Рішення № 18582181, 27.09.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2011 р. Справа № 5010/1538/2011-19/89

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Конашенко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: приватного підприємства "Система Оптимум", вул. Грунтова, 1, м.Львів,79066

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Спілловер", вул.Еспланадна,30а, офіс5, м.Київ,01001 в особі філії "Спілловер. Шкіряний завод" товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Спілловер" вул. Р.Левицького, 10, м.Івано-Франківськ, 76000

про стягнення 22646,89 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: адвокат ОСОБА_1., свідоцтво № 415 від 16.12.05.

від відповідача: представник ОСОБА_2., (довіреність № 22/3 від 10.01.11. )

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Система Оптимум" звернулось в суд із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Спілловер" в особі філії "Спілловер. Шкіряний завод" товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Спілловер" про стягнення 22646,89 грн. Позивач обґрунтував позовні вимоги невиконанням відповідачем договірних зобов"язань щодо оплати товару.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав подану заяву вх.№7904/2011-свх від 26.09.11 про зменшення позовних вимог та просить стягнути з відповідача 18000,00 грн. - заборгованості, 1463,01 грн. - пені, 344,14 грн.- 3% річних, 1122,00 грн. -інфляційних нарахувань, а також 3000,00 грн. - витрат на послуги адвоката та 1145,50 грн. - витрат, пов"язаних з прибуттям представника позивача для участі в судових засіданнях та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи.

Враховуючи закріплений ст. 129 Конституції України принцип диспозитивності учасників судового процесу, зокрема, диспозитивний характер прав позивача, який визначений ст.22 ГПК України, щодо права позивача до прийняття рішення у справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд розглядає позов згідно поданої позивачем заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні суму основної заборгованості визнав, подав клопотання вх.№7955/2011-свх від 27.09.11 про зменшення розміру нарахованої пені, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву вх.№7950/2011-свх від 27.09.11, а також просить суд розстрочити виконання рішення терміном на шість місяців (клопотання вх.№7967/11-свх).

В обгрунтування заявлених клопотань вказує, що на даний час, товариство знаходиться у важкому фінансовому становищі, в зв”язку з понесенням значних збитків по причині фінансової кризи, існуванням великої суми заборгованості по виплаті заробітної плати, сплаті відрахувань до Пенсійного фонду та за енергоносії.

Представник позивача проти заявлених клопотань відповідача заперечив та просив суд відмовити у їх задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, подані учасниками процесу та зібрані судом із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

07.12.10 між сторонами даного спору укладено договір, відповідно до якого позивач зобов"язався продати, а відповідач в свою чергу купити мурашину кислоту концентрацією 85% в кількості 1981 кг (п.1.1. ).

Відповідно до п.1.2. договору, сума договору складає 21000,00 грн.

Пунктом 2.1. даного договору, встановлено, що відповідач зобов"язується одержати замовлену продукцію зі складу позивача та оплатити її вартість в термін до 15 календарних днів з дня отримання.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 655 Цивільного кодексу України, встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною №РН-008634 від 07.12.10 та довіреністю № 386 від 07 грудня 2010 року, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с.13-14).

В порушення договірних зобов"язань відповідач не оплатив в повному обсязі отриманий товар.

Таким чином, за документальними даними, поданими позивачем, враховуючи положення договору від 07.12.10 та беручи до уваги часткову оплату поставленого товару (а.с.15, 52,53), заборгованість відповідача перед позивачем становить 18000,00 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст. 612 ЦК України визначено, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання. Відповідач доказів належного виконання свого обов"язку по оплаті отриманого товару не надав, доводів позивача не спростував.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобовязання щодо оплати поставленої продукції, тому вимоги позивача про стягнення 18000,00 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Статтею ст.216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.1 договору від 07.12.10 сторони узгодили, що протермінування оплати покупцем після строку, визначеного в п.2.1., покупець сплачує штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день протермінування.

За визначенням, яке наведене у ст. 549 Цивільного кодексу України, зазначений у договорі штраф, за своєю правовою природою є пеня.

На підставі вказаних правових норм та пункту договору, позивачем нараховано пеню в сумі 1463,01 грн.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування пені.

