Рішення № 18546152, 20.09.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" вересня 2011 р. Справа № 6/065-11

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Київської регіональної дирекції до Приватної виробничо-комерційної фірми “МАГНІТ” про стягнення заборгованості за кредитним договором № 012/129-03/030-07 від 10.10.2007р.,

представники:

позивача: ОСОБА_1 (дов. № 3540 від 08.06.2010р.);

відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

У червні 2011 року Публічне акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль” в особі Київської регіональної дирекції (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Приватної виробничо-комерційної фірми “МАГНІТ” (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 012/129-03/030-07 від 10.10.2007р.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за кредитним договором № 012/129-03/030-07 від 10.10.2007р., щодо дотримання графіку повернення кредитних коштів та сплати нарахованих процентів на кредит, у звязку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу у загальному розмірі 113177,41 грн, з яких: 99067,72 грн - сума непогашеного кредиту; 12066,66 грн борг за відсотками; 1407,29 грн пеня за порушення строків погашення кредиту та 635,74 грн пеня за порушення стоків сплати відсотків.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.06.2011р. порушено провадження у справі № 6/065-11 та призначено її до розгляду на 30.06.2011р.

У звязку з неявкою в судові засідання 30.06.2011р. та 19.07.2011р. представника відповідача та неподанням ним витребуваних документів, суд виносив ухвали про відкладення розгляду справи на інший час.

02.08.2011р. позивачем подано суду уточнену позовну заяву, яка за своїм змістом є заявою про збільшення позовних вимог в частині стягнення відсотків та штрафних санкцій, право на подання якої закріплено в ст. 22 ГПК України.

Відповідно до поданої заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 99067,72 грн - суму непогашеного кредиту, 17429,89 грн боргу за відсотками, 2032,05 грн пені за порушення строків погашення кредиту та 907,17 грн пені за порушення стоків сплати відсотків.

За таких обставин в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення з відповідача 119436,83 грн, з яких: 99067,72 грн - сума непогашеного кредиту; 17429,89 грн борг за відсотками; 2032,05 грн пеня за порушення строків погашення кредиту та 907,17 грн пеня за порушення стоків сплати відсотків.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.08.2011р. суд відклав розгляд справи на 23.08.2011р., у звязку з неявкою в судове засідання 02.08.2011р. представника відповідача, неподанням ним витребуваних документів та необхідністю витребуванням нових доказів до справи.

23.08.2011р. позивачем подано клопотання про продовження строку вирішення спору на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.08.2011р. суд продовжив строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та відклав розгляд справи на 06.09.2011р. , у звязку з неявкою відповідача.

06.09.2011р. відповідачем, спільно з позивачем, подано суду заяву, в якій вони просять відкласти розгляд справи на іншу дату з метою мирного врегулювання спору.

Враховуючи намір сторін врегулювати спір мирним шляхом, суд оголосив перерву в засіданні до 20.09.2011р.

Представник позивача у судовому засіданні 20.09.2011р. позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві з урахування поданої ним уточненої позовної заяви від 02.08.2011р.

Відповідач свого представника в судове засідання 02.08.2011р. не направив, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується його підписом на бланку про перерву судового засідання. Сторонами не подано суду доказів врегулювання спору.

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Відтак, на підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними в ній матеріалами та без участі представника відповідача, так як його незявлення та не подання відзиву не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

10.10.2007р. між Відкритим акціонерним товариством “Райффайзен Банк Аваль” в особі Обухівського районного відділення Київської регіональної дирекції Київської регіональної дирекції Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”, назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль”, що підтверджується витягом зі статуту товариства (далі позичальник, позивач у справі) та Приватною виробничо-комерційною фірмою “МАГНІТ” (далі позичальник, відповідач у справі) було укладено кредитний договір № 012/129-03/030-07 (далі договір), відповідно до умов якого (п. 1.1.), кредитор, на положеннях та умовах цього договору, відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію (далі - кредит) у сумі 239800грн, з яких кредит в сумі 194000 грн призначений для купівлі транспортних засобів шляхом здійснення оплати по договору купівлі-продажу №03/10 від 03.10.2007р., укладеному позичальником з ПП “Вітал-А”.

Пунктом 1.2. даного кредитного договору визначено, що кредит надається кредитором позичальнику траншами або однією сумою, в порядку, передбаченому цим договором, та повинен бути повернутий позичальником у строк до 09.10.2012року включно.

Частиною 1 п. 3.7. кредитного договору визначено, що позичальник зобовязаний здійснювати повернення основної заборгованості за кредитом (позичкова заборгованість) у строки, визначені графіком погашення кредитної заборгованості (невідємний додаток №1 до цього договору) рівними щомісячними платежами, починаючи з першого місяця користування кредитом (або з місяця, наступного за закінченням відстрочки погашення основної суми, у випадку її надання).

Пунктом 6.1. кредитного договору передбачено, що позичальник зобовязується використати кредит на зазначені у договорі цілі і в строки, передбачені цим договором, забезпечити повернення кредитору одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів, передбачених договором комісій, неустойок, відшкодування витрат та збитків кредитора, викликаних неналежним виконанням цього договору.

