Постанова № 18549157, 14.09.2011, Харківський апеляційний господарський суд

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2011 року Справа № 21/235

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, довіреність б/н від 13.05.2011р.

відповідача ОСОБА_2, адвокатське посвідчення № 735 від 18.03.2010 р., ОСОБА_3 особисто.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Полтава (вх. № 3443П/3-10) на рішення господарського суду Полтавської області від 25 листопада 2010 року по справі № 21/235

за позовом Закритого акціонерного товариства "Хлібозавод "Салтівський", м. Харків

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м. Полтава

про стягнення 6030,55 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2010 року позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 5984,65 грн. основного боргу; 45,90 грн. пені; 102 грн. державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 25 листопада 2010 року по справі № 21/235, з урахуванням додаткового рішення (суддя Тимченко Б.П.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 5984,65 грн. основного боргу; 45,90 грн. пені, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з даним рішенням господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 25 листопада 2010 року по справі № 21/235 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування викладених в апеляційній скарзі вимог посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, не повне зясування обставин, що мають значення для справи, вказує на те, що рішення прийнято за відсутністю відповідача, який не був обізнаний про розгляд справи в суді і не міг надати свої заперечення. Також заперечує проти наявності у нього заборгованості перед позивачем, оскільки повністю провів розрахунки за отриманий товар. Крім того, відповідач повідомив суд про те, що бухгалтерські документи були частково пошкоджені внаслідок пожежі, яка трапилась в квартирі відповідача 22 червня 2010 року (копія акту про пожежу додана до матеріалів справи), стверджує про те, що оплата товару у 2010 року становила 22219,03 грн.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін. При цьому зазначає про те, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання в суді першої інстанції, оскільки всі ухвали господарського суду направлялися на адресу вказану відповідачем при проведенні державної реєстрації його, як субєкта підприємницької діяльності, і відображеній у витязі із Єдиного державного реєстру. Вважає доказом підтвердження обґрунтованості позовних вимог надані ним належним чином завірені копії документів, серед яких реєстр та копії несплачених накладних. Також звертає увагу, що підтвердженням часткової сплати продукції є реєстр оплати продукції та приходно-касові ордери ФОП ОСОБА_3 за період з 20 серпня 2009 року по 19 липня 2009 року, копії яких були залучені до матеріалів справи.

23 травня 2011 року постановою Харківського апеляційного господарського суду рішення господарського суду Полтавської області від 25 листопада 2010 року по справі № 21/235 скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено. Стягнуто з ЗАТ "Хлібозавод "Салтівський" на користь ФОП ОСОБА_3 51 грн. державного мита по скарзі. Скасовуючи рішення господарського суду про задоволення позовних вимог та відмовляючи у позові апеляційний суд виходив із того, що в обґрунтування позовних вимог позивачем надано реєстр товарно транспортних накладних за період з 03.08.2009 року по 09.07.2010 року, відповідно до якого відповідач розрахувався по товарно транспортним накладним за 2010 рік в повному обсязі, а решти товарно транспортних накладних не надав та від складення акта звірення ухилився.

Постановою Вищого господарського суду України від 26 липня 2011 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23 травня 2011 по справі № 21/235 скасовано. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Хлібзавод ”Салтівський” задоволено частково. Справу направлено на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду. Постанова мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що місцевий господарський суд розглянув справу за відсутністю представника відповідача; судом апеляційної інстанції не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, зокрема звернуто увагу на те, що підставою обліку господарських операцій є первинні документи бухгалтерського обліку, які фіксують факти здійснення господарських операцій; не надано оцінку наявним в матеріалах справи копіям прибуткових касових ордерів, згідно з якими Фізична особа підприємець ОСОБА_3 розраховувався "за хліб" та не враховано, що відповідно статті 545 Цивільного кодексу України прийнявши виконання зобовязання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або у повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15 серпня 2011 року розгляд справи призначено на 06 вересня 2011 року.

В судовому засіданні представники сторін підтримали позиції, що викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення уповноважених представників позивача та відповідача, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи та було встановлено судом першої інстанції, 21 липня 2009 року між сторонами у справі був укладений договір № 91 та договір № 20 від 01 січня 2010 року на поставку хлібобулочних виробів.

Відповідно до вказаних договорів, Закрите акціонерне товариство "Хлібзавод "Салтівський" (позивач у справі) зобовязався постачати покупцю (відповідач у справі) хлібобулочні та кондитерські вироби, а покупець приймати та оплачувати зазначену продукцію.

Згідно додатку № 1 до договору № 20 від 01.01.2010 р. сторони домовились, що одержувачем продукції від ЗАТ "Хлібзавод "Салтівський" є ФОП ОСОБА_3, при цьому підписи зазначених осіб на товарно-транспортних накладних є безумовним доказом отримання вказаних в товарно-транспортній накладній товарно-матеріальних цінностей. Наявність печатки, штампа покупця на товарно-транспортній накладній для надання їй юридичної достовірності не є обовязковим.