Таким чином, вимоги щодо стягнення пені за період з грудня 2010 року по червень 2011 року обгрунтовані.

Відповідно до положень ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Пунктом 3 ст.83 ГПК України надано право господарському суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Господарський процесуальний кодекс України не містить переліку випадків, що дають право господарському суду зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3 статті 551 Цивільного кодексу України, в якій йдеться про право суду зменшувати належну до сплати кредиторові неустойку, зазначено, що розмір такої неустойки може бути зменшений судом, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач вживає заходів для погашення заборгованості в добровільному порядку. Підтвердженням цього є зменшення розміру заборгованості в ході судового розгляду.

Приймаючи до уваги доводи відповідача, викладені в клопотанні (вх.№7955/2011свх 27.09.11) та відзиві на позов (вх.№7950/11-свх від 27.09.11) а саме, те, що позивач перебуває в складному фінансовому становищі, на підприємстві наявна значна сума заборгованості по виплаті заробітної плати працівникам та борг перед Пенсійним фондом України і енергопостачальними компаніями, суд вважає за можливе, як виключення, використовуючи своє право, надане ст.551 ЦК України, ст. 233 ГК України та відповідно до п.3 ч.1. ст. 83 ГПК України, зменшити розмір стягуваної пені на 50 %.

З огляду на викладене, позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 731,50 грн. В решті вимог в цій частині слід відмовити.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Нараховані позивачем інфляційні втрати в сумі 1122,00 грн. та 344,14 грн. - 3% річних, є обгрунтованими, їх розрахунок перевірено судом , тому дана вимога підлягає до задоволення.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи пропорційно задоволених вимог, а саме 201,98 грн.- витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суд також вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають відшкодуванню за наявності документального підтвердження витрат, таким підтвердженням може бути угода про надання послуг щодо ведення справи в суді, платіжне доручення або інший фінансовий документ, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Частиною 3 ст. 48 ГПК України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Статтею 12 Закону України “Про адвокатуру” передбачено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом укладено договір про надання правових послуг адвоката №04/01 від 04.01.11. Додатком 3 від 10.06.11 до даного договору, встановлено порядок оплати послуг адвоката, а саме: - за підготовку позову у господарський суд Івано-Франківської області , відпрацювання тактики захисту - 2000,00 грн., - за кожний судодень - 500,00 грн.

Як вбачається з Акта виконаних робіт №04/01-3-01від 27.09.11 адвокатом надано юридичних послуг на суму 3000,00 грн. та понесено витрати на поїздки до суду в сумі 1445,50 грн.

Згідно виставлених адвокатом рахунків №04/01-3-01 на суму 3072,75 грн. та №04/01-3-02 на суму 1072,75 грн. позивачем оплачено надані юридичні послуги та витрати пов"язанні з поїздками в суд, що підтверджується платіжними дорученнями №2107 від 16 серпня 2011 року та 22 вересня 2011 року.

Враховуючи вищенаведене та приписи ст. 49 ГПК України, витрати на оплату послуг адвоката в сумі 3000,00 грн., є обгрунтованими та підлягають стягненню з відповідача.

Що стосується стягнення з відповідача витрат, пов"язаних з прибуттям представника позивача для участі в судових засіданнях та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи в сумі 1145,50 грн., то суд не вбачає підстав їх задоволення виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК України, згідно роз"яснення президії Вищого арбітражного суду України N 02-5/78 від 04.03.98 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК).

Отже, у господарського суду не має передбачених законом підстав вважати витрати пов"язані із прибуттям представника позивача для участі в судових засіданнях - витратами, які відносяться до судових, а є такими, що понесені ПП "Система Оптимум" у зв'язку з реалізацією своїх процесуальних прав при розгляді справи в порядку господарського судочинства. В звязку з тим, що розгляд даної справи відбувався у господарському суді Івано-Франківської області, витрати на прибуття осіб для участі їх у справі не повязані з розглядом даної справи як процесуальною дією.

Звернення ж до суду є правом, а не обов'язком позивача, а виконання вимог суду обумовлене положеннями ст. 33 ГПК України.

Виходячи з викладеного, в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на прибуття для участі його адвоката у справі в сумі 1145,50 грн. слід відмовити.

