Постанова № 18549306, 23.09.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2011 р. Справа № 5021/1035/2011

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Плахов О.В., суддя Кравець Т.В.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю представників сторін:

позивача - Лаврік С.В.

відповідача - Заїка І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Еквіла", м. Суми (вх. №3569С/2-5) на рішення господарського суду Сумської області від 26.05.11 р. по справі № 5021/1035/2011

за позовом ТОВ "Еквіла", м. Суми

до Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання рішення частково недійсним

та за зустрічним позовом Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

до ТОВ "Еквіла", м. Суми

про стягнення 17000 грн. штрафу, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ТОВ “Еквіла”, м. Суми звернувся до господарського суду Сумської області з первісним позовом в якому просив визнати недійсним пункт 1 рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 9 від 28.02.2011 року, прийнятого за результатами розгляду справи №02-06/47-2010 про порушення ТОВ “Еквіла” та ТОВ “Лорант” законодавства про захист економічної конкуренції, в частині визнання, що у період з 1 січня по 31 липня 2010 року ТОВ “Еквіла” займало монопольне становище на ринках високооктанових, низько октанових бензинів та дизельного пального, що реалізується у роздріб через АЗС у територіальних межах Путивльського та Буринського районів Сумської області; визнати недійсним пункти 2, 4, 6, рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольнго комітету України №9 від 28.02.2011 року, прийнятого за результатами розгляду справи №02-06/47-2010 про порушення ТОВ “Еквіла” та ТОВ “Еквіла” законодавства про захист економічної конкуренції. (а.с.3-7, т.1)

В процесі розгляду справи відповідачем - Сумським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України, було подано до суду зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом у даній справі, в якому відповідач просив господарський суд Сумської області стягнути з ТОВ “Еквіла” до загального фонду Державного бюджету України штраф у розмірі 17000,00 грн. (а.с. 26-27 т.1).

Рішенням господарського суду Сумської області (суддя Левченко П.І.) від 26.05.2011 року по справі № 5021/1035/2011 у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено; стягнуто з ТОВ “Еквіла”до Державного бюджету України штраф в розмірі 17000,00 грн., держмито у сумі 170 грн. 00 коп.; 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. (а.с. 113-121, т.1)

Позивач за первісним позовом - ТОВ “Еквіла”, м. Суми з рішенням місцевого господарського суду не погоджується та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 26.05.2011 року по справі № 5021/1035/2011 та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача по первісному позову в повному обсязі; у задоволенні зустрічного позову –відмовити повністю, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; порушення та неправильне застосування норми матеріального та процесуального права. (а.с.136-140, т.1)

В обґрунтуванні своїх вимог позивач за первісним позовом вказує, що суд при його прийнятті неповно з’ясував обставини, які мають значення для справи, і воно суперечить вимогам закону, а саме:

- п. 9.1,.9.2, 9.3, Методики визначення монопольного становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 р. №49-р (далі –Методика) щодо визначення економічних та адміністративних меж здійснення суб’єктами господарювання діяльності на відповідних ринках.;

- п. 6.1., 6.3. Методики щодо неврахування відповідачем за первісним позовом під час визначення територіальних меж ринку: можливості щодо переміщення попиту на товар; можливості придбання товарів споживачами з альтернативних джерел;

- ч. 1, ч. 4, ч. 5, ст. 12 Закону України “Про захист економічної конкуренції” та п.1.3. Методики, оскільки ТОВ “Еквіла” не підпадає під усі обов’язкові ознаки, на підставі яких воно може вважатися таким, що займає монопольне становище на ринку;

- п. 1.3., п.п. 2.1.6., п.7.1., п. 7.3. Методики щодо часових меж ринків;

- ч. 1. ст. 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції” щодо встановлення необхідних ознак кваліфікації дій відповідача як правопорушення;

Апелянт вважає, що відповідач за первісним позовом та суд першої інстанції дійшли хибного висновку про наявність в діях позивача за первісним позовом ознак, які б свідчили про зайняття ним монопольного становища на ринку та ознак правопорушення у сфері економічної конкуренції.