За умовами договорів відповідач зобов'язаний здійснити розрахунок за товар на протязі 7-ми днів з моменту поставки хлібобулочних виробів та 14-ти днів з моменту поставки кондитерський виробів (пункт 3.2 договору №91 від 21.07.2009 року ), на протязі 7-ми днів з моменту поставки хлібобулочних виробів та 21-го дня з моменту поставки кондитерських виробів (пункт 5.2 договору №20 від 01.01.2010 року).

Позивач, звертаючись до господарського суду послався на те, що свої зобовязання за вказаними договорами він виконав у повному обсязі, в період з серпня 2009 року по березень 2010 року поставив на адресу відповідача продукцію на загальну суму 37691,09 грн., що підтверджується реєстром товарно-транспортних накладних. Як стверджує позивач, відповідач за період договірних відносин здійснив розрахунок за поставлену продукцію не в повному обсязі, в звязку з чим у нього утворилась заборгованість в сумі 5984,65 грн.

Позивачем також надано до матеріалів справи вимогу від 12.07.2010 р. в порядку статті 530 Цивільного кодексу України про сплату заборгованості в розмірі 6386,55 грн. за договором № 20 від 01.01.2010 р., яка була направлена відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки відповідач вимоги позивача не виконав, останній звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 5984,65 грн., суми нарахованої пені в розмірі 45,90 грн.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 22 жовтня 2010 року розгляд справи призначено на 04 листопада 2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи в судове засідання 04.11.2010 р. відповідач не зявився, до суду повернулася копія ухвали від 22.10.2010 р., яка була направлена ФОП ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, з відміткою поштового відділення «неповністю вказана адреса, адресат не знайдений».

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 04.11.2010 р. розгляд справи відкладено на 25.11.2010 р. Однак, направлена ФОП ОСОБА_3 ухвала за адресою : АДРЕСА_1, знову повернулась до суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Таким чином, рішення господарського суду від 25 листопада 2010 року було прийнято за відсутністю відповідача.

Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції щодо належного повідомлення ФОП ОСОБА_3 про час та місце судового засідання з огляду на наступне.

Так, в матеріалах справи дійсно міститься витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців № 7585257 від 18.11.2010 р., згідно якого місцезнаходженням ФОП ОСОБА_3 зазначено адресу: АДРЕСА_1.

Однак, позивачем при зверненні до господарського суду було також надано копію паспорту, з якої вбачається, що 18.01.2010 р. Ленінським РВ Полтавського МУ УМВС України в Полтавській області було знято з реєстрації - місце проживання ОСОБА_3 та Октябрьским РВ Полтавського МУ УМВС України в Полтавській області 02.03.2010 р. місце проживання зареєстровано за адресою : АДРЕСА_2.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України та Закону України № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", розділу XII Прикінцеві положення ч.3.3 п.14 "“Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином”.

Отже, вказані зміни в поштовій адресі фактичного місцезнаходження відповідача - ФОП ОСОБА_3 підтверджені документально та на момент звернення позивача з позовом до суду, 22 жовтня 2010 року, повинні бути йому відомі, оскільки саме позивачем при зверненні до господарського суду з позовною заявою було надано копію паспорту ОСОБА_3

Однак, суд першої інстанції не звернув уваги на вказані обставини, в звязку з чим дійшов помилкового висновку про те, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Згідно пункту 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце судового засідання.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з того, що факт поставки позивачем продукції на загальну суму 37691,09 грн. та факт часткової оплаті відповідачем продукції на суму 31706,44 грн. підтверджується матеріалами справи, в звязку з чим визнав позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу 5984,65 грн. та 45,90 грн. пені обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Проте, колегія суддів не погоджується з даними висновками місцевого господарського суду.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції при розгляді справи не взято до уваги та не надано належної оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, а саме не звернуто увагу на вимоги статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, згідно якої підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та підтвердженням їх здійснення є первинні документи, а також, в звязку з цим, не звернуто уваги на відсутність належних доказів поставки відповідачу товару за 2009 рік, а всупереч процесуальним вимогам надано перевагу позиції позивача та прийнято, як достовірний факт його твердження про наявність заборгованості у відповідача за поставлений товар в період з серпня 2009 року по березень 2010 року в сумі 5984,65 грн..

Як свідчать матеріали справи, згідно укладених між сторонами по справі договорів поставки № 91 від 21.07.2009 р. та № 20 від 01.01.2010 р., позивач зобовязався постачати покупцю хлібобулочні та кондитерські вироби, а відповідач приймати та оплачувати зазначену продукцію на умовах визначених даними договорами.

Позивач стверджує, що за період з серпня 2009 року по березень 2010 року ним було здійснено поставку продукції на загальну суму 37691,09 грн.

