інтелектуальної власності , в тому числі забороняти таке використання.
Майновими правами інтелектуальної власності на твір, згідно ч. 1 ст. 440 Цивільного кодексу України, зокрема, є виключне право дозволяти використання твору.
Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права»передбачено, що до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належить в тому числі виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
Виключним правом, відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», є майнове право особи, яка має, зокрема щодо твору авторське право, на використання цих обєктів авторського права лише нею і на видачу цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам в межах строку, встановленого законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 427 Цивільного кодексу України, майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі.
Умови передання майнових прав інтелектуальної власності можуть бути визначені договором, який укладається відповідно до Цивільного кодексу та іншого закону (ч. 2 ст. 427 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права. Згідно ч. 1 ст. 31 Закону України «Про авторське право і суміжні права»автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором.
Згідно ч. 1 ст. 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права», автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21-25 закону.
Передача права на використання твору іншим особам, згідно ч. 2 ст. 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права», може здійснюватися на основі авторського договору про передачу виключного права на використання твору або на основі авторського договору про передачу невиключного права на використання твору.
Частиною 3 ст. 32 Закону України «Про авторське право та суміжні права»встановлено, що за авторським договором про передачу виключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має виключне авторське право) передає право використовувати твір певним способом і у встановлених межах тільки одній особі, якій ці права передаються, і надає цій особі право дозволяти або забороняти подібне використання твору іншим особам. При цьому за особою, яка передає виключне право на використання твору, залишається право на використання цього твору лише в частині прав, що не передаються.
Договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди (ч. 2 ст. 33 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Відповідно до ч. 2 ст. 426 Цивільного кодексу України, особа, яка має виключне право дозволяти використання обєкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей обєкт на власний розсуд з додержанням при цьому прав інших осіб.
Використання обєкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання обєкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених Цивільним кодексом України та іншим законом (ч. 3 ст. 426 Цивільного кодексу України).
Аналогічна норма стосовно використання твору міститься в ч. 1 ст. 443 Цивільного кодексу України.
Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог Цивільного кодексу України та іншого закону (ч. 4 ст. 426 Цивільного кодексу України).
В ході розгляду справи по суті судом було встановлено, що між ООО «Элитайл»(Російська федерація) та авторами (фізичними особами, творчою працею яких були створені пісні в частині музики або тексту) були укладені авторські договори про передачу виключних авторських на використання музичних творів та ліцензійні договори, а саме: Авторський договір № 93-А/Э від 03 квітня 2007 року, укладений між ОСОБА_5 та ООО «Элитайл»; Авторський договір № 99/А/Э від 16 квітня 2007 року, укладений між ОСОБА_6 та ООО «Элитайл»; Ліцензійний договір № 27/08-А/Э від 23 квітня 2008 року, укладений між ОСОБА_7 та ООО «Элитайл»; Ліцензійний договір № 46/08-А/Э від 08 вересня 2008 року, укладений між ОСОБА_8 та ООО «Элитайл»; Ліцензійний договір № 02/08-АЄ від 29 січня 2008 року, укладений між ОСОБА_9 та ООО «Элитайл»; Авторський договір № 111 А/Э від 03 вересня 