Ухвала суду № 18567166, 22.08.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2011 року справа №2а/0570/4625/2011 <приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26 >

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Гімона М.М.

суддів Василенко Л.А. , Чебанова О.О.

при секретарі судового засідання: Барбаш Л.О., за участю представника позивача Колінко Ю.М., представників відповідача Резакової Т.В., Коваленко Р.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Східінвестстрой» та Державної податкової інспекції у м.Харцизьку Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2011 року у справі № 2а/0570/4625/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Східінвестстрой» до Державної податкової інспекції у м.Харцизьку Донецької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправною та скасування податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2011 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Східінвестстрой» (далі ТОВ «ІБК «Східінвестстрой») до Державної податкової інспекції у м.Харцизьку Донецької області (далі ДПІ у м.Харцизьку) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправною та скасування податкової вимоги задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення, прийняті Державною податковою інспекцією у м. Харцизьку від 09.09.2010 року № 0001152330/0, від 15.11.2010 року№0001152330/1, від 17.12.2010 року № 0001152320/2 повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення, прийняті Державною податковою інспекцією у м. Харцизьку від 09.09.2010 року № 0001162320/0, від 15.11.2010 року№ 0001362320/1 в частині визначення основного платежу 12009,00 гривень, штрафної санкції 6004,50 гривень. Скасовано податкове повідомлення-рішення, прийняте Державною податковою інспекцією у м. Харцизьку від 17.12.2010 року № 0001362320/2 в частині визначення основного платежу 5009,00 гривень, штрафної санкції 2504,50 гривень. Скасовано повністю податкову вимогу Державної податкової інспекції у м. Харцизьку від 20.01.2011 року № 13.

Ухвалюючи вказану постанову, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні знайшли підтвердження лише частина порушень податкового законодавства, викладених в акті перевірки підприємства і які стали підставою для прийняття податковим органом спірних рішень, тому в частині необґрунтовано донарахованих податкових зобовязань і штрафних санкцій податкові повідомлення-рішення скасовані. Також скасовано податкову вимогу, оскільки її було направлено позивачу ще до узгодження спірних податкових зобовязань до завершення процедури адміністративного оскарження.

Позивач з таким судовим рішення не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати в звязку з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що в частині залишення без задоволення частки позовних вимог постанова ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права, оскільки висновок суду про неправомірність формування податкового кредиту позивачем за господарською операцією, вчиненою повіреним від імені позивача з фізичною особою-підприємцем, яка не є платником ПДВ, є необґрунтованим, тому що податковий кредит сформовано довірителем на підставі податкової накладної, виписаною повіреним, який є платником ПДВ і відобразив в своєму податковому обліку відповідні податкові зобовязання. При цьому предметом розгляду у справі не було право на податковий кредит комісіонера, а спір стосувався правильності відображення податкового кредиту у довірителя (позивача).

Відповідач також не погодився з постановою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати в звязку з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що актом документальної перевірки, проведеної у позивача, було встановлено завищення валових витрат на 61079 грн. в наслідок порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону, яке допущено через включення до валових витрат повної вартості придбаних товарів (послуг), які в подальшому були реалізовані позивачем за ціною значно нижчою ціни придбання. Суд першої інстанції при оцінці цієї обставини помилково зазначив, що цю господарську операцію слід оцінювати в сукупності з іншими як господарську діяльність позивача, за підсумками якої позивач отримує дохід від реалізації збудованого торгівельного комплексу, а монтування обладнання в ТП-88 для виконання технічних умов із забезпечення обєкту електропостачанням обумовлене обовязковими для позивача технічними умовами. Також апелянт зазначив, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку щодо відсутності порушень з боку позивача п.1.7 ст.1, п.7.2.6, 7.4.1, 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у звязку із включенням до суми податкового кредиту за серпень 2009 року суми 5009 грн. за податковою накладною, яка відсутня на підприємстві і яку не було надано податковому органу під час перевірки. При цьому суд першої інстанції не звернув увагу на те, що така податкова накладна була надана вже після проведення перевірки, але зазначена в ній назва отримувача не відповідає назві позивача згідно його реєстраційних документів. Крім того, апелянт зазначив, що судом першої інстанції при прийнятті рішення щодо скасування податкової вимоги № 13 не було врахована, що вона формувалась в автоматичному режимі і на час її формування у відповідача були відсутні данні про оскарження позивачем податкових повідомлень-рішень до ДПА України.

