Постанова № 18549257, 20.09.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2011 р. Справа № 5021/693/2011

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шутенко І.А., судді Плахов О.В., Фоміна В.О.

при секретарі Козікові І.В.

за участю представників сторін:

позивача –Пилипенко О.В., Верчик Ю.В.

відповідача –не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області, м. Суми вх. № 3589С/2-5 на рішення господарського суду Сумської області від 23.05.2011 р. по справі № 5021/693/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго», м. Суми

до відповідача Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області, м. Суми

про стягнення 46777 грн. 35 коп. -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго», м. Суми звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача - Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області, м. Суми заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 46777 грн. 35 коп., яка виникла за період з 01.01.2010р. по 24.02.2011 р. та покласти на відповідача судові витрати.

Рішенням господарського суду Сумської області (суддя Кіяшко В.І.) від 23.05.2011 р. по справі № 5021/693/2011 позов задоволено. Стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області, м. Суми на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго», м. Суми 46777 грн. 35 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію, 467 грн. 77 коп. держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване з посиланням на законність та обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що господарський суд при винесенні рішення порушив норми матеріального та процесуального права.

Зокрема суд, на думку відповідача, безпідставно проігнорував його доводи стосовно відсутності укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії, хоча обов’язковість укладання відповідного договору передбачена Законом України „Про житлово-комунальні послуги”.

Крім того, відповідач також вказує на те, що рішення Сумської міської ради від 18.07.2007 р., на підставі якого він займав приміщення яке позивач забезпечував теплопостачанням, втратило чинність на підставі іншого рішення Сумської міської ради від 25.11.2009 р.

Вищезазначені обставини, на думку відповідача, свідчать про відсутність в позивача правових підстав вимагати від відповідача оплати послуг з теплопостачання.

Разом з тим, відповідач також зазначає, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області є розпорядником коштів та здійснює забезпечення діяльності загальних місцевих судів Сумської області, який одержує бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів, відповідно до затвердженого бюджетного розпису. Розпорядники бюджетних коштів беруть зобов’язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Будь-які зобов’язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом та Законом України „Про державний бюджет України”, не вважаються бюджетними зобов’язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов’язань не можуть здійснюватися.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що відповідач в період з січня по квітень 2010 р. користувався приміщенням, яке позивач забезпечував теплопостачанням, що підтверджується залученими до матеріалів справи документами; що відповідач ухилявся від укладання договору на теплопостачання, тобто порушував вимоги законодавства, тоді як послугами з теплопостачання продовжував користуватися без будь-яких заперечень та нарікань, в зв’язку з чим, на підставі Закону України „Про житлово-комунальні послуги” зобов’язаний їх оплатити.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу, та просять суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, та надав до суду заяву в якій просить суд розглядати апеляційну скаргу за відсутності його представника.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає за необхідне розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача, за наявними в матеріалах справи документами.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради № 720 від 27.12.2005 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго»визнано виконавцем послуг з теплопостачання і гарячого водопостачання.

Відповідач, відповідно до рішення Сумської міської ради від 18.07.2007 р. № 748-МР, договору користування № УМКВк-001 від 27.07.2007 р. (з урахуванням Зміни № 1 від 05.06.2008 р.) користувався приміщенням, яке знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Д. Коротченка, 2-а, яке позивач забезпечував теплопостачанням.

Зазначене також підтверджується листом Управління майна комунальної власності № 09-165/01-10 від 27.01.2011 р.

В зв’язку з встановленою законом необхідністю укладання договору на надання послуг з теплопостачання позивачем було направлено відповідачеві два примірники договору № 1087-Т про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, що підтверджується копіями листів за вих. № 277 від 22.01.2010р. та за вих. № 2556 від 24.06.2010р. направлених відповідачу.

Вказані договори відповідачем підписані у встановленому порядку не були. Будь-яких заперечень стосовно даних договорів відповідач позивачу не заявляв.

В період з січня 2010 року по квітень 2010 року відповідач користувався послугами позивача з постачання теплової енергії, але на даний час не сплатив суму боргу за спожиту теплову енергію, та за період з січня 2010 р. по 24.02.2011 р. має заборгованість в сумі 46777 грн. 35 коп., що підтверджується відомостю звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2010 р. по 24.02.2011 р. (а.с. 8), та відповідними актами прийому-передачі теплової енергії (а. с. 19-22) з зазначенням в них обсягу наданих послуг, періоду їх надання та їх вартості, рахунками на оплату послуг які позивач направляв на адресу відповідача, проте відповідач від їх підпису відмовлявся, та рахунки не оплатив.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позову крім іншого виходив з того, що відповідач безпідставно не оплатив отримані послуги з теплопостачання.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв’язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно із ч. 2 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», розмір плати за комунальні послуги розраховуються виходячи з розміру затвердженнях цін/тарифів та за нормами, затвердженими в установленому законом порядку.

Як свідчать матеріали справи, розмір плати за послуги з опалення приміщення відповідача, яке розташоване за адресою: м. Суми, вул. Д. Коротченка , 2-А, визначений згідно з вимогами п. 21 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водопостачання», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.05 р., з розрахунку за 1 кв. м. опалювальної площі та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водопостачання», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р., розрахунковим періодом є календарний місяць, плата за послуги повинна вноситись споживачем не пізніше 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до п. 20 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водопостачання», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.05р., плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів споживання на підставі платіжного документа.

Згідно з ст. 24 Закону України «Про теплопостачання»№ 2633-ІV від 02.06.2005р., одним із основних обов‘язків споживача теплової енергії є своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Як вже було зазначено вище, з метою виконання зазначених вимог закону позивач направляв відповідачу проекти договорів про постачання теплоенергії, які відповідачем, проте, з невідомих причин підписані не були.