Також, апелянт вважає, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, а саме, що у позивача за первісним позовом існували об'єктивні обставини неможливості здійснювати реалізацію нафтопродуктів за готівку через АЗС Путивльського та Буринського районів Сумської області через відсутність (що була встановлена тільки 16.07.2010 року) у товариства документів первинного бухгалтерського обліку (у тому числі: товарно-транспортні накладні, сертифікати відповідності, паспорта якості, податкові накладні та договори поставки), що були вилучені співробітниками ВПС УСП ГВПМ ДПІ в м. Суми під час здійснення обшуку 14.07.2010 року без відображення вказаних документів у змісті протоколу обшуку від 14.07.2010 року в порушення вимог п.6.9 Положення про документальне підтвердження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88. Зазначене, на думка апелянта, підтверджується змістом скарги на незаконні дії посадових осіб податкової міліції державної податкової адміністрації у Сумській області ТОВ “Еквіла” № 181 від 16.07.2010 року, актом ДПІ в м. Суми від 15.07.2010 р. № 515/15-319/36333628 про результати документальної виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства.

На підставі вказаного, позивач за первісним позовом вважає, що суд першої інстанції неправомірно застосував ч. 2 ст. 52 Закону України “Про захист економічної конкуренції” щодо накладення штрафу та задовольнив зустрічний позов щодо його стягнення.

Відповідач за первісним позовом - Сумське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, надав відзив на апеляційну скаргу (вх. 7237 від 26.07.2011р.), в якому зазначив, що рішення господарського суду Сумської області від 15.06.2011р. по справі №5021/1034/2011 вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу ТОВ “Еквіла” залишити без задоволення. В обґрунтування своєї позиції по справі відповідач посилається на те, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та не відповідають як матеріалам справи, та і вимогам закону, тоді як рішення суду першої інстанції є законним та таким, що прийнято у чіткій відповідності з нормами чинного законодавства (а.с. 41-47, т. 2).

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, рішенням адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 9 від 28.02.2011 року, прийнятого за результатами розгляду справи № 02-06/47-2010 про порушення товариством з обмеженою відповідальністю “Лорант” та товариством з обмеженою відповідальністю “Еквіла” законодавства про захист економічної конкуренції:

1. Визнано, що кожен з двох суб'єктів господарювання: ТОВ “Еквіла” і ТОВ “Лорант”, у період з 1 січня по 31 липня 2010 року, займав монопольне становище на ринках високооктанових, низькооктанових бензинів та дизельного пального, що реалізується у роздріб через АЗС у територіальних межах Путивльського та Буринського районів Сумської області.

2. Визнано, що ТОВ “Лорант” у період з 1 по 13 серпня 2010 року займало монопольне становище на ринках високооктанових, низькооктанових бензинів та дизельного пального, що реалізується у роздріб через АЗС у територіальних межах Путивльського та Буринського районів Сумської області.

3. Визнано, що ТОВ “Еквіла”, припинивши у період з 17 липня по 31 липня 2010 року роздрібну реалізацію за готівку низькооктанових бензинів та дизельного пального через АЗС в межах Буринського та Путивльського районів Сумської області вчинило порушення, передбачене пунктом 2 статті 50, пунктом 5 частини другої статті 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, у вигляді зловживання монопольним становищем на ринках високооктанових, низькоктанових бензинів та дизельного пального, що реалізується у роздріб через АЗС, шляхом часткової відмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання.

4. Визнано, що ТОВ “Лорант”, припинивши у період з 17 липня по 13 серпня 2010 року роздрібну реалізацію за готівку низькооктанових, високооктанових бензинів та дизельного пального через АЗС в межах Буринського та Путивльського районів Сумської області вчинило порушення, передбачене пунктом 2 статті50, пунктом 5 частини другої статті 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, у вигляді зловживання монопольним становищем на ринках високооктанових, низькооктанових бензинів та дизельного пального, що реалізується у роздріб через АЗС, шляхом часткової відмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання.

