Постанова № 18549231, 19.09.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2011 року Справа № 5023/3054/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя О.А. Істоміна, суддя Л.М. Бабакова, суддя С.В. Барбашова,

при секретарі Гурдісовій О.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1. дов. б/н від 01.04.2011р.

відповідача ОСОБА_2. дов. б/н від 20.08.2011р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПСП "Вікторія-Плюс" (вх. № 3111 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 29.06.11 р. у справі № 5023/3054/11

за позовом ТОВ "Восточная фруктовая компания", с. Грушівка, Харківська обл.

до ПСП "Вікторія-Плюс", с. Нечволодівка, Харківська обл.

про стягнення 274375,67 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.06.2011 р. (суддя Тихий П.В.) в задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи відмовлено, в позові відмовлено частково, стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства “Вікторія Плюс” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Восточная фруктовая компания” суму боргу у розмірі 50000 грн., суму різниці в ціні в розмірі 190000 грн., суму інфляційних в розмірі 15605,17 грн., річні в розмірі 3770,50 грн., 2593,76 грн. державного мита та 223,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач, ПСП "Вікторія-Плюс", з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 29.06.2011 р., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт посилається на те, що оскільки позивач вивіз пшеницю замість насіння соняшника на виконання умов договору № 30/05/08 від 30.05.2008р., що підтверджується письмовими доказами, то такий договір належним чином виконано в повному обсязі.

Позивач, ТОВ "Восточная фруктовая компания", у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду Харківської області від 29.06.2011р. залишити без змін. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у чіткій відповідності з нормами чинного законодавства.

Позивач зазначив, що відповідно до п. 3.1 договору товар поставляється позивачу на умовах само вивозу в строк до 15.10.2008р., а відповідач в зазначений договором строк не поставив позивачу товар.

В судовому засіданні 13.09.2011р. було оголошено перерву до 15.09.2011р. о 09:30 год.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, вислухавши доводи представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір № 30/05/2008 від 30.05.2008р., відповідно до умов якого відповідач зобовязався поставити, а позивач прийняти та оплатити за умовами даного договору продукцію - насіння соняшника врожаю 2008 року в кількості відповідно до відвантажених документів.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що ціна насіння соняшника буде становити 80% від ціни, що склалася на Харківській товарній біржі на момент поставки продукції, про що покупець (позивач) надає відповідачу відповідну довідку, яка підтверджує ціну.

Пункт 2.3 договору встановлює, що загальна сума договору на момент підписання складає 50000,00 грн. та може бути змінена за угодою сторін з обовязковим оформленням додаткової угоди.

Відповідно до п. 3.2 договору, покупець оплачує товар, що поставляється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця у формі 100% попередньої оплати.

На виконання умов вищевказаного договору позивач перерахував відповідачу 50000,00 грн., що підтверджується відповідною банківською випискою та не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п. 3.1 зазначеного договору, товар поставляється позивачу на умовах самовивозу в строк до 15.10.2008 року.

Судом першої інстанції зроблено висновок, що в матеріалах справи маються всі документи в підтвердження спроби позивача вивести насіння соняшника, а саме, договір про надання транспортних послуг від 10.10.2008р., укладеного між ФОП ОСОБА_3. та позивачем, довіреність серії НБЄ № 138349 від 12.10.2008р., видана генеральному директору позивача, на отримання від відповідача соняшника в кількості 102 тони, а також, акт від 13.10.2008р. про відмову відповідача від завантаження соняшника, складеного позивачем та ФОП ОСОБА_3.

Однак, цей висновок суду першої інстанції є необґрунтованим, так як акт не підписаний представником відповідача та відсутні докази явки позивача для отримання соняшника.

Позивачем не виконано умови передбачені п. 2.1 договору, а саме, не надана відповідачу довідка Харківської товарної біржі про ціну насіння соняшника на момент поставки товару, тому, в договорі № 30/05/2008 від 30.05.2008р. відсутня ціна насіння соняшника та кількість для його відвантаження.

23.07.2009р. позивач вивіз за договором від 16.06.2008 року № 16/06/2008 пшеницю, що підтверджується накладною № 23 від 23.07.2009 року, яка була підписана уповноваженим представником позивача на підставі довіреності серії НБЄ № 138315 від 23.07.2009 року (арк. справи 24-25).

За усною домовленістю сторін насіння соняшника, поставка якого передбачена договором від 30.05.2008 року № 30.05/2008, сторони замінили поставкою пшениці за двома договорами № 16/06/2008 від 16.06.2008р. та № 30/05/2008 від 30.05.2008р. в кількості 142,858 тн. на суму 100000,03 грн.

Тому, посилання позивача на невиконання відповідачем умов договору від 30.05.2008 року № 30/05/2008 є необґрунтованими.

