Постанова № 18581855, 10.10.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2011 р. Справа № 5015/2810/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді

суддівКролевець О.А.

ІвановоїЛ.Б.

Шевчук С.Р.

розглянувши касаційну скаргу Військової частини 1494

на ухвалу господарського суду Львівської області від 15.06.2011 р. та

постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.07.2011 р.

у справі №5015/2810/11

за позовомВійськового прокурора Львівського гарнізону

в інтересах держави в особі

Державної екологічної інспекції у Львівській області

доВійськової частини 1494

простягнення 975,08 грн.

за участю представників:

прокурора: не зявився

позивача: не зявився

відповідача: не зявився

в с т а н о в и в :

Військовий прокурор Львівського гарнізону звернувся до господарського суду Львівської області в інтересах держави в особи Державної екологічної інспекції у Львівській області (надалі "Інспекція") з позовом до Військової частини 1494 про стягнення збитків в розмірі 975,08грн., спричинених державі внаслідок самовільного водокористування.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 15.06.2011р. (суддя СуховичЮ.О.) провадження у справі припинено, стягнуто з Військової частини 1494 судові витрати.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.07.2011р. (судді ЗваричО.В., ЮрченкоЯ.О., ХабібМ.І.) ухвалу місцевого господарського суду залишено без змін з посиланням на правильне застосування судом норм процесуального законодавства.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Військова частина 1494 звернулась до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.07.2011р., а ухвалу господарського суду Львівської області від 15.06.2011р. змінити шляхом виключення з резолютивної частини положення про стягнення з відповідача судових витрат. Вимоги касаційної скарги мотивовані неправильним застосуванням судами норм ст.49ГПК України.

Сторони, згідно з приписами ст.1114 Господарського процесуального кодексу України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Відповідно до ч.2 ст.1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст.1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами зясовано, що при зверненні з позовом в інтересах держави прокурор виходив з обставин, зафіксованих у складеному Інспекцією Акті перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства від 12-18.01.2011р. Згідно даного Акту Військовою частиною 1494 допущено порушення ст.ст.44, 110Водного кодексу України, а саме здійснено самовільне водокористування. Зазначене порушення стало підставою для розрахунку збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного видобування підземної прісної води, з урахуванням Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (наказ Міністерства похорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009р. №389).

22.03.2011р. Інспекцією направлено відповідачу Претензію №55 про відшкодування збитків в сумі 975,08грн., які Військова частина 1494 мала сплатити в добровільному порядку у місячний термін.

Невиконання даної Претензії стало підставою для звернення 24.05.2011р. Військового прокурора Львівського гарнізону до господарського суду з позовом про стягнення з Військової частини 1494 збитків в сумі 975,08грн.

14.06.2011р. відповідачем до суду подано докази сплати 975,08грн. платіжним дорученням №525 від 03.06.2011р.

Пунктом 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України передбачено обовязок господарського суду припинити провадження у справі у випадку відсутності предмету спору.

Відповідно, місцевим господарським судом правильно застосовано норми ст.80ГПК України при винесенні спірної ухвали. Щодо застосування судом ст.49ГПК України слід зазначити наступне.

Частиною 2 статті 49 ГПК України визначено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Як зазначено вище, спір у справі виник саме у звязку з невиконанням Військовою частиною 1494 вимог Претензії №55 від 22.03.2011р. та обовязку з відшкодування завданих державі збитків, який прямо передбачений ст.111Водного кодексу України.

З огляду на дане, твердження відповідача, викладені в касаційній скарзі, не відповідають нормам чинного законодавства та не спростовують висновків господарських судів і факт правильного застосування ними ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Військової частини 1494 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Львівської області від 15.06.2011р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.07.2011р. у справі №5015/2810/11 залишити без змін.

Головуючий суддяО. Кролевець

СуддіЛ. Іванова

С. Шевчук