Постанова № 18549012, 06.09.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2011 р. Справа № 5023/4096/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Камишева Л.М.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю прокурора Асряна А.Б., посв. № 89 від 27.04.2011 р.

та представників сторін:

позивача ОСОБА_1, дор. № 01-40/2884 від 29.10.2008 р.

1-го відповідача не зявився

2-го відповідача ОСОБА_2, дор. № 7 від 14.06.2011 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційні скарги Харківського міжрайонного природоохоронного прокурора (вх. № 3397Х/1-9) та позивача (вх. №3449Х/1-9) на рішення господарського суду Харківської області від 18 липня 2011 року у справі № 5023/4096/11

за позовом Харківського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Харківської обласної ради, м. Харків

до 1. Державного підприємства «Гутянське лісове господарство», смт. Гути

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Мурафський мисливець», с. Мурафа

про визнання недійсним договору,

встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області від 18 липня 2011 року у справі № 5023/4096/11 (суддя Буракова А.М.) у задоволенні позову відмовлено повністю в зв'язку з його необґрунтованістю та відсутністю підстав для його задоволення.

Харківський міжрайонний природоохоронний прокурор з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 18.07.2011 р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Позивач з рішенням також не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне зясування обставин справи, невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та невірне застосування норм матеріального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 18.07.2011 року скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.

Враховуючи, що апеляційній скарги прокурора та позивача подані на одне рішення господарського суду Харківської області від 18.07.2011 р. по справі № 5023/4096/11, колегія суддів вважає за необхідне обєднати вказані апеляційні скарги в одне апеляційне провадження.

2-й відповідач вважає рішення законним і обґрунтованим, у звязку з чим просить залишити його без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

1-й відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи, що 1-й відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, судова колегія вважає можливим розглядати справу за його відсутності за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального Кодексу України, вислухавши представників позивача та відповідачів, колегія суддів встановила наступне.

Харківський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Харківської обласної ради звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсним договору про ведення мисливського господарства від 06 лютого 2009 р., укладеного між Державним підприємством «Гутянське лісове господарство»та ТОВ «Муравський мисливець».

В обґрунтування своїх доводів прокурор посилається, зокрема, на те, що вказаний договір про ведення мисливського господарства суперечить положенням статті 21, 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», згідно з якими ведення мисливського господарства здійснюється користувачем мисливських угідь; не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим законом порядку; цей договір не погоджувався з Харківською обласною радою та територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань лісового та мисливського господарства та полювання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Харківської обласної ради ХVІ сесії ХХІV скликання від 27 липня 2004 року «Про надання в користування мисливських угідь»Гутянському держлісгоспу надано в користування мисливські угіддя для ведення мисливського господарства, загальною площею 36789 га, строком на 40 років, в тому числі в межах Богодухівського району -15187 га, з них на землях держлісфонду - 7542 га і на землях сільгосппризначення 7645 га, Краснокутського району 21602 га, з них на землях держлісфонду 16356 га і на землях сільгосппризначення -5246 га (т. 1, а.с. 19).

01 серпня 2007 року між Харківським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Державним підприємством «Гутянське лісове господарство», на підставі зазначеного рішення Харківської обласної ради, був укладений договір про умови ведення мисливського господарства (т. 1, а.с. 20-21).

Цим договором передбачений обовязок Державного підприємства «Гутянське лісове господарство»використовувати мисливські угіддя відповідно до умов їх надання у користування та за призначенням; вести господарство на закріплених за ним мисливських угіддях з дотриманням вимог Закону України «Про тваринний світ», Закону України «Про мисливське господарство та полювання», інших нормативно-правових актів у галузі охорони та використання тваринного світу, ведення мисливського господарства.

06 лютого 2009 року Державне підприємство «Гутянське лісове господарство»(Підприємство) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Муравський мисливець»(Організація) уклали договір про ведення мисливського господарства в мисливських угіддях загальною площею 2801 га, розташованих на територіях Краснокутського та Богодухівського районів Харківської області, які знаходяться в постійному користуванні Державного підприємства «Гутянське лісове господарство».

