Постанова № 18564320, 28.09.2011, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2011 р. Справа № 2a-1870/2956/11

Сумський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Гелета С.М.,

за участю секретаря судового засідання Кліщенко В.О.

представника позивача Потапенко Н.І., Шевченко Л.Є.

представника першого відповідача Флюр Є.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом державного підприємства “Сумиспирт” до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції, Головного управління державного казначейства в Сумській області про стягнення бюджетної заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Сумиспирт»(далі позивач, ДП «Сумиспирт») звернулося до суду з адміністративним позовом до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Суми (далі відповідач, Сумська МДПІ), Головного управління державного казначейства в Сумській області в якому, згідно уточнених позовних вимог (а.с. 250т.2), просить суд стягнути з Державного бюджету України 177420грн. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, в т.ч. за грудень 2009року в сумі 154760 грн., квітень 2010 року в сумі 16226 грн., за березень 2010 року в сумі 6434 грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що Сумською МДПІ проведені документальні виїзні перевірки ДП «Сумиспирт»з питань правомірності заявлених до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість по деклараціях з податку на додану вартість за зазначені вище періоди, за результатами перевірки складено відповідні акти перевірок, згідно яких податковим органом підтверджено суми бюджетного відшкодування, заявлені у податкових деклараціях за зазначені періоди, але висновок до Головного управління державного казначейства в Сумській області податковим органом направлений не був, суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість відшкодовані підприємству лише частково, в т.ч. і вже при розгляді даної справи в суді, на час розгляду справи по суті залишок невідшкодованих сум становить 177420грн. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, в т.ч. за грудень 2009року в сумі 154760 грн., квітень 2010 року в сумі 16226 грн., за березень 2010 року в сумі 6434 грн., яку і просить в судовому порядку стягнути позивач.

Представник відповідача Сумської МДПІ в судовому засіданні проти позову заперечувала, пояснила, що підставою для не направлення висновку до органу державного казначейства зазначали непроведення зустрічних перевірок контрагентів позивача, направлення запитів до податкових органів, але відповіді ще не отримані Сумською МДПІ, а право на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість виникає лише при доведенні факту надмірної сплати цього податку до бюджету контрагентами позивача в ланцюгу до товаровиробника.

Представник Головного управління Державного казначейства України у Сумській області в судове засідання не з'явився, у письмовому відзиві на позов зазначив, що у Головного управління Державного казначейства України у Сумській області відсутні законні підстави для відшкодування вищезазначених сум податку на додану вартість, оскільки не наділені повноваженнями щодо проведення відшкодування податку на додану вартість (а.с.82 т.1).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що уточнені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивачем подано до Сумської МДПІ податкові декларації з податку на додану вартість за грудень 2009року, квітень 2010 року., за березень 2010 року (а.с. 11-19 т.1)

Податковим органом були проведені виїзні позапланові перевірки ДП «Сумиспирт» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по деклараціям з податку на додану вартість за грудень 2009року, квітень 2010 року, березень 2010 року

Так, за результатами перевірки податковим органом складено акт №99/23/00375237/84 від 17.06.2010р. «Про результати позапланової виїзної перевірки ДП «Сумиспирт»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень-квітень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалася у лютому, вересні, листопаді-грудні 2009 р., січні лютому 2010р.»(а.с.47-73т.1)

Також Сумською МДПІ складено акт №28/23/00375237/24 від 26.02.2010р. «Про результати позапланової виїзної перевірки ДП «Сумиспирт»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад-грудень 2009 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалася в жовтні-листопаді 2008 року, липні-листопаді 2009 року»(а.с.85-96т.1)

Як вбачається із пояснень представника відповідача, та підтверджується матеріалами справи, у вищезазначених актах, складених податковим органом, сума податку на додану вартість, яку просить стягнути в судовому порядку позивач, підтверджена Сумською МДПІ в розмірі 177420грн., в т.ч. за грудень 2009року в сумі 154760 грн., квітень 2010 року в сумі 16226 грн., за березень 2010 року в сумі 6434 грн. При цьому перевіряючими зазначено, що остаточний висновок про відшкодування заявленої суми податку на додану вартість з бюджету буде зроблений податковим органом при проведенні та надходженні всіх зустрічних звірок по ланцюгу до виробника.

В ході судового розгляду справи зясовано, що позивачем було отримано товар та сплачено суми податку на додану вартість у ціні придбаного товару, що підтверджується матеріалами справи , в т.ч. і податковими, видатковими накладними, банківськими виписками, первинні документи були досліджені перевіряючими, відображені в актах перевірки, містяться в матеріалах справи (а.с. 149-251т.1, 1-245т.2) та не заперечується ДПІ в м. Суми.

Як вбачається із листа Сумської МДПІ № 8865/10/19-054 від 12.07.2011р. станом на 11.07.2011р. залишок невідшкодованих ДП «Сумиспирт»сум по податку на додану вартість становить за березень 2010р. в сумі 80322 грн.. квітень 2010 р. в сумі 95860 грн., грудень 2009р. в сумі 154760 грн. (а.с. 110т.1)

Під час розгляду справи податковим органом було частково відшкодовану позивачу суму бюджетної заборгованості, та на час винесення судового рішення залишок невідшкодованих сум податку на додану вартість становить за грудень 2009 р. в сумі 154760 грн., березень 2010р. в сумі 29553 грн., квітень 2010 р в сумі 16226 грн., що також підтверджується витягом із реєстру про відшкодування ПДВ по деклараціям станом на 26.09.2011р., наданих представником Сумської МДПІ (а.с.249т.2).

