Постанова № 18562672, 28.09.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2011 р. справа № 2а/0570/15572/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Голуб В.А.

при секретаріПітель В.М.

за участю:

представника позивача Толмачової А.М.,

представник відповідача Блінової О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Макіївпромтранс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 330060, 94 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Макіївпромтранс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 330060, 94 грн.

В обгрунтування позову позивач вказав, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік Товариства з обмеженою відповідальністю «Макіївпромтранс», що наданий до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача становила 1 182 особи. Таким чином, згідно зі ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» на Товаристві з обмеженою відповідальністю «Макіївпромтранс» у 2010 році повинні бути працевлаштовані 47 інвалідів. Фактично ж, згідно даних, наданих підприємством у звіті, працювало 37 інвалідів.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Макіївпромтранс» не виконало норматив по створенню 10 робочих місць по працевлаштуванню інвалідів.

Згідно з розрахунком, сума адміністративно - господарських санкцій за невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Макіївпромтранс» нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2010 році, становить 318776, 60 грн.

Відповідачем адміністративно - господарські санкції станом на 11 серпня 2011 року не сплачені, тому на підставі ст. 20 Закону та п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України», порушення термінів сплати, тягне за собою нарахування пені, яка станом на 11 серпня 2011 року складає 11284,34 грн.

Загальна сума позову з урахуванням пені становить 330 060, 94 грн. Тому позивач просить стягнути вказану суму боргу з відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач з адміністративним позовом не погодився та надав письмові заперечення, відповідно до яких зазначив, що згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до відповідача або за допомогою відповідних місцевих центрів зайнятості. Звернення про працевлаштування протягом 2010 року від інвалідів до відповідача не надходили, а Макіївський міський центр зайнятості для працевлаштування на підприємство інвалідів також не направляв. Відповідачем не було зроблено жодної відмови в працевлаштуванні інвалідів.

Підприємство, на думку відповідача, виконало своє зобов'язання щодо самостійного створення робочих місць для інвалідів та здійснило всі заходи щодо працевлаштування інвалідів, а відповідно до ст.ст. 8,181 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», ст. 14 Закону України «Про зайнятість населення» та згідно з п. 4 Положення про державну службу зайнятості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 24.06.1991 року № 47 працевлаштування інвалідів забезпечується та здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики - Міністерством праці та соціальної політики України в особі - Державної служби зайнятості.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не має жодного факту щодо незабезпечення відповідним робочим місцем інваліда з урахуванням передбачених чинним законодавством України випадків покладання на власника або уповноваженого ним органу обов'язків «організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій, встановити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці» (ч. 1. ст. 172 Кодексу законів про працю України).

Як зазначає представник відповідача, вина Товариства з обмеженою відповідальністю «Макіївпромтранс» у не працевлаштуванні 10 інвалідів відсутня, оскільки відповідач постійно повідомляв органи працевлаштування інвалідів про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, що підтверджується формами 3-ПН до Макіївського міського центру зайнятості. Товариство з обмеженою відповідальністю «Макіївпромтранс» надавало звіти про наявність вакансій в 2010 році для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями, але центр зайнятості такої категорії громадян не направляв в достатній кількості. Також Товариство з обмеженою відповідальністю «Макіївпромтранс» розміщувало у газетах оголошення про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів (газета «Вечерня Макіївка» номери від 13.05.2010 року, від 14.09.2010 року, від 21.12.2010 року, газета «Макіївський робітник» номери від 12.05.2010 року, 30.08.2010 року, від 08.12.2010 року).

Як зазначає представник відповідача, протягом 2010 року не зафіксовано фактів відмов з боку відповідача в працевлаштуванні інвалідам.

Тому просить відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, аналогічні викладеним в письмових запереченнях, просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та наданих заперечень, встановив наступне.

Позивач - Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів - зареєстрований виконавчим комітетом Донецької міської ради 18.07.1991 року, ідентифікаційний код юридичної особи - 13492430, що підтверджується Довідкою АА № 466723 з єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.11).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Макіївпромтранс» - зареєстрований 17.07.2006 року виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області, ідентифікаційний код юридичної особи 34516410, номер запису про державну реєстрацію - 1 273 102 0000 004065, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 723483.

25 лютого 2011 року відповідачем був наданий позивачу звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2010 рік. Згідно звіту в 2010 році на підприємстві відповідача працювало 1 182 особи, з них 47 інвалідів повинні бути працевлаштовані на підприємстві. Фактично на підприємстві у 2010 році працювало 37 інвалідів (а.с. 8).

Як вбачається з матеріалів справи у 2010 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Макіївпромтранс» інформувало центр зайнятості про вакантні робочі місця для працевлаштування осіб з обмеженою працездатністю, крім того підприємством розмішувались оголошення в друкованих засобах масової інформації щодо наявності вакансій інвалідів. Так, відповідачем надавались міському центру зайнятості звіти про наявність вакансій форми № 3-ГТН, надсилались на ім'я директора Макіївського міського центру зайнятості листи (№ 01-18/455 від 29.06.2010 року. № 01-18/831 від 07.10.2010 року), розміщувались у газетах оголошення про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів (газета «Вечерня Макіївка» номери від 13.05.2010 року, від 14.09.2010 року, від 21.12.2010 року, газета «Макіївський робітник» номери від 12.05.2010 року, 30.08.2010 року, від 08.12.2010 року).

Таким чином, відповідачем приймались заходи щодо працевлаштування інвалідів на вакантні посади у підприємстві.

Згідно зі ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 181 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Отже, з положень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не вбачається, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування їх на створені робочі місця. Такий обов'язок статтею 18 зазначеного Закону покладено на органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів.

Нарахування адміністративно-господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення. Такі санкції не можуть застосовуватися у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому суб'єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом № 875-ХІ1 заходів для працевлаштування останніх, тобто коли у його діях відсутній склад правопорушення.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що відповідач вимоги закону виконав, та в його діях немає складу правопорушення. У судовому засіданні не встановлено фактів відмови відповідача у працевлаштуванні направлених на вакантні посади інвалідів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Макіївпромтранс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59. 69-71, 79. 86, 87, 94, 99, 104- 107. 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Макіївпромтранс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 330060,94 грн., - відмовити повністю.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 28 вересня 2011 року. Постанову у повному обсязі виготовлено 03 жовтня 2011 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Голуб В. А.