5. За порушення, зазначене у пункті 3 цього рішення, накладено на ТОВ “Еквіла” штраф у розмірі 17 000 гривень.

6. За порушення, зазначене у пункті 4 цього рішення, накладено на ТОВ “Лорант” штраф у розмірі 17 000 гривень. (а.с.12-22, т. 1).

Зазначене рішення було отримано ТОВ “Еквіла” 11.03.2011 р., що підтверджується штампом вхідної кореспонденції товариства (а. с. 11, т. 1)

10.05.2011 р., як вже зазначалось, ТОВ “Еквіла” звернулось до господарського суду Сумської області позовом про визнання недійсними пунктів 1, 2, 4, 6 рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 9 від 28.02.2011 р. (а. с. 3-7, т. 1). Позов ТОВ “Еквіла” обґрунтовано з посиланням на порушення адміністративною колегією Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України положень Методики визначення монопольного становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 р. № 49-р та вимог Закону України “Про захист економічної конкуренції”.

Сумське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України подало до суду зустрічний позов в якому просило господарський суд Сумської області стягнути з ТОВ “Еквіла” до загального фонду Державного бюджету України 17000,00 грн. штраф, накладеного на позивача оскаржуваним рішенням № 9 від 28.02.2011 р.

З матеріалів справи вбачається, що господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення крім іншого виходив з того, що Сумським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України при винесенні рішення № 9 від 28.02.2011 р. вірно застосовані норми Закону України „Про захист економічної конкуренції” та встановлено, що за результатами діяльності у період з 1 січня - по 31 липня 2010 року кожен із двох суб'єктів господарювання: ТОВ «Еквіла»і ТОВ «Лорант», є такими, що займають монопольне становище на ринках високооктанових, низькооктанових бензинів та дизельного пального, що реалізуються у роздріб через АЗС у територіальних межах Путивльського та Буринського районів Сумської області. При цьому, припинення позивачем роздрібної реалізації за готівку низькооктанових, високооктанових бензинів та дизельного пального через АЗС в межах Буринського та Путивльського районів Сумської області у період із 17 до 31 липня 2010 року є порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50, пунктом 5 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним становищем на ринках високооктанових, низькооктанових бензинів та дизельного пального, що реалізуються у роздріб через АЗС, шляхом відмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Статтею 3 названого Закону основними завданнями Антимонопольного комітету України, зокрема, є: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контроль за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та регулюванням цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції.

Колегія суддів зазначає, що саме Антимонопольний комітет України є спеціальним повноважним державним органом, що здійснює контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції та встановлює у діях суб’єктів господарювання наявність або відсутність ознак правопорушення у цій сфері.

Відповідно до ст. 59 Закону України “Про захист економічної конкуренції” підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:

неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вказує, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову. Аналогічна правова позиція викладена і у абз. 1 п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. № 02-5/35 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів”.

Згідно зі ст. 35 Закону України “Про захист економічної конкуренції” розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі. При розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.

Відповідно до ст. 50 Закону України від 11.01.2001 р. “Про захист економічної конкуренції” (із змінами і доповненнями) порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається: встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку; обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору; створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом (ст. 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції”).

Статтею 41 вказаного Закону визначено коло доказів, видів засобів доказування та порядок збирання доказів органами Антимонопольного комітету України при розгляді справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Так, доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Особи, які беруть участь у справі, мають право надавати докази та доводити їх достовірність.

Тобто, усі обставини, необхідні для прийняття правильного рішення у справі, встановлюються за допомогою доказів, отриманих від осіб які, беруть участь у справі, або отримані від інших юридичних та фізичних осіб, органів влади та місцевого самоврядування.