Отже, предметом доказування у даній справі є обсяг поставленої позивачем продукції за вказаний період.

Відповідно до вимог статтей 32, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому згідно пункту 1 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, наявність чи відсутність будь-яких зобовязань сторін підтверджується первинними документами договором, накладними, рахунками, тощо.

В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, підставою здійснення поставки продукції є товарно-транспортні накладні.

Позивачем в підтвердження виконання своїх зобовязань з поставки товару відповідачу надані до матеріалів справи реєстр товарно-транспортних накладних за період з 03.08.2009 р. по 09.07.2010 р., а також товарно-транспортні накладні за 2010 рік. Крім того, позивачем до матеріалів справи надані докази на підтвердження проведення відповідачем часткової оплати отриманої продукції, а саме копія реєстру оплат ФОП ОСОБА_3 та копії приходно-касових ордерів ФОП ОСОБА_3 за період з 20.08.2009 р. по 09.07.2010 р.

Дослідивши надані позивачем докази, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено факту постачання продукцію відповідачу у 2009 році, оскільки товарно-транспортні накладні за 2009 рік в матеріалах справи відсутні, а наданий позивачем реєстр товарно-транспортних накладних, який до того ж складений в односторонньому порядку, не може вважатися належним доказом здійснення поставки продукції відповідачу, оскільки він не є первинним документом бухгалтерського обліку, а носить лише інформаційний характер щодо факту поставки продукції та факту її оплати відповідачем. За таких обставин позивачем не підтверджено належними доказами здійснення поставки відповідачу на суму 37691,09 грн.

Надані позивачем копія реєстру оплат ФОП ОСОБА_3 та копії приходно-касових ордерів ФОП ОСОБА_3 за період з 20.08.2009 р. по 09.07.2010 р. колегія суддів не приймає в якості належних доказів проведення відповідачем часткової оплати продукції за спірний період та наявності боргу у відповідача в сумі 5984,65 грн. за вказаними договорами, оскільки із змісту приходно-касових ордерів не вбачається, в рахунок якого договору чи іншого зобовязання, по якій накладній та за який саме період була здійснена ФОП ОСОБА_3 оплата.

До того ж, згідно п. 3.1 «Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженим постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 (із змінами від 10.08.2005 р., 13.12.2006 р., 29.04.2009 р.) касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення товарів, надання послуг, отримання (повернення готівкових коштів).

Згідно з листом Національного Банку України від 18.03.2008 р. № 1-113/1052-3143 щодо оприбуткування готівки в касі підприємства, то відповідно до пункту 2.6 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. При цьому оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах (пункт 2.6 Положення). Крім того, під час перевірки органами контролю повного і своєчасного оприбуткування коштів, що надійшли до каси підприємства, записи в касовій книзі звіряються за сумами та строками з даними відповідних прибуткових касових ордерів (пункт 7.16 Положення).

Слід також зазначити, що відповідно до пункту 7.9 Положення під час перевірки підприємств органами контролю з'ясовується правильність заповнення всіх реквізитів прибуткових і видаткових касових ордерів (проставлення потрібних дат, номерів, сум, зазначення підстав для їх виписки, наявність підписів службових осіб і одержувачів коштів, відбитків печаток та штампів, підписів про отримання готівки, правильність оформлення депонованих сум тощо).

Виходячи з наведеного, колегія суддів звертає увагу на те, що надані до суду позивачем копії прибуткових ордерів без надання відповідних пронумерованих та зареєстрованих касових книг не можуть бути визнані, як належні докази на підтвердження факту проведення відповідачем оплати поставленої продукції за спірний період на підставі договору № 91 від 21.07.2009 року та договору № 20 від 01.01.2010 року.

За таких обставин, позивач не надав до суду належних доказів на підтвердження поставки товару у повному обсязі та наявності у відповідача заборгованості в розмірі 5984,65 грн. за договорами № 91 від 21.07.2009 р. та № 20 від 01.01.2010 р.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, колегія суддів вважає їх безпідставними в звязку з недоведеністю факту порушення відповідачем умов укладених договорів.

Таким чином, на думку колегії суддів, висновки господарського суду, викладені в оскаржуваному рішенні, є помилковими, в звязку з чим рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 525, 526, 655 Цивільного кодексу України, статтями 32-34, 43, 99, 101, 102, пункту 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Полтава задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 25 листопада 2010 року по справі № 21/235 скасувати та прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Стягнути з ЗАТ "Хлібозавод "Салтівський" (вул. Гв. Широнінців, 1, м. Харків-61153; ЄДРПОУ 31340536; р/р № 2600801315173 в АКБ “Базис”, МФО 351760) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1) - 51,00 грн. державного мита по скарзі.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

суддя Барбашова С.В.

суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 12 вересня 2011 року.