Постанова № 18548829, 23.08.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2011 р. Справа № 5023/2830/11

          Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом - Суза І.А.

відповідача за первісним позовом - Обраменко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2996Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 29.06.11 р. у справі № 5023/2830/11

за позовом Комунальне підприємство каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод"

до ТОВ "Бавовнянопрядильна фабрика "Рілакс"

про стягнення коштів

та за зустрічним позовом ТОВ " Бавовнопрядильна фабрика " Рілакс", м. Харків

до Комунального підприємства каналізаційного господарства " Харківкомунчисвод" м. Харків

про розірвання договору та визнання недійсним акту до договору..

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2011 р. позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з ТОВ" Бавовнопрядильна фабрика «Рілакс" (відповідача) боргу за послуги з водовідведення за період з 01.12.10 року по 28.02.11 року в сумі 883,98 грн., пеню 17,93 грн., борг за скид стічних вод без оформлення технічних умов в сумі 2010,45 грн. та судових витрат.

07.06.11 року відповідач звернувся з зустрічним позовом про визнання недійсним акту від 08.04.2011 р. по договору № III-10293/04-АК2 на приймання стічних вод (надання послуг водовідведення) від 20.11.2006 р. та просив визнати недійсними платіжне вимогу-доручення № 741885 від 24.12.2010р., платіжне вимогу - доручення № 743721 від 06.01.2011 р., платіжне вимогу - доручення № 750172 від 31.101.2011 р., платіжне вимогу - доручення № 752496 від 07.02.2011 р., платіжне вимогу - доручення № 758804 від 218.02.2011 р., платіжне вимогу - доручення № 761412 від 05.03.2011 р., платіжне вимогу - доручення №770167 від 06.04.2011 р., платіжне вимогу - доручення № 778925 від 06.05.2011 р. платіжне вимогу-доручення № 785577 від 23.05.2011 р., платіжне вимогу - доручення № 785578 від 23.05.2011 р., платіжне вимогу - доручення № 785579 від 23.05.11 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.06.2011 р. у справі № 5023/2830/11 ( суддя Лаврова Л.С.) позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з ТОВ "Бавовнопрядильна фабрика "Рілакс" суму основного боргу 97,18 грн., пені 0,61 грн., за скид стічних вод без одержання дозволу 284,78 грн. державне мито 3,82 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 31,00 грн. В частині суми основного боргу 2912,36 грн. за скид стічних вод без одержання дозволу в сумі 1725,67 грн. ,пені 17,32 грн. - відмовлено. Відносно зустрічного позову - припинено провадження у справі.

Відповідач (позивач за зустрічним позов) з рішенням господарського суду не погоджується, вважає рішення суду прийнятим з порушенням норм матеріального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення в частині задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

У апеляційній скарзі зазначив, що не погоджується з рішенням в частині припинення провадження по справі, з тих підстав, що при вирішені питання про припинення провадження по зустрічному позову суд посилався на норми Господарського Кодексу України, а саме, що не дотримано порядку досудового врегулювання спору.

Відповідач /позивач за зустрічним позовом/ вважає, що здійснений порядок досудового врегулювання спору, вимога про розірвання договору укладеного між КП КГ " Харківкомуночиствод " та ТОВ Бавовнопрядильна фабрика "РІЛАКС" на приймання стічних вод (надання послуг водовідведення) застосована, як спосіб захисту на незаконні позовні вимоги КП КГ "Харківкомуночиствод".

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що 20.11.2006р. між позивачем та відповідачем укладений договір № 111-10293/04-АК2 на приймання стічних вод, відповідно до умов якого позивач зобов’язався надати відповідачу послуги по прийому стічних вод, а останній - здійснювати регулярну оплату за надані послуги згідно з діючими тарифами.

