Постанова № 18549146, 14.09.2011, Харківський апеляційний господарський суд

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2011 року Справа № 5023/4525/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1., дов. б/н від 04.05.2011 р., ОСОБА_2., дов. б/н, від 22.04.2011 р.

відповідача ОСОБА_3., дов. № 100/08.2 від 16.08.2011 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача КП ВТП “Вода, м. Харків (вх.№3391Х/3-10) на рішення господарського суду Харківської області від "27" липня 2011 року по справі № 5023/4525/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Будмашпост”, с. Липці

до Комунального підприємства “Виробничо-технологічне підприємство “Вода”, м.Харків

про стягнення 72981,62 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2011 року позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 67612,80 грн., індекс інфляції в сумі 1980,26 грн., 2838,89 грн. пені та три відсотки річних в розмірі 549,47 грн., а також віднести на відповідача витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27 липня 2011 року (суддя Жиляєв Є.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства “Виробничо-технологічного підприємства “Вода” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Будмашпост” - 67612,80 грн. основного боргу, 2823,89 грн. пені, 1980,26 грн. індексу інфляції, 549,47 грн. три відсотки річних, 730 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 27 липня 2011 року частково, та прийняти нове рішення, яким задовольнити клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення строком на шість місяців.

В судове засідання 06 вересня 2011 року зявилися уповноважені представники сторін і надали пояснення у справі.

Представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що відповідач в обгрунтування розстрочки виконання рішення суду, посилається на складне фінансове становище, невиконання контрагентами грошових зобовязань внаслідок їхньої неплатоспроможності, економічну кризу, яка має негативний вплив на господарську діяльність не лише відповідача, але і інших субєктів підприємницької діяльності, а допущена відповідачем заборгованість має негативний вплив на фінансовий стан позивача та здійснювану останнім господарську діяльність.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, зважаючи на таке.

Колегія суддів повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, встановила, що між Товариством з обмеженою відповідальністю “Будмашпост” та Комунальним підприємством “Виробничо-технологічне підприємство «Вода»бувукладений договір № 244-Д від 16.06.2010 року.

Відповідно до п.1.1 спірного договору відповідач поручив, а позивач прийняв на себе зобовязання по виконанню робіт по експертному обстеженню (повне та часткове діагностування вантажопідйомних механізмів), з зазначенням вартості робіт відповідно до переліку обєктів - додаток №1, що є невідємною частиною спірного договору.

З матеріалів справи вбачається, що акти здачі-приймання робіт (підписані уповноваженими особами та скріплені печатками підприємств), позивач згідно п 1.1 спірного договору виконав визначені договором роботи.

Згідно п 2.1.3 договору відповідач зобовязався оплатити виконані виконавцем роботи в розмірі та строки, передбачені умовами вищезазначеного договору.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позивач виконав взяті на себе зобовязання за договором, однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості робіт виконував несвоєчасно та не у повному обсязі, в результаті чого у відповідача виникла заборгованість в розмірі 67612,80 грн., яку відповідач визнає та не заперечує її наявність.

Позивач 28 лютого 2011 року направив на адресу відповідача претензією № 2 щодо порушення договору № 244-Д від 16.06.2010 р. з вимогою про погашення у добровільному порядку заборгованості шляхом перерахуванням суми заборгованості в розмірі 67612,80 грн. на рахунок виконавця протягом семи днів.

Господарський суд обґрунтовано встановив, що позивач свої зобовязання за договором виконав належним чином, а відповідач свої зобовязання щодо повної та своєчасної оплати не здійснив, доказів сплати не надав, в звязку з чим суд першої інстанції правомірно задовольнив позов щодо стягнення заборгованості у розмірі 67612,80 грн.

Колегія суддів погоджується з висновок місцевого суду щодо стягнення пені у розмірі 2838,89 грн.

Відповідно п.6.2 спірного договору за порушення строків виконання зобовязання, позивач нарахував відповідачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставку НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 984,60 грн. та 549,47грн. трьох відсотків річних.

Відносно відстрочки виконання рішення суду на шість місяців, що оскаржується відповідачем, колегія суддів погоджується з відмовою в наданні такої розстрочки, виходячи з наступного.

Зі змісту частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу випливає, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення є конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим у визначений строк. При цьому, надання розстрочки та відстрочки виконання рішення можливе лише у виняткових випадках, виходячи з особливого характеру обставин справи.

Відповідач посилається на те, що його вини у виникненні заборгованості за спірний період по спірному договору є вкрай скрутне фінансове становище КП «ВТП «Вода»та внаслідок чого підприємство знаходиться на межі банкрутства.

Відповідач не надав суду доказів своєї економічної неплатоспроможності, відсутності чи наявності грошових коштів на своїх рахунках, відсутності майна, наявності заборгованості та інших документів підтверджуючих неможливість виконання рішення суду, тобто, відповідач не довів наявність виняткових обставин, які б могли бути підставою для розстрочки виконання рішення суду.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що ухилення відповідача від сплати ним заборгованості суттєво впливає на майнові інтереси позивача та може завдати позивачу істотної шкоди та правомірно відмовив у задоволенні клопотання про відстрочку виконання рішення

Посилання відповідача на те, що місцевий господарський суд в порушення вимог статей 43, 121 Господарського процесуального кодексу України, а також пункту 2 розяснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України»№ 02-5/333 від 12.09.1996 року не врахував при вирішенні питання щодо можливості розстрочення виконання рішення обставини, які унеможливлюють негайне виконання рішення і можуть бути підставою для такого розстрочення, є безпідставним.

Колегія суддів вважає, що зазначені відповідачем обставини, на які він посилався як на підставу відстрочки виконання рішення, недоведені та не є винятковими і розстрочення виконання судового рішення може негативно вплинути на майнові інтереси позивача.

Таким чином, рішення господарського суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, а доводи відповідача, з яких була подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для його зміни або скасування.На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

.

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства “Виробничо-технологічне підприємство “Вода”, м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 27 липня 2011 року по справі № 5023/4525/11 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

суддя Барбашова С.В.

суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 12 вересня 2011 року.