2007 року, укладений між ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ООО «Элитайл»; Авторський договір № 113А/Э від 09 вересня 2007 року, укладений між ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ООО «Элитайл»; Ліцензійний договір № 56/08-А/Э від 01 грудня 2008 року, укладений між ОСОБА_14 та ООО «Элитайл»; Ліцензійний договір № 29/08-А/Э від 30 квітня 2008 року, укладений між ОСОБА_15 та ООО «Элитайл»; Авторський договір № 104-А/Э від 04 червня 2007 року, укладений між ОСОБА_16 та ООО «Элитайл»; Авторський договір № 01/08-А/Э від 28 грудня 2007 року, укладений між ОСОБА_17 та ООО «Элитайл»; Авторський договір № 130-А/Э від 12 грудня 2007 року, укладений між ОСОБА_18 та ООО «Элитайл»; Авторський договір № 105А/Э від 26 червня 2007 року, укладений між ОСОБА_19 та ООО «Элитайл»; Ліцензійний договір № 47/08-А/Э від 09 вересня 2008 року, укладений між ОСОБА_20 та ООО «Элитайл»; Ліцензійний договір № 07/08-А/Э від 20 лютого 2008 року, укладений між ОСОБА_21 та ООО «Элитайл»; Авторський договір № 102-А/Э від 05 липня 2007 року, укладений між ОСОБА_22 та ООО «Элитайл»; Авторський договір № 108-А/Э від 27 липня 2007 року, укладений між ОСОБА_23 та ООО «Элитайл»; Авторський договір № 91А/Э від 14 березня 2007 року, укладений між ОСОБА_24 та ООО «Элитайл»; Авторський договір № 63/А/Э від 01 квітня 2006 року, укладений між ОСОБА_25 та ООО «Элитайл»; Авторський договір № 92 А/Э від 20 березня 2007 року, укладений між ОСОБА_26 та ООО «Элитайл»; Авторський договір № 109/А/Э від 06 серпня 2007 року, укладений між ОСОБА_27 та ООО «Элитайл»; Авторський договір № 121-А/Э від 08 жовтня 2007 року, укладений між ОСОБА_28 та ООО «Элитайл». Докази зазначеного наявні в матеріалах справи (т. 2 а. с. 74-132; т. 3 а. с. 1-65).
Між ООО «Медиоконтиненталь»(Російська федерація) та авторами (фізичними особами, творчою працею яких були створені пісні в частині музики або тексту) були укладені ліцензійні договори про надання виключних ліцензій на використання музичних творів, а саме: Ліцензійний договір № 63/09-А/М від 01 грудня 2009 року, укладений між ОСОБА_23 та ООО «Медиоконтиненталь»; Ліцензійний договір № 64/09-А/М від 16 грудня 2009 року, укладений між ОСОБА_27 та ООО «Медиоконтиненталь»; Ліцензійний договір № 03/10-А/М від 01 березня 2010 року, укладений між ОСОБА_25 та ООО «Медиоконтиненталь». Докази зазначеного наявні в матеріалах справи (т. 2 а. с. 58-73).
19.10.2009 року між ООО «Элитайл»(Російська федерація) і ООО «Медиоконтиненталь» (Російська федерація) укладено договір № 004/09- ЭМ про надання ліцензії (субліцензії) на використання музичних творів, відповідно до умов якого ООО «Элитайл» видало ООО «Медиоконтиненталь» ліцензію на використання пісень способами, зокрема, шляхом переробки пісень, в тому числі з метою створення на їх основі караоке; відтворення пісень в формі караоке на будь-якому типі носіїв, максимальним тиражем; розповсюдження екземплярів будь-яких типів носіїв з піснями. Зазначеним договором також надано право ООО «Медиоконтиненталь» укладати субліцензійні договори з третіми особами. Перелік музичних творів (пісень), права на використання яких надаються за цим договором, наведено в Додатку № 1 до цього договору.
11.01.2010 року між ООО «Медиоконтиненталь»(Російська федерація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сідіком»(позивач) укладено договір № 01/0110-И (надалі-договір), відповідно до умов якого позивачу були передані на території України виключні авторські права на твори у формі караоке, що входять в програми; виключні суміжні права на фонограми в формі караоке, що входять в програми; виключні авторські права на використання компіляцій фонограм творів в формі караоке, що входять в програми. При цьому сторони цього договору визначили, що під терміном «програма» сторони розуміють збірку фонограм відповідної кількості творів в формі караоке. Сторони цього договору погодили, що перелік творів і фонограм зазначається в додатках до цього договору (ст. 1.4. договору).
