Постанова № 18549172, 15.09.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2011 рокуСправа №5023/3581/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Гончар Т.В., суддя Слободін М.М.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1. за довіреністю № 2303 від 23.03.2011 р.,

відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2916Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 21.06.2011 року у справі №5023/3581/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛД Харків», м. Харків

до державного підприємства МОУ "126 Харківський автомобільний ремонтний завод", м. Харків

про стягнення грошових коштів в розмірі 7897, 40 грн.

встановила:

В травні 2011 р. ТОВ «ЛД Харків»(далі товариство) звернулося до суду із позовом про стягнення з ДП МОУ «126 Харківський автомобільний ремонтний завод»(далі завод) заборгованості в розмірі 7897, 40 грн., а також судових витрат 102,00 грн. основного боргу, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1200,00 грн. витрат на послуги адвоката.

В обґрунтування позову товариство послалося на наявність у відповідача боргу за поставлений за накладними №ЛД-01381 від 17.12.2009 р. та №ЛД-01394 від 22.12.2009 р. товар. Посилаючись на невиконання відповідачем свого грошового зобовязання по оплаті отриманого товару, просило суд стягнути його вартість в розмірі 7897, 40 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.06.2011 р. позов задоволений повністю, з відповідача на користь позивача стягнута сума заборгованості в розмірі 7897,40 грн. та судові витрати в розмірі 1538,00 грн.

Завод із рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що місцевим господарським судом порушені норми процесуального права, що полягає у невитребуванні судом у сторін акту звіряння взаємних розрахунків. Крім того, в частині стягнення судових витрат відповідач посилається на ту обставину, що місцевий господарський суд, задовольняючи вимогу про стягнення витрат на адвоката, не врахував практику Вищого господарського суду України, відповідно до якої сума витрат на адвокатські послуги не може перевищувати 10% від суми основного боргу. Крім того, відповідач вважає, що надані позивачем документи не підтверджують понесення адвокатських витрат.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2011 р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження, призначено до розгляду на 14.09.2011 р. та запропоновано позивачу надати на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження своїх заперечень.

Позивач вимоги апеляційної скарги відповідача не визнав, в своєму відзиві, наданому 14.09.2011 р. за вх. №8929, зазначив, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, відповідач послався на те, що заперечення відповідача не ґрунтуються на законі, оскільки суперечать принципу змагальності, окрім цього, дані заперечення є неконкретними без посилання на докази та норми права, які нібито порушені місцевим господарським судом при винесенні рішення.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, причину неявки не повідомив.

Приймаючи до уваги, що судом апеляційної інстанції створено сторонам всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи до належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи і відповідач не скористався своїм правом прийняти участь у вирішення спору судом апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе вирішення спору за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Харківської області від 21.06.2011 р. у справі № 5023/3581/2011 підлягає залишенню без змін.

Колегією суддів в ході розгляду справи встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

В грудні 2009 р. товариство передало заводу товар на загальну суму 7897,40 грн., що підтверджується видатковими накладними № ЛД-01381 від 17.12.09 р. на суму 1507,04 грн. та № ЛД-01394 від 22.12.09 р. на суму 6390,36 грн., наявними в матеріалах справи.

Факт отримання товару відповідачем документально підтверджений доказами, залученими до матеріалів справи, а саме довіреностями на отримання товару ЯПТ № 660207/505 від 16.12.09 р. та ЯПТ № 660221/519 від 22.12.09 р.

Строк виконання зобовязання не був встановлений сторонами, зміст накладних посилань щодо строку виконання заводом обовязку по оплаті отриманого товару не містить.

21 жовтня 2010 р. товариство направило заводу вимогу про оплату отриманого товару в розмірі 7897, 40 грн., тобто на повну вартість поставленого товару.

Вимога отримана відповідачем 26.10.2010 р., про що свідчить залучене до матеріалів справи зворотне поштове повідомлення.

Відповіді на зазначену вимогу від заводу не надійшло, грошове зобовязання відповідачем не виконане.

Вирішуючи спір, колегія суддів опирається на наступні норми законодавства.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару не виконав, у зв'язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 7897,40 грн., яка до теперішнього часу не відшкодована.

Строк виконання даного зобовязання визначений відповідно до приписів ч.2 ст.530 ЦК України, відповідно до якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст.610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, колегія суддів доходить до висновку про наявність у відповідача грошового боргу перед позивачем в розмірі 7897,40 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Оцінюючи заперечення відповідача щодо недоведеності суми боргу і наявності в діях місцевого господарського суду порушення, яке полягає в не витребуванні у сторін акту звіряння, колегія суддів зауважує наступне.

Вирішення спорів в господарському суді відбувається із додержанням принципу змагальності (ст. 3-4 ГПК України).

Зокрема, в сфері доведення підстав позову та заперечень проти позову, цей принцип гласить, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (ст. 33 ГПК України).

Таким чином, у суду відсутній обовязок витребування доказів у сторін, в силу чого заперечення відповідача про те, що місцевий господарський суд не витребував акт звіряння розрахунків є таким, що суперечить закону.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що заперечення відповідача про те, що сума боргу є значно меншою, не ґрунтується на жодному доказі, в силу чого відкидається колегією суддів як безпідставне.

Слід зазначити, що відповідач не був позбавлений права подати суду свій екземпляр акту звіряння, однак таким правом не скористався, в силу чого повинний нести всі ризики, повязані з ненаданням доказів на підтвердження власних заперечень.

Оцінюючи заперечення відповідача про відсутність підстав до стягнення витрат на послуги адвоката, колегія суддів зазначає наступне.

Позовна вимога про стягнення витрат на послуги адвоката обґрунтована посиланням на укладений між товариством і адвокатом договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого адвокат Санін А.О. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1491 від 10.10.2007 р.) прийняв на себе доручення позивача на надання юридичної допомоги з питань захисту прав та представлення інтересів позивача в судах України під час стягнення заборгованості з відповідача в сумі 7897,40 грн., а позивач - за дії адвоката з надання юридичної допомоги зобов'язався сплатити йому гонорар, а також фактичні витрати, пов'язані з виконанням доручення позивача. Позивачем окрім договору надано до матеріалів справи копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, а також квитанцію до прибуткового касового ордеру № 2303, з якого судом вбачається, що позивач 23.03.11 р. здійснив оплату послуг адвоката ОСОБА_1. в сумі 1200,00 грн. за надання ним юридичної допомоги. Окрім того, до матеріалів справи, позивачем надано акт приймання послуг (робіт) до договору про надання правової допомоги на вказану суму.

Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються в тому числі з оплати послуг адвоката.

Сукупність наданих позивачем доказів доводить понесення останнім витрат по оплаті послуг адвоката в розмірі 1200, 00 грн. Заперечення відповідача не обґрунтоване посиланням на жодний доказ, а теза про наявність практики ВГСУ, яка перешкоджає стягненню адвокатських витрат в розмірі, що перевищує 10% від суми боргу, є надуманою.

Відповідно до ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються при задоволенні позову на відповідача.

За таких обставин колегія суддів доходить до висновку, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача витрат по оплаті послуг адвоката є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі зясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у звязку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу державного підприємства МОУ "126 Харківський автомобільний ремонтний завод" на рішення господарського суду Харківської області від 21.06.2011 року у справі №5023/3581/11 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 21.06.2011 року у справі №5023/3581/11 залишити без змін.

Головуючий суддяВ.Я. Погребняк

суддяТ.В. Гончар

суддяМ.М. Слободін

Повний текст постанови складено та підписано 16.09.2011 року