Представники сторін в судовому засіданні просили апеляційні скарги задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати.

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційних скарг та заперечення на них, дійшла до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «ІБК «Східінвестстрой» є юридичною особою, перебуває на податковому обліку в ДПІ у м.Харцизськ.

Посадовими особами відповідача проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 06.04.2007 року по 31.03.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 20 серпня 2010 року № 2163/23-2-34752777 (далі Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначено, що у позивача встановлені, зокрема, порушення п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п. 11.3.1 п.11.3 ст.11, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 24020,00 гривень; п.1.4, п.1.7, ст. 1, п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.3; п.4.1 ст.4, п.п.6.1.1 п.6.1 ст.6 , п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4., п.п.7.4.5 п.7.4, п.п. 7.7.2 б) ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податкові зобовязання по податку на додану вартість у розмірі 7000,00 гривень, та завищено податковий кредит по податку на додану вартість у розмірі 30888,00 гривень, що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 25027,00 гривень та завищення відємного значення різниці між податковими зобовязаннями та податковим кредитом в періоді, що перевірявся на загальну суму 12861 гривень, внаслідок чого субєктом господарювання за період з 26.02.2009 року по дату складання акту було занижено зобовязання зі сплати до бюджету суми коштів по податку на додану вартість у порядку та строки визначені чинним законодавством у розмірі 37888,00 гривень.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001152320/0, яким позивачу додатково визначено податкові зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 29699,00 гривень, в тому числі основний платіж на суму 24020,00 гривень, штрафна (фінансова) санкція на суму 5679,00 грн. і №0001162320/0, яким позивачу додатково визначено податкові зобовязання з податку на додану вартість у сумі 56832,00 грн., в тому числі основний платіж на суму 37888 грн., штрафна (фінансова) санкція на суму 18944,00 грн. (том 1, а.с.69, 70).

Позивачем вищевказані рішення були оскаржені до ДПІ у м.Харцизьку, але рішенням відповідача № 25438/25-012-1 від 15.11.2000 року податкове повідомлення-рішення № 0001152320/0 залишено без змін, податкове повідомлення-рішення № 0001162320/0 скасовано в частині визначення суми податкового зобовязання з ПДВ на суму 10500,00 гривень з якої основний платіж 7000,00 гривень, штрафна (фінансова) санкція на суму 3500,00 гривень (том 1, а.с. 95-105).

У звязку із прийняттям вказаного рішення ДПІ у м. Харцизьку 15.11.2010 року прийняло нові податкові повідомлення-рішення № 0001152320/1, яким позивачу знов визначено податкові зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 29699,00 грн., та № 0001362320/1, яким позивачу визначено податкові зобовязання з податку на додану вартість у сумі 46332,00 гривень, з якої основний платіж на суму 30888,00 грн., штрафна (фінансова) санкція на суму 15444,00 грн. (том 1, а.с.71, 72).

Позивачем вищевказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені до ДПА у Донецькій області, але рішенням від 13.12.2010 року № 22121/10/25-113-5 скарга була задоволена частково, податкове повідомлення-рішення від 09.09.2010 року № 0001162320/0 (від 15.11.2010 року № 0001362320/1), з урахуванням рішення ДПІ у м. Харцизьку від 15.11.2010 року № 25438/25-012-1, прийнятого за результатами розгляду первинної скарги,- залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення від 09.09.2010 року № 0001152320/0 (від 15.11.2010 року № 0001152320/1) з податку на прибуток скасовано у частині 8750,00 грн. податкового зобовязання і 2625,00 грн. штрафних санкцій, і в цій частині рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, в іншій частині зазначені рішення залишені без змін, скаргу без задоволення (том 1, а.с. 113-116).

