Рішення № 18546711, 19.09.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" вересня 2011 р.Справа № 34/17-1654-2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ"

до відповідача Малого приватного підприємства "Спутнік"

про стягнення 194084,94грн.

Головуючий суддя Фаєр Ю.Г.

суддя Желєзна С.П.

суддя Аленін О.Ю.

Представники

від позивача: ОСОБА_1, діючий на підставі довіреності №01/12-10 від 01.12.10р.;

від відповідача: ОСОБА_2, засновник;

В судовому засіданні 22.08.2011р. у справі оголошено перерву до 05.09.2011р. до 09год.30хв., в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Малого приватного підприємства "Спутнік" про стягнення грошового зобовязання у сумі 121675грн., 28228,59грн. проценти за користування чужими грошовими коштами у вигляді попередньої оплати, 8530,58грн. 3% річних та 35650,77грн. інфляційного збільшення заборгованості.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.04.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №34/17-1654-2011.

За клопотанням позивача, ухвалою господарського суду Одеської області від 16.06.2011р. строк розгляду справи №34/17-1654-2011 продовжено по 12.07.2011р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.07.11р. справу №34/17-1654-2011 призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області, та згідно протоколу розподілу справи між суддями від 11.07.11р. автоматизованої системи документообігу господарського суду Одеської області, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Фаєр Ю.Г., суддя Желєзна С.П., суддя Аленін О.Ю.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.07.11р. справу №34/17-1654-2011 прийнято до колегіального розгляду.

За клопотанням відповідача, ухвалою господарського суду Одеської області від 05.09.2011р. строк розгляду справи №34/17-1654-2011 продовжено по 26.09.2011р.

Відповідач проти позову усно заперечує з зазначенням про постачання у 2007році пально-мастильних матеріалів позивачу на суму 121675грн., проте первісні документи вже знищені.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

На підставі рахунків №15 від 23.03.2007р., №17 від 29.03.2007р., №1 від 02.04.2007р., №3 від 04.04.2007р., №8 від 11.04.2007р., №16 20.04.2007р., №27 від 04.05.2007р., №23 від 28.04.2007р., №32 від 07.05.2007р., №38 від 14.05.2007р., №44 від 22.05.2007р., №25 від 08.06.2007р., №31 від 13.06.2007р., №6 від 06.07.2007р., №30 від 03.08.2007р., №49 від 28.08.2007р., №67 від 20.09.2007р., виставлених Малим приватним підприємством "Спутнік" Товариству з обмеженою відповідальністю "ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ", із зазначенням в них найменування, кількості, ціни товару, останній здійснив попередню оплату товару (дизельне пальне, бензин А92, А95) на загальну суму 360595грн. за платіжними дорученнями №1908 від 27.03.2007р. на суму 3450грн., №1955 від 30.03.2007р. на суму 3450грн., №1992 від 03.04.2007р. на суму 6800грн., №2024 від 05.04.2007р. на суму 7165грн., №2116 від 12.04.2007р. на суму 6900грн., №2223 від 17.04.2007р. на суму 6900грн., №2326 від 23.04.2007р. на суму 7270грн., №2669 від 10.05.2007р. на суму 7270грн., №2670 від 10.05.2007р. на суму 10350грн., №2862 від 15.05.2007р. на суму 10350грн., №3007 від 21.05.2007р. на суму 10740грн., №3068 від 23.05.2007р. на суму 52950грн., №3626 від 13.06.2007р. на суму 19150грн., №3659 від 15.06.2007р. на суму 39440грн., №4441 від 11.07.2007р. на суму 10000грн., №4499 від 17.07.2007р. на суму 10000грн., №4562 від 23.07.2007р. на суму 19945грн., №4708 від 06.08.2007р. на суму 44575грн., №5107 від 06.09.2007р. на суму 10000грн., №5212 від 11.09.2007р. на суму 10000грн., №5509 від 20.09.2007р. на суму 7000грн., №5576 від 26.09.2007р. на суму 14590грн., №5810 від 02.10.2007р. на суму 10000грн., №5911 від 05.10.2007р. на суму 10000грн., №5996 від 09.10.2007р. на суму 22300грн.

Проте відповідач відвантажив позивачу товар лише на суму 238920грн., внаслідок чого 14.11.2008р. позивач звернувся до відповідача з претензією про повернення у семиденний термін з моменту отримання цієї претензії безпідставно перераховані кошти на суму 121675грн. або відвантаження недопоставленого товару з усіма супровідними документами (видатковими, податковими накладними тощо). Вказана претензія отримана відповідачем 21.11.2008р., про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендоване). Відповідач у відповідь на зазначену претензію листом від 26.11.2008р. вих№15 повідомив позивача про те, що дійсно у період з 27.03.2007р. по 09.10.2007р. останнє перерахувало, а відповідач отримав за пальне 360595грн. та продукція на зазначену суму у повному обсязі отримана представниками позивача. Крім того, у зазначеному листі вказано, що у звязку із недобросовісним відношенням працівників позивача до власних службових обовязків, неповернення ними позивачу документів, підтверджуючих отримання паливних матеріалів, у останнього утворилася кредиторська заборгованість.

