Ухвала суду № 18546062, 08.09.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

УХВАЛА

"08" вересня 2011 р. Справа № 02-03/1173/8

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., розглянувши матеріали за заявою ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю «Роспромінвест», ідентифікаційний код: 32588661, місцезнаходження: 03022, м. Київ, вул. Амурська, буд. 6 Качкурова Ф.В., адреса згідно заяви: 01034, м. Київ, вул. О. Гончара, буд. 35, оф. 1 (надалі за текстом: «Заявник»/ «Кредитор»),

до боржника, - товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СКЛО-ПЛАСТ», ідентифікаційний код: 34571120, місцезнаходження: 07800, Київська обл., Бородянський район, смт Бородянка, вул. Польова, буд. 5-Б,

про порушення справи про банкрутство, –

В С Т А Н О В И В:

До господарського суду Київської області звернувся ліквідатор товариства з обмеженою відповідальністю «Роспромінвест»(ідентифікаційний код: 32588661, місцезнаходження: 03022, м. Київ, вул. Амурська, буд. 6) Качкуров Ф.В., адреса згідно заяви: 01034, м. Київ, вул. О. Гончара, буд. 35, оф. 1 (надалі за текстом: «Заявник»/ «Кредитор») із заявою №0809/11 від 08 вересня 2011 року про порушення справи про банкрутство боржника - товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СКЛО-ПЛАСТ»(ідентифікаційний код: 34571120, місцезнаходження: 07800, Київська обл., Бородянський район, смт Бородянка, вул. Польова, буд. 5-Б) з підстав, передбачених ст. ст. 1, 5, 6, 7, 8, 11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, керуючись також Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року, нормами Господарського процесуального кодексу України.

В заяві №0809/11 від 08 вересня 2011 року Заявник просить винести ухвалу про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СКЛО-ПЛАСТ», ідентифікаційний код: 34571120, місцезнаходження: 07800, Київська обл., Бородянський район, смт Бородянка, вул. Польова, буд. 5-Б та визнати Заявника кредитором на суму 433 579,00 грн., де посилається на те, що 29 квітня 2009 року між Заявником та Боржником було укладено договір № 29/4 купівлі-продажу обладнання, за яке Боржник розрахувався простим векселем. По пред’явленню векселя до платежу, Боржник просив надати відстрочку по оплаті векселя до 01 травня 2011 року. За результатом розгляду вказаного прохання 10 червня 2010 року між Боржником та Заявником було укладено «Угоду про здійснення розрахунків між Заявником та Боржником по договору купівлі-продажу № 29/4 від 29 квітня 2009 року», де строком сплати по пред’явленому до погашення векселю було 01 травня 2011 року, в який Боржник не виконав взятого зобов’язання та не сплатив зобов’язання по векселю.

Дослідивши заяву Заявника №0809/11 від 08 вересня 2011 року з долученими до неї документами судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Абзацом 2 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Абзацом 2 п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 41, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом особливостей.

Статтею 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” безспірні вимоги кредиторів визначені як вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Пунктом 4.1. Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” № 04-5/1193 від 04 квітня 2004 року визначено, що відповідно до статті 2, частини 2 статті 4 ГПК України, а також частини 2 статті 6 Закону підставою для порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство є заява кредитора чи боржника. В залежності від того, хто саме звертається до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, а також особливостей юридичного статусу боржника Законом встановлюються певні особливості регулювання питань наявності чи відсутності матеріальних підстав порушення провадження у справі.

Пунктом 4.2. вказаних Рекомендацій вказано, що за заявою кредитора справа про банкрутство порушується господарським судом за наявності підстав, передбачених статтею 6 Закону. У вирішенні питання про наявність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство господарські суди мають брати до уваги вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями, у тому числі щодо виплати заробітної плати, а також зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). При цьому такі вимоги мають бути: грошовими, тобто стосуватися стягнення з боржника грошових коштів, а не витребування майна; безспірними; не задоволеними боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку; сукупно складати не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати.

