Постанова № 18549189, 15.09.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2011 р. Справа № 5023/3570/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1. за довіреністю № 1274/01.5 від 30.06.2011 р.,

відповідача - ОСОБА_2. за довіреністю № 127 від 12.09.2011 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № .№2880Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 20.06.11 р. у справі № 5023/3570/11

за позовом Державного підприємства Навчально - дослідний племінний птахівничий завод ім. Фрунзе Національного аграрного Університету, с. Фрунзе Сакський район АР Крим

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Радіал-агро", с. Санжари Харківський район Харківська область

про стягнення 337874,20 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2011 року Державне підприємство Навчально - дослідний племінний птахівничий завод ім. Фрунзе Національного аграрного Університету, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Радіал-агро" 295 522,00 грн. заборгованості та штраф в сумі 42 352,20 грн., а також понесені ним судові витрати, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору поставки ДК № 136/10 від 02.09.2010 року не виконав свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати товару.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20 червня 2011 року у справі № 5023/3570/11 (суддя Ковальчук Л.В.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Радіал-Агро" на користь Державного підприємства Навчально-дослідний племінний птахівничий завод ім. Фрунзе Національного Аграрного Університету 295522,00 грн. заборгованості, 29552,20 грн. штрафу, 3250,74 грн. держмита та 227,06 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 20 червня 2011 року у даній справі скасувати у повному обсязі. Відмовити Державному підприємству Навчально-дослідний племінний птахівничий завод ім. Фрунзе Національного Аграрного Університету у задоволенні позовних вимог повністю. В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Як стверджує відповідач, спір між сторонами щодо сплати штрафу відсутній, тому що п.10.5 договору поставки ДК № 136/10 від 02.09.2010 року, яким передбачено штраф за несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати товару, не встановлено строку (терміну) сплати штрафу та, відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, позивач жодного разу не пред'являв відповідачу жодних вимог про сплату штрафних санкцій, а тому спір між сторонами щодо сплати штрафу відсутній. Також відповідач зазначає, що факт здійснення господарської операції, а в даному випадку факт поставки курчат добових саме за договором поставки ДК № 136/10 від 02.09.2010 року, не може бути підтверджений лише видатковими накладними, а повинен бути підтверджений і іншими обов'язковими документами, зокрема, позивачем не надана суду довіреність, яка повинна була бути виписана відповідачем, а також в будь-якому випадку, факт здійснення поставки товару повинна також засвідчувати товарно-транспортна накладна. Такі докази позивач також повинен був надати на підтвердження своїх вимог.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки судом першої інстанції повно та всебічно досліджено всі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка. У відзиві на апеляційну скаргу позивач, зокрема, посилається на те, що ДП «НД ППЗ ім. Фрунзе НАУ»виконало умови договору поставки ДК № 136/10 від 02.09.2010 року у повному обсязі, а ТОВ «Радіал-Агро»не виконало свої зобов'язання за даним договором поставки по оплаті добових курчат у розмірі 295522,00 грн., тому суд першої інстанції обґрунтовано та правомірно стягнув цю суму боргу з відповідача на користь ДП «НД ППЗ ім. Фрунзе НАУ».

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на скаргу доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Як свідчать матеріали справи, встановлено місцевим господарським судом та під час апеляційного провадження, 02.09.2010 р. між сторонами у справі було укладено договір про постачання добових курчат "Хайсекс Коричневый" ДК № 136/10 (далі договір), відповідно до умов якого позивач поставляє, а відповідач оплачує добових курчат фінального гібриду кросу Хайсекс Коричневий у кількості 72000 голів за 2 партії через 4 доби.

Пунктом 1.3. договору передбачено, що термін постачання - друга декада листопада 2010 року.

Пунктом 1.5 договору передбачено, що термін та умови постачання відображаються у додатку А, який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до додатку А до договору, вартість курчат складає 423 528,00 грн..

Відповідно до п.2.5 договору відповідач зобов'язався сплачувати вартість курчат в наступному порядку:

- 70% - за 14 днів до закладання першої партії яйця на інкубаторі;

- 20% - за 15 днів до виводу першої партії курчат;

- 10% - за 7 днів до виводу першої партії курчат.