Відповідно до п. 7.3. кредитного договору кредитор має право достроково вимагати погашення заборгованості позичальника за кредитом, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції у випадках, зокрема, невиконання позичальником умов розділу 6 та/або п. 3.9. договору.

На виконання умов кредитного договору № 012/129-03/030-07 від 10.10.2007року, кредитором (позивачем) було надано відповідачу у справі кредит на загальну суму 194000 грн шляхом перерахування суми кредиту в безготівковій формі з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника (п. 3.2. договору, рах. № 20738114) в сумі 194000 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 1 від 10.10.2007р.

Про належне виконання позивачем своїх зобовязань за кредитним договором № 012/129-03/030-07 від 10.10.2007р. свідчить також і відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення банком умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, підтверджується позивачем у розрахунку суми позову, відповідачем за період з 27.11.2007р. по 13.10.2010р. з порушенням графіку погашення кредитної заборгованості (додаток №1 до договору) було сплачено лише 94932,28грн.

Починаючи з 14.10.2010р. відповідач в рахунок погашення заборгованості по кредиту не здійснив жодного платежу, що і стало підставою для за явлення позивачем згідно п.7.3. договору вимоги про дострокове погашення заборгованості позичальника за кредитом.

Враховуючи вищенаведене, господарським судом встановлено, що станом на 30.06.2011р. заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті суми кредиту за кредитним договором 012/129-03/030-07 від 10.10.2007р. становить 99067,72грн (194000грн - сума кредиту) (94932,28грн - сплачені відповідачем кошти).

Суд звертає увагу на те, що в ухвалах суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи відповідачу було запропоновано подати відзив на позовну заяву, однак останній не скористався своїм правом на захист.

Крім того, відповідач, на якого, відповідно до вимог ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, покладається обовязок доказування, не надав суду доказів на підтвердження повернення кредитних коштів та сплати нарахованих процентів на кредит.

Ні копій платіжних доручень, ні будь-яких інших доказів розрахунків в рахунок оплати заявлених позовних вимог відповідачем надано не було.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом по кредитному договору № 012/129-03/030-07 від 10.10.2007р. у сумі 17429,89грн ( з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Згідно п. 1.3. кредитного договору № 012/129-03/030-07 від 10.10.2007р. за користування кредитними коштами позичальник сплачує кредитору проценти 12,5 процентів річних.

Як визначено п. 3.6. кредитного договору, проценти за користування кредитом нараховуються виходячи з розміру процентної ставки, встановленої цим договором, з дня перерахування коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту фактичного повернення (погашення) кредиту кредитору ( в тому числі і за період прострочення погашення кредиту). Сторони встановлюють, що нарахування та сплата процентів за користування кредитом по договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом, виходячи з фактичної кількості календарних днів у місяці та році. При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом, починаючи з дня надання кредиту (часткового надання кредиту), до дня повного погашення заборгованості за кредитом (день надання кредиту та день погашення заборгованості за кредитом вважаються одним днем).

Частиною 2 п. 3.7. кредитного договору передбачено, що позичальник зобовязаний щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом на рахунок нарахованих процентів № 20781127 в Обухівському районному відділені КРД “Райффайзен банк Аваль”, МФО 322904, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця шляхом перерахування позичальником коштів платіжним дорученням з поточного рахунку, а у випадку повного погашення кредиту не пізніше дня такого погашення.

Сторонами п. 3.9.1. кредитного договору погоджено, що про збільшення процентної ставки кредитор повідомляє позичальника шляхом направлення листа з повідомленням про вручення за 20 календарних днів до вступу в дію зміненої процентної ставки. Зміни до договору набувають чинності, а нова процентна ставка починає діяти з 21-го дня після відправлення кредитором повідомлення відповідно до цього пункту. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище двадцятиденного строку вважається дата зазначена на квитанції, яка надається кредитору відділенням звязку при відправці листа з повідомленням про вручення. Протягом зазначеного вище двадцятиденного строку позичальник має право подати кредитору письмове заперечення щодо нового розміру процентної ставки. При наявності таких заперечень, строк виконання позичальником своїх зобовязань по поверненню кредиту, сплаті процентів за користування за взаємною згодою сторін, вважається таким, що настав, на день звернення позичальника до кредитора з зазначеним вище запереченням. Факт звернення позичальника до кредитора підтверджується поставленням вхідного штампу кредитора із зазначенням номеру та дати реєстрації звернення позичальника. У випадку не виконання позичальником своїх зобовязань по поверненню кредиту, сплаті відсотків за користування ним, в строки, змінені за згодою сторін, кредитор має право вимагати виконання своїх зобовязань у порядку, передбаченому п. 7.3. договору.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії листа позивача вих. № 774 від 08.07.2008року, банк повідомляв відповідача (позичальника за кредитним договором) про зміну розміру процентної ставки і встановлення її у розмірі 19,0% річних. Даний лист було відправлено на адресу відповідача 08.07.2008року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (наявне в матеріалах справи) та особистим підписом про отримання директора відповідача завіреним печаткою відповідача на самому листі. Жодних доказів направлення заперечень зі сторони відповідача про зміну процентної ставки суду надано не було. Таким чином, згідно п. 3.9.1. процентна ставка у розмірі 19,0% річних почала діяти з 29.07.2008року.

