Постанова № 18565208, 04.10.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

04 жовтня 2011 р. № 2-а- 10758/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Зінченко А.В.

При секретарі Воронові М.А.

За участі сторін:

представника позивача Моїсеєнко К.О.

представника відповідача Вєтрової І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фесенко»до Харківської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Фесенко», звернувся до суду з адміністративним позовом до Харківської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення рішення Харківської ОДПІ від 27.07.2011 року №0009712340 про визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток підприємств у сумі 48778,0 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією на підставі Акту № 1343/234/35407976 від 20.06.2011 р. про результати планової документальної виїзної перевірки ТОВ «ФЕСЕНКО»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.03.2011 р. винесене податкове повідомлення-рішення № 0009712340 від 27 липня 2011 р. про визначення позивачу суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 48778,00 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення № 0009712340 від 27.07.2011р. отримано 11.08.2011 р. (у поштовому відділенні).

Позивач зазначив, що протягом перевіряємого періоду контрагентами ТОВ «ФЕСЕНКО»дійсно були ПП «Оптметпромторг»код ЄДРПОУ 36826269, ТОВ «Логістик Оіл»код ЄДРПОУ 36641278, ФО-П ОСОБА_3 код НОМЕР_2.

Всі правовідносини суб'єктів господарювання здійснювалися відповідно вимог Закону та оформлювалися у чіткій відповідності до норм чинного законодавства України.

При цьому в Акті перевірки, перевіряючи, здійснивши аналіз правочинів між ТОВ «ФЕСЕНКО»та ПП «Оптметпромторг»код ЄДРПОУ 36826269, ТОВ «Логістик Оіл»кол ЄДРПОУ 36641278, ФО-П ОСОБА_3 код НОМЕР_2, дійшли незаконного висновку про їх нікчемність.

Позивач вважає висновки ДПІ неправомірними, донарахування податку на прибуток незаконними, а тому просить скасувати винесене податкове повідомлення рішення від 27.07.2011 року .

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач та його представники в судовому засіданні проти позову заперечували, надали заперечення на адміністративний позов, в якому виклали свою позицію проти доводів позивача та просили суд відмовити в задоволенні позову ТОВ «Фесенко»в повному обсязі посилаючись на те, що винесені податкові повідомлення-рішення є законними та таким, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Суд вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи,встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фесенко»перебуває на податковому обліку у Харківській ОДПІ у Харківській області, є платником податку на додану вартість та має індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Основною діяльністю ТОВ «Фесенко»згідно довідки АА№ 322384 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України є виробництво продуктів нафтоперероблення за КВЕД 23.20.0.

Судом також встановлено, що фахівцями Харківської ОДПІ у Харківській області була проведена планова документальна виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Фесенко»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2011 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами вказаної перевірки 20.06.2011 року працівниками Харківської ОДПІ було складено Акт про результати планової документальна виїзної перевірки №1343/234/35407976, яким зафіксовано, зокрема, порушення п.5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в наслідок чого сума заниженого податку на прибуток за перевіряємий період складає 48778,00 грн., в тому числі за 1 квартал 2011 року у сумі 48778,0 грн. та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту на суму 284154,0 грн., в наслідок чого зменшено рядок 26 Декларації по ПДВ на 284154,0 грн. по декларації за лютий 2011 року.

На підставі вказаного акту перевірки 27.07.2011 року було винесено податкове повідомлення-рішення за №0009712340, про визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток підприємств у сумі 48778,0 грн.

Суд зазначає, що відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення за №0009712340 на підставі встановленого атом перевірки порушення позивача, а саме укладання між ТОВ «Фесенко»та ПП «Оптметпромторг»договорів, які перевіряючими визначені як нікчемні, мотивуючи це тим, що вони не спричиняють реального настання правових наслідків та порушують публічний порядок .

Проаналізувавши зазначене, суд зазначає, що відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Також, згідно з п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону №334/94-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Суд вказує також, що відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п.п 7.4.4. п.7.4 ст.7 вищевказаного Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Суд вважає за необхідним вказати, що норми статті 11 Закону №334/94-ВР не встановлюють жодних вимог до форми і виду документів, які відносилися до мети податкового обліку. Відповідно до п. 11.2.1 ст. 11 даного Закону датою збільшення валових витрат виробництва вважається дата, що припадає на податковий період, на протязі якого відбувається одна із подій, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як підтверджено матеріалами справи та не спростовано податківцями, що між позивачем та його контрагентом були укладені та фактично виконані господарські договори. Фактично отриманий повний обсяг товарів та проведена їх повна оплата. Підприємство в ціні товару сплатило у тому рахунку ПДВ. Підприємство - контрагент належним чином виконало свої зобовязання перед ТОВ «Фесенко».

Судом встановлено, що 21 лютого 2011 року платіжним дорученням від. № 27 було перераховано за суміш газ-конденсат 234133,00грн. вт. ч. ПДВ - 39022,17 отримувач: приватне підприємство «Оптметпромторг».

21 лютого 2011 року за видатковою накладною № 90 ТОВ «Фесенко»одержано суміш газ-конденсат у кількості 29,19 тон на суму 199 9953,00грн. в тому числі ПДВ-33325,50грн.

Згідно картки балансового рахунку 201 та оборотно-сальдової відомості б/р 201 видно, що суміш газ-конденсат оприбутковано в бухгалтерському обліку в лютому 2011 року.

В березні 2011 року згідно акту переробки № 4 від 04.03.2011р. суміш газ-конденсат була перероблена, що відображено в бухгалтерському обліку по Дт б/р 26 Готова продукція Кт 201 Сировина та матеріали, ці господарчі операції підтверджуються первинними документами та бухгалтерськими регістрами, які долучені до справи у якості доказів здійснення вказаних операцій.

Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості ухвалених відповідачем податкових повідомлень-рішень до суду не надано.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер субєктивних припущень.

Отже, твердження відповідача щодо нікчемності зазначених договорів, укладених між ТОВ «Фесенко»та ПП «Оптметпромторг», ґрунтуються лише на припущеннях, зроблених на підставі аналізу податкової звітності контрагентів, відповідальність за правильність та достовірність складання якої ТОВ «Фесенко»не несе, а тому висновки щодо порушення позивачем п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 5.1., ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не відповідають дійсності, суперечать фактичним обставинам та чинному законодавству України.

На думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання.

Так якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит зПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того у відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Європейський суд з прав людини в ухвалених Рішеннях, а саме у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Судові витрати підлягають розподілу згідно вимог ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 69-71, 94, 161, 160 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фесенко»до Харківської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Скасувати винесене Харківською обєднаною державною податковою інспекцією у Харківській області податкове повідомлення рішення № 0009712340 від 27 липня 2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фесенко»понесені ним судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Постанова в повному обсязі виготовлена 07 жовтня 2011 року.

Суддя А.В. Зінченко