Відповідно до умов цього договору Підприємство, зокрема, прийняло зобовязання:

-продавати організації на мисливський сезон для організації 70% спортивних ліцензій, які виділені на угіддя, перелік яких міститься в розділі «Предмет договору», тобто на площу у 2801 га на відстріл диких копитних тварин (іншу мисливську фауну) після повної попередньої оплати вартості ліцензій організацією, повної в межах ліміту добування за діючими цінами на день проведення полювання (пункт 2.3.1. договору);

-погоджувати з організацією дні та місці полювання. Доводити до відома організації відомості про кількість ліцензій (у межах 30 відсоткової квоти), які будуть використовуватись підприємством. Такі дані повинні надаватись підприємством до початку сезону полювання (пункт 2.3.2 договору).

Відповідно до пунктів 2.4.1, 2.4.2., 2.4.3. договору другий відповідач зобовязаний рівномірно по кварталах перераховувати Підприємству грошові кошти у розмірі 18670 грн. щорічно з індексацією цієї суми в залежності від інфляції; проводити полювання на Угіддях; не допускати випадків порушення Закону України «Про мисливське господарство та полювання».

Крім того, згідно пункту 2.5.5. спірного договору другий відповідач набув право здійснювати розселення диких тварин та проводити інші роботи, повязані із веденням мисливського господарства (крім полювання).

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 71 Лісового кодексу України земельні ділянки лісового фонду для потреб мисливського господарства (мисливські угіддя) надаються в користування відповідно до Закону України «Про тваринний світ».

Статтею 24 Закону України «Про тваринний світ»передбачено, що організація і ведення мисливського господарства, полювання та надання у користування мисливських угідь здійснюються у порядку, встановленому Законом України «Про мисливське господарство та полювання», іншими нормативно-правовими актами.

Законом України «Про мисливське господарство та полювання»від 22.02.2000 р. № 1478-ІІІ (з наступними змінами та доповненнями) визначені правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання.

Так, статтею 9 цього Закону визначено, що до повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських рад у галузі мисливського господарства та полювання належить затвердження відповідних програм розвитку мисливського господарства; вирішення в установленому порядку питань надання в користування мисливських угідь; вирішення інших питань у межах своїх повноважень.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»користувач мисливських угідь набуває права ведення мисливського господарства.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між місцевими органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання і користувачами мисливських угідь.

В частині 1 статті 22 вказаного Закону зазначено, що мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням місцевого органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання, погодженим з Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, місцевими органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

Користувачі мисливських угідь повинні здійснювати комплекс біотехнічних і інших заходів, спрямованих на охорону та відтворення мисливських тварин, збереження і поліпшення середовища їх перебування (стаття 27 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»).

Статтею 30 цього Закону передбачено, що саме користувачі мисливських угідь мають право використовувати мисливських тварин та користуватися мисливськими угіддями в установленому порядку; регулювати численність диких тварин; утримувати та розводити мисливських тварин у неволі чи напіввільних умовах, а також зобовязані виконувати біотехнічні заходи, виділяти мисливські угіддя для охорони та відтворення мисливських угідь; проводити комплекс заходів, спрямованих на відтворення, збереження і поліпшення середовища їх перебування, щорічно вкладати кошти на їх охорону і відтворення.

Користувачем мисливських угідь є юридична особа, яка отримала це право на підставі рішення обласної ради та уклала договір про умови ведення мисливського господарства з Харківським обласним управлінням лісового та мисливського господарства.

Другий відповідач за умовами спірного договору набув право ведення мисливського господарства, що є виключним правом користувача мисливських угідь.

Разом з тим, Харківською обласною радою не приймалось рішення та не надавались в користування мисливські угіддя ТОВ «Мурафський мисливець».

Слід зазначити, що згідно з пунктом 2.5.7 спірного договору другий відповідач набув право використання водноболотних угідь для розведення пернатої дичини та риби.

