Рішення № 18546849, 27.09.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2011 р. Справа №18/2214/11

за позовом ТОВ "Газпром збут Україна", м.Київ

до ВАТ "Кременчуцький сталеливарний завод", м.Кременчук

про стягнення 2 041 521,97 грн.

Суддя Киричук О.А.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Розглядається позовна заява про стягнення 2 041 521,97 грн., у тому числі 1 474 708,62 грн. основного боргу за договором № 43/77/М-08 від 29.04.2008р., 173 005,54 грн. пені, 300 840,56 грн. інфляційних втрат, 92 967,25 грн. 3% річних.

Позивач в обґрунтування позову вказує, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов"язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Відповідач, повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, про що свідчить додане до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, відзив на позов не надав.

Керуючись ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

29 квітня 2008 року між ТОВ «ГАЗПРОМ ЗБУТ УКРАЇНА»(далі за текстом - позивач, постачальник) і ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод»(далі за текстом - відповідач, покупець) був укладений договір № 43/77/М-08 на постачання природного газу (далі за текстом - договір), за яким постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти у постачальника та оплатити природний газ в обсязі 24 273,170 тис. кубічних метрів протягом періоду з 01 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року включно (п.1.1., п.2.1 договору).

Статтею 6 Договору встановлений порядок розрахунків за газ, а саме: покупець зобов'язаний здійснити оплату газу, що передається за даним договором шляхом банківського переказу грошових коштів на поточні рахунки постачальника, вказані в даному Договорі, в обумовленому порядку, а саме: Договором встановлено, що остаточний розрахунок здійснюється на підставі відповідного Акту до 15 числа місяця, наступного за місяцем поставки.

За ст. 5 Договору ціна 1000,0 кубічних метрів газу, який передається постачальником покупцеві узгоджуються Сторонами шляхом підписання додаткових угод до даного Договору на кожний місяць поставки.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, до Договору було укладено:

- Додаткову угоду № 1 від 29.04.2008 року, якою встановлено ціну газу на травень 2008 р. в сумі 1440,24048 грн.

- Додаткову угоду № 2 від 26.05.2008 року, якою встановлено ціну газу на червень 2008 р. в сумі 1489,30272 грн.

- Додаткову угоду № 3 від 25.06.2008 року, якою встановлено ціну газу на липень 2008 р. в сумі 1489,30272 грн.

- Додаткову угоду № 4 від 23 липня 2008 року, якою встановлено ціну газу на серпень 2008 р. в сумі 1489,30272 грн.

- Додаткову угоду № 4/1 від 22 серпня 2008 року, якою змінено ціну газу в додатковій угоді №4 в сумі 1488,6576 грн.

- Додаткову угоду № 5 від 30 липня 2008 року, якою змінено банківські реквізити покупця.

- Додаткову угоду № 6 від 04.09.2008 року, якою встановлено ціну газу на вересень 2008 р. в сумі 1519,4976 грн.

- Додаткову угоду № 7 від 29.09.2008 року, якою встановлено ціну газу на жовтень 2008 р. в сумі 1519,4976 грн.

- Додаткову угоду № 8 від 27.10.2008 року, якою встановлено ціну газу на листопад 2008 р. в сумі 1519,4976 грн.

- Додаткову угоду № 8 від 02.12.2008 року, якою встановлено ціну газу на листопад 2008 р. в сумі 1519,4976 грн.

- Додаткову угоду № 8/1 від 08.12.2008 року, якою змінено періоди та ціни газу на листопад 2008 р.

- Додаткову угоду № 9 від 08.12.2008 року, якою встановлено ціну газу на грудень 2008 р. в сумі 1857,312 грн.

Позивач вказує, що на виконання умов договору він поставив відповідачу газ в об'ємі 17 252 000,00 куб. м. на загальну суму 26 997 874,58 грн..

Факт поставки відповідачу вказаного об'єму газу відповідачу підтверджується актами прийому-передачі газу: РНг-000014 від 31.05.08 p.; РНг-000017 від 30.06.08 p.; РНг-000052 від 31.07.08 p.; РНг-000213 від 31.08.08 p.; РНг-000214 від31.08.08р.; РНг-000267 від 30.09.08 p.; РНг-000276 від 31.10.08 p.;РНг-000388 від 30.11.08р.; РНг-000389 від 30.11.08р.; РНг-000390 від 30.11.08 p.; РНг-000590 від 31.12.08 p., які підписані обома сторонами.

Як зазначає позивач, відповідач свої зобов"язання по договору виконав не в повному обсязі, здійснив оплату за поставлений газ лише частково у сумі 25 523 165,96 грн. (відображено у довідці банку а.с.64), у зв'язку з чим на момент звернення з позовом та прийняття рішення відповідач заборгував позивачу 1 474 708,62 грн.

Відповідач доказів сплати боргу у повному обсязі та спростування обставин, наведених у позові, суду не надав.

Частина 1 статті 193 ГК України визначає, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов’язання, які виникають між суб’єктами господарювання або між суб’єктами господарювання і не господарюючими суб’єктами –юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов’язаннями.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, а відповідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості у сумі 1 474 708,62 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610. ст. 611 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 456 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язання сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п.п. 6.2., 6.3.1. Договору (порушення порядку проведення розрахунків) постачальник має право вимагати від покупця сплати на користь постачальника (крім суми заборгованості) пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Пеня сплачується покупцем протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання покупцем вимоги постачальника. У разі несплати пені у вказаний в цьому пункті строк покупець вважається таким, що має заборгованість за даним Договором.

На виконання цього пункту Договору позивач направив відповідачу вимогу №05/66 від 14.12.2010 р. про сплату суми основного боргу, що підтверджується поштовим касовим чеком, описом вкладення у цінний лист зі штампом поштового відділення (а.с.65-67).

У зв'язку із несплатою відповідачем суми основного боргу, позивач, посилаючись на пункт 7.2 договору, враховуючи періоди виникнення прострочення та вимоги ч. 6 ст.232 ГК України, правомірно нарахував йому 173 005,54 грн. пені (розрахунок а.с.10-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік.

Судом враховано, що позивачем пропущено встановлений пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України строк позовної давності про стягнення пені. Однак, суд також враховує, що згідно з частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. З огляду на те, що відповідач не подавав до суду письмову заяву про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені, суд вважає, що порушене право підлягає захисту і пеня повинна бути стягнена за весь період нарахування.

Відповідно до вимог п.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Посилаючись на положення ст.625 ЦК України позивач, враховуючи періоди виникнення заборгованості за договором, правомірно нарахував відповідачу 300 840,56 грн. інфляційних та 92 967,25 грн. 3% річних.

Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 43,49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з ВАТ "Кременчуцький сталеливарний завод", 39621, Полтавська область, м.Кременчук, вул.І.Приходька, 141, код ЄДРПОУ 05756783, р/р 26006060223592 у Філії "Полтавське ГРУ" ЗАТ "КБ Приватбанк", МФО 331401 на користь ТОВ "Газпром збут Україна", 04053, м.Київ, вул.Артема, 26-В, код ЄДРПОУ 35829646, п/р 26002010440001 в ЗАТ "Альфа-Банк", МФО 300346 - 1 474 708,62 грн. основного боргу, 173 005,54 грн. пені, 300 840,56 грн. інфляційних втрат, 92 967,25 грн. три відсотки річних, 20 415,22 грн. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Суддя Киричук О.А.