Частиною 3 ст. 6 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (надалі за текстом «Закон про банкрутство») встановлено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Пунктом 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року визначено, що за заявою кредитора (кредиторів) справа про банкрутство порушується господарським судом за наявності підстав, передбачених у частині третій статті 6 Закону. Цими підставами є підтверджені відповідними документами фактичні дані про те, що: вимоги кредитора (кредиторів), які подали таку заяву, є безспірними; боржником прострочено тримісячний строк виконання свого зобов'язання перед ініціюючим справу кредитором (кредиторами); сукупний мінімальний розмір вимог ініціюючого кредитора (кредиторів) становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року встановлено, що за змістом частини третьої статті 6 та частин першої і восьмої статті 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише в разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність. Тому судам на підставі частини другої статті 8 Закону та пункту 3 частини першої статті 63 ГПК України слід відмовляти у прийнятті заяв кредитора (кредиторів) про порушення справи про банкрутство, якщо безспірність його (їх) вимог не підтверджено відповідними документами. Безспірність вимог кредитора (кредиторів) за грошовими зобов'язаннями та щодо виплати заборгованості із заробітної плати підтверджується виконавчими документами, виключний перелік яких передбачено у статті 3 Закону України "Про виконавче провадження".

Частиною 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження»визначено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів; 5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; 8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; 9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

В свою чергу пунктом 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року постановлено, що відповідно до частини першої статті 9 Закону суд має повертати заяву кредитора про порушення справи про банкрутство, якщо заявником не дотримано мінімального тримісячного строку прострочення боржником виконання свого зобов'язання. За змістом приписів частин восьмої та десятої статті 7 Закону кредитор має у цей тримісячний строк здійснити заходи щодо стягнення боргу шляхом пред'явлення виконавчого документа до виконання відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", зокрема з дня винесення постанови державним виконавцем про порушення виконавчого провадження, чи погашення податкового боргу за вимогами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" і додати докази цього до своєї заяви.

Частинами 1, 7, 8 ст. 7 Закону про банкрутство встановлено обов’язкові вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство, зокрема, така заява подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити: виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання; заява кредитора повинна містити крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, такі відомості: докази обгрунтованості вимог кредитора; до заяви кредитора додаються відповідні документи: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.

Згідно п.п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року, до розрахункових документів, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника у безспірному порядку, належать платіжні вимоги (пункт 1.25 статті 1 і стаття 26 Закону України від 5 квітня 2001 р. N 2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"). Не виконані банком через брак коштів на рахунку боржника платіжні вимоги є доказом неплатоспроможності боржника та безспірності вимог його кредитора (кредиторів), до яких відносяться як стягувачі за виконавчими документами, так і отримувачі за договірним списанням коштів.

Частинами 1, 2 ст. 9 Закону про банкрутство передбачено, що суддя не пізніше п'яти днів з дня надходження повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, про що виносить ухвалу, якщо: заявник не дотримав строку, зазначеного у абзаці третьому статті 1 цього Закону; з інших підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону. Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Детально дослідивши подану Заявником заяву №0809/11 від 08 вересня 2011 року та долучені до неї документи, судом встановлено, що Заявником не надано жодного належного доказу безспірності його вимог до боржника, поданого у відповідності з вимогами ч. 2 п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року, п.п. 4.1., 4.2. Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” № 04-5/1193 від 04 квітня 2004 року, ч. 3 ст. 6 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, п.п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року; Заявником не дотримано вимог ч.ч. 1, 7, 8 ст. 7 Закону про банкрутство та не надано суду: реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання; до заяви не додано рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; не надано належні докази обґрунтованості вимог кредитора; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо).

Крім того, суд звертає увагу Заявника на відсутність належних доказів у відповідності з пунктом 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року наявності мінімального тримісячного строку прострочення боржником виконання свого зобов'язання перед кредитором, необхідних для порушення справи про банкрутство (за змістом приписів частин восьмої та десятої статті 7 Закону кредитор має у цей тримісячний строк здійснити заходи щодо стягнення боргу шляхом пред'явлення виконавчого документа до виконання відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", зокрема з дня винесення постанови державним виконавцем про порушення виконавчого провадження, чи погашення податкового боргу за вимогами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" і додати докази цього до своєї заяви).

Як зазначено вище, п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року встановлено, що за змістом частини третьої статті 6 та частин першої і восьмої статті 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише в разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність. Тому судам на підставі частини другої статті 8 Закону та пункту 3 частини першої статті 63 ГПК України слід відмовляти у прийнятті заяв кредитора (кредиторів) про порушення справи про банкрутство, якщо безспірність його (їх) вимог не підтверджено відповідними документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону про банкрутство, суддя господарського суду відмовляє у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, якщо: боржник не включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України або до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності; подано заяву про порушення справи про банкрутство ліквідованої або реорганізованої (крім реорганізації у формі перетворення) юридичної особи; стосовно боржника юридичної чи фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності вже порушено справу про банкрутство; якщо вимоги кредиторів, які подали заяву про порушення справи про банкрутство, в сумі складають менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачене цим Законом; вимоги кредиторів повністю забезпечені заставою.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо: у позовній заяві не вказано обставин, на яких грунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обгрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.