Оцінивши та дослідивши всі зазначені докази в сукупності, суд прийшов до висновку, що позивач володіє правами на використання музичних творів, зокрема:
1.Антошкамузика - ЭНТИН Ю. 2.Песня пауков и буратиномузика - ЭНТИН Ю. 3.Снежинкаслова - КРЫЛАТОВ Е. 4.Где водятся волшебники?музика - ЭНТИН Ю.слова - МИНКОВ М. 5.Гимн незнайки и его друзеймузика - ЭНТИН Ю.слова - МИНКОВ М. 6.Грустная песенкамузика - ЭНТИН Ю.слова - КРЫЛАТОВ Е. 7.Дважды два - четыремузика - ПЛЯЦКОВСКИЙ М. 8.До чего дошёл прогрессмузика - ЭНТИН Ю.слова - КРЫЛАТОВ Е. 9.Дорога добрамузика - ЭНТИН Ю.слова - МИНКОВ М. 10.Дуэт принцессы и
трубадурамузика - ЭНТИН Ю.слова - ГЛАДКОВ ГЕН.
11.Дуэт черного кота и пиратамузика - ЭНТИН Ю.слова - ГЛАДКОВ ГЕН.
12.Если добрый тымузика - ПЛЯЦКОВСКИЙ М.слова - САВЕЛЬЕВ Б.
13.Заводные игрушкимузика - ЭНТИН Ю.слова - КРЫЛАТОВ Е.
14.Кабы не было зимымузика - ЭНТИН Ю.слова - КРЫЛАТОВ Е.
15.Катерокмузика - АНОФРИЕВ О.слова - МИНКОВ М.
16.Колыбельная медведицымузика - ЯКОВЛЕВ Ю.слова - КРЫЛАТОВ Е.
17.Крылатые качелимузика - ЭНТИН Ю.слова - КРЫЛАТОВ Е.
18.Лесной оленьмузика - ЭНТИН Ю.слова - КРЫЛАТОВ Е.
19.Лучше папы друга нетмузика - ПЛЯЦКОВСКИЙ М.слова - САВЕЛЬЕВ Б.
20.Мечтамузика - ЭНТИН Ю. 21.Не повторяется такое никогдамузика - ПЛЯЦКОВСКИЙ М. 22.Некогда стареть учителяммузика - ПЛЯЦКОВСКИЙ М.слова - ЧИЧКОВ Ю. 23.Неприятность эту мы
переживёмслова - САВЕЛЬЕВ Б. 24.Обжорыслова - САВЕЛЬЕВ Б. 25.Песня сулейманамузика - ЭНТИН Ю.слова - МИНКОВ М. 26.Песенка о летемузика - ЭНТИН Ю.слова - КРЫЛАТОВ Е. 27.Первая песня разбойниковмузика - ЭНТИН Ю.слова - ГЛАДКОВ Г.
28.Песенка рыжехвостенькоймузика - ПЛЯЦКОВСКИЙ М.слова - ШАИНСКИЙ В.
29.Пугательнаямузика - ЭНТИН Ю.слова - ГЛАДКОВ Г.
30.Серенада трубадурамузика - ЭНТИН Ю.слова - ГЛАДКОВ Г.
31.Песня сказочника
(однажды в старой Дании)музика - КОРОСТЫЛЕВ В.слова - МИНКОВ М.
32.Песня снеговикамузика - КОРОСТЫЛЕВ В.слова - МИНКОВ М. 33.Стать волшебником хочумузика - ЭНТИН Ю.слова - КРЫЛАТОВ Е.
34.Три белых коняслова - КРЫЛАТОВ Е. 35.Учат в школемузика ПЛЯЦКОВСКИЙ М. 36.Чунга-чангамузика ЭНТИН Ю. 37.Баюшки-баюмузика ЭНТИН Ю.слова - ГЛАДКОВ Г. 38.Песенка друзеймузика ЭНТИН Ю.слова - ГЛАДКОВ Г. 39.Дуэт короля и принцессымузика ЭНТИН Ю.слова - ГЛАДКОВ Г. 40.Песня гениального
сыщикамузика ЭНТИН Ю.слова - ГЛАДКОВ Г.
41.Прекрасное далёкомузика ЭНТИН Ю.слова - КРЫЛАТОВ Е.