Матеріали справи свідчать, що на підставі зібраних та проаналізованих доказів адміністративна колегія Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України об’єктивно та правомірно встановила, що роздрібну реалізацію низькооктанових та високооктанових бензинів, а також дизельного пального здійснювали: у межах Буринського району Сумської області ТОВ “Еквіла” через одну АЗС в м. Буринь та ТОВ “Лорант” через одну АЗС в м. Буринь; у межах Путивльського району Сумської області ТОВ “Еквіла” через одну АЗС в м. Путивль та ТОВ “Лорант” через одну АЗС в м. Путивль.

Територіальні (географічні) межі ринку, визначені територіальним відділенням Антимонопольного комітету України як межі Буринського району Сумської області та Путивльського району Сумської області, оскільки споживачі (населення і суб'єкти господарювання) мають необхідність купувати нафтопродукти у найбільш близькому пункті продажу цього товару, виходячи з економічної доцільності (економія матеріальних та грошових ресурсів - чим далі пункт реалізації палива, тим більше самого палива і, як наслідок, грошей (коштів) йде на його придбання).

В ході розгляду справи № 02-06/47-2010 на території суміжних районів із Буринським та Путивльським районами (Глухівський, Кролевецький, Конотопський, Недригайлівський, Білопільський райони Сумської області) розташовані автозаправні станції, як ТОВ “Еквіла”, так і інших суб'єктів господарювання, що реалізують у роздріб через АЗС високооктанові, низькооктанові бензини та дизельне пальне, умови реалізації нафтопродуктів на яких суттєво не відрізняються від умов реалізації на АЗС ТОВ “Лорант”. Однак найближчі АЗС, які розташовані в інших, сусідніх, районах Сумської області, знаходяться на відстані 42 - 48 кілометрів від м Буринь (міста Конотоп та Білопілля) та на відставні 43-54 кілометрів від м. Путивль (міст Глухів, Кролевець та Білопілля).

При заправці лише легкового транспортного засобу, здорожчання пального з урахуванням пробігу (у дві сторони) до АЗС інших суб'єктів господарювання, розташованих на території адміністративних районів Сумської області, суміжних із Буринським чи Путивльським районами, може бути приблизно 10 відсотків вартості пального.

Тому, з точки зору споживачів, які проживають у м. Буринь та м. Путивль та прилеглих до них населених пунктах, придбання низькооктанових, високооктанових бензинів та дизельного пального за межами районів економічно недоцільне, враховуючи додаткові витрати на переїзд автотранспорту до автозаправних станцій, розташованих у суміжних районах Сумської області.

Розділом 6 Методики встановлено особливості визначення територіальних (географічних) меж ринку.

Згідно з пунктом 6.1 Методики територіальні (географічні) межі ринку певного товару товарної групи визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів (товарної групи), що належать до групи взаємозамінних товарів товарної групи, є неможливим або недоцільним.

Відповідно до пункту 9.2 Методики бар'єрами для вступу потенційних конкурентів на заповідний ринок, зокрема є: адміністративні обмеження; економічні та організаційні обмеження; інші обмеження, що спричиняють істотні витрати, необхідні для вступу на певний ринок товару.

Згідно з пунктом 9.3 Методики наявність хоча б одного бар'єра вступу на ринок, що не може бути подоланий суб'єктом господарювання протягом 1-2 років унаслідок неможливості компенсації за цей час витрат, необхідних для вступу на ринок, розглядається як ознака того, що суб’єкт господарювання не є потенційним конкурентом.

З зазначеного вбачається, що територіальним відділенням Антимонопольного комітету України дотримано положення Методики при визначенні територіальних (географічних) меж ринку і доведено, що позивач займав монопольне становище на ринках високооктанових, низькооктанових бензинів та дизельного пального, що реалізуються у роздріб через АЗС у територіальних межах Буринського району та Путивльського району Сумської області.