Пунктами 4.2, 4.4. договору передбачено, що абонент зобов’язаний сплатити вартість послуг водовідведення згідно діючих нормативно-правових актів, на підставі наданих позивачем рахунків в 17-денний строк з дня відправлення платіжного документу по пошті згідно зведеного реєстру або у 7-денний строк з моменту одержання платіжного документа ; за несвоєчасне виконання договірних зобов’язань встановили нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Актом від 03.12.2010 р. зафіксовано відключення приватної каналізаційної мережі ф 150 чавун від міської каналізаційної мережі по вул. Залютинській буд. 8 м. Харкова.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що період нарахування з 01.12.10 року по 28.02.11 року зазначений безпідставно, так як з 03.12.2010 року проведено відключення каналізаційної мережі, тобто стягненню підлягають послуги за період з 01.12.10 року по 02.12.10 року ( 1,8 м. З х 5,89 грн. = 10,60 грн.) що становить 10,60 грн. та відповідно до акту підключення від 11.01.11 рок період стягнення становить з 12.01.11 року по 31.01.11 року ( 12,9 м.З х 5.89 грн. = 75,98 грн.) тобто стягненню підлягає 97,18 грн. та відмовив у задоволенні позову в частині стягнення 2815,18 грн. основного боргу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В зв’язку з порушення строку оплати господарський суд обґрунтовано стягнув нараховану пеню по платіжної вимоги - дорученню № 752496 від 07.02.11 року, яка надіслана 10.02.11 року строк оплати 17.02.11 року, в сумі 0,61 грн.

Суд першої інстанції правомірно вважав, що у п. 3. 7 договору відповідач зобов'язався одержати дозвіл на скид стічних вод до міської каналізаційної мережі та взяв не себе зобов'язання у випадку неодержання дозволу або закінчення строку його дії здійснювати плату за послуги водовідведення за весь період відсутності дозволу за підвищеною платою згідно п. 6.9 «Правил прийняття...».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»дозвіл, висновок, погодження, свідоцтво тощо, який дає суб'єкту господарювання право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності є документом дозвільного характеру ; дозвільними органами є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, а також підприємства, установи, організації, уповноважені відповідно до закону видавати документи дозвільного характеру.

В порушення умов договору відповідач дозволу не одержав, в зв’язку з чим за грудень 2010 року позивачем нарахований підвищений платіж за скид стічних вод без оформлення технічних умов з 01.12.10 року по 02.12.10 року, об’єм споживання 1,8 м. З х 5х 4,90833 тариф ( підвищений тариф 24,54165 ) борг становить 284,78 грн.

Враховуючи, що позивачем не взято до уваги факт відключення від каналізаційних мереж суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у стягненні суми боргу за скид стічних вод без одержання дозволу на скид за період з 01.10.2010 року по 31.01.11 року, в розмірі 1725,67 грн.

Суд першої інстанції обґрунтовано припинив провадження по зустрічному позову в частині визнання недійсним акту від 08.04.2011 р. та платіжних вимог –доручень, посилаючись на те, що способи захисту цивільних прав та інтересів встановлені ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, аїрів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Отже, чинним законодавством України не передбачено такого способу захисту порушеного права як визнання недійсним акту звіряння та платіжних вимог - доручень, оскільки зазначені документи не є актами ненормативного характеру в розумінні ст. 12 ГПК України. В зв’язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано припинив провадження по справі в частині визнання недійсними акту та платіжних вимог –доручень, на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України.

Судова колегія вважає, що вимога про розірвання договору не підлягає задоволенню, так як у п. п. 5.2,5.7,5.8 «Правил приймання стічних вод споживачів у каналізаційну мережу м. Харкова »власники не каналізованих об’єктів, рідкі відходи яких скидаються у міську каналізаційну мережу, повинні укласти договір з КП КГ «ХКОВ »на послуги водовідведення забороняється скидати стічні води від вигрібних ям, використовуючи рельєф місцевості. Зливання рідких відходів здійснюється тільки на зливних станціях.

Отже, укладання договору на приймання стічних вод/ в тому числі для власників не каналізованих об’єктів/ є обов’язковим і підстави для розірвання договору на приймання стічних вод відсутні.

Тем більш, що позивачем за зустрічним позовом не витримано порядку розірвання договору, так в обґрунтування заявлених вимог надано лист за № 302 від 26.11.10 року, в якому заявник повідомляє про припинення скиду стічних вод, а не про розірвання договору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача за первісним позовом не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 16, 610, 611 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 29.06.2011 р. по справі №5023/2830/11 доповнити «В розірванні договору на приймання стічних вод ( надання послуг водовідведення) від 20.11.2006 р. відмовити.»

В інший частині рішення господарського суду Харківської області від 29.06.2011 у справі № 5023/2830/11 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції : Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Повний текст постанови підписаний 22.08.2011 р.