Також, відповідно до додатку А до спірного Договору сторони погодили поетапні строки оплати відповідача за отриману продукцію, а саме:

11.10.2010 р. 296 472,00 грн.,

28.10.2010 р. 84 708,00 грн.,

05.11.2010 р. 42 348,00 грн.

Вартість партії курчат складається з вартості курчат, які належать до оплати та 2% від загальної кількості в якості компенсації можливого відходу курчат з причини помилок оцінки партії та транспортування молодняку.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачеві добових курчат на загальну суму 423522,00 грн.

Відповідач факт отримання від позивача даного товару на виконання умов спірного договору заперечує, посилаючись на те, що позивач не підтвердив здійснення поставки добових курчат саме за договором поставки ДК № 136/10 від 02.09.2010 року товарно-транспортними накладними, довіреностями, документами про якість товару, а тому факт здійснення поставки товару не доведено позивачем належним чином. Крім того, відповідач стверджує, що позивач жодного разу не пред'являв відповідачу жодних вимог про здійснення оплати заборгованості чи про сплату штрафних санкцій.

Не приймаючи вищенаведені твердження відповідача, колегія суддів зазначає, що належними доказами виконання позивачем умов договору поставки ДК № 136/10 від 02.09.2010 року є видаткові накладні № 541, 531, 538, в яких зазначено № довіреності, за якою приймалися добові курчата, а саме - № 130 від 05 листопада 2010 року. У довіреності № 130 від 05 листопада 2010 року, виписаної відповідачем на імя ОСОБА_3, зазначено: «на отримання від ДП «НД ППЗ ім. Фрунзе НАУ»цінностей за договором ДК № 136/10 від 02.09.2010 року».

Вищенаведені факти підтверджують, що видаткові накладні № 541, 531, 538, додані позивачем до позову відносяться до договору поставки ДК № 136/10 від 02.09.2010року та підтверджують факт здійснення позивачем поставки добових курчат саме на виконання даного договору та приймання спірного товару відповідачем. Дані накладні підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємств сторін.

Крім того, підтвердженням належного виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки добових курчат фінального гібриду кросу Хайсекс Коричневий за договором ДК № 136/10 від 02.09.2010 року є акти приймання-передачі добових курчат, які підписані уповноваженими представниками сторін та оформлені належним чином. Також на підтвердження здійснення поставки товару саме за договором поставки ДК № 136/10 від 02.09.2010 року позивачем надані відповідні товарно-транспортні накладні: серія 02 АБК №207419 від 05.11.2010р., серія 02 АБК №207304 від 05.11.2010р., серія 02 АБК №207306 від 09.11.2010р., додані до матеріалів справи.

Отже, відповідач, отримавши за всіма вищепереліченими видатковими накладними товар, його вартість у передбачені договором строки позивачеві не сплатив, тобто, відповідач свій обовязок щодо оплати вищезазначеного отриманого товару перед позивачем не виконав у повному обсязі, чим змусив Державне підприємство Навчально - дослідний племінний птахівничий завод ім. Фрунзе Національного аграрного Університету звернутися до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

Позивач, звертаючись з позовною заявою, врахував часткову оплату відповідача за отриманий товар у розмірі 128 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями наявними у матеріалах справи (а.с. 22-49) та заявив до стягнення 295 522,00 грн. основної заборгованості.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом вірно встановлено, що відповідачем була фактично визнана поставка товару за вказаним договором, доказів існування між сторонами інших правочинів матеріали справи не містять, тобто, між сторонами було укладено тільки один договір поставки - ДК № 136/10 від 02.09.2010 року, за яким і відбулися вказані правовідносини.

Таким чином, як встановлено вище, відповідач факт отримання товару не спростував, доказів на підтвердження повної оплати товару станом на дату подання позову та прийняття оскаржуваного рішення не надав ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим, з урахуванням приписів ст.ст. 525, 526, 530, 629 Цивільного Кодексу України, колегія суддів, як і суд першої інстанції, дійшла висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів у сумі 295 522,00 грн. обґрунтована, відповідає як вимогам зазначених норм чинного законодавства, так і матеріалам справи, така вимога не спростована відповідачем, а тому правомірно задоволена місцевим господарським судом.