Аналіз структури ринків низькооктанових, високооктанових бензинів та дизельного пального, що реалізуються у роздріб через АЗС показав, що роздрібну реалізацію нафтопродуктів у територіальних (географічних) межах Буринського та Путивльського районів Сумської області протягом січня-липня 2010 року здійснювали лише ТОВ “Еквіла” і ТОВ “Лорант”.

З серпня 2010 року ситуація на ринках низькооктанових, високооктанових бензинів та дизельного пального, що реалізуються у роздріб через АЗС у межах Буринського та Путивльського районів Сумської області набула суттєвих змін.

ТОВ “Еквіла” і ТОВ “Лорант” припинили діяльність на ринках високооктанових, низькооктанових бензинів та дизельного пального, що реалізуються у роздріб через АЗС у межах Буринського та Путивльського районів з серпня 2010 року, що підтверджується додатковими угодами до договорів суборенди АЗС та актами повернення майна з оренди.

Таким чином, у межах Буринського та Путивльського районів Сумської області у період з 1 січня по 31 липня 2010 року роздрібну реалізацію нафтопродуктів здійснювали лише ТОВ “Еквіла” і ТОВ “Лорант”.

Зазначене свідчить, відповідачем за первісним позовом - Сумськимтериторіальним відділенням Антимонопольного комітету України вірно застосовані норми частини п'ятої статті 12 Закону України “Про захист економічної конкуренції” та встановлено, що за результатами діяльності у період з 1 січня - по 31 липня 2010 року кожен із двох суб'єктів господарювання: ТОВ “Еквіла” і ТОВ “Лорант”, є такими, що займають монопольне становище на ринках високооктанових, низькооктанових бензинів та дизельного пального, що реалізуються у роздріб через АЗС у територіальних межах Путивльського та Буринського районів Сумської області.

Припинення ТОВ “Еквіла” і ТОВ “Лорант” реалізації високооктанових, низькооктанових бензинів та дизельного пального через АЗС за готівку у період із 17 до 31 липня 2010 року призвело до неможливості використання транспортних засобів за призначенням, у зв'язку з відсутністю можливості заправити їх пальним за готівку, що призводить до ущемлення інтересів споживачів, оскільки закупівля пального на АЗС сусідніх адміністративних районів потребує додаткових фінансових витрат (віддаленість пункту реалізації пального збільшує витрати пального і, як наслідок, - грошей на його придбання).

Стосовно твердження ТОВ “Еквіла” про існування об’єктивних причин неможливості здійснювати реалізацію нафтопродуктів за готівку через АЗС Буринського та Путивльського районів Сумської області, з тих підстав, що співробітниками податкової міліції у ТОВ “Еквіла” вилучені первинні бухгалтерські документи, без яких позивач не міг здійснювати реалізацію нафтопродуктів.

Згідно із протоколом обшуку від 14.07.2010 та листа Державної податкової адміністрації в Сумській області від 03.08.2010 № 11573/9/09-003 печатка позивача в ході обшуку не вилучалася.

Відповідно до листа Державної податкової адміністрації в Сумській області від 11.08.2010 № 12085/10/09-003 під час проведення досудового слідства працівники податкової міліції ніяким чином не втручались у здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Еквіла», на АЗС обшуки не проводились, документи не вилучались, резервуари для зберігання пально-мастильних матеріалів не опечатувались.

Тервідділенням встановлено, що позивач, незважаючи на вилучення документів і матеріалів податковою міліцією Державної податкової адміністрації в Сумській області постачав нафтопродукти на АЗС Сумської області після проведеного 14 липня 2010 року обшуку в офісних приміщеннях Товариства, що підтверджується змінними звітами АЗС позивача.

