Рішення № 18560385, 09.06.2011, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 22-ц-1988/11Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин М. О.

Доповідач в 2-й інстанції: Мусіна Т. Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2011 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого: Мусіної Т.Г.

Суддів: Бермеса І.В.., Штефаніци Ю.Г.

При секретарі: Бандрівській М.Ю.

З участю представника банку - Омелянської Є.І.,

представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, відповідача

ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ Банк „Фінанси та кредит”

на рішення Франківського районного суду м. Львова від 21 грудня 2010 року

в с т а н о в и л а:

В січні 2010 р. ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом неодноразово уточненим під час слухання справи до Публічного акціонерного товариства „Банк Фінанси та кредит” про захист прав споживача шляхом розірвання кредитного договору № 22-214/230 від 30.07.2007 р. укладеного між позивачем та відповідачем у звязку з істотним порушенням умов договору, визнання підняття процентної ставки за кредитним договором незаконним, визнання нарахування пені за кредитним договором від 30.07. 2008 р. неправомірним, зобовязати відповідача повернути позивачу переплачену суму кредиту в розмірі 549,74 долари США та компенсувати позивачу 334,50 грн. завданих збитків.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 3007.2008 року між ним та відповідачем був укладений кредитний договір, згідно якого він отримав споживчий кредит в сумі 24554 долари США для придбання автомобіля, який є предметом застави і відповідно до п. 5.2 Договору він зобовязався застрахувати предмет застави на весь період дії договору на користь банку, на умовах погоджених банком, який визначив страхову компанію „Омега”. 31 липня 2009 р. він уклав договір добровільного страхування з іншою СК „Альфа Страхування” та 4.08.2009 р. звернувся із заявою до банку про погодження умов страхування, на що бак не заперечив, за умови підняття процентної ставки до 16,6 річних та нарахував заборгованість.

Оскільки банк не надав йому доступну і достовірну інформацію про сукупну вартість споживчого кредиту, підняв процентну ставку без повідомлення та укладення відповідного договору, умови п. 5.2 договору суперечать ст. 11 ЗУ „Про захист прав споживача, інші умови договору є несправедливими, просив визнати підняття ПАТ „Банк Фінанси та кредит” процентної ставки за Кредитним договором від 30.07.2008 р. № 22-214/230 незаконним, розірвати Кредитний договір № 22-214/230 від 30.07.2008р. між ОСОБА_4 і ПАТ „Банк Фінанси та кредит”, МФО 300131, ЄДРПОУ 09807856, у звязку із істотним порушенням договору зі сторони банка, визнати нарахування ПАТ „Банк Фінанси та кредит” пені за Кредитним договором від 30.07.2008р. № 22-214/230 неправомірним та необґрунтованим, стягнути із ПАТ „Банк Фінанси та кредит” на користь ОСОБА_4 переплачену суму кредиту в розмірі 549,74 ( пятсот сорок девять ) доларів США 74 центи, що у гривневому еквіваленті по офіційному курсу НБУ станом на 21.12.2010 року становить 4375 (чотири тисячі триста сімдесят п”ять) гривень 93 копійок, зобовязати ПАТ „Банк Фінанси та кредит” компенсувати ОСОБА_4 суму завданих реальних збитків у розмірі 334,50 ( триста тридцять чотири) гривні 50 копійок.

В березні 20210 р. ПАТ „Банк Фінанси та кредит” звернувся із зустрічним позов до боржника ОСОБА_4 та поручителя ОСОБА_6 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором 21771,09 дол. США та 1842,47 грн. пені, а усього 175793,48 грн. у звязку з порушенням умов договору боржником щодо сплати кредитних ресурсів та відсотків згідно умов договору.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 21 грудня 2010 року позов ОСОБА_4 до ПАТ „Банк Фінанси та кредит” про захист прав споживача шляхом розірвання кредитного договору, відшкодування збитків та моральної шкоди задоволено частково.

Визнано підняття ПАТ „Банк Фінанси та кредит” процентної ставки за Кредитним договором від 30.07.2008 р. № 22-214/230 незаконним.

