Рішення № 18583343, 19.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/26819.09.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРЄВ»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Бахус КА»

простягнення 8530,14 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. № 452 від 26.07.2011 року;

від відповідача: не зявився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАРЄВ»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахус КА»про стягнення 3786,88 грн. основного боргу, 3445,48 грн. штрафу, 689,10 грн. пені та 608,68 грн. неустойки.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобовязання щодо оплати поставленого товару за Договором поставки № 002328/1219 від 16 грудня 2010 року.

Ухвалою від 29.07.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 02.09.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 02.09.2011 року подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

В судове засідання 02.09.2011 року представник відповідача не зявився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 02.09.2011 року розгляд справи було відкладено на 19.09.2011 року.

В судовому засіданні 19.09.2011 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 19.09.2011 року не зявився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Крім того, в позовній заяві позивач просить суд накласти арешт в межах позовних вимог на майно та розрахункові рахунки відповідача.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Разом з тим, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що грошові кошти, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення. При цьому в заяві про вжиття заходів забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 №01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За таких обставин, проаналізувавши вищезазначену заяву та заслухавши пояснення представника позивача, суд визнав заяву позивача такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не обґрунтовано належним чином те, що невжиття заходів до забезпечення позову ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду, а також не надано суду належних доказів того, що грошові кошти можуть зникнути, зменшитись або передатись іншим особам.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 19.09.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16 грудня 2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАРЄВ», іменоване надалі «Постачальник»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бахус КА», іменоване надалі «Покупець»(відповідач) був укладений договір поставки № 002328/1219 (далі Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобовязався постачати і передавати покупцю певний товар у власність, а покупець зобовязався приймати та реалізувати цей товар, а також своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього Договору.

Відповідно до пункту 6.1 Договору ціна товару визначається на підставі прайс листів та вказується у замовленні покупця та підтверджується сторонами видатковою накладною. Ціна товару може бути змінена за попереднім узгодженням з покупцем але не менш ніж за 3-х робочих днів до дня поставки.

Згідно з пунктом 6.4 Договору оплата здійснюється покупцем протягом 21 календарного дня з моменту підписання сторонами видаткової накладної.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними № ЛА-0031250 від 21 грудня 2010 року на суму 6050,51 грн., № ЛА-0000681 від 14 січня 2011 року на суму 3397,24 грн., в свою чергу відповідач за поставлений товар розрахувався частково, внаслідок чого в останнього виникла перед позивачем заборгованість у розмірі 3786,88 грн.

23 березня 2011 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 173, відповідно до якої просив останнього сплатити заборгованість за поставлений товар, що засвідчується фіскальним чеком № 7071 від 24.03.2011 року, однак зазначена вимога залишена відповідачем без задоволення та належного реагування.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем не надав, а тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 3786,88 грн.

Як вбачається з матеріалів справи вищевказаний договір є договором поставки.

Згідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 3786,88 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобовязань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частин 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 8.3 Договору у випадку несвоєчасної оплати, за отриманий товар, покупець зобовязаний сплатити постачальнику штраф в розмірі 10% від вартості заборгованого товару. У випадку повторних звернень претензій до покупця з вимогами про сплату заборгованості, покупець зобовязаний сплатити штраф у розмірі 20% від вартості простроченого в оплаті товару.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлений товар, керуючись пунктом 8.3 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача штраф у сумі 608,68 грн.

Здійснивши перерахунок штрафу з урахуванням умов Договору та прострочення по сплаті грошового зобовязання, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до пункту 8.2 Договору у випадку порушення строків оплати, визначених цим Договором (п. 6.4) або замовленням, покупець сплачує на користь постачальника штраф в розмірі 1% від ціни товару, що передбачена п. 6.1 цього Договору за кожен день прострочення.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлений товар, керуючись пунктом 8.2 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача штраф, що за своєю суттю є пенею в сумі 3445,48 грн., яку помилково визначає як штраф.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов Договору, прострочення по сплаті грошового зобовязання, дат здійснених поставок, проплат, порядку розрахунків погодженого сторонами, а також обмеживши нарахування пені подвійною обліковою ставкою НБУ, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 147,45 грн., перерахунок якої здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Частиною 5 статті 694 ЦК України передбачено, що якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 6.5 Договору покупець зобовязаний сплатити 0,2% від вартості поставленого товару за користування чужими грошовими коштами за кожний день, у разі коли покупець своєчасно не сплатив кошти за отриманий товар скориставшись відстрочкою платежу передбаченою пунктом 6.4 цього Договору.

Позивач на підставі пункту 6.5 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 689,10 грн.

Здійснивши перерахунок відсотків, з урахуванням умов Договору, прострочення по сплаті грошового зобовязання, дат здійснених поставок, суми сплати та періодів нарахування, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю, відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахус КА»(місцезнаходження: 04111, м. Київ, Шевченківський р н, вул. Салютна, буд. 15, код ЄДРПОУ 33346215) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРЄВ»(місцезнаходження: 02094, м. Київ, Дніпровський р н, вул. Краківська, буд. 18-А, код ЄДРПОУ 19479382) 3 786 (три тисячі сімсот вісімдесят шість) грн. 88 коп. - основного боргу, 147 (сто сорок сім) грн. 45 коп. пені, 608 (шістсот вісім) грн. 68 коп. штрафу, 689 (шістсот вісімдесят девять) грн. 10 коп. відсотків, 62 (шістдесят дві) грн. 56 коп. - державного мита та 144 (сто сорок чотири) грн. 75 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Дата підписання рішення

30.09.2011 року