Крім того, позивач, незважаючи на вилучення документів і матеріалів податковою міліцією Державної податкової адміністрації в Сумській області, продовжував здійснювати роздрібну реалізацію пального за готівку у Буринському та Путивльському районах 14, 15 і 16 липня 2010 року, що підтверджується змінними звітами АЗС.

Зазначене свідчить, що Позивач міг і надалі (з 17.07.2010) продовжувати роздрібну реалізацію пального через АЗС у межах Сумської області за готівку.

Реалізацію нафтопродуктів ТОВ «Еквіла»протягом періоду з 17 до 31 липня 2010 року та ТОВ «Лорант»протягом періоду з 17 липня до 13 серпня 2010 року, за поясненням останніх, здійснювали виключно за паливними картами та скретч-картами з метою дотримання договірних зобов'язань перед товариством з обмеженою відповідальністю ПТФ «Авіас»(надалі - ТОВ ПТФ «Авіас») на підставі договорів поставки від 26 березня 2009 року № П-5209, та від 26 травня 2009 року № П-5109 відповідно, укладених з цим товариством.

Відповідно до положень пунктів 10.2.1, 10.2.8 та 10.2.10 Інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України», затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 року за № і Сі 5 15496 (надалі - Інструкція) при прийманні й оприбуткуванні нафтопродуктів від постачальників працівникам АЗС не є необхідними матеріали та документи, на які посилається Позивач, оскільки при кожному прийманні нафтопродуктів постачальником за місцем розміщення АЗС передається паспорт якості, копії сертифіката відповідності та товарно-транспортна накладна.

Навіть, якщо припустити, що залишків нафтопродуктів, як стверджує позивач, вистачало лише на виконання договірних зобов'язань перед ТОВ ПТФ «Авіас»на підставі договору поставки від 26.03.2009 № П-5209, вилучені документи не перешкоджають обліку приймання та продажу нафтопродуктів на АЗС.

Таким чином, вилучення податковою міліцією Державної податкової адміністрації в Сумській області штампів та комп'ютерної техніки, товарно-транспортних накладних, сертифікатів відповідності, паспортів якості, податкових накладних та договорів поставки під час обшуку, проведеного 14.07.2010 в офісних приміщеннях позивача, не могло бути перешкодою для обліку приймання та продажу нафтопродуктів на АЗС та продовження реалізації за готівку низькооктанових, високооктанових бензинів та дизельного пального споживачам через АЗС Буринського та Путивльського районів Сумської області.

Зазначене підтверджується тим, що позивач не припиняв реалізації бензинів та дизельного пального споживачам через АЗС у зазначеному районі за паливними картами та скретч-картами при тому, що вилучені документи та матеріали однаково використовуються в процесі приймання нафтопродуктів та їх відпуску як за готівку, так і за безготівковим розрахунком.

Крім того, згідно з інформацією, наданою позивачем листом від 03.02.2010 № 30 щодо обсягу реалізації нафтопродуктів на АЗС Позивача в Буринському та Путивльському районах у липні 2009 року (період аналогічний липню 2010 року), та листом від 22.07.2010 № 210 щодо залишків нафтопродуктів на АЗС Буринському та Путивльському районах станом на 17.07.2010, позивач мав можливість без поповнення запасів реалізовувати на АЗС Буринського та Путивльського районів низькооктанові та високооктанові бензини та дизельне пальне.

Тервідділення звернулось до позивача з вимогою від 05.08.2010 року № 01-26/1910, зокрема пунктом 9 цієї вимоги у позивача запитувалось які саме документи та речі необхідні останньому для реалізації нафтопродуктів за готівку

У відповідь на вищезазначену вимогу ТОВ «Еквіла»листами від 05.08.2010 року № 227, від 12.08.2010 року № 235 та від 20.08.2010 року № 253 надало пояснення, що останньому для відновлення готівкової реалізації необхідні документи первинного бухгалтерського обліку. Обмежившись загальними фразами не зазначаючи конкретну назву документу та без зазначення цільового призначення документів/речей та причинно-наслідковий зв'язок між їх відсутністю та неможливістю реалізації нафтопродуктів за готівку.