42.Верю ямузика СУКАЧЕВ И. 43.Над деревней Клюевкоймузика ЛОЗА Ю.слова - ЛОЗА Ю. 44.Мадоннамузика КАЗАКОВА Р. 45.Не сыпь мне соль на ранумузика ОСИАШВИЛИ С. 46.Я спросил у ясеняслова - ТАРИВЕРДИЕВ М. 47.Синий туманмузика РЯБИНИН М. 48.Ты не ангелслова - ЧАЙКА В. 49.Ах какая женщинамузика НАЗАРОВА Т. 50.Зимний сонмузика Шевченко А.слова - Шевченко А. 51.Иногдамузика Шевченко А.слова - Шевченко А. 52.Помоги мнеслова - ЗАЦЕПИН А. 53.Ты на свете естьслова - МИНКОВ М. 54.Я тебя никогда не забудумузика КОЛМАНОВСКИЙ Э.слова - ВАНШЕНКИН К. 55.За окошком месяц маймузика СУКАЧЕВ И.слова - СУКАЧЕВ И. Далі по тексту - Спірні Твори. Позивач вважає, що відповідачі порушили його авторські права, що і стало підставою для звернення до суду з позовом про їх захист. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Стаття 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначає способи цивільно-правового захисту авторського права і суміжних прав.
Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання виключних авторських прав позивача на спірні твори порушеними; заборону відповідачам здійснювати відтворення та розповсюдження спірних творів; стягнення з кожного з відповідачів компенсації за порушення виключних майнових прав позивача в розмірі 782100,00 грн.; конфіскацію у відповідачів контрафактних примірників компакт-дисків із записом збірок музичних творів у формі караоке за назвами: “КАРАОКЕ ДЕТСКАЯ КАРУСЕЛЬ”, “КАРАОКЕ НА ВОЛНЕ РОДНОГО ШАНСОНА”, “КАРАОКЕ МУЗЫКА 90-Х”, “КАРАОКЕ ДЖЕМ-ФЕСТИВАЛЬ”, “КАРАОКЕ ТЕБЕ ЛЮБИМЫЙ!”, “КАРАОКЕ ДРАГОЦЕННАЯ ТЫ, МОЯ ЖЕНЩИНА!”.
В ході розгляду справи по суті, судом встановлено, що позивач належними засобами доказування не довів розповсюдження відповідачем 2 збірок караоке з порушенням авторських прав позивача.
Наданий позивачем торговий чек № 4071 від 19.03.2010 року, суд вважає неналежним доказом такого розповсюдження, оскільки він містить лише підпис незазначеної особи на документі, створеному з допомогою компютерної техніки, що виключає можливість вважати вказаний торговий чек документом, виданим відповідачем 2.
За таких обставин, позовні вимоги до відповідача 2 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
В той же час, зібрані у справі докази свідчать, що відповідач 1 розповсюджував на території України збірки музичних творів у формі караоке “КАРАОКЕ ДЕТСКАЯ КАРУСЕЛЬ”, “КАРАОКЕ НА ВОЛНЕ РОДНОГО ШАНСОНА”, “КАРАОКЕ МУЗЫКА 90-Х”, “КАРАОКЕ ДЖЕМ-ФЕСТИВАЛЬ”, “КАРАОКЕ ТЕБЕ ЛЮБИМЫЙ!”, “КАРАОКЕ ДРАГОЦЕННАЯ ТЫ, МОЯ ЖЕНЩИНА!”. Зазначені збірки містять Спірні Твори, права на які належать позивачу.
Доказами розповсюдження відповідачем 1 на території України збірок караоке, які містять Спірні Твори є: інформація, розміщена на поліграфічній обкладинці вказаних збірок, відповідно до якої відповідач 1 є офіційним дистрибютором; лист відповідача 1 від 25.03.2010 року №182-ЮВ, адресований клієнтам ТОВ «Музичний центр», які купують товар у формі караоке.
Крім того, факт продажу збірок караоке, які містять Спірні Твори, відповідач 1 підтверджує у відзиві на позовну заяву. Зазначений відзив підписано директором відповідача 1 Кручан В. В.
Відповідно до преамбули Закону України "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних", розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних - введення в обіг примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних шляхом їх продажу чи іншої передачі права власності.