Розірвано Кредитний договір № 22 - 214/230 від 30.07.2008 р. між ОСОБА_4 і ПАТ „Банк Фінанси та кредит”, МФО 300131, ЄДРПОУ 09807856, у звязку із істотним порушенням договору зі сторони банка.

Визнано нарахування ПАТ „Банк Фінанси та кредит” пені за Кредитним договором від 30.07.2008р. № 22-214/230 неправомірним та необґрунтованим.

Стягнуто із ПАТ „Банк Фінанси та кредит” на користь ОСОБА_4 переплачену суму кредиту в розмірі 549, 74 ( піт сот сорок девять) доларів США 74 центи, що у гривневому еквіваленті по офіційному курсу НБУ станом на 21.12.2010 року становить 4375 ( чотири тисячі сімдесят пять) гривень 93 копійок.

Зобовязано ПАТ „Банк Фінанси та кредит” компенсувати ОСОБА_4 суму завданих реальних збитків у розмірі 334,50 ( триста тридцять чотири) гривні 50 копійок.

У позові ПАТ „Банк Фінанси та кредит” до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості - відмовлено.

Скасовано ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 04.02.2010 року по вказаній справі № 2 - 2415/10 про зупинення виконання оспорюваного Кредитного договору № 22 - 214/230 на час судового розгляду.

В апеляційній скарзі ПАТ „Банк Фінанси та кредит”, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у позові ОСОБА_4 та задоволення зустрічного позову банку.

Заслухавши суддю - доповідач, пояснення представника банку ОСОБА_8, на підтримання апеляційної скарги, пояснення представника ОСОБА_4 - ОСОБА_9 та відповідачки ОСОБА_6 на заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, межі та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню: рішення суду підлягає скасуванню в частині вирішення первісного та зустрічного позовів на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК з ухваленням нового рішення про відмову у первісному позові та задоволення зустрічного позову, виходячи з наступного.

Задовольняючи первісний позов ОСОБА_4 та відмовляючи у зустрічному позові банку, суд виходив з того, що умови укладеного між сторонами кредитного договору є несправедливими, що банком незаконно односторонньо збільшено процентну ставку за кредитом з 30.07.2009 р. та без укладення договору змінено розмір щомісячного ануїтентного платежу, що свідчить про істотне порушення банком умови договору, та дає підстави для його розірвання, що кредитна заборгованість позивачем ОСОБА_4 погашена повністю і йому слід відшкодувати переплачені суми та збитки.

Проте погодитись з таким висновком суду не можна, оскільки суд дійшов його внаслідок порушення норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Судом встановлено, що 30 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством „Банк Фінанси та кредит”, правонаступником всіх прав і обовязків якого являється Публічне акціонерне товариство „Банк Фінанси та кредит” та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір за № 22- 214/230, відповідно до якого банк надав останньому на умовах зворотності та оплатності кредитні кошти на суму 24554,00 дол. США ( двадцять чотири тисячі пятсот пятдесят чотири долари США 00 центів), а ОСОБА_4 зобовязувався повернути кредитні кошти до 30.07.2015 р., та погашати заборгованість відповідно до умов кредитного договору ( додатку №1).

Для забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, укладеним між ОСОБА_4 та банком, 30.07.2008 р. було укладено договір поруки, згідно якого ОСОБА_6 зобовязувалась відповідати в повному обсязі за своєчасність та повноту виконання ОСОБА_4 зобовязань за кредитним договором №22-214/230 від 30.07.2008 р.

Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобовязується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що АТ „Банк Фінанси та кредит” свої зобовязання за кредитним договором виконав та видав ОСОБА_4 кредитні кошти в повному обсязі, згідно меморіального валютного ордеру № 111919 від 30.07.2008р., які використані ОСОБА_4 на придбання автомобіля Opel Vectra, що є предметом застави в забезпечення кредитних зобовязань, між тим як позичальником ОСОБА_4 допущено порушення пунктів 5.2, 4.8 умов кредитного договору внаслідок чого відповідно до вимог ст. 611 настають правові наслідки, встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що перед укладенням споживчого кредитного договору на виконання ч. 2 ст. 11 Закону України „Про захист прав споживача” банк у письмовій формі надав позичальнику необхідну інформацію щодо усіх кредитних умов процедури виконання договору, і умов страхування транспортного засобу, тощо і позичальник ОСОБА_4 підписав цю інформацію, чим дав свою згоду на укладення договору на визначених в ньому умовах.