Керуючись вищенаведеним, ч. 2 ст. 8 Закону про банкрутство, п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року, ч. 3 ст. 6, ст. 1, 5, 7 Закону України про банкрутство, суд відмовляє у прийнятті заяви кредитора про порушення справи про банкрутство №0809/11 від 08 вересня 2011 року з підстав відсутності у заяві Заявника та серед долучених до неї документів належних та допустимих доказів безспірності вимог кредитора до Боржника у заявленому розмірі - безспірність вимог Заявника не підтверджено відповідними документами.

Крім того, суд звертає увагу Заявника на таке: до заяви Заявника не долучено належних доказів наявності у ліквідатора Заявника правового статусу арбітражного керуючого (який є необхідним згідно з вимогами ч. 2 ст. 13 Закону про банкрутство, в разі наявності провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора (ВАТ трест Київміськбуд-1) ім. М.П. Загороднього (а.з. 14)), а справжність підпису Качкурова Ф.В. не засвідчена печаткою; відповідно до абз. 4 резолютивної частини копії ухвали господарського суду м. Києва у справі № 43/83 від 11 лютого 2011 року (Суддя Пасько М.В.) наданої Заявником, строк ліквідаційної процедури у справі про банкротство Заявника (№ 43/83) продовжено до 10 серпня 2011 року, водночас, заява Заявником складена 08 вересня 2011 року, - через місяць після сплину зазначеного продовженого строку ліквідаційної процедури Заявника. Жодних інших доказів продовження строку ліквідаційної процедури Заявника-юридичної особи на строк, що охоплює дату складення та подачі до господарського суду Київської області заяви № 0809/11 від 08 вересня 2011 року, Заявником суду не надано, виходячи з чого, відсутні належні докази підтвердження тривання процедури ліквідації Заявника –юридичної особи станом на 08 вересня 2011 року, і відповідно перебування ліквідатора станом на дату подачі вказаної заяви ліквідатором Заявника та наявності у Качкурова Ф.В. права підпису заяви № 0809/11 08 вересня 2011 року (що згідно ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, становить підставу для повернення заяви і доданих до неї документів без розгляду).

Керуючись абз. 2 ст. 41, ч. 2 ст. 34, п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального Кодексу України, ст. 1, ч. 1 ст. 5, ч. 3 ст. 6, 7, 8, 9 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, п.п. 5, 26, 27, 28, 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року, п. 4.1., 4.2. Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” № 04-5/1193 від 04 квітня 2004 року, ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», суд, –

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у прийнятті заяви №0809/11 від 08 вересня 2011 року ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю «Роспромінвест»(ідентифікаційний код: 32588661, місцезнаходження: 03022, м. Київ, вул. Амурська, буд. 6; адреса згідно заяви: 01034, м. Київ, вул. О. Гончара, буд. 35, оф. 1) Качкурова Ф.В., про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СКЛО-ПЛАСТ», ідентифікаційний код: 34571120, місцезнаходження: 07800, Київська обл., Бородянський район, смт Бородянка, вул. Польова, буд. 5-Б.

Заяву ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю «Роспромінвест»№0809/11 від 08 вересня 2011 року та додані до неї документи повернути Заявнику –ліквідатору товариства з обмеженою відповідальністю «Роспромінвест»Качкурову Ф.В. (ідентифікаційний код: 32588661, місцезнаходження: 03022, м. Київ, вул. Амурська, буд. 6, адреса згідно заяви: 01034, м. Київ, вул. О. Гончара, буд. 35, оф. 1).

2. Копію цієї ухвали надіслати: ліквідатору товариства з обмеженою відповідальністю «Роспромінвест»Качкурову Ф.В. (на дві адреси: 03022, м. Київ, вул. Амурська, буд. 6 Качкурова Ф.В.; 01034, м. Київ, вул. О. Гончара, буд. 35, оф. 1), товариству з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СКЛО-ПЛАСТ» (07800, Київська обл., Бородянський район, смт Бородянка, вул. Польова, буд. 5-Б).

Додатки для Заявника: заява про порушення справи про банкрутство із доданими документами на 24 (двадцять чотири) арк.

Суддя Скутельник П.Ф.