Постанова № 18566288, 16.08.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2011 року 17:51 справа № 2а-377/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., при секретарі Сергієнко-Колодій В.В., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінхолдинг»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.12.2010року №0001232330/0 та від 13.12.2010року №0001242330/0

за участю представників сторін:

від позивача: Ясиновський І.Г.,

від відповідачів: Чайка М.О.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрінхолдинг» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.12.2010року №0001232330/0 та від 13.12.2010року №0001242330/0.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що зазначені податкові повідомлення-рішення винесено на підставі помилкового висновку акту перевірки про відсутність у позивача права на віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого контрагентам, до податкового кредиту.

Представник позивача також посилається на те, що податковий кредит підтверджений податковою накладною, виписаною платником ПДВ. Також, позивач стверджує про те, що податкова накладна відповідає нормативно встановленим вимогам.

Представник відповідача проти позову заперечував, надавши суду усні та письмові заперечення. Та зазначив, що проведеною перевіркою було встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.3, підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент здійснення правовідносин, в результаті чого занижено податок на додану вартість.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Укрінхолдинг»за період з 01.10.2009року по 31.03.2010року по взаємовідносинах з ТОВ «С.Дж.Р.Груп», за результатами якої складено Акт №981/1-23-30-36557250 від 03.12.2010року.

На підставі даного Акту, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.12.2010року №0001232330/0 та від 13.12.2010року №0001242330/0, яким позивачу визначено податкові зобовязання з податку на додану вартість.

Прийняття даного повідомлення - рішення мотивовано висновками акту перевірки про порушення позивачем підпункту 7.2.3, підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент здійснення правовідносин, в результаті чого занижено податок на додану вартість за травень 2010р. на суму 38112грн.

Зокрема, в ході перевірки було встановлено, що ТОВ «Укрінхолдинг»до складу податкового кредиту віднесено суми податку на додану вартість, на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп».

Актом перевірки встановлено, що між ТОВ «Укрінхолдинг»та ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»укладено договір будівельного субпідряду №2011/01 від 20.11.2009р. За умовами даного договору підрядник зобовязується виконати загально будівельні та підготовчі роботи на обєкті, який розташований за адресою: с. Волосянка, Львівської області, Сколівського району.

Згідно акту перевірки, відповідачем зроблений висновок, що вищезазначений договір є недійсним в силу закону, оскільки правочин не відповідає загальним умовам дійсності правочину. Зокрема, відсутнє вільне волевиявлення учасника правочину та його відповідальність внутрішній волі.

Даний висновок зроблений податковим органом посилаючись на те, що в провадженні СУ ПМ ДПА України знаходиться кримінальна справа №69-107 за ч.5 ст.191, ч.2 ст.205 КК України, яка порушена відносно директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп» ОСОБА_3 Зокрема, в ході досудового слідства встановлено, що громадянин ОСОБА_3 є формально засновником та директором ТОВ «С.Дж.Р.Груп»та ніяких документів фінансово господарської діяльності підприємства від імені даного товариства не підписував.

На підставі викладеного, актом перевірки сформульовано висновок, що податкова накладна, виписана ТОВ «С.Дж.Р.Груп», не може бути підставою для віднесення сум податку, сплаченого вказаному підприємству, до податкового кредиту.

Судом встановлено, що між позивачем та вказаним товариством було укладено угоду, на виконання якої було підписано акт приймання виконаних робіт та видано податкові накладні, згідно якої суму ПДВ в розмірі віднесено до складу податкового кредиту.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності вищезазначеного договору з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім повязаних з його недійсністю.

Зокрема, відповідачем в ході судового розгляду справи не надано інформацію про наявність вироку у кримінальній справі відносно посадових осіб ТОВ «С.Дж.Р.Груп», яка зазначена в акті перевірки.

Отже, виходячи з вищенаведеного, на час розгляду справи не було встановлено наявність умислу у директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп»на укладення угоди, спрямованих на ухилення від сплати податків.

Також, Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоду, здійснену позивачем, нікчемним правочином, в чому саме, на думку відповідача, дана угода порушує публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобовязань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, за вищезазначеним договором позивачу були ремонтні роботи в приміщені, яке належить позивачу .

Дані послуги, отримані позивачем, не є обмеженими в цивільному обороті, отриманими внаслідок вчинення злочину, сама по собі операція з отримання даних послуг також не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладання позивачем з контрагентом договору на виконання робіт і на момент виконання вказаних робіт, ТОВ «С.Дж.Р.Груп»як юридична особа було внесена в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України та мала свідоцтво платника податку.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997року за №168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997року, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особами, зареєстрованим як платники податку,

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Оскільки матеріали справи містять податкову накладну, надану позивачу його контрагентом, відповідачем в акті перевірки не зазначено жодних посилань щодо анулювання свідоцтв платника ПДВ контрагента позивача або несплати ним податку на додану вартість до бюджету, судом вбачаються неправомірними посилання відповідача, викладені в акті перевірки.

Матеріали справи містять податкову накладну, зазначену в акті перевірки.

Виходячи із приписів підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», тільки відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Крім цього, в матеріалах справи наявна копія постанов від 27.04.2011року про закриття кримінальної справи в частині ОСОБА_3 (директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп»за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України в звязку з відсутністю складу злочину.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що при проведенні перевірки податковий орган дійшов невірного висновку про порушення позивачем законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити повністю.

Визнати нечинним та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 13.12.2010року №0001232330/0 та від 13.12.2010року №0001242330/0.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Клименчук