Відповідно до преамбули Закону України «Про авторське право і суміжні права», розповсюдження об'єктів авторського права і (або) суміжних прав - будь-яка дія, за допомогою якої об'єкти авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці, в тому числі доведення цих об'єктів до відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до цих об'єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором.
Судом відхилено твердження відповідача 1 з приводу того, що наявність контрольних марок надає особі право на розповсюдження твору.
Як зазначалося, порядок передачі авторських прав встановлений чинним законодавством і контрольні марки не є тим документом, на підставі яких особі можуть бути передані авторські права.
Крім того, відповідно до ст. 3 Закону України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних», розповсюдження на території України примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм та баз даних, а також їх прокат дозволяються лише за умови їх маркування контрольними марками.
Однак відповідно до п. 4 ст. 5 цього Закону, відповідальність за достовірність документів, поданих для одержання контрольних марок, несе заявник.
В судовому засіданні було встановлено, що позивач як особа, якій належить виключні майнові авторські права на спірні музичні твори, зокрема, виключне право дозволяти їх використання в розумінні ч. 1 ст. 440 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», не надавав відповідачу 1 відповідного дозволу на їх розповсюдження.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем 1 не доведено правомірність розповсюдження Спірних Творів, виключні майнові права на які на території України належать позивачу.
Судом також встановлено, що згідно ст. 1 Закону України “Про авторське право та суміжні права” контрафактний примірник твору, фонограми, відеограми це примірник твору, фонограми чи відеограми, відтворений, опублікований і (або) розповсюджуваний з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі примірники захищених в Україні творів, фонограм і відеограм, що ввозяться на митну територію України без згоди автора чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, зокрема з країн, в яких ці твори, фонограми і відеограми ніколи не охоронялися або перестали охоронятися.
Примірники компакт-дисків музичних творів у формі караоке “КАРАОКЕ ДЕТСКАЯ КАРУСЕЛЬ”, “КАРАОКЕ НА ВОЛНЕ РОДНОГО ШАНСОНА”, “КАРАОКЕ МУЗЫКА 90-Х”, “КАРАОКЕ ДЖЕМ-ФЕСТИВАЛЬ”, “КАРАОКЕ ТЕБЕ ЛЮБИМЫЙ!”, “КАРАОКЕ ДРАГОЦЕННАЯ ТЫ, МОЯ ЖЕНЩИНА!” розповсюджувалися відповідачем 1 із порушенням авторських прав позивача, у зв`язку із цим вказані збірки є контрафактними.
Відповідачем 1 не надано суду жодних доказів передачі йому авторами спірних музичних творів майнових прав на ці твори, отже, не доведено належними засобами доказування правомірність розповсюдження відповідачем 1 музичних творів, виключні майнові права на які на території України належать позивачеві.
Відповідно до п. «а»ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права», порушенням, зокрема авторського права, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують, зокрема майнові права субєктів авторського права, визначені статтею 15 Закону, з урахуванням передбачених законом обмежень майнових прав. Судом було встановлено, що позивач є субєктом авторського права, якому належать Спірні Твори.
Факт розповсюдження відповідачем 1 спірних музичних творів був встановлений в судовому засіданні.
Судом досліджено, що позивачем відповідачу 1 дозвіл на використання спірних музичних творів не надавався, а обмежень майнових прав, передбачених Законом України «Про авторське право та суміжні права», судом не встановлено.
Порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену Цивільним кодексом України, законом чи договором (ст. 431 Цивільного кодексу України).
Захист, зокрема майнових прав суб'єктів авторського права здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством (ст. 51 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Відповідно до ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права»порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є, зокрема: піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення; розповсюдження, ввезення на митну територію України з метою розповсюдження, публічне сповіщення об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена інформація про управління правами, зокрема в електронній формі.
Ст 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права»встановлює, що за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.
При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення.