Господарським судом встановлено, що у відповідності до п. 3.6. кредитного договору за користування наданим кредитом позивачем нараховувались проценти, починаючи з дня перерахування коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту фактичного повернення (погашення) кредиту кредитору (в тому числі і за період прострочення), щомісячно на фактичну суму кредиту, а саме за період з 10.10.2007р. по 29.06.2011р. з урахуванням зміни процентної ставки річних у сумі 89203,92грн.

Відповідачем було частково оплачено нараховані проценти за користування кредитними коштами, а саме за період з 31.10.2007року по 10.08.2010року сплачено 71774,03грн.

Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що починаючи з 11.08.2010року відповідач у справі нараховані проценти не оплачував.

Отже, господарським судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті процентів за фактичний час користування кредитними коштами за кредитним договором № 012/129-03/030-07 від 10.10.2007р. становить 17429,89грн (89203,92грн - сума нарахованих процентів) (71774,03грн - сплачені відповідачем кошти).

Зазначена сума заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом відповідачем не оспорюється.

Господарським судом досліджено, що у звязку з порушенням відповідачем графіків погашення кредитів та несвоєчасну оплату процентів за користування кредитними коштами, позивач звертався до відповідача з претензією вих. № 09-14-04/66 від 25.01.2010р. про дострокове погашення кредитної заборгованості за укладеними сторонами кредитними договорами (копія наявна в матеріалах справи).

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобовязань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обовязки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Господарський суд зазначає, що кредитний договір є двостороннім, так як права та обовязки в договорі мають обидві сторони договору, при цьому, кредитний договір є оплатним. На практиці оплата за договором кредиту встановлюється двома паралельними способами: комісійна винагорода за отримання кредиту, яка розраховується у відсотках від суми кредиту та сплачується під час отримання кредиту; проценти за користування кредитом, які нараховуються за кожен день користування кредитними коштами.

Згідно з частиною першою ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (строк).

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вищенаведені обставини, а саме порушення графіку погашення кредиту та несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом по кредитному договору № 012/129-03/030-07 від 10.10.2007р. господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом та заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, є правомірними та обґрунтованими.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню борг по кредиту за кредитним договором № 012/129-03/030-07 від 10.10.2007р. в сумі 99067,72 грн.

Також, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 17429,89грн боргу по сплаті процентів за користування кредитом згідно кредитного договору № 012/129-03/030-07 від 10.10.2007р.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача нараховані 2032,05грн пені за порушення строків погашення кредиту за період з 29.12.2010р. по 29.06.2011р. та 907,17грн пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитними коштами з 01.01.2011р. по 29.06.2011р.

Відповідно до п. 10.2. договору, за порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період існування заборгованості, за кожний день прострочення.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Господарський суд зазначає, що порушення відповідачем графіку погашення кредиту та несвоєчасна сплата процентів за користування кредитними коштами є простроченням боржника (відповідача у справі) в розумінні ст. 612 ЦК України, а тому нарахування позивачем пені на суму боргу по кредиту та пені на суму боргу по сплаті відсотків за користування кредитом господарський суд вважає правомірним.

При цьому, господарський суд зазначає, що пеня, як різновид неустойки, характеризується наступними ознаками: можливість встановлення за такий вид порушення зобовязання, як прострочення виконання (порушення умови про строки); обчислення у відсотках від суми несвоєчасного виконання зобовязання. Нарахування пені носить триваючий характер за кожен день прострочення.

Пеня є триваючою неустойкою, яка стягується за кожний послідуючий період прострочення невиконаного у строк зобовязання. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 08.02.2007року у справі №1/208.

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Перевіривши заявлену до стягнення суму пені на суму боргу за порушення строків погашення кредиту та суму пені на суму боргу за порушення строків сплати відсотків за користування кредитними коштами, враховуючи строки виникнення зобовязання за договором, період нарахування пені, заявлений позивачем, вимоги частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, п. 10.2. договору та вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»господарський суд встановив, що наданий позивачем розрахунок пені є арифметично вірним.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 99067,72 грн суму непогашеного кредиту, 17429,89 грн боргу за відсотками, 2032,05 грн пені за порушення строків погашення кредиту та 907,17 грн пені за порушення стоків сплати відсотків є доведеними, правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими, а тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватної виробничо-комерційної фірми “МАГНІТ” (код ЄДРПОУ 25298070) на користь Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Київської регіональної дирекції (код ЄДРПОУ 322904) 99067,72 грн боргу по кредиту, 17429,89 грн боргу по сплаті процентів за користування кредитом, 2032,05 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту та 907,17 грн пені за несвоєчасне повернення процентів за користування кредитом, а також судові витрати: 1194,37 грн державного мита та 236 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.Ф. Черногуз