Окрім цього за повідомленням Державної податкової адміністрації в Сумській області (лист гід 03.08.2010 року №11573/9/09.003) директор ТОВ «Лорант» звертався до СВ ПМ ДПА в Сумській області із заявою про повернення лише печатки та касових книг, які йому були повернуті 22.07.2010року.

Таким чином, вилучення податковою міліцією Державної податкової адміністрації в Сумській області штампів та комп'ютерної техніки, товарно-транспортних накладних, сертифікатів відповідності, паспортів якості, податкових накладних та договорів поставки під час обшуку, проведеного 14 липня 2010 року в офісних приміщеннях Товариства, не могло перешкоджати позивачу продовжувати реалізацію за готівку низькооктанових, високооктанових бензинів та дизельного пального споживачам через АЗС Буринського та Путивльського районів Сумської області.

Отже, припинення позивачем роздрібної реалізації за готівку низькооктанових, високооктанових бензинів та дизельного пального через АЗС в межах Буринського та Путивльського районів Сумської області у період із 17 до 31 липня 2010 року є порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50, пунктом 5 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним становищем на ринках високооктанових, низькооктанових бензинів та дизельного пального, що реалізуються у роздріб через АЗС, шляхом відмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання.

Щодо тверджень позивача про невідповідність пункту 3 Рішення адмінколегії пункту 1 цього ж рішення.

Позивач у апеляційній скарзі вказує що зміст пункту 3 Рішення адмінколегії, що стало підставою для стягнення штрафних санкцій в якому дії відповідача кваліфіковані, як порушення в інших часових межах ринку ніж визначені у змісті пункту 1 цього ж рішення, а саме: не в межах періоду з 01 січня по 31 липня 2010 року, визначеному ним як часові межі ринку, а в межах періоду із 17.07.2010 року до 31.07.2010 року.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України проводить дослідження ринку, визначає межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймає відповідні рішення (розпорядження).

Рішенням адмінколегії Позивача та ТОВ «Лорант»визнано, що кожен із них у період з 1 січня по 31 липня 2010 року та Позивача з 1 по 13 серпня 2010 року, займав монопольне становище на ринках високооктанових, низькооктанових бензинів та дизельного пального, що реалізуються у роздріб через АЗС у територіальних межах Путивльського та Буринського районів Сумської області (пункти 1 та 2 Рішення адмінколегії). Об'єктивна сторона порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем може міститись у діях чи бездіяльності лише суб'єктів господарювання, що замають монопольне (домінуюче) становище на тому чи іншому товарному ринку.

Враховуючи зазначене Рішенням адмінколегії за результатами дослідження Позивача визнано таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на товарному ринку в конкретних територіальних і часових межах.

Окрім цього до повноважень адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України віднесено прийняття передбачених законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення.

Згідно зі статтею 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції»за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Пунктом 3 Рішення адмінколегії визнано, що ТОВ «Еквіла», припинивши у період з 17 липня по 13 серпня 2010 року роздрібну реалізацію за готівку низькооктанових, високооктанових бензинів та дизельного пального через АЗС в межах Буринського та Путивльського районів Сумської області, вчинило порушення, передбачене пунктом 2 статті 50, пунктом 5 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним становищем на ринках високооктанових, низькооктанових бензинів та дизельного пального, що реалізуються у роздріб через АЗС, шляхом часткової відмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання.