Позивач звернувся до суду з позовною вимогою про визнання виключних авторських прав позивача на спірні твори порушеними. В задоволенні зазначеної позовної вимоги позивачу належить відмовити з огляду на те, що звертаючись з позовною заявою позивач не зазначив в прохальній частині позовної заяви, на які саме спірні твори необхідно визнати порушеними права.
Статтею 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права»надається особі можливість звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують авторське право та (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення.
Позивач також звернувся до суду з позовною вимогою про заборону здійснювати відтворення та розповсюдження спірних творів.
В задоволенні зазначеної позовної вимоги позивачу належить відмовити з огляду на те, що звертаючись з позовною заявою позивач не зазначив в прохальній частині позовної заяви, які саме твори необхідно заборонити відтворювати та розповсюджувати.
Статтею 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права»надається можливість особі звертатися до суду з позовом про виплату компенсацій.
При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом "г" цієї частини межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.
Пунктом 6 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007р. № 01-8/974 «Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на обєкти інтелектуальної власності»встановлено, що стягнення компенсації як спосіб правового захисту порушеного права інтелектуальної власності має застосовуватися лише у випадках та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 432 Цивільного кодексу України, суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання обєкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до п. «г»ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», при порушеннях будь-якою особою, зокрема авторського права, передбачених статтею 50 Закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.
Пунктом «г»ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права»передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом «г»ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.
Відповідно до п. 33 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 10.06.2004р. № 04-5/1107 «Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних із захистом прав інтелектуальної власності»передбачено, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав субєкта авторського права, а не розміру заподіяних збитків. Для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права. Стягнення компенсації є одним з видів відповідальності за порушення авторського права, який застосовується як альтернативний захід у випадку неможливості точного обчислення завданих у звязку з правопорушенням збитку та розміру отриманого порушником доходу.
Аналогічні позиції викладені також в Оглядових листах Вищого господарського суду України від 27.06.2008р. № 01-8/383/1 «Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на обєкти інтелектуальної власності»(п. 2 та 3), від 17.04.2006р. № 01-8/846 «Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на обєкти авторського права і суміжних прав»(п. 4), від 06.05.2005р. № 01-8/784 «Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на обєкти авторського права і суміжних прав»(п. 11).
Згідно п. 2.2. Розяснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмету доказування з даної справи.
Суд приходить до висновку, що в процесі розгляду справи позивачем належними засобами доказування доведено факт наявності у нього виключних майнових авторських прав на Спірні Твори. Суд також дійшов висновку, що позивачем був доведений факт порушення відповідачем 1 виключних майнових авторських прав позивача, що дає позивачу право на звернення до суду з вимогою про стягнення компенсації з відповідача 1, як порушника авторського права.
В той же час суд дійшов висновку, що відповідач 1 належних доказів на спростування наведених позивачем обставин не надав.
Відповідно до п. 33 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 10.06.2004р. № 04-5/1107 «Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних із захистом прав інтелектуальної власності», розмір компенсації визначається у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин з урахуванням тривалості порушення та його обсягу, передбачуваного розміру збитків потерпілої особи, розміру доходу, отриманого внаслідок правопорушення, кількості потерпілих осіб, наміру відповідача, можливостей відновлення попереднього стану та необхідних для цього зусиль тощо.
Згідно п. 6 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 22.01.2007р. № 01-8/25 «Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на обєкти авторського права і суміжних прав», розмір компенсації, що визначається судом при порушенні авторського права замість відшкодування збитків або стягнення доходу, не обовязково має точно відповідати розмірові шкоди, що була завдана, проте повинен співвідноситися з нею певним чином, оскільки особливою функцією цивільно-правової відповідальності є відшкодування майнових витрат, завданих правопорушенням.
Виходячи з фактичних обставин справи, що підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, вбачається наступне:
-відповідач здійснював використання обєктів авторського права, належних позивачу;
-використання відповідачем обєктів авторського права, належних позивачу, здійснювалося умисно;
-можливості відновлення попереднього стану не існує.
Розмір компенсації позивач просить встановити, виходячи з 869,00 грн. мінімальної заробітної плати, що була встановлена на момент звернення з позовом до суду, у розмірі 10 мінімальних заробітних плат за кожен обєкт авторського права.