ОСОБА_4, як споживач на підставі ч. 6 Закону мав право протягом 14 - ти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин, проте з письмовим повідомленням в межах визначеного Законом строку про відкликання своєї згоди не звертався та підписав кредитний договір.

З врахуванням наведеного колегія суддів не вбачає порушень прав споживача ОСОБА_4, передбачених ч. 1 ст. 21 Закону № 1023-ХІІ на які посилається ОСОБА_4

Після укладення договору між сторонами у справі виникли кредитні правовідносини, тому до спору щодо виконання кредитного договору Закон України „Про захист прав споживача” не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство, що регулює кредитні правовідносини.

Згідно пункту 7.10 кредитного договору, який визначає умови страхування предмету застави, відповідно до пунктів 5.2, 5.3 кредитного договору позичальник ОСОБА_4 узяв на себе зобовязання здійснити страхування предмету застави ( придбаний за кредитні кошти автомобіль) у конкретній страховій компанії „Омега” або за окремою згодою Банку у іншого страховика, особу якого позичальник зобовязаний попередньо письмово погодити з банком.

Пунктом 4.8 кредитного договору передбачено, що сторони підписанням цього Договору домовилися, що у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобовязань, передбачених п. 5.2 цього Договору (Позичальник не уклав із страховиком договір страхування предмету застави на наступний рік кредитування або Позичальник уклав договір страхування предмету застави на не погоджених з Банком умовах), за користування Кредитним ресурсами застосовується процентна ставка у розмірі 18,56 (Вісімнадцять цілих пятдесят шість сотих) процентів річних, подальше нарахування процентів проводиться за вказаною новою процентною ставкою та, відповідно, розмір щомісячного Ануїтетного платежу за цим Договором становить 524,16 дол. США, починаючи з наступного дня після дня, який визначений у п. 5.2 цього Договору як останній день строку, у який Позичальник був зобовязаний укласти договір страхування на наступний рік кредитування, але не здійснив такого переукладання або уклав договір страхування предмету застави на не погоджених Банком умовах. При цьому Позичальник підписанням цього Договору підтверджує, що для вказаного вище застосування нової процентної ставки не вимагається підписання Сторонами будь - яких інших додаткових документів, крім цього Договору.

Оскільки ОСОБА_4 допустив порушення пункту 5.2, умов кредитного договору, банк правомірно застосував положення пункту 4.8 договору та застосував підвищену процентну ставку передбачену цим пунктом і відповідно розмір щомісячного ануїтентного платежу за цим договором до 524, 16 дол. США.

Доводи позивача ОСОБА_4 про те, що банк односторонньо підняв процентну ставку, чим порушив вимоги ст. 1056 - 1 ЦК України не заслуговують на увагу, оскільки зазначена норма не регулює правовідносини між сторонами, так як була прийнята 12 грудня 2008 р. і набрала чинності після публікації в газеті „Урядовий курєр” 30 грудня 2008 р., а кредитний договір між сторонами був укладений 30 липня 2008 р.

Окрім того, збільшення процентної ставки до 18,56% та розміру ануїтентного платежу було не односторонньою дією з боку банку, а передбачено умовами укладеного сторонами договору, який у п. 4.8 не передбачав за допущене порушення п. 5.2 договору підписання сторонами додаткових письмових документів, крім цього договору, тому доводи позивача про порушення банком умов п. 3.3. договору щодо укладення договору про зміну розміру ануїтентного платежу є безпідставними.

Колегія суддів не вбачає суперечностей між положеннями пунктів 3.3. та 4.8 кредитного договору.

Оскільки банк правомірно застосував підвищений розмір процентної ставки та збільшив щомісячний ануїтентний платіж, позичальник зобовязаний сплатити заборгованість що виникла, проте своїх обовязків по договору не виконав.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дари поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено.

Відповідно до ст. 559 ЦК України підставою для припинення поруки є зміна основного зобовязання, що спричиняє збільшення відповідальності поручителя, без його згоди. Порука припиняється лише тоді, коли поручитель не надав згоди на зміну основного зобовязання. Відповідно, порука не припиняється, якщо на зміну умов основного зобовязання поручитель надав свою згоду. Водночас, жодним нормативно - правовим актом не регламентується форма надання згоди на зміну основного зобовязання. Таким чином, така згода не обовязково повинна бути письмовою. Також не існує жодних застережень та є допустимою попередня згода поручителя на зміну умов основного договору, в тому числі виражена в договорі поруки, кредитному договорі.

Так, відповідно до п. 1.3 Договору поруки від 30.07.2008 року „Поручитель свідчить, що він ознайомлений із кредитним договором та Договором про відкриття кредитної лінії та погоджується з його умовами” Пункт 4.8 кредитного договору № 22-214/230 від 30.07.2008р. передбачає можливість зміни процентної ставки за користування кредитним ресурсами. Таким чином, поручитель ОСОБА_6 надала свою попередню згоду на ймовірну зміну умов забезпечення основного зобовязання. Водночас, основним зобовязання є ті кредитні ресурси, які видавались позичальнику. Їх розмір не збільшувався, таким чином не відбулося і їх зміни без згоди поручителя.

Колегією суддів встановлено, що на виконання умов пункту 3.1 договору поруки банк 20.01.2010 р. за вих. № 465 надіслав претензію поручителю ОСОБА_6 про порушення позичальником ОСОБА_4 обовязків по кредитному договору №22 - 214/ 230 від 30.07.2008 р. та необхідність погашення заборгованості ( а.с. 94), проте поручитель ОСОБА_6 своїх обовязків за договором поруки не виконала.

З врахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає істотних та будь - яких інших порушень позичальником умов договору, які б давали підстави для його розірвання відповідно до вимог ч. 2 ст. 651 ЦК України та відсутність у звязку цим підстав для відповідальності банку перед ОСОБА_4 та вважає встановленим факт порушення позичальником умов кредитного договору, що підставу для відмови у задоволенні первісного позову ОСОБА_4 та задоволення зустрічного позову банку.

У звязку з допущеним порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог та стягнення судових витрат підтверджених письмовими доказами.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 316,317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ПАТ „Банк Фінанси та кредит” задовольнити.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 21 грудня 2010 р. скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ПАТ „Банк Фінанси та кредит” про визнання підняття ПАТ „Банк Фінанси та кредит процентної ставки за Кредитним договором від 30.07.2008р. № 22-214/230 незаконним, розірвання Кредитного договору №22 - 214/230 від 30.07.2008 р. між ОСОБА_4 і ПАТ „Банк Фінанси та кредит”, МФО 300131, ЄДРПОУ 09807856, у звязку із істотним порушенням договору зі сторони банка, визнання нарахування ПАТ „Банк Фінанси та кредит” пені за Кредитним договором від 30.07.2008 р. № 22-214/230 неправомірним та необґрунтованим, стягнення із ПАТ „Банк Фінанси та кредит” на користь ОСОБА_4 переплачену суму кредиту у розмірі 549,74 (пятсот сорок девять) доларів США 74 центи, що у гривневому еквіваленті по офіційному курсу НБУ станом на 21.12.2010р. становить 4375 ( чотири тисячі сімдесят пять) гривень 93 копійок, зобовязання ПАТ „Банк Фінанси та кредит” компенсувати ОСОБА_4 суму завданих реальних збитків у розмірі 334,50 ( триста тридцять чотири) гривні 50 копійок - відмовити.

Зустрічний позов ПАТ „Банк Фінанси та кредит” до ОСОБА_4 та ОСОБА_6 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 солідарно в користь ПАТ „Банк Фінанси та кредит” 175 тис. 793 грн. 48 коп. заборгованості за кредитним договором та 2550 грн. судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 - ти днів з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.

Головуючий: Мусіна Т.Г.

Судді: Бермес І.В.

Штефаніца Ю.Г.