Відповідно до ст. 25 зазначеного Закону, у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Жодних нарікань на якість отримуваних послуг з теплопостачання, чи відмови від їх отримання від відповідача на адресу позивача не надходило.

У відповідності до п. 3 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»№1875-IV від 24.06.2004 р., комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв, а відповідно до п. 3 ст. 20 зазначеного Закону, споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 зазначеного Кодексу, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов‘язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується, а ч. 2 вказаної статті визначає, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Вимоги ст. 179 зазначеного Кодексу передбачають обов’язок сторін щодо укладання господарського договору, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов‘язковості укладення договору для певних категорій суб‘єктів господарювання.

Пряма вказівка щодо обов’язку саме відповідача своєчасно укласти договір з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії, додержання вимог договору та нормативно-правових актів передбачена також ст. 24 Закону України «Про теплопостачання»та ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Однак, як правомірно було встановлено під час розгляду даної справи судом першої інстанції, відповідач в порушення вищевказаних правових норм, користувався тепловою енергією без договору, зокрема у період з 01.01.2010р. по 30.04.2010 р., що підтверджується відомістю звірки відомість взаєморозрахунків за період з 01.01.2010р. по 24.02.2011 р., копіями рахунків за поставлену теплову енергію № 1087 від 31.01.2010р., від 28.02.2010 р., від 24.03.2010 р. та від 30.04.2010 р.; копіями актів прийому-передачі теплової енергії від 31.01.2010 р., від 01.10.2009р., від 31.03.2010 р., від 30.04.2010 р.; копією листа № 05-560 від 31.03.2009 р., копією листа № 02-1321 від 17.11.2009 р., копією листа № 277 від 22.01.2010 р., копією листа № 2556 від 24.06.2010 р., копією листа № 09-165/01-10 від 27.01.2011 р. та поясненням щодо відпуску теплової енергії.

Більше того, матеріали справи свідчать про безпідставне ухилення відповідача від укладання договору. Так само поза увагою відповідача залишалися надіслані позивачем на адресу відповідача акти та рахунки щодо спожитої теплової енергії. Будь-яких заперечень з приводу теплопостачання, звернень до позивача з метою вирішення питання щодо постачання теплової енергії відповідач суду не надав.

Так само відповідач не надав суду заперечень стосовно невідповідності здійсненого позивачем розрахунку вартості спожитої тепло енергії. При цьому колегія суддів враховує, що даний розрахунок позивачем здійснено з урахування існуючих на той час тарифів на послуги з теплопостачання.

Зазначене спростовує доводи відповідача про нібито відсутність у нього правових підстав для оплати спожитих послуг з підстав відсутності укладеного між сторонами договору теплопостачання. До того ж, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають не тільки з договорів, а також з актів цивільного законодавства.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про покладення на відповідача відповідальності в вигляді зобов’язання сплати вартість спожитої тепло енергії та задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача 46777 грн. 35 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача стосовно того, що рішення Сумської міської ради від 18.07.2007 р., на підставі якого він займав приміщення яке позивач забезпечував теплопостачанням, втратило чинність на підставі іншого рішення Сумської міської ради від 25.11.2009 р., оскільки як свідчать матеріали справи, угоду про дострокове розірвання договору користування № УМКВк-001 від 27.07.2007 р., на підставі якого відповідач займав приміщення, було укладено лише 17.05.2010 р. Зазначене свідчить про користування відповідачем спірним приміщенням на протязі січня-квітня 2010 р., за які позивач вимагає оплатити послуги з теплопостачання.

Також колегія суддів не приймає до уваги як безпідставні посилання відповідача на те, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області є розпорядником коштів та здійснює забезпечення діяльності загальних місцевих судів Сумської області, який одержує бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів, відповідно до затвердженого бюджетного розпису, а розпорядники бюджетних коштів беруть зобов’язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, тоді як видатки на оплату послуг з теплопостачання кошторисами не передбачені. Вказане підтверджується зокрема наступним:

По-перше: відповідач, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, не надав суду доказів того, що видатки на оплату послуг з теплопостачання кошторисами не передбачені;

По-друге: навіть в разі наявності таких обставин, відповідач користуючись послугами з теплопостачання весь спірний період, не вживав як заходів щодо внесення до кошторисів послуг з теплопостачання, так і укладання відповідного договору з позивачем. Зазначене свідчить про відсутність вини позивача, в наявності зазначених обставин, як сторони яка добросовісно виконувала передбачений законом обов’язок з надання послуг з теплопостачання, та правомірно розраховувала на належне виконання своїх обов’язків споживачем;

По-третє: відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають також з актів цивільного законодавства та з рішень судів. При цьому як обставини щодо невнесення до кошторисів видатків на оплату послуг з теплопостачання, так і відсутності грошових коштів, відповідно до норм цивільного та господарського кодексів не є підставами, які звільняють боржника від обов’язку оплатити спожиті послуги.

Статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 2 ст. 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Пунктом 2 ст. 205 ГК України передбачено, у разі неможливості виконання зобов'язання повністю або частково зобов'язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов'язану сторону від відповідальності за невиконання зобов'язання відповідно до вимог закону.

З урахуванням викладеного, суд визнає вимоги відповідача про скасування судового рішення позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв’язку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, викладених у апеляційній скарзі, та невідповідності тверджень щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов’язань, вимогам закону.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області, м. Суми залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 23.05.2011 р. по справі № 5021/693/2011 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 20.09.2011 р.

Головуючий суддя Шутенко І.А.

судді Плахов О.В.

Фоміна В.О.

20.09.11