Постанова № 18549352, 27.09.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2011 року Справа № 5023/5762/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя О.А. Істоміна, суддя Л.М. Бабакова, суддя С.В. Барбашова,

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1. дов. б/н від 28.07.2011р.

1-го відповідача не зявився

2-го відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу 1-го відповідача, ПП “Регіональна компанія “ТАВРІЯСЕРВІС”, м. Київ (вх. №3967Х/3) на ухвалу господарського суду Харківської області від 14.07.11 р. у справі № 5023/5762/11

за позовом Приватного підприємства "Орієнтир", м. Харків

до 1) Приватного підприємства "Регіональна компанія "ТАВРІЯСЕРВІС", м. Київ

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Байкал-26", м. Харків

про стягнення 194898,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.07.2011 р. по справі № 5023/5762/11 (суддя Присяжнюк О.О.) заяву позивача Приватного підприємства “Орієнтир” про забезпечення позову задоволено. З метою забезпечення позову до вирішення спору по суті та набранням рішенням законної сили накладено арешт на грошові кошти та майно Приватного підприємства “Регіональна компанія “ТАВРІЯСЕРВІС” в межах суми заявлених позовних вимог в розмірі 194898,00 грн.

1-й відповідач, ПП “Регіональна компанія “ТАВРІЯСЕРВІС”, з ухвалою суду першої інстанції не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, посилаючись на порушення судом норм чинного законодавства.

Апелянт в обґрунтування своєї апеляційної скарги посилається на те, що оскаржуваною ухвалою було накладено арешт на грошові кошти та майно 1-го відповідача, в тому числі на Міжнародний Дитячий Оздоровчий Центр «Дельфін», який знаходиться на балансі 1-го відповідача. Також, апелянт зазначив, що суд першої інстанції неправомірно виніс ухвалу про забезпечення позову без виклику сторін та не направив її 1-му відповідачу.

Апелянт в судове засідання не зявився та про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Позивач, ПП "Орієнтир", у відзиві на апеляційну скаргу просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а ухвалу суду першої інстанції законною та такою, що прийнята у відповідності з нормами чинного законодавства.

Позивач зазначив, що прийняття судом першої інстанції ухвали про забезпечення позову ніяким чином не заважає нормальній роботі належного 1-му відповідачу Міжнародного Дитячого Оздоровчого Центру «Дельфін»і не може призупинити його роботу, тому що накладення арешту на майно 1-го відповідача не заважає власнику майна користуватись ним, а лише позбавляє його права на відчуження цього майна до вирішення спору по суті та набрання рішенням законної сили.

2-й відповідач, ТОВ "Байкал-26", відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання не зявився та про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Враховуючи викладене та те, що згідно з ч. 2 ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом пятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України. Крім того, сторони відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України не заявляли клопотання про подовження строку розгляду справи, а господарський суд не має права за своєю ініціативою подовжувати строк розгляду справи.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення солідарно з 1-го та 2-го відповідачів боргу у розмірі 194898,00 грн. у звязку з невиконанням ПП “Регіональна компанія “ТАВРІЯСЕРВІС” умов договорів про відступлення права вимоги.

Позивач подав суду першої інстанції також заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно, що належить 1-му відповідачу, в розмірі 194898,00 грн.

Заява обґрунтована тим, що 03 червня 2008 року між ПП "КАФ-БУД" та ПП "Регіональна компанія "ТАВРІЯСЕРВІС" було укладено договір № 03/06-08, згідно умов якого ПП "КАФ-БУД" прийняло на себе зобов'язання в строк до 30 жовтня 2008 р. виконати роботи по підготовці території належного ПП "Регіональна компанія "ТАВРІЯСЕРВІС" міжнародного дитячого оздоровчого центру "Дельфін" в селі Залізний Порт, Херсонської області, для приймання відпочиваючих, а ПП "Регіональна компанія "ТАВРІЯСЕРВІС" прийняла на себе зобов'язання прийняти та оплатити виконані роботи.

Після виконання взятих на себе зобов'язань ПП "КАФ-БУД" згідно договорів про відступлення права вимоги від 02.07.2008 р., від 04.08.2008 р. та від 02.09.2008 р. відступило ПП "Орієнтир" право вимоги від приватного підприємства "Регіональна компанія "ТАВРІЯСЕРВІС" грошової суми в розмірі 547000,00 грн.

Згідно вищевказаних договорів про відступлення права вимоги, ПП "Регіональна компанія "ТАВРІЯСЕРВІС" перерахувало ПП "Орієнтир" 352102,00 грн., а залишок боргу ПП "Регіональна компанія "ТАВРІЯСЕРВІС" склав 194898,00 грн.

Також, позивач зазначив, що у зв'язку з тривалим невиконанням ПП "Регіональна компанія "ТАВРІЯСЕРВІС" своїх зобов'язань перед ПП "Орієнтир" є підстави вважати, що ПП "Регіональна компанія "ТАВРІЯСЕРВІС" в подальшому буде ухилятися від розрахунку з ПП "Орієнтир".

Позивач посилається на те, що він направив 1-му відповідачу вимогу про сплату заборгованості в розмірі 194898,00 грн. У відповідь 1-й відповідач надіслав позивачу лист № 26 від 27.07.2010р., в якому просив у звязку зі зміною керівництва на підприємстві надіслати йому копії документів для підтвердження наявності його боргу. Тобто, позивач вважає, що 1-й відповідач свідомо ухиляється від остаточного розрахунку з позивачем.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Стаття 67 Господарського процесуального кодексу України передбачає заходи забезпечення позову. А саме, позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору, тощо.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Заявник, який просить вжити заходи до забезпечення позову, повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступного: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий суд правомірно застосував приписи ст. ст. 66, 67 ГПК України, оскільки заява про забезпечення позову є обґрунтованою та доведеною конкретними доказами, а невжиття таких заходів може в майбутньому утруднити виконання рішення господарського суду.

Оскільки накладення арешту на майно 1-го відповідача не заважає власнику майна користуватись ним, а лише позбавляє його права на відчуження цього майна до вирішення спору по суті та набрання рішенням законної сили, тому, посилання апелянта на позбавлення нормальної роботи Міжнародного Дитячого Оздоровчого Центру «Дельфін», який знаходиться на балансі 1-го відповідача, є необґрунтованими.

Також, посилання апелянта на те, що судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі було зазначено, що вона ухвалена без виклику сторін, є неправомірними, оскільки нормами Господарського кодексу України не передбачено розгляд заяви про забезпечення позову в судовому засіданні.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржувана ухвала господарського суду першої інстанції прийнята при повному зясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в ухвалі висновки відповідають обставинам справи, а тому ухвала господарського суду Харківської області від 14.07.2011р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105, 106 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення

Ухвалу господарського суду Харківської області від 14.07.2011р. у справі № 5023/5762/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя Л.М. Бабакова

Суддя С.В. Барбашова

Повний текст постанови підписаний 26.09.2011р.