03.06.2011р. позивач звернувся до відповідача з повторною вимогою про відвантаження у повному обсязі оплаченого товару або повернення попередньої оплати на суму 121675грн., яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Посилаючись на порушення відповідачем взятого на себе зобовязання щодо поставки пального на суму 121675грн., позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення заборгованості на суму 121675грн., 28228,59грн. процентів за користування чужими грошовими коштами у вигляді попередньої оплати, 8530,58грн. 3% річних та 35650,77грн. інфляційного збільшення заборгованості.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

В силу ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Частиною 2 ст.207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), а правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст.692 цього кодексу покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З аналізу приписів наведеної норми матеріального права вбачається, що ця норма містить загальне правило щодо моменту виникнення в покупця обов'язку з оплати придбаного товару, тобто момент з якого продавець має право вимагати виконання покупцем його обов'язку, проте нею не встановлений строк, протягом якого відповідне зобов'язання має бути виконане, а відтак і момент, з якого це зобов'язання є простроченим.

Тоді як строки (терміни) виконання зобов'язань законодавцем врегульовані у ст.530 даного кодексу, за якою якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч.1 ст.43 зазначеного кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Надані відповідачем, в якості доказу відсутності порушення взятого на себе зобовязання щодо поставки пального на суму 121675грн. витяг з журналу, акт видачі талонів у період з 23.03.07р. по 10.10.2007р. та акт отоварювання талонів у період з 23.03.2007р. по 05.05.2008р., судом до уваги не приймаються, оскільки зазначені документи не є первинними бухгалтерськими документами у розумінні приписів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та не можуть бути обєктивним доказом, що підтверджує факт поставки пального позивачу. Крім того, акти складені 04.07.2011р. одноособово ОСОБА_2 у якості директора МПП „Спутнік”, тоді як останній в період розгляду справи вже не виконував обовязки директора, а журнал взагалі складений невідомими особами.

Наданий відповідачем акт Арцизької МДПІ від 04.02.09р. „Про результати планової виїзної перевірки МПП „Спутнік” з питань дотримання податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.05р. по 30.09.08р.” відповідно до якого згідно даних бухгалтерського обліку станом на 30.09.2008р. прострочена кредиторська і депонентська заборгованість у підприємства відсутня не є первинним документом, який підтверджував би належне виконання відповідачем свого зобов'язання щодо поставки позивачу пального у сумі 121675грн.

Враховуючи вищезазначені норми матеріального права, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ" про стягнення грошового зобовязання у сумі 121675грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу вказаної норми вбачається, що обов'язок боржника сплатити інфляційні витрати та 3% річних виникає в зв'язку з простроченням грошового зобов'язання та розраховується за час такого прострочення.

В силу ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зважаючи на викладене та враховуючи, що термін виконання зобовязання на підставі ст.530 Цивільного кодексу України настав через сім днів від дня пред'явлення вимоги від 18.11.2008р., яка отримана відповідачем 21.11.2008р., про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендоване), перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку, позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 8530,58грн. та 35650,77грн. інфляційного збільшення заборгованості за період з 29.11.2008р. по 31.03.2011р. обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем до стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами (у вигляді попередньої оплати) у розмірі 28228,59грн. з посиланням на ст.231 Господарського кодексу України та ч.3 ст.693, ст.536, ст.ст.1048, 1054-1057 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 2, 3 ст.693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст.536 ЦК України).

На підставі ч.2 ст.1057 Цивільного кодексу України до комерційного кредиту застосовуються положення ст.ст. 1054-1056 ЦК України, тобто положення про банківській кредит, а відповідно до ст.1054 ЦК України до відносин банківського кредиту застосовуються положення про позику.

Зважаючи на зазначені норми матеріального права, відсутність укладеного між сторонами письмового договору щодо визначення в ньому розміру процентів за користування продавцем чужими грошовими коштами, відсутність правових підстав для застосування до усного правочину поставки положень про позику, які є різними за формою укладення та правовою природою та регулюють різні види правовідносин, тому застосування до спірних правовідносин положення ст.ст.1048, 1054-1057 ЦК України є безпідставним.

Викладене свідчить про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування грошовими коштами у розмірі 28228,59грн., внаслідок чого у задоволенні вказаних позовних вимог слід відмовити.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті держмита на суму 1649,72грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах на суму 200,6грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства "Спутнік" (код 24544515; адреса: 68400, Одеська обл., Арцизький район, м.Арциз, вул.Орджонікідзе, 41) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ" (код 33832730; адреса: Одеська область, м.Іллічівськ, с.Малодолинське, вул.Заводська, 1) грошове зобовязання у розмірі 121675(сто двадцять одна тисяча шістсот сімдесят пять)грн., збитки від інфляції у сумі 35650(тридцять пять тисяч шістисот пятдесят )грн.77коп., 3% річних у розмірі 8530(вісім тисяч пятсот тридцять)грн.58коп., витрати по сплаті держмита на суму 1649(одна тисяча шістсот сорок девять)грн.72коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах на суму 200(двісті)грн.60коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Головуючий суддя Ю.Г. Фаєр

суддя С.П. Желєзна

суддя О.Ю. Аленін

Повний текст рішення складено 21.09.2011р.