Як регламентовано у частині 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Крім того, відповідно до змісту частини 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з вищевикладеного, відповідач прострочив виконання обов'язку по оплаті курчат у строк, передбачений договором, а тому вважається боржником, який прострочив виконання.

Частиною 2 ст. 193 ГК України передбачено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. У разі невиконання або неналежного виконання прийнятих на себе за договором зобов'язань, сторони несуть відповідальність у відповідності до умов договору.

Виходячи зі змісту статей 546, 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання. Згідно з частиною 2 статті 551 цього Кодексу якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частинами 1, 2 ст.549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) , яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пункт 10.5. договору передбачає, що у разі випадку порушень покупцем строків розрахунків, передбачених додатком А, який є невід'ємною частиною даного договору, покупець зобов'язується сплатити штраф на користь продавця, у розмірі 10% від загальної суми договору.

Враховуючи вищезазначене та зважаючи на те, що відповідач не виконав прийнятий на себе обовязок по оплаті курчат в термін, встановлений договором, а також те, що чинне законодавство передбачає стягнення неустойки, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, колегія суддів, погоджуючись з судом першої інстанції, вважає цілком обґрунтованим та правомірним часткове задоволення суми штрафу у розмірі 29552,20 грн.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що господарський суд Харківської області взагалі не розглядав його клопотання про витребування таких доказів: оригінал (для огляду) та належним чином засвідчену копію довіреності № 130 від 05.11.2010 року; акти приймання-передачі курчат за договором поставки ДК № 136/10 від 02.09.2010 року; товаротранспортні накладні; ветеринарні свідоцтва на партію курчат; паспорти партії курчат; докази, які свідчать про передачу покупцю (відповідачу) всієї необхідної інформації та наявної у продавця документації по кросу, а саме: рекомендацій по розведенню, вирощуванню та утриманню фінального гібриду, рекомендованих схем профілактичних обробок, рекомендації щодо годування птиці в період вирощування та продуктивний період; докази, які свідчать про здійснення навчання персоналу покупця. Тому відповідач вважає, що таке порушення судом першої інстанції є підставою для скасування оскаржуваного рішення від 20.06.2011 року.

У звязку з наведеним, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом статті 38 Господарського процесуального кодексу України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів, зазначивши в ньому, зокрема обставини, що перешкоджають їх наданню.

З правового аналізу наведеної статті вбачається, що дана норма не є імперативною, оскільки диспозицією даної статті встановлено, що умовою заявлення клопотання стороною у справі про витребування господарським судом доказів є неможливість самостійно надати докази.

Як вбачається з матеріалів справи, місцевим господарським судом дійсно не було розглянуте вказане клопотання відповідача, проте, позивачем до позовної заяви була додана належним чином завірена копія довіреності № 130 від 05 листопада 2010 року (а.с. 18). Акти приймання-передачі зазвичай складаються сторонами у двох екземплярах, тому акти приймання-передачі курчат за договором поставки № 136/10 від 02.09.2010 року мають бути і у Товариства з обмеженою відповідальністю "Радіал-агро", які він мав змогу надати суду першої інстанції. Відсутність інших перелічених у клопотанні доказів не є перешкодою для розгляду справи по суті та не є підставою для звільнення відповідача від виконання взятих на себе договірних зобовязань по оплаті отриманого від позивача товару курчат, і як наслідок не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, що не передбачено і відповідними нормами чинного законодавства. Відсутність таких документів у відповідача не позбавляє його права на їх отримання, звернувшись до позивача, і свідчить про недбалість відповідальних осіб товариства відповідача при отриманні товару.

Таким чином, висновки викладені в оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, тому підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі судового рішення немає. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись Законом.

Отже позивач надав, а господарський суд Харківської області належним чином дослідив та оцінив докази, які свідчать про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним Договором. Позивач у повній відповідності до чинного законодавства матеріально обґрунтував та довів правомірність своїх позовних вимог до відповідача. Тоді як відповідач ні під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ні під час розгляду його апеляційної скарги, не надав жодного доказу обґрунтованості своїх заперечень проти позову, так і викладених в апеляційній скарзі тверджень. Наведені відповідачем у своїй апеляційній скарзі твердження про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не відповідають законодавству.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.06.2011р. у справі № 5023/3570/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Повний текст постанови підписано 16.09.2011 р.