Відповідно до п. 7.2 вказаного договору, всі зміни та доповнення до договору вважаються дійсними лише після їх укладання у письмовій формі та підписання уповноваженими сторонами.

Згідно зі ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Таким чином, довіреність серії НБЄ № 138315 від 23.07.2009 року та накладна № 23 від 23.07.2009 року були складені в письмовій формі, тому всі необхідні умови визнання правочину вчиненим у письмовій формі були виконані сторонами.

Позивач не надав доказів оплати пшениці і тому, не мав права вимагати стягнення з відповідача 50000 грн., що становили передоплату за договором від 30.05.2008 року № 30/05/08, оскільки умови договору відповідачем були виконані в повному обсязі.

На підставі викладеного, суд першої інстанції неправомірно задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 50000 грн. основного боргу.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача компенсації у різниці в ціні, інфляційних витрат та 3% річних, то суд першої інстанції також неправомірно та помилково задовольнив ці вимоги.

Так, відповідно до ст. 613 ЦК України, у випадку, коли кредитор не вчинив дій, що встановлені договором, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обовязку, то кредитор вважається таким, що прострочив виконання зобовязань за договором.

Оскільки позивач не виконав умови договору про самовивіз товару, відповідач не зміг виконати умови договору у строк, передбачений цим договором.

У звязку з чим, порушення договору відповідачем сталося не з його вини, і тому до нього не може бути застосована цивільно-правова відповідальність за несвоєчасне виконання договору, яка передбачена ст. 614 ЦК України.

Таким чином, передбачені договором компенсація різниці у ціні на продукцію в сумі 190000,00 грн., а також інфляційні витрат в сумі 15605,17 грн. та 3 % річних в сумі 3770,50 грн. не підлягають стягненню з відповідача через відсутність вини у його діях.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 15000,00 грн. штрафу, то суд першої інстанції правомірно відмовив в цій частині позову.

Ухвалою Харківського господарського суду від 27.07.2011р. у позивача було витребувано докази направлення відповідачу у відповідності до п. 2.1 договору довідки про ціну насіння соняшника, що склалась на Харківській товарній біржі в період з 30.05.2008 р. по 15.10.2008 р.; розрахунок кількості підлягаючого поставці насіння соняшника з урахуванням ціни та перерахованих сум; докази відмови відповідача відвантажити насіння соняшника самовивозом в строк з 30.05.2008р. по 15.10.2008 р.; докази витребування поставки насіння соняшника в строк дії договору до 15.10.2008р. або докази відмови від договору купівлі-продажу у відповідності зі ст. 665 ЦК України; виписку банку за 30.05.2008 р. та 19.06.2008 р.; правові підстави нарахування 3% річних та збитків від інфляції; підстави отримання пшениці та докази оплати пшениці, отриманої за накладною № 23 від 23.07.2009р. на суму 100000,03 грн.; докази явки 13.10.2008р. до відповідача для завантаження соняшника; докази відмови відвантаження насіння соняшника, підтверджене відповідачем; докази сплати транспортних витрат за договором від 10.10.2008р., підтверджене випискою банку в оригіналі; підстави видачі довіреності № 138349 від 12.10.2008р. на отримання 102 тон насіння соняшника (за договором 58,82 тон).

Однак, позивач не виконав вимоги вищевказаної ухвали суду та не надав суду витребувані документи.

Відповідач надав докази наявності у нього насіння соняшника в період дії спірного договору.

Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження в матеріалах справи частково. Судова колегія вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 29.06.2011р. по справі № 5023/3054/11 підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 29.06.2011р. у справі № 5023/3054/11 скасувати в частині стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства “ВікторіяПлюс” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Восточная фруктовая компания” суми боргу у розмірі 50000 грн., суми різниці в ціні в розмірі 190000 грн., суми інфляційних в розмірі 15605,17 грн., річних в розмірі 3770,50 грн., 2593,76 грн. державного мита та в цій частині прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Восточная фруктовая компания” (63751, Харківська обл., Купянський район, с. Грушівка, пл. Леніна, 1, код ЄДРПОУ 33180933, р/р № 26000301760851 в філії «Відділення Промінвестбанка в м. Купянськ Харківської області», МФО 351511) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства “ВікторіяПлюс” (63724, Харківська обл., Купянський район, с. Нечволодівка, вул. Радянська, 3, код ЄДРПОУ 32471750, р/р № 26004052297875 Приватбанк м. Купянськ, МФО 351533) 1311,00 грн. державного мита по апеляційній скарзі.

У разі надання відповідачем доказів списання стягуваної суми за наказом господарського суду Харківської області видати поворотний наказ.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя Л.М. Бабакова

Суддя С.В. Барбашова

Повний текст постанови підписаний 16.09.2011р.