Таким чином, за наслідками апеляційного оскарження прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень не скасованими залишились рішення про визначення додаткових зобовязань з податку на прибуток приватних підприємств, яке повязано із висновком відповідача про порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1 ст.5 Закону України № 334 в наслідок завищення валових витрат за господарською операцією з придбання та подальшим продажем за меншу ціну обладнання, встановленого в ТП-88 у м.Харцизськ, а також рішення про визначення додаткових зобовязань з податку на додану вартість, яке повязано із висновками відповідача про порушення Закону України № 168 в наслідок включення до податкового кредиту за серпень 2009 р. суми 5009 грн. за відсутності податкової накладної № 1354 від 31.08.09 р., і суми 25879,40 грн. на підставі господарської операції із фізичною особою-підприємцем, яка не є платником ПДВ, по якій податкову накладну видав повірений, який за договором доручення укладав угоду із ФОП від імені позивача але не сам не був учасником господарської операції.

По вказаним господарським операціям судом встановлено, що ТОВ «ІБК «Східінвестстрой» було прийнято, а підрядчиком (ТОВ «Рітейл девелопмент») передано змонтоване обладнання встановлене у ТП-88 у м. Харцизьк, вул. Чумака, собівартість якого складає 61696,00 гривень.

Придбання вказаних товарів та послуг здійснено на виконання виданих позивачу 05.11.2008 року ВАТ «Донецькобленерго» технічних умов приєднання до електричних мереж торгівельного комплексу, розташованого за адресою : м. Харцизьк, вул. Чумака (том 1, а.с. 139-140). Пунктом 7 цих технічних умов передбачено, що для отримання потужності замовнику необхідно встановити силовий трансформатор потужністю 400 кВА замість існуючого потужністю 250 кВА та в РУ 0,4 кВ ТП № 88 встановити вводно-розподільчу панель, параметри якої визначити проектом.

Надалі між ТОВ «ІБК «Східінвестстрой» (Продавець) та Харцизькими електричними мережами (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 260809-1ДХ3.3/18 від 26.08.2009 року, згідно якого Продавець передав у власність Покупця обладнання встановлене у ТП-88 у м. Харцизьк, вул. Чумака, за ціною 740,35 гривень, з якої ПДВ 123,39 гривень.

Різниця між собівартістю обладнання та його ціною складає (61696 - 616,96) 61079,04 грн. До складу валових витрат рядку 05.2 декларацій «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» за період з 06.04.2007 року по 31.12.2007 року, з 01.10.2008 року по 31.03.2010 року, позивачем проводилось коригування валових витрат за попередній період у сумі 76316,00 гривень. До суми коригування включено витрати у розмірі 61696,00 гривень собівартість ТМЦ переданого за договором № 260809-1ДХ3.3/18 від 26.08.2009 року на баланс Харцизьких електричних мереж ВАТ Донецькобленерго.

Крім того, позивач до складу податкового кредиту у серпні 2009 року включив суми ПДВ у розмірі 7852,00 гривень за податковою накладною № 1353/1 від 31.08.2009 року, виданою ТОВ «Ритейл-Девелопмент», за операціями повязаними із роботами, виконаними за договорами № 03-10/08РП від 03.11.2008 року на суму 13259,55 гривень без ПДВ і № 29-05/05 від 29.05.2009 року на суму 26000,00 гривень без ПДВ, а до складу податкового кредиту у березні 2010 року суми ПДВ у розмірі 18027,00 гривень за податковими накладними № 799 від 31.05.2009 року, № 1888 від 30.11.2009 року, виданими ТОВ «Ритейл-Девелопмент», за операціями повязаними із роботами виконаними за договорами № 03-10/08РП від 03.11.2008 року на суму 75131,45 гривень без ПДВ і № 3/АН від 03.04.2009 року на суму 15000,00 гривень без ПДВ.

Вказані договори були укладені між ТОВ «ІБК «Східінвестстрой» («Замовник»), від імені та в інтересах якого на підставі договору доручення діє ТОВ «Ритейл-Девелопмент», та фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 («Виконавець»), яка має статус платника єдиного податку.