Що стосується розстрочки виконання рішення, то відповідно до ст.83 ГПК України та ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, приймаючи рішення, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно п. 2 Роз"яснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 р. N 02-5/333 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу відстрочки чи розстрочки виконання судового рішення.

Отже, вказана процесуальна норма не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може розстрочити чи відстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість цих випадків та їх обєктивний вплив на виконання судового рішення.

За таких обставин, враховуючи наведене та беручи до уваги:

статтю 83 ГПК України, яка встановлює можливість відстрочки, розстрочки виконання рішення господарського суду у виняткових випадках, залежно від обставин справи, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим;

подання доказів відповідачем (приписи заступника прокурора м.ІваноФранківська про усунення порушення вимог КЗпП України та Закону України "Про оплату праці" щодо виплати заборгованості по заробітній платі працівникам відповідача від 15.03.11, від 18.05.11, 25.06.11 та 12.09.11, вимоги ПФУ у м.Івано-Франківську про сплату боргу за лютий - серпень 2011року, повідомлення про припинення електропостачання, попередження про відключення газопостачання (а.с. 54-75 ));

- часткову оплату заборгованої суми, що свідчить про намір відповідача виконувати свої зобов"язання перед позивачем,

суд, виходячи з розуміння надзвичайно важкого фінансового становища субєктів господарювання в умовах світової економічної кризи вважає, що встановлені судовим слуханням обставини є винятковими, свідчать про скрутний фінансовий стан відповідача, а відтак ускладнюють виконання судового рішення по справі та враховуючи інтереси як стягувача так і боржника, для надання товариству можливості функціонувати і здійснювати поступове погашення боргу, з метою реального виконання рішення, вважає за правильне заяву про розстрочку виконання рішення по справі задовольнити частково, виходячи із суми заборгованості, яка станом на день винесення рішення складає 20197,64 грн. терміном на три місяці із стягненням щомісячно по 6732, 55 грн.

При поданні позову позивачем сплачено державне мито в сумі 260,00 грн.

Згідно з підпунктом "а"пункту 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито"( із змінами, внесеними Законом України № 2505-IY від 25.03.05р.) із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів ставка державного мита становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ціна заявленого позову - 22646,89 грн. , отже державне мито становить 226,46 грн.

За наведених обставин та правових норм, суд вважає за доцільне повернути позивачу надмірно сплачене державне мито в розмірі 33,54 грн.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 546, 549,551, 610, 612, 614, 625, 629,655 Цивільного Кодексу України, ст.173, 216, 230, 233 Господарського кодексу України, Закону України "Про адвокатуру" керуючись ст.ст.22,43,44, 48,49, 55, ст. 82 - 85,121 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов приватного підприємства "Система Оптимум" до товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Спілловер" в особі філії "Спілловер. Шкіряний завод" товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями про стягнення 20929,15 грн.задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Спілловер", вул.Еспланадна,30а, офіс5, м.Київ,01001 (код 22950423) в особі філії "Спілловер. Шкіряний завод" товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Спілловер" вул. Р.Левицького, 10, м.Івано-Франківськ, 76000(код 36017698) на користь приватного підприємства "Система Оптимум", вул. Грунтова, 1, м.Львів,79066 (код 35774875) - 18000,00 (вісімнадцять тисяч гривень) -заборгованості, 731,50(сімсот тридцять одну гривню п"ятдесят копійок)- пені, 344,14 (триста сорок чотири гривні чотирнадцять копійок)- 3% річних, 1122,00 (одну тисячу сто двадцять дві гривні) - інфляційних нарахувань, а також 201,98 (двісті одну гривню дев"яносто вісім копійок)- державного мита, 210,47(двісті десять гривень сорок сім копійок)- витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 3000,00 (три тисячі гривень) - витрат на послуги адвоката.

В решті позову відмовити.

Розстрочити виконання рішення терміном на три місяці.

Стягнення проводити щомісячно по 6732, 55 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повернути позивачу надмірно сплачене державне мито в сумі 33,54 грн. про що видати довідку.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Максимів Т. В.

Повне рішення складено 03.10.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Матейко І. В. 03.10.11