Як вбачається із пояснень представника відповідача підставою невідшкодування суми бюджетної заборгованості стала неможливість проведення зустрічних перевірок контрагентів ДП «Сумиспирт» по ланцюгу до товаровиробника, неотримання відповідей на листи-запити, про що свідчать також листи Сумської МДПІ до податкових інспекцій про проведення зустрічних перевірок (а.с. 122-143 т.1)

Відповідно до п.1.8 Закону України “Про податок на додану вартість” (чинного на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон), бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України та строки проведення розрахунків визначений п.7.7 ст.7 цього Закону, відповідно до якого сума податку, що підлягає сплаті до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. П.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку. Тобто мова йде не тільки про фактично сплачені, а й про нараховані суми, але які можуть бути включені до податкового кредиту.

Оскільки податок на додану вартість є непрямим податком, то обовязком покупця є сплата податку на додану вартість у ціні товару продавцю товару , а обовязок утримання такого непрямого податку із вартості проданого товару та перерахування його до бюджету несе продавець такого товару. Обовязок покупця товару в сплаті непрямого податку завершується із сплатою вартості придбаного товару, обовязку покупця при включенні сум податку, сплаченого в ціні товару або послуги, до податкового кредиту пересвідчитися у фактичному надходженні таких сум до бюджету та не наділено її відповідними повноваженнями для таких дій.

Незважаючи на це, відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності осіб, по ланцюгу до товаровиробника. Невиконання такими особами свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, тягне негативні наслідки саме для цих осіб. На переконання суду, своїми рішеннями відповідач встановив для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та суперечить вимогам ст. 19 ч. 2 Конституції України, яка зобов`язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Даний висновок також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що «платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, в порядку наведених законодавчих приписів відємна різниця між податковими зобовязаннями платника (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) за певних умов підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

Аналіз норм Закону України «Про податок на додану вартість» свідчить, що термін «сплата податку»вживається в розумінні сплати податку покупцем у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг) (пункт 1.3 статті 1, підпункти 7.4.1 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Так, пункт 1.3 статті 1 названого Закону, даючи визначення платника податку як особи, яка зобовязана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

З огляду на зазначене слід зробити висновок про те, що вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно цього Закону поніс фактичні витрати по сплаті податку.

З урахуванням принципу персональної відповідальності підстави для позбавлення такого платника права на включення до податкового кредиту та отримання з бюджету надмірно сплачених сум податку у звязку з невиконанням іншими платниками податку постачальниками по ланцюгу - покладеного на них законом обовязку щодо внесення до бюджету сплачених покупцем сум податку в ціні придбання товарів (послуг) відсутні.

Відповідно до п.п. 7.7.4. п.7.7 ст.7 Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Згідно п.п.7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до п.п. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Відповідно до п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

При розгляді даної справи судом зясовано, що податковим органом не виявлено будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту, за наслідками якого ДП «Сумиспирт»заявлено до відшкодування оспорювану суму податку на додану вартість. Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, факт здійснення господарських операцій та товарність господарських операцій, за наслідками виконання яких у позивача виникло відємне значення податку, податковим органом не заперечувалося, доказів того, що безпосередні контрагенти позивача були виключені з реєстру платників податку на додану вартість, а їх свідоцтва платників податку на додану вартість були анульовані у встановленому чинним законодавством порядку.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що спір виник лише з тих підстав, що по постачальникам позивача по ланцюгам до товаровиробника не завершені перевірки, що робить неможливим підтвердження сплати податкового зобовязання по операціям з поставки позивачу товарів по ланцюгу до виробника.

Діючим законодавством надано право податковим органам здійснювати зустрічні перевірки, але непроведення їх та відсутність висновків за ними не змінює порядок та строки відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість, встановлені Законом України «Про податок на додану вартість», і своїми діями податковий орган порушив право позивача на своєчасне бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач діяв за межами наданих повноважень та всупереч встановленому порядку, з порушенням приписів ст. 19 Конституції України, натомість позивачем виконано передбачені законом умови для отримання бюджетного відшкодування, за таких обставин, враховуючи вищевикладене, та те, що право позивача на бюджетне відшкодування та правильність розрахунків суми податку на додану вартість, що підлягає поверненню, матеріалами справи не спростовується, на час розгляду справи бюджетна заборгованість з податку на додану вартість в сумі 177420грн., в т.ч. за грудень 2009року в сумі 154760 грн., квітень 2010 року в сумі 16226 грн., за березень 2010 року в сумі 6434 грн., на рахунок позивача в добровільному порядку не перераховано, суд вважає позовні вимоги правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов державного підприємства “Сумиспирт” до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції, Головного управління державного казначейства в Сумській області про стягнення бюджетної заборгованості задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства “Сумиспирт” (Сумський район, с. Стецьківка, вул. Заводська,1, ідентифікаційний код 00375237) суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в сумі 177420 грн., в т.ч. 154760 грн. за грудень 2009 року, 6434 грн. за березень 2010 року, 16226 грн. за квітень 2010 року.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня отримання постанови в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження, закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя (підпис)С. М. Гелета

З оригіналом згідно

Суддя С.М. Гелета

Повний текст постанови складено та підписано 03.10.2011 року.