Рішення № 18547422, 19.09.2011, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.09.11 Справа № 5021/1800/2011. за позовом:Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепловодпостач»

про стягнення 180 477 грн. 39 коп.

Суддя Лиховид Б.І.

За участю секретаря судового засідання М.О. Ейсмонт

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1., довіреність № 130/10 від 23.12.2010 р.

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 308 від 18.08.2011 р.

На підставі розпорядження в.о. керівника апарату господарського суду Сумської області від 19.09.2011 р., у звязку з відпусткою судді Зайцевої І.В., відповідно до протоколу розподілу справи між суддями від 19.09.2011 р., справу призначено судді Лиховиду Б.І.

Суть спору: позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 180 477 грн. 39 коп., в тому числі 86662 грн. 00 коп. основного боргу, 6 650 грн. 79 коп. пені, 66675 грн. 83 коп. інфляційних збитків, 20488 грн. 77 коп. 3 % річних.

Відповідач у відзиві, наданому 17.08.2011 р. до суду проти позовних вимог заперечує та просить відмовити у позові, посилаючись на те, що сума основного боргу погашена повністю, що підтверджується копією платіжного доручення № 456 від 29.07.2011 р. Щодо вимог про стягнення пені, то відповідач посилається на ст. 5 Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію», відповідно до якої на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг, а відповідач ТОВ «Тепловодпостач» уклав 94 договори з населенням про реструктуризацію боргу за теплопостачання на суму 125215 грн. 86 коп., що підтверджується довідкою № 300 від 15.08.2011 р. (у справі).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши наявні докази, які мають суттєве значення для вирішення спору по суті, суд задовольняє позов частково, виходячи з наступного:

23.09.2009 року між сторонами був укладений договір № 06/09-831 ТЕ-29 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, відповідно до якого постачальник (позивач) зобовязується передати у власність покупцю (відповідачу) природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобовязується прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі, передбаченому в ст. 2 цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобовязання згідно з даним договором виконав, а саме: передав протягом жовтня-грудня 2009 року січня-квітня 2010 року природний газ на загальну суму 2026119,16 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу (у справі).

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач свої зобовязання з оплати за поставлений газ виконав частково, у звязку з чим за ним утворилась заборгованість, яка згідно з поданим розрахунком складає 86662 грн. 00 коп.

Як зазначає відповідач у своєму відзиві, ТОВ «Тепловодпостач» здійснило оплату природного газу у сумі 1939457,16 грн. замість 2026119,16 грн., так як виникла різниця в тарифах на теплову енергію за 2009 р.

Порядок, на умовах якого мало здійснюватися перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, що утворилася у період з 1 жовтня 2009 р. по 31 грудня 2010 р. був затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 503 від 11.05.2011 р.

Як зазначає відповідач, договір №120/503 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 503 від 11.05.2011 р. був укладений 08.06.2011 р., однак фінансування з бюджету відбулося тільки 29.07.2011 р.

Грошові кошти у розмірі 86662,00 грн. були перераховані відповідачем для погашення заборгованості за спожитий природний газ 29.07.2011 р., що підтверджується платіжним дорученням № 456, тобто після звернення позивача з даним позовом до суду, так як з поштового конверту, який міститься у справі, вбачається, що позовна заява була надіслана позивачем до суду 27.07.2011 р.

Таким чином, в частині стягнення з відповідача 86662,00 грн. основного боргу провадження у даній справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у звязку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст.. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст.. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання.

Згідно з поданим розрахунком, інфляційні збитки складають 66 675 грн. 83 коп., 3% річних 20488 грн. 77 коп.

Враховуючи зазначене, вимоги позивача, щодо стягнення з відповідача 66 675 грн. 83 коп. інфляційних збитків та 20 488 грн. 77 коп. - 3% річних, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки вони нараховані відповідно до вимог чинного законодавства.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з поданим розрахунком пеня за період з 06.01.2011 р. по 06.07.2011 р. становить 6650 грн. 79 коп.

Господарський суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 6650 грн. 79 коп. пені правомірними та обґрунтованими, оскільки розрахунок здійснений у відповідності з вимогами закону, на підставі договору та в межах строку позовної давності, та відхиляє заперечення відповідача з приводу нарахування пені, оскільки господарські зобовязання виникли між позивачем та відповідачем на підставі договору, відносини між сторонами є договірними. Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Нарахування пені передбачено умовами договору, укладеного між сторонами, тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються витрати по державному миту в сумі 1805 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепловодпостач» (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул.. Вирівська, буд. 60, код 31589837) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул.. Шолуденка, 1, код 31301827) 6650 грн. 79 коп. пені, 66675 грн. 83 коп.. інфляційних збитків, 20488 грн. 77 коп. 3 % річних, 1805 грн. 00 коп. витрат по держмиту, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.В іншій частині провадження у справі припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

СУДДЯ(підпис)Б.І. ЛИХОВИД

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складене 23.09.2011 р.