Виконання послуг та їх вартість підтверджено актами прийому-передачі робіт. Так,

згідно акту прийому - передачі виконаних робіт по договору № 03-10/08РП від 03.11.2008 року вартість виконаних робіт склала 75137,45 гривень без ПДВ (том 1, а.с. 232), по договору № 29-05/05 від 29.05.2009 року вартість виконаних робіт склала 26000,00 гривень без ПДВ (том 1, а.с. 233), по договору № 03-10/08РП від 03.11.2008 року вартість виконаних робіт склала 13259,55 гривень без ПДВ (том 1, а.с. 234), по договору № 3/АН від 03.04.2009 року вартість виконаних робіт склала 15000,00 гривень без ПДВ (том 1, а.с. 235).

Вказані обставини правильно встановлені судом першої інстанції на підставі досліджених доказів і знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді справи.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що за результатами розгляду скарги позивача і на підставі рішення ДПА у Донецькій області від 13.12.2010 року № 22121/10/25-113-5 відповідачем 17.12.2010 р. були також прийняті нові податкові повідомлення-рішення № 0001152320/2, яким позивачу визначено податкові зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 18324 грн., в тому числі основний платіж в сумі 15270 грн., штрафна (фінансова) санкція в сумі 3054 грн., та № 0001362320/2, яким позивачу визначено податкові зобовязання з податку на додану вартість у сумі 46332,00 гривень, з якої основний платіж на суму 30888,00 грн., штрафна (фінансова) санкція на суму 15444,00 грн. (том 1, а.с.160, 161).

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам законодавства та встановленим у справі обставинам з наступних підстав.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон № 334), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. 5.2.1 ст. 5 Закону № 334, до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п. 1.32 ст. 1 Закону № 334 визначено, що господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Податковий орган, приймаючи спірні рішення про нарахування податкових зобовязань з податку на прибуток, виходячи з приписів п. 1.32 ст.1, п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за операцією з продажу змонтованого обладнання в ТП-88 по вул.Чумака зробив висновок, що частина витрат на оплату послуг постачальників з монтування обладнання, вартість яких була включена до складу валових витрат, була використана не в господарській діяльності, тобто доходів від реалізації ТМЦ платник податків не отримав, тому за цією господарською операцією позивач мав право включити до валових витрат лише суму 616,96 грн., а включив 61696,00 грн. Це на думку відповідача призвело до завищення позивачем валових витрат на суму 61079,00 грн. і заниженя податку на прибуток на суму 15270 гривень.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано зробив висновок про неправомірність цих доводів, оскільки в даному випадку розглядати операцію з придбання та продажу позивачем змонтованого обладнання в ТП-88 по вул.Чумака як окрему господарську операцію, яка направлена на отримання доходу, неможливо, тому що виконання цих робіт є складовою господарської діяльності позивачі із створення обєкту нерухомого майна торгівельного комплексу і ці роботи є обовязковою умовою для забезпечення цього обєкту електропостачанням відповідно до виданих технічних умов.

При цьому ст. 27 Закону України «Про планування та забудову територій» передбачено, що технічні умови щодо інженерного забезпечення об'єкта містобудування після отримання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки надаються юридичними особами, які є власниками відповідних елементів інженерної інфраструктури або здійснюють їх експлуатацію ( в даному випадку ВАТ «Донецькобленерго», яке є власником електромереж і здійснює їх експлуатацію). Якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів поза межами його земельної ділянки, величина пайової участі (внеску) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту зменшується на суму пов'язаних з цим витрат. Побудовані замовником інженерні мережі та/або об'єкти передаються на баланс відповідним підприємствам з їх утримання.

За таких умов колегія суддів вважає, що позивач правомірно включив весь розмір витрат на придбання змонтованого обладнання в ТП-88 до складу валових витрат, оскільки вони повязані із придбаванням товарів (робіт) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. При цьому на законодавчому рівні не передбачено обовязкових умов щодо прямої залежності права формування валових витрат відповідного звітного періоду лише за тими господарськими операціями, внаслідок яких позивач отримав доход.

Щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту з ПДВ за серпень 2009 року суми 5009 грн., колегія суддів зазначає, що згідно п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168 (далі Закон України № 168), на яку посилається відповідач, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Вказана сума була включена позивачем до податкового кредиту за податковою накладною № 1354 від 31.08.2009 року, така податкова дійсно видана позивачу ТОВ «Ритейл-Девелопмент», вона підтверджує правомірність включення суми 5009 грн. до податкового кредиту і її копія, засвідчена суддею, залучена до матеріалів справи (т.1 а.с. 144). Та обставина, що податкова накладна не була надана посадовим особам відповідача ні чим не підтверджена. В будь якому разі до прийняття оспорюваних рішень позивач в своїх запереченнях від 26.08.10 р. на акт перевірки повідомляв відповідача про наявність вказаної податкової накладної, її надання перевіряючим, а також її копію додав до заперечень (т.1 а.с. 74).

За таких обставин рішення відповідача про донарахування податкових зобовязань в цій частині є неправомірним.

В той же час, колегія суддів вважає, що вимоги позивача в частині, що стосується взаємовідносин з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, є необґрунтованими і суд першої інстанції вірно дійшов до висновку, що податковий орган правомірно донарахував позивачу подакові зобовязання з ПДВ в сумі 25879,40 грн. за основним платежем, оскільки позивач не мав права збільшувати свій податковий кредит за результатами придбання послуг від ФОП ОСОБА_5, яка не є платником ПДВ.

Згідно п.п 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України № 168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України № 168, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно п. 11.42 ст.11 Закону України № 168, юридичні та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які є платниками єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, не мають права на нарахування податку, податковий кредит та складання податкових накладних, а також на отримання бюджетного відшкодування.

Згідно ст. 1000 Цивільного Кодексу Укрїни, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

За своєю природою договір доручення передбачає, що правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки, виключно довірителя. Тобто у спірних правовідносинах сторонами угод фактично був позивач та ФОП ОСОБА_5, за цими договорами послуги були надані ОСОБА_5 безпосередньо позивачу, що підтверджено актами прийому-передачі, а ТОВ «Рітейл-Девелопмент» лише як повірений від імені позивача укладав годи, підписував акти прийому-передачі послуг та інші документи.

У ТОВ «Рітейл-Девелопмент» у спірних правовідносинах відсутні підстави та обєкт для нарахування податку на додану вартість, оскільки воно у взаємовідносинах з позивачем в межах договору доручення не є ані продавцем, ані постачальником товарів чи послуг, тобто не є стороною.

Посилання апелянта на норми абз.2,3 п. 4.7 ст. 4 Закону України № 168 є безпідставними, оскільки ця норма врегульовує питання визначення моменту виникнення податкових зобовязань чи права на податковий кредит у межах виконання договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів між повіреним і довірителем у випадку здійснення господарських операцій по придбанню або поставки товарів (послуг) з третіми особами, які є платниками ПДВ.

Щодо правомірності дій відповідача з формування податкової вимоги, колегія суддів, виходячи з приписів ст. 56 ПК України, згідно якої грошове зобовязання, що оскаржується, вважається неузгодженим, а податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, та вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність дій відповідача з формування та направлення податкової вимоги № 13 від 20.01.2011 року на адресу позивача до узгодження суми грошового зобовязання, а тому така вимога підлягає скасуванню як незаконна.

Доводи апеляційної скарги відпвідача щодо неможливості прийняття до уваги податкової накладної, в якій назва позивача на російській мові не відповідає його назві в реєстраційних документах, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки ця невідповідність має формальний характер, а наявні в накладній індивідуальні данні в сукупності (назва, індивідуальний номер, адреса) щодо покупця дозволяють однозначно ідентифікувати його як ТОВ «ІБК «Східінвестстрой».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та задовольнив позов з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, підстав для скасування або зміни постанови суду не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Східінвестстрой» та Державної податкової інспекції у м.Харцизьку Донецької області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2011 року у справі № 2а/0570/4625/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Східінвестстрой» до Державної податкової інспекції у м.Харцизьку Донецької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправною та скасування податкової вимоги залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала виготовлена 26 серпня 2011 року.

Колегія суддівГімон М.М.

Василенко Л.А.

Чебанов О.О.