Таким чином, Позивач помилково ототожнює часові межі товарного ринку з часовими межами порушення законодавства про захист економічної конкуренції, тобто Позивач, займаючи монопольне становище у певних часових межах (з 1 січня по 13 серпня 2010 року), зловживав ним з 17 липня по 13 серпня 2010 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що територіальне відділення Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, встановивши факт того, що ТОВ “Еквіла” з 1 січня по 31 липня 2010 р. займав монопольне становище на ринку високооктанових, низькооктанових бензинів та дизельного пального, що реалізується у роздріб через АЗС у територіальних межах Путивльського та Буринського районів Сумської області, а також у період з 17 липня по 13 серпня 2010 р. вчинило порушення щодо відмови від реалізації товарів за відсутності альтернативних джерел придбання, повністю дотрималося вимог пункту 2 статті 50, пункту 5 ч. 2 ст. 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції”та вірно прийшло до висновку про порушення ТОВ “Еквіла” законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді відмови від реалізації товарів за відсутності альтернативних джерел.

Зазначене також підтверджується рішенням господарського суду Сумської області, що набрало законної сили, від 15.06.2011 р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.07.2011 р. по справі № 5021/1034/2011 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Лорант”, м. Суми до Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Суми про визнання рішення № 9 від 28.02.2011 р. частково недійсним та за зустрічним позовом Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Суми до Товариства з обмеженою відповідальністю “Лорант”, м. Суми про стягнення 17 000,00 грн.

З урахуванням вказаного, підстави для визнання недійсними пунктів 1, 2, 4, 5 рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 9 від 28.02.2011 р. в даному випадку відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд законно та обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні первісного позову.

Що стосується зустрічних позовних вимог, колегія суддів зазначає, що згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 52 Закону України “Про захист економічної конкуренції”за порушення, передбачене п. 2 ст. 50 Закону, накладається штраф у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом.

Як було встановлено вище, 28.02.2011 р. адміністративною колегією Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було прийнято рішення № 9, яким визнано, що ТОВ “Еквіла”, припинивши у період з 17 липня по 31 липня 2010 року роздрібну реалізацію за готівку низькооктанових, високооктанових бензинів та дизельного пального через АЗС в межах Буринського та Путивльського районів Сумської області вчинило порушення, у вигляді зловживання монопольним становищем на ринках високооктанових, низькооктанових бензинів та дизельного пального, що реалізуються у роздріб через АЗС, шляхом часткової відмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання.

За вказане порушення на ТОВ “Еквіла” було накладені штрафні санкції передбачені статтею 52 Закону України “Про захист економічної конкуренції” у розмірі 17000, 00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Як свідчать матеріали справи, рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 9 від 28.02.2011 р. було отримано ТОВ “Еквіла” 11.03.2011 р., що підтверджується штампом вхідної кореспонденції товариства (а.с. 11, т. 1) Отже, штраф у розмірі 17000,00 грн., накладений за рішенням адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 9 від 28.02.2011 р., ТОВ “Еквіла” повинно було сплатити у строк до 11.05.2011 р.

Однак, ТОВ “Еквіла” не сплатило штраф, накладений згідно з рішенням адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №9 від 28.02.2011 р., у зв’язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Сумської області що зустрічний позов в частині стягнення з ТОВ “Еквіла” в дохід державного бюджету України 17000,00 грн. штрафу є законним, обґрунтованим та таким, що правомірно був задоволений місцевим господарським судом.

Посилання позивача за первісним позовом на порушення господарським судом під час розгляду справи норм процесуального права судова колегія вважає безпідставними, оскільки матеріали справи свідчать про протилежне. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни судового рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. При цьому, позивач за первісним позовом не надав жодного доказу того, що господарський суд при винесенні рішення порушив норми процесуального права, які могли б в будь-якому випадку бути підставою для скасування даного рішення.

З урахуванням викладеного, суд визнає вимоги позивача за первісним позовом про скасування судового рішення позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв’язку з ненаданнім всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, викладених у апеляційній скарзі та вільним тлумаченням окремих положень закону.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Еквіла", м. Суми залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 26.05.11 р. по справі № 5021/1035/2011 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 23.09.2011 р.

Головуючий суддя Шутенко І.А.

судді Плахов О.В.

Кравець Т.В.