Однак, відповідно до частини 2 статті 17 Закону України «Про тваринний світ»спеціальне використання об'єктів тваринного світу в порядку ведення мисливського господарства можливе тільки після надання відповідно до закону права користування мисливськими угіддями.

В статті 15 Закону України «Про тваринний світ»зазначено, що до повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних, сільських, селищних, міських, районних у містах (де вони утворені) рад у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу належить, зокрема, вирішення в установленому законодавством порядку питань щодо надання в користування мисливських угідь та рибогосподарських водних об'єктів.

Як зазначалось вище, за умовами спірного договору Державне підприємство «Гутянське лісове господарство»зобовязано продавати другому відповідачу на мисливський сезон 70% спортивних ліцензій на відстріл диких копитних звірів тварин (іншу мисливську фауну) після повної попередньої оплати вартості ліцензій організацією, повної в межах ліміту добування за діючими цінами на день проведення полювання.

Проте, відповідно до статті 17 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»ліцензії видаються мисливцям користувачем мисливських угідь, який отримує їх у спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади з питань мисливського господарства та полювання або у визначеному ним територіальному органі.

Продаж ліцензій юридичній особі суперечить статті 17 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»та Положенню про порядок поводження із зброєю, видачі ліцензій на добування мисливських тварин та проведення полювань, затверджений наказом Державного комітету лісового господарства України від 02.04.2007 року № 129.

Вказаним Положенням визначений порядок отримання ліцензій користувачами мисливських угідь та видачу її мисливцям. Ліцензія на добування мисливських тварин - це документ суворої звітності, який засвідчує право мисливців на добування однієї особини тварини певного виду, статі і віку, що зазначено в ньому.

Зазначені обставини свідчать про те, що спірний договір про ведення мисливського господарства від 06 лютого 2009 року за правовим змістом є договором про надання в користування мисливських угідь для ведення мисливського господарства.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Проаналізувавши зміст оскаржуваного договору, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що оскаржуваний договір укладений з порушенням вимог Закону України «Про мисливське господарство та полювання»та Закону України «Про тваринний світ», а тому має бути визнаний недійсним. В порушення вимог статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» спірний договір від 06 лютого 2009 року не погоджувався Харківською обласною радою та територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань лісового та мисливського господарства та полювання.

Судова колегія вважає необґрунтованим посилання другого відповідача на те, що спірний договір є різновидом договору про спільну діяльність, виходячи з наступного.

В силу частини 1 статті 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобовязуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Відповідно до пункту 4.12. Інструкції про порядок обліку платників податку, затвердженої наказом ДПАУ від 19.02.1998 р. № 80, договори про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи повинні перебувати на обліку в органах податкової служби.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що вказаний договір було взято на облік в органах податкової служби.

На підставі викладеного судова колегія вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 18 липня 2011 року у справі № 5023/4096/11 винесене при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи; невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; неправильному застосуванні норм матеріального права, у звязку з чим підлягає скасуванню, а апеляційні скарги позивача та Харківського міжрайонного природоохоронного прокурора підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 3, 4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Обєднати апеляційні скарги Харківського міжрайонного природоохоронного прокурора та Харківської обласної ради в одне апеляційне провадження.

Апеляційні скарги позивача та Харківського міжрайонного природоохоронного прокурора задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 18 липня 2011 року у справі № 5023/4096/11 скасувати та прийняти нове рішення.

Позов Харківського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Харківської обласної ради задовольнити.

Визнати недійсним договір про ведення мисливського господарства, укладений 06 лютого 2009 року між Державним підприємством «Гутянське лісове господарство»(вул. Первухінська, 49, с. Гути, Богодухівський район, Харківська область, 62131, код 00993082) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мурафський мисливець»(вул. Соснова, 8, с. Мурафа, Краснокутський район, Харківська область, 62020, код 35659200).

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Камишева Л.М.

Повний текст постанови підписаний 06 вересня 2011 року