З огляду на те, що заявлений розмір компенсації є мінімальним відповідно до п. “г”ч. 2 ст. 52 Закону України “Про авторське право і суміжні права”, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 компенсації у розмірі 782100,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Статтею 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права»надано особі можливість звертатися до суду з позовом про вилучення (конфіскацію) контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення, публікацію у пресі інформації про допущене порушення тощо, якщо у ході судового розгляду буде доведено факт порушення авторського права і (або) суміжних прав або факт наявності дій, що створюють загрозу порушення цих прав.
При цьому, суд може постановити рішення про вилучення чи конфіскацію всіх контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення, щодо яких встановлено, що вони були виготовлені або розповсюджені з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, а також засобів обходу технічних засобів захисту. Це стосується також усіх кліше, матриць, форм, оригіналів, магнітних стрічок, фотонегативів та інших предметів, за допомогою яких відтворюються примірники творів, фонограм, відеограм, програм мовлення, а також матеріалів і обладнання, що використовуються для їх відтворення і для виготовлення засобів обходу технічних засобів захисту.
З огляду на зазначене, позовні вимоги позивача про конфіскацію у відповідача 1 контрафактних примірників компакт-дисків із записом збірок музичних творів у формі караоке за назвами: “КАРАОКЕ ДЕТСКАЯ КАРУСЕЛЬ”, “КАРАОКЕ НА ВОЛНЕ РОДНОГО ШАНСОНА”, “КАРАОКЕ МУЗЫКА 90-Х”, “КАРАОКЕ ДЖЕМ-ФЕСТИВАЛЬ”, “КАРАОКЕ ТЕБЕ ЛЮБИМЫЙ!”, “КАРАОКЕ ДРАГОЦЕННАЯ ТЫ, МОЯ ЖЕНЩИНА!” є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Частиною 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази на своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. «Про державне мито», від сплати державного мита звільняються позивачі за позовами, що випливають, зокрема з авторського права.
Порядком оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, повязаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258, передбачено, що для позивачів, звільнених у встановленому порядку від сплати державного мита, визначено нульову ставку витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, повязаних з розглядом цивільних та господарських справ.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
В И Р І Ш И В:
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Музичний центр»(04073, м. Київ, пр. Московський 6Б; ідентифікаційний код 32531882; рахунок 26007262400851 в ВАТ «ВіАйБі Банк», МФО 380537) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сідіком Україна»(01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, 28»; ідентифікаційний код 35197069; рахунок № 260050424600 в АТ «Брокбізнесбанк», МФО 300249) 782100,00 грн. компенсації.
3.Конфіскувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Музичний центр»(04073, м. Київ, пр. Московський 6Б; ідентифікаційний код 32531882; рахунок 26007262400851 в ВАТ «ВіАйБі Банк», МФО 380537) компакт диски із записом збірок музичних творів у формі караоке за назвами: “КАРАОКЕ ДЕТСКАЯ КАРУСЕЛЬ”, “КАРАОКЕ НА ВОЛНЕ РОДНОГО ШАНСОНА”, “КАРАОКЕ МУЗЫКА 90-Х”, “КАРАОКЕ ДЖЕМ-ФЕСТИВАЛЬ”, “КАРАОКЕ ТЕБЕ ЛЮБИМЫЙ!”, “КАРАОКЕ ДРАГОЦЕННАЯ ТЫ, МОЯ ЖЕНЩИНА!”
6.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
7.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Музичний центр»(04073, м. Київ, пр. Московський 6Б; ідентифікаційний код 32531882; рахунок 26007262400851 в ВАТ «ВіАйБі Банк», МФО 380537) в доход Державного бюджету України 7821,00 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
8. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Сідіком Україна»(01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, 28»; ідентифікаційний код 35197069; рахунок № 260050424600 в АТ «Брокбізнесбанк», МФО 300249 з Державного бюджету України 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Гумега О. В.
Дата підписання повного рішення 03.10.2011 року
Судове рішення № 18583354, Господарський суд м. Києва було прийнято 26.09.2011. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 54/92. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: