Ухвала суду № 18546026 від 13.09.2011 , Господарський суд Київської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

УХВАЛА

підготовчого засідання

"13" вересня 2011 р. Справа № Б21/230-10/8

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за заявою: приватного підприємства «ТЕХМАШТМ», ідентифікаційний код: 32643308, місцезнаходження: 09100, Київська обл., АДРЕСА_3,

про банкруство боржника: приватного підприємства «ХІМАГРОЦЕНТР», ідентифікаційний код: 31739690, місцезнаходження: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Січневого прориву, 39 В;

Третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Боржника: ОСОБА_1, місце проживання: 09100, АДРЕСА_2,

за участю представників учасників судового провадження:

від Заявника: ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності №2 від 01 вересня 2011 року;

від Боржника ОСОБА_3, який діє на підставі статуту, рішення засновника від 04 серпня 2006 року, наказу приватного підприємства «ХІМАГРОЦЕНТР»№50 від 04 серпня 2006 року;

від Третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Боржника: не з'явився;

від розпорядника майна: не з'явився;

від публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»: ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності №09-32/510 від 22 серпня 2011 року, -

ВСТАНОВИВ:

27 жовтня 2010 року до господарського суду Київської області звернулось приватне підприємство «ТЕХМАШТМ» (ідентифікаційний код: 32643308, місцезнаходження: 09100, Київська обл., АДРЕСА_3) (надалі за текстом: «Заявник»/ «Кредитор») із заявою б/№, б/дати про порушення справи про банкрутство приватного підприємства «ХІМАГРОЦЕНТР»(ідентифікаційний код: 31739690, місцезнаходження: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Січневого прориву, 39 В) (надалі за текстом: «Боржник»).

Ухвалою господарського суду Київської області від 27 жовтня 2010 року порушено провадження у справі № Б21/230-10 за заявою Заявника про порушення справи про банкрутство Боржника (суддя Ярема В.А.), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном Боржника, розпорядником майна Боржника призначено арбітражного керуючого Кіцула Сергія Богдановича (ліцензія Міністерства економіки України серії НОМЕР_3, видана 26 квітня 2006 року (чинна до 25 квітня 2011 року), розгляд справи у підготовчому засіданні призначено на 22 листопада 2010 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22 листопада 2010 року розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 06 грудня 2010 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06 грудня 2010 року зобов'язано розпорядника майна Боржника - Кіцула С.Б. у десятиденний строк опублікувати у офіційному друкованому органі України газетах «Голос України»або «Урядовий курєр»оголошення про порушення справи про банкрутство приватного підприємства «Хімагроцентр»; зобов'язано розпорядника майна Боржника разом з керівником Боржника розглянути у місячний строк з моменту публікації оголошення вимоги кредиторів, повідомити кредиторів про результати розгляду заявлених вимог, скласти реєстр вимог кредиторів та не пізніше 31 січня 2011 року надати суду реєстр вимог кредиторів на затвердження; зобов'язано розпорядника майна Боржника виконати всі обовязки, передбачені п. 9 ст. 13, п. 5 ст. 3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та надати у попереднє засідання суду аналіз фінансової, господарської та інвестиційної діяльності Боржника, його положення на товарному ринку на час проведення попереднього засідання суду; зобов'язано розпорядника майна надати пропозиції щодо призначення перших загальних зборів кредиторів та письмово повідомити кредиторів про час і місце проведення зборів, у триденний строк після проведення зборів кредиторів надати суду протокол зборів кредиторів; призначено попереднє засідання суду на 02 лютого 2011 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06 січня 2011 року виправлено описку, допущену в п. 1 резолютивної частини ухвали господарського суду Київської області від 06 грудня 2010 року та зобов'язано Заявника у десятиденний строк з дня прийняття даної ухвали опублікувати в офіційному друкованому органі України газетах «Голос України»або «Урядовий курєр»оголошення про порушення справи про банкрутство приватного підприємства «Хімагроцентр».

Ухвалами господарського суду Київської області від 02 лютого 2011 року та 02 березня 2011 року розгляд справи у попередньому засіданні відкладено на 02 березня 2011 року та на 28 березня 2011 року відповідно.

Відповідно до даних Інформаційно-аналітичного центру «ЛІГА»(ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2011») 19 лютого 2011 року в газеті «Голос України»№ 32 було опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство Боржника.

18 березня 2011 року публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»(ідентифікаційний код: 00039002, місцезнаходження: 01001, м. Київ, пров. Шевченка, буд. 12) подано заяву б/н б/дати (вх. №3683 від 18 березня 2011 року) кредитора з вимогами до боржника, забезпеченими заставою, в якій просить: 1) визнати його кредитором у справі №Б21/230-10 про банкрутство приватного підприємства «ХІМАГРОЦЕНТР», яке знаходиться за адресою: 09100, Київська область, вул. Січневий прорив, буд. 39-В, код ЄДРПОУ 3173960 з загальною сумою вимог 9744764,92 грн. (дев'ять мільйонів сімсот сорок чотири тисячі сімсот шістдесят чотири гривні 92 коп.), в тому числі: 9744639,92 (дев'ять мільйонів сімсот сорок чотири тисячі шістсот тридцять дев'ять гривень 92 коп.) вимоги першої черги задоволення, забезпечені заставою; 125,00 грн. (сто двадцять пять гривень 00 коп.) вимоги першої черги задоволення, витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді.

21 березня 2011 року відкритим акціонерним товариством «Будматеріали»(ідентифікаційний код: 00290995, місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Київська, буд. 52) подано заяву б/н від 17 березня 2011 року (вх. №3797 від 21 березня 2011 року), в якій заявник просить: 1) визнати його кредитором Боржника у справі №Б21/230-10 про банкрутство останнього з вимогами в сумі 3729,64 грн. (три тисячі сімсот двадцять дев'ять гривень 64 коп.) (в тому числі: 3604,64 грн. (три тисячі шістсот чотири гривні 64 коп.) основного боргу (4 черга), 85,00 грн. (вісімдесят пять гривень 00 коп.) державного мита (1 черга), та 40,00 грн. (сорок гривень 00 коп.) витрат за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог (1 черга) на інформаційно технічне забезпечення судового процесу) та включити їх до реєстру вимог кредиторів; 2) покласти на Боржника витрати пов'язані зі сплатою судових витрат.

25 березня 2011 року до господарського суду Київської області від приватного підприємства «ТЕХМАШ-ТМ»(ідентифікаційний код: 32643308) надійшла заява б/н, б/д (вх. № 4149 від 25 березня 2011 року) (потенційного інвестора) санатора, в якій заявлено бажання приватним підприємством «ТЕХМАШ-ТМ»взяти участь у санації Боржника.

25 березня 2011 року до господарського суду Київської області від фізичної особи підприємця ОСОБА_6 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місце проживання: 09100, АДРЕСА_3) надійшла заява б/н, б/д (вх. №4153 від 25 березня 2011 року), в якій він просить визнати його кредитором з грошовими вимогами до Боржника в сумі 1990868,00 грн. (один мільйон дев'ятсот девяносто тисяч вісімсот шістдесят вісім гривень 00 коп.).

25 березня 2011 року до господарського суду Київської області від фізичної особипідприємця ОСОБА_7 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2, місце проживання: 09100, АДРЕСА_4) надійшла заява б/н, б/д (вх. №4152 від 25 березня 2011 року), в якій він просить визнати його кредитором з грошовими вимогами до Боржника в сумі 6400,00 грн. (шість тисяч чотириста гривень 00 коп.).

25 березня 2011 року до господарського суду Київської області від приватного підприємства «Агроцентр»(ідентифікаційний код: 30797840, місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Січневого прориву, буд. 39 в) надійшла заява б/н, б/д (вх. №4155 25 березня 2011 року) про визнання кредитором з вимогами до Боржника, забезпеченими заставою, в якій просить визнати його кредитором з грошовими вимогами до Боржника забезпеченими заставою в сумі 23609828,92 грн. (двадцять три мільйони шістсот дев'ять тисяч вісімсот двадцять вісім гривень 92 коп.).

25 березня 2011 року від приватного підприємства «ТЕХМАШ-ТМ»надійшла заява б/н, б/д (вх. №4168 від 25 березня 2011 року) про визнання кредитором з вимогами до Боржника в якій просить визнати його кредитором в сумі 1415063,48 грн. (один мільйон чотириста п'ятнадцять тисяч шістдесят три гривні 48 коп.).

25 березня 2011 року від публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»надійшла апеляційна скарга на ухвалу підготовчого засідання господарського суду Київської області від 06 грудня 2010 року у справі №Б21/230-10 з виправленнями, внесеними ухвалою господарського суду Київської області від 06 січня 2011 року (вх. №20103 від 25 березня 2011 року), в якій апелянт просить: 1) відновити публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»пропущений процесуальний строк подачі апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Київської області від 06 грудня 2010 року з виправленнями, внесеними 06 січня 2011 року ухвалою господарського суду Київської області у справі №Б21/230-10; 2) скасувати ухвалу підготовчого засідання господарського суду Київської області від 06 грудня 2010 року з виправленнями, внесеними 06 січня 2011 року ухвалою господарського суду Київської області у справі №Б21/230-10 про банкрутство приватного підприємства «ХІМАГРОЦЕНТР»; 3) прийняти нове рішення, яким провадження по справі №Б21/230-10 про банкрутство приватного підприємства «ХІМАГРОЦЕНТР»припинити. Вказану скаргу вмотивовано наступним: апелянт посилаючись на норми ст. 1, ч. 3 ст. 6 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (надалі за текстом «Закон про банкрутство») вважає, що вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими, порушення справи про банкрутство можливо лише після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою; відлік тримісячного терміну, по закінченню якого може бути порушено справу про банкрутство, починається з дати відкриття виконавчого провадження, - вказує апелянт (а.с. 22 Т. ІІІ); публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» вказує, що з його позиції тримісячний термін, по закінченні якого може бути порушено справу про банкрутство боржника, при порушенні справи №Б21/230-10 не пройшов та ініціюючим кредитором суду не надано доказів відкриття виконавчого провадження. Поряд з цим, апелянт посилаючись на ст. 1 Закону про банкрутство, вказує, що «до кола зобовязань, які не включаються до складу грошових зобовязань, входять: неустойка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду»(а.с. 22 Т. ІІІ), при цьому апелянт вказує, що як вбачається з матеріалів справи, грошові вимоги ініціюючого кредитора в сумі 1124743,92 грн. складаються із: 269800,00 грн. борг визнаний рішенням суду, 2934,00 судові витрати, 806702,00 грн. штрафні санкції та 45307,92 грн. пеня; за розрахунками апелянта, основні грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника становлять менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати (300 х 907= 272100, 00 грн.), а основні вимоги ініціюючого кредитора становлять 269800,00 грн. Як випливає з апеляційної скарги, судові витрати (державне мито та витрати на інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу) з позиції апелянта не відносяться до сум грошових вимог, які можуть бути включені до безспірних при вирішенні питання про порушення справи про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28 березня 2011 року провадження у справі №Б21/230-10 зупинено до розгляду Київським апеляційним господарським судом апеляційної скарги публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»на ухвалу підготовчого засідання господарського суду Київської області від 06 грудня 2010 року у справі №Б21/230-10 з виправленнями, внесеними ухвалою господарського суду Київської області від 06 січня 2011 року.

30 березня 2011 року матеріали справи №Б21/230-10 направлені до Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2011 року відновлено публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»строк для подання апеляційної скарги; прийнято апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»до провадження; призначено розгляд скарги на 26 квітня 2011 року.

21 квітня 2011 року до Київського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від директора приватного підприємства «ТЕХМАШ-ТМ», в якій останній просить ухвалу підготовчого засідання господарського суду Київської області від 06 грудня 2011 року у справі №Б21/230-10 залишити без змін. У вказаному відзиві ініціюючого кредитора (Заявника) зазначено, що: виконавче провадження відкрито постановою державного виконавця районного відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції від 26 лютого 2010 року; з моменту, коли настав строк для погашення Боржником безспірних вимог ініціюючого Кредитора, до моменту, коли ініціюючий Кредитор звернувся до суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство минуло більше восьми місяців, долучено копії постанови про відкриття виконавчого провадження (а.с. 39, Т. ІІІ); ініціюючий кредитора заперечує доводи апелянта щодо грошових вимог, що включаються до безспірних грошових вимог при вирішенні судом питання про порушення справи про банкрутство та вважає, що розмір безспірних вимог ініціюючого Кредитора, відображений в наказі господарського суду Київської області від 22 лютого 2010 року у справі №21/010-10, що становить 272734,00 грн., що включає суму боргу 269800,00 грн. та 2934,00 грн. судових витрат, - перевищує розмір суми трьохста розмірів мінімальної заробітної плати на день подання заяви ініціюючим кредитором, що становила 272100,00 грн. (а.с. 36, Т. ІІІ).

26 квітня 2011 року Київський апеляційний господарський суд у складі колегії судів: головуючого Дзюбка П.О., суддів Сотнікова С.В. та Суліма В.В., розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»на ухвалу господарського суду Київської області від 06 грудня 2010 року та на ухвалу господарського суду Київської області від 06 січня 2011 року у справі № Б21/230-10, постановою Київського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2011 року у цій справі апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»задоволено, ухвали господарського суду Київської області від 27 жовтня 2010 року, 06 грудня 2010 року та 06 січня 2011 року скасовано, провадження у справі №Б21/230-10-б припинено. В ході провадження Київський апеляційний господарський суд виходив з того, що ухвалою підготовчого засідання господарського суду Київської області від 06 грудня 2011 року з виправленнями, внесеними 06 січня 2011 року ухвалою господарського суду Київської області по справі № 21/230-10 було визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора в сумі 1 124 743,92 грн.; апеляційний суд не погодився з судом першої інстанції та вважає, що оскаржувана ухвала від 06 грудня 2010 з виправленнями, внесеними ухвалою від 06 січня 2011 року підлягає скасуванню, у тому числі, з причин, що «судом першої інстанції було в неповній мірі досліджено докази надані на підтвердження безспірності і обґрунтованості кредиторських вимог та обставин справи, які підтверджують неплатоспроможність Боржника. Так, Ініціюючим кредитором до заяви не додано постанову про відкриття виконавчого провадження та довідку про хід виконання рішення та наказу суду органом державної виконавчої служби або відповідний документ, який би свідчив про стан виконавчого провадження на день звернення з заявою про порушення справи про банкрутство. Натомість, апеляційний суд вважає за необхідне констатувати, що відповідно до матеріалів справи тримісячний термін, по закінченні якого може бути порушено справу про банкрутство боржника (ч. 3 ст. 6 Закону), не пройшов, оскільки, згідно постанови районного відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції від 12.03.2010 року наказ у справі № 21/010-10 про примусове виконання рішення по стягненню з Боржника боргу в сумі 269 800,00 грн. повернуто стягувачеві без виконання згідно п. 2 ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження”»(а.с. 48, Т. ІІІ).

05 травня 2011 року до Київського апеляційного господарського суду від Заявника надійшла касаційна скарга від 05 травня 2011 року на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2011 року в якій ініціюючий кредитор просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2011 року у справі №Б21/230-10 про банкрутство приватного підприємства «ХІМАГРОЦЕНТР» скасувати; справу направити до господарського суду Київської області для розгляду по суті. У вказаній скарзі ініціюючий кредитор зазначає, що вважає, що його вимоги є безспірними, посилається на докази, що підтверджують таке (судове рішення та наказ господарського суду Київської області); посилаючись на п.п. 31, 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»від 18 грудня 2009 року № 15, вказує на позицію Пленуму Верховного Суду України стосовно строку з якого має обчислюватись мінімальний тримісячний строк прострочення боржником виконання свого зобовязання, - в тому числі за правилами ст. 530 Цивільного кодексу України (а.с. 56, Т. ІІІ).

05 липня 2011 року від публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»до Вищого господарського суду України надійшов відзив від 04 липня 2011 року на касаційну скаргу б/н, в якому він просить залишити постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2011 року у справі №Б21/230-10 про банкрутство приватного підприємства «ТЕХМАШ-ТМ»без змін, касаційну скаргу ініціюючого кредитора приватного підприємства «ТЕХМАШ-ТМ»без задоволення. У вказаному відзиві публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»повторно посилається на те, що виходячи зі ст. 1 Закону про банкрутство, вважає, що порушення справи про банкрутство можливе після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою, а відлік тримісячного терміну, по закінченні якого може бути порушено справу про банкрутство боржника, починається з дати відкриття виконавчого провадження (а.с. 60 Т. ІІІ). Скаржник вказує, що «згідно доказів наданих ініціюючим кредитором в обгрунтування своїх вимог, а саме наказ у справі № 21/010-10 про примусове виконання рішення по стягненню з Боржника боргу в сумі 269800,00 грн., був виданий господарським судом Київської області 22 лютого 2010 року, а 12 березня 2010 року згідно постанови районного відділену державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції зазначений наказ повернуто ініціюючому кредитору без виконана згідно п. 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження»і вважає, що тримісячний термін, по закінченні якого може бути порушено справу про банкрутство боржника, не пройшов. Також вказує, що Боржником не надано суду доказів відкриття виконавчого провадження. Поряд з цим, скаржник підтримує свою позицію викладену в своїй апеляційній скарзі стосовно того, що вимоги ініціюючого кредитора є меншими розміру трьохсот мінімальних розмірів заробітних плат і не відповідають встановленому розміру (а.с. 61 Т. ІІІ).

07 червня 2011 року ухвалою Вищого господарського суду України прийнято касаційну скаргу приватного підприємства «ТЕХМАШ-ТМ»на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2011 року по справі №Б21/230-10 до провадження; призначено розгляд справи у судовому засіданні на 05 липня 2011 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 05 липня 2011 року у цій справі частково задоволено касаційну скаргу приватного підприємства «Техмаш-ТМ», постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2011 року, ухвали господарського суду Київської області від 06 грудня 2010 року та 06 січня 2011 року скасовано, справу №Б21/230-10 направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області на стадію підготовчого засідання.

Зокрема, в постанові Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: головуючого Ткаченко Н.Г., суддів Катеринчук Л.Й. та Коробенка Г.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства «ТЕХМАШ-ТМ»на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2011 року по справі №Б21/230-10 за заявою приватного підприємства «ТЕХМАШ-ТМ»про банкрутство приватного підприємства «ХІМАГРОЦЕНТР»суд дійшов низки висновків, в тому числі: за результатом проведеного дослідження, суд касаційної інстанції не погодився повністю з висновками як суду першої інстанції, так і апеляційної інстанції, зокрема колегія суду касаційної інстанції вказує, що суми недоїмки (пені та штрафу) не можуть входити до складу основних грошових вимог ініціюючого кредитора, вносяться до реєстру вимог кредиторів окремо та відповідно не можуть впливати на розмір вимог при порушенні справи про банкрутство боржника, а господарським судом першої інстанції в порушення вимог Закон про банкрутство, в тому числі ст. 1, порушена справа про банкрутство ПП «Хімагроцентр»за грошовими вимогами в сумі 1124743,92 грн., яка включає суми неустойки (пені, штрафу) (а.с. 71 Т. ІІІ); резолютивна частина ухвали підготовчого засідання не містить даних про визнання грошових вимог ініціюючого кредитора (а.с. 71 Т. ІІІ); крім того, стосовно відліку тримісячного терміну, по закінченні якого може бути порушено справу про банкрутство, суд касаційної інстанції вказав, що «порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою, оскільки відповідно до чинного законодавства списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою. Відлік тримісячного терміну, по закінченню якого може бути порушено справу про банкрутство боржника, починається з дати відкриття виконавчого провадження» (а.с. 72 Т. ІІІ).

Справа №Б21/230-10 передана для подальшого розгляду судді господарського суду Київської області Скутельнику П.Ф. Ухвалою господарського суду Київської області від 27 липня 2011 року справу №Б21/230-10 прийнято до провадження суддею Скутельником П.Ф. та присвоєно їй №Б21/230-10/8, витребувано у учасників провадження низку доказів по справі, пояснення; залучено у якості третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Боржника власника Боржника ОСОБА_1; відмовлено Заявнику в задоволенні вимоги щодо застосування заходів забезпечення грошових вимог, викладених у п. 3 прохальної частини заяви Заявника б/№, б/дати; зобовязано публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»на призначене судове засідання надати письмово правове обгрунтування позиції стосовно правових підстав при визначенні розміру вимог за грошовими зобов'язаннями ініціюючого кредитора до боржника не включення до складу та розміру грошових зобовязань, які можуть бути включені до безспірних при вирішенні питання про порушення справи про банкрутство, - держаного мита та витрат на інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу. Доказами належного повідомлення учасників провадження про призначене судове засідання є відбиток печатки канцелярії Господарського суду Київської області від 26 серпня 2011 року №877; повідомлення про вручення поштового відправлення (форма 119): Р 01032 3006409 5, адресоване розпорядника майна Кіцулу С.Б; Р 01032 3006411 7, адресоване ініціюючому кредитору; Р 01032 3006410 9, адресоване Боржнику; Р 01032 3006408 7, адресоване ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк».

З метою підготовки справи до розгляду, встановлення платоспроможності / неплатоспроможності Боржника судом направлено низку запитів від 08 серпня 2011 року, в тому числі: Інспекції Державного технічного нагляду Білоцерківського району та Інспекції Державного технічного нагляду Київської області стосовно наявності чи відсутності зареєстрованих за Боржником на праві власності тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів; Білоцерківському міжміському бюро технічної інвентаризації щодо наявності чи відсутності зареєстрованого за Боржником на праві власності нерухомого майна; Міжрайонному реєстраційно-екзаменаційному відділу стосовно наявності чи відсутності зареєстрованих за Боржником на праві власності автомобілів, автобусів, інших самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів, причепів, напівпричепів, мотоколясок та інших прирівняних до них транспортних засобів; державному нотаріусу Першої Білоцерківської міської нотаріальної контори з проханням надати Витяг з Єдиного реєстру правочинів, Витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна, інформацію з Державного реєстру обтяжень рухомого майна на Боржника; управлінню Держкомзему у м. Біла Церква Київської області стосовно наявності чи відсутності зареєстрованих за Боржником на праві власності або на праві користування земельних ділянок; також з метою підготовки справи до розгляду судом направлено запити: державному реєстратору Білоцерківської міської ради з проханням надати Витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців на Боржника та Кредитора та довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців на Боржника.

В судове засідання 30 серпня 2011 року представники Заявника / Кредитора та Третьої особи 1, розпорядник майна не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали господарського суду Київської області від 27 липня 2011 року не виконали. Представник Боржника з'явився у судове засідання, проте вимоги ухвали господарського суду Київської області від 27 липня 2011 року не виконав; публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» не виконало вимоги п. 7 резолютивної частини ухвали господарського суду Київської області від 27 серпня 2011 року. Ухвалою господарського суду Київської області від 30 серпня 2011 року розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено керуючись ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України на 02 вересня 2011 року. Доказом належного повідомлення учасників провадження про відкладення розгляду справи на 02 вересня 2011 року є відбиток печатки канцелярії Господарського суду Київської області від 31 серпня 2011 року №898.

В судове засідання 02 вересня 2011 року з'явилися представники Заявника, Боржника, розпорядник майна Боржника, представник публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», які надали пояснення у справі. Боржник лише частково надав документи, витребувані судом ухвалами господарського суду Київської області від 27 липня 2011 року, 30 серпня 2011року, зокрема в частині підтвердження повноважень керівника Боржника; представник Заявника надав пояснення у справі, зокрема, з приводу правових підстав включення до складу безспірних грошових вимог кредитора до боржника, необхідних для порушення справи про банкрутство - держаного мита та витрат на інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу, при цьому Заявник лише частково виконав вимоги ухвал господарського суду Київської області від 27 липня 2011 року, 30 серпня 2011 року, крім того в судовому засіданні надав копію угоди від 15 жовтня 2010 року про розірвання договору застави №1/10 від 05 жовтня 2010 року. Третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Боржника у судове засідання 02 вересня 2011 року не з'явилась, вимог ухвал суд не виконала, а через канцелярію господарського суду Київської області від останньої надійшла заява від 02 вересня 2011 року б/№ (вх. № 12103 від 02 вересня 2011 року) в якій ОСОБА_1 просить здійснювати розгляд справи без її участі в звязку з неможливістю брати участь у справі; публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» не виконало вимоги п. 7 резолютивної частини ухвали господарського суду Київської області від 27 серпня 2011 року, письмових пояснень не надало. 02 вересня 2011 року в судовому засіданні відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України представникам учасників провадження повідомлено про оголошення перерви до 13 вересня 2011 року, в тому числі зважаючи на те, що на жоден з запитів суду з метою встановлення майнового стану Боржника не надійшло жодної відповіді. Доказом належного повідомлення учасників провадження про перерву в судовому засіданні є бланк перерви від 02 вересня 2011 року, підписаний учасниками провадження, особами, які беруть участь у справі.

13 вересня 2011 року в судове засідання з'явилися представники Заявника (Кредитора), Боржника, публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»; представник Третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Боржника, розпорядник майна не з'явились, жодних вимог ухвали суду від 27 липня 2011 року не виконали. Боржником не виконано в повному обсязі вимог ухвал суду від 27 серпня 2011 року, від 02 вересня 2011 року; Заявник в судому засіданні наголосив на тому, що в ході апеляційного провадження ним було долучено до матеріалів справи копію постанови (засвідчену органом видачі) районного відділу державної виконавчої Білоцерківського міськрайонного управління юстиції ВП №17668797 про відкриття виконавчого провадження від 26 лютого 2010 року та в судовому засіданні надав витяг з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень (http:/trade.informjust.ua/vpdoc.doc.aspx?docid=33296149&Type=Decrees) постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 12 березня 2010 року ВП №17668797 та Інформацію про виконавче провадження ВП 17668797 по виконанню наказу господарського суду Київської області від 22 лютого 2010 року №21/010 станом на 13 вересня 2011 року, надано заяву б/№, б/дати щодо стану заборгованості Боржника перед кредитором; від Третьої особи 1 не надійшло жодних документів у справі; публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» не виконало вимоги п. 7 резолютивної частини ухвали господарського суду Київської області від 27 серпня 2011 року, письмових пояснень не надало.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що станом на поточну дату відповідей на судові запити, направлені з метою встановлення платоспроможності / неплатоспроможності Боржника, до суду не надійшли. Крім того, судом встановлено, на виконання вимог ухвали господарського суду Київської області від 27 липня 2011 року Боржник відзиву на заяву про порушення справи про банкрутство відповідно до п. 3 ст. 11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з підтвердженням чи запереченням щодо факту неплатоспроможності та розміру вимог кредитора (Заявника), витребуваних судом фінансово-господарських документів, документів з підтвердженням прав власності на майно, не надав, інших вимог ухвал суду не виконав, крім вищезгаданих.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” відсутність відзиву Боржника не зупиняє провадження по справі.

Частиною 2 п. 10 ст. 11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” встановлено, що відсутність аудиторського висновку не зупиняє провадження у справі про банкрутство та не є підставою для припинення провадження у справі.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Детально, всебічно, повно дослідивши всі обставини справи у їх сукупності суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.п. 71 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року, за відсутності підстав для припинення провадження у справі про банкрутство в підготовчому засіданні господарський суд ухвалою зобов'язує заявника подати за його рахунок до офіційного друкованого органу Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України (відповідно газети "Голос України" або "Урядовий кур'єр") оголошення про порушення справи про банкрутство. Згідно п.п. 8.3. Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України від 04 квітня 2004 року № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, за відсутності підстав для припинення провадження у справі про банкрутство в підготовчому засіданні господарський суд ухвалою зобов'язує заявника подати за його рахунок до офіційного друкованого органу Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України (відповідно газети "Голос України" або "Урядовий кур'єр") оголошення про порушення справи про банкрутство.

Керуючись ст. 40 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” судом встановлено, що відповідно до наявних матеріалів справи, відсутні підстави для припинення провадженні у цій справі про банкрутство.

З метою підготовки цієї справи до розгляду та встановлення неплатоспроможності або платоспроможності Боржника, судом було вжито низку заходів, зокрема, направлено запити: Інспекції Державного технічного нагляду Білоцерківського району та Інспекції Державного технічного нагляду Київської області стосовно наявності чи відсутності зареєстрованих за Боржником на праві власності тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів; Білоцерківському міжміському бюро технічної інвентаризації щодо наявності чи відсутності зареєстрованого за Боржником на праві власності нерухомого майна; Міжрайонному реєстраційно-екзаменаційному відділу стосовно наявності чи відсутності зареєстрованих за Боржником на праві власності автомобілів, автобусів, інших самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів, причепів, напівпричепів, мотоколясок та інших прирівняних до них транспортних засобів; державному нотаріусу Першої Білоцерківської міської нотаріальної контори з проханням надати Витяг з Єдиного реєстру правочинів, Витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна, інформацію з Державного реєстру обтяжень рухомого майна на Боржника; управлінню Держкомзему у м. Біла Церква Київської області стосовно наявності чи відсутності зареєстрованих за Боржником на праві власності або на праві користування земельних ділянок; також з метою підготовки справи до розгляду судом направлено запити: державному реєстратору Білоцерківської міської ради з проханням надати Витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців на Боржника та Кредитора та довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців на Боржника. Відповіді на перелічені запити станом на поточну дату до суду не надійшли, Боржником не надано суду на виконання вимог ухвал суду у цій справі доказів, що свідчать про його майновий стан; від учасників провадження не надходило жодних належних та допустимих доказів наявності майна у Боржника / платоспроможності Боржника, водночас строки проведення цього засідання є такими, що сплили та їх продовження Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не передбачено, в звязку з чим, суд виходить з наявних матеріалів справи.

Відповідно до п. 4, абз. 2 п.п. 7 ст. 11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, у підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника; у разі звернення до суду боржника із заявою про порушення справи про банкрутство у підготовчому засіданні з'ясовуються ознаки його неплатоспроможності.

Відповідно до п. 70 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року, у підготовчому засіданні суд має перевірити наявність ознак неплатоспроможності боржника, розмір вимог кредитора (кредиторів), їх безспірність.

Заслухавши представників учасників провадження, осіб, що беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи суд вважає встановленими ознаки неплатоспроможності Боржника з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»від 18 грудня 2009 року № 15 у ч. 2 п.п. 27 передбачено, що безспірність вимог кредитора (кредиторів) за грошовими зобов'язаннями та щодо виплати заборгованості із заробітної плати підтверджується виконавчими документами, виключний перелік яких передбачено у статті 3 Закону України "Про виконавче провадження".

Пунктом 3 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" (ост. ред.) / п.п. 3 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" в ред. від 21 січня 2010 року, 09 вересня 2010 року - встановлено, що відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: судові накази.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що у п. 2 прохальної частини заяви Заявника б/№, б/дати про порушення справи про банкрутство (вх. №4892 від 27 жовтня 2010 року) Заявник просить суд визнати ПП «Техмаш-ТМ»кредитором з грошовими вимогами до Боржника в загальному розмірі 1124743,92 грн. В матеріалах справи наявні докази безспірності вимог Заявника до Боржника лише в частині заявлених вимог, зокрема судом встановлено, що в матеріалах справи наявне рішення господарського суду Київської області від 08 лютого 2010 року у справі № 21/010-10, яким вирішено стягнути з приватного підприємства «Хімагроцентр»на користь Заявника 269800,00 грн. заборгованості; 2698,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 31-32 Т. 1), на підставі якого 22 лютого 2010 року господарським судом Київської області видано наказ про примусове виконання рішення господарського суду Київської області від 08 лютого 2010 року, яке (рішення) набрало законної сили 21 лютого 2010 року (а.с. 33 Т. 1), за вказаним наказом наказано стягнути з Боржника на користь Заявника: 269800,00 грн. заборгованості; 2698 00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У вказаному судовому рішенні від 08 лютого 2010 року у справі № 21/010-10 судом встановлено, що спірні відносини виникли на підставі договору купівлі-продажу № 16, укладеного між Боржником та Заявником 02 вересня 2009 року. Дослідивши вказане судове рішення, наказ Господарського суду Київської області у справі № 21/010-10 суд дійшов висновків про те, що правовідносини що виникли на підставі зобовязання з приводу невиконання якого виник спір - виникли на підставі договору купівлі-продажу, і є цивільно-правовими відносинами; зобовязання в результаті невиконання Боржником якого виник спір за наслідками розгляду якого винесено вказане судове рішення є зобовязання, що виникло на підставі цивільно-правового договору купівлі-продажу, укладеного між Боржником та кредитором; заборгованість стягнута з Боржника на користь Заявника згідно наказу господарського суду Київської області про примусове виконання рішення господарського суду Київської області від 08 лютого 2010 року у справі № 21/010-10 є грошовим та безспірним (згідно вимог п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»від 18 грудня 2009 року № 15). Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, в звязку з чим, факти встановлені в рішенні господарського суду Київської області у справі № 21/010-10, не доводяться знову у цій справі.

Інша частина заявлених вимог Заявника не підтверджена належними доказами безспірності грошових вимог до Боржника та розглянута судом нижче.

Дослідуючи розмір заявлених Заявником безспірних вимог, судом встановлено наступне. Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати.

Положенням ч. 2, 4 п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 «Про судову практику в справах про банкрутство»встановлено, що до складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено Законом.

Згідно матеріалів справи, заява Заявника про порушення цієї справи про банкрутство надійшла до господарського суду Київської області 27 жовтня 2010 року (а.с. 7 Т. 1). Станом на 27 жовтня 2010 року - на дату звернення до суду Заявника мінімальна заробітна плата в Україні відповідно до ч. 1 ст. 53 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік»2154-VIвід 27 квітня 2010 року (в ред. від 29 вересня 2010 року) та ст. 2 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»від 20 жовтня 2009 р. № 1646-VI становить з 01 жовтня 2010 року по 30 листопада 2010 року 907,00 грн. гривень. Розмір 300 мінімальних розмірів заробітних плат становить 272100,00 грн.

Відповідно до Наказу господарського суду Київської області від 22 лютого 2010 року у справі № 21/010-10 про примусове виконання рішення суду у справі № 21/010-10 від 08 лютого 2010 року, що набрало законної сили 21 лютого 2010 року, наказано стягнути з приватного підприємства «Хімагроцентр»на користь Заявника 269800,00 грн. заборгованості; 2698 00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 31-32 Т. 1).

Судом проаналізовано матеріали справи та встановлено наявність заперечень з боку публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (в апеляційній скарзі від 25 березня 2011 року б/№; у відзиві на касаційну скаргу від 04 липня 2011 року б/№) щодо включення витрат на державне мито та на інформаційне забезпечення судового процесу стягнуте згідно судового рішення до суми безспірних вимог які беруться до уваги при порушенні справи про банкрутство (а.с. 23 Т.ІІІ, а.с. 61 Т. ІІІ), з позиції ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», до суми таких безспірних вимог слід включати лише суму основної вимоги Заявника, яка є меншою за розмір трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати і не відповідає встановленому розміру. Вказане заперечення, як зазначено, було викладено вказаною особою на стадії апеляційного та касаційного оскарження та розглянуто судами апеляційної та касаційної інстанцій. При підготовці справи до розгляду ухвалою господарського суду Київської області від 27 липня 2011 року у п. 7 резолютивної частини судом було зобовязано публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»на призначене судове засідання надати письмово правове обгрунтування позиції стосовно правових підстав при визначенні розміру вимог за грошовими зобов'язаннями ініціюючого кредитора бо боржника не включення до складу та розміру грошових зобовязань, які можуть бути включені до безспірних при вирішенні питання про порушення справи про банкрутство, - держаного мита та витрат на інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу. На жодне з судових засідань, що відбулися 30 серпня 2010 року, 02 вересня 2011 року та у цьому судовому засіданні публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»не виконав вказаної вимоги ухвали суду та не надав витребуваних письмових пояснень. В судових засіданнях 02 вересня 2011 року, 13 вересня 2011 року представник Заявника наполягає на належності державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового провадження, визнаних до стягнення з Боржника судовим рішенням у справі № 21/010-10 від 08 лютого 2010 року, включенню до безспірних грошових вимог, які беруться до уваги при порушенні справи про банкрутство при визначенні наявності чи відсутності грошових безспірних вимог, що перевищують 300 мінімальних розмірів заробітних плат, посилаючись 02 вересня 2011 року на те, що такого роду витрати носять цивільно-правовий характер.

Досліджуючи вказаний спір суд дійшов наступних висновків.

Частиною 1 ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Дослідивши детально матеріали справи, в тому числі позицію Київського апеляційного господарського суду викладену в постанові від 26 квітня 2011 року у справі № Б21/230-10-б (а.с. 46 Т. 3), Вищого господарського суду України, викладену у постанові у цій справі від 05 липня 2011 року, судом встановлено, що беручи до уваги позицію ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», суди апеляційної та касаційної інстанції, зокрема суд касаційної інстанції встановив (а.с. 71 Т. 3), що до кола зобовязань, які не включаються до складу грошових зобовязань, входять: неустойка (пеня, штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду; … Суми недоїмки (пені та штрафу) не можуть входити до складу основних грошових вимог ініціюючого кредитора, вносяться до реєстру вимог кредиторів окремо та відповідно не можуть впливати на розмір вимог про порушенні справи про банкрутство боржника; в порушення вимог Закону про банкрутство (ст. 1), господарським судом першої інстанції, порушена справа про банкрутство Боржника за грошовими вимогами в сумі 1124743,92 грн., яка включає суми неустойки (пені та штрафу). Дослідивши зміст вказаних постанов, суди апеляційної, касаційної інстанції не встановили порушень господарським судом першої інстанції в частині зарахування судом державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до суми безспірних грошових вимог, що підлягають зарахуванню до трьохсот мінімальних розмірів заробітних плат при вирішенні питання про порушення справи про банкрутство.

Жодного правового обґрунтування своєї позиції публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»суду, в тому числі при новому розгляді справи, не надано.

Розглядаючи вказане питання по суті, суд виходить з такого. Відповідно до абз. абз. 5, 6 ч. 1 ст. 1 Закону про банкрутство, грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Відповідно до ч. 1-3 п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року 15 «Про судову практику в справах про банкрутство», при визначенні розміру вимог за грошовими зобов'язаннями господарським судам слід враховувати, що грошове зобов'язання (абзац сьомий статті 1 Закону) - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та з інших підстав, передбачених цивільним законодавством України; до складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. До складу грошових вимог кредитора зараховується заборгованість за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів та позики з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, а також індекс інфляції від суми основного боргу та три проценти річних від простроченої суми, нараховані відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 п.п. 4.2., ч.ч. 1, 2, 4, 5 п.п. 4.3. Рекомендацій Вищого господарського Суду України від 04 квітня 2004 року № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, у вирішенні питання про наявність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство господарські суди мають брати до уваги вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями, у тому числі щодо виплати заробітної плати, а також зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). При цьому такі вимоги мають бути: грошовими, тобто стосуватися стягнення з боржника грошових коштів, а не витребування майна; безспірними; не задоволеними боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку; сукупно складати не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати. У вирішенні питання про визначення розміру вимог за грошовими зобов'язаннями господарські суди мають враховувати, що частина 7 статті 1 Закону визначає грошове зобов'язання як зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. Неустойка (штраф, пеня), зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі, не враховуються господарськими судами у складі грошових зобов'язань при вирішенні питання про наявність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство. Кредитори з вимогами щодо сплати неустойки (штрафів, пені) за грошовими зобов'язаннями, виходячи зі змісту частини 1 статті 14 Закону, також вправі пред'явити свої вимоги до боржника у передбаченому Законом порядку. Згідно частини 2 статті 15 Закону зазначені вимоги вносяться до реєстру вимог кредиторів окремо та задовольняються у шосту чергу.

Статтею 6 Конституції України встановлено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

На підставі вищевикладеного судом встановлено, що норми Закону про банкрутство як Закону, що містить спеціальні норми, які згідно з п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року 15 «Про судову практику в справах про банкрутство»мають пріоритет у застуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, положень вищенаведених Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року 15 «Про судову практику в справах про банкрутство», Рекомендацій Вищого господарського Суду України від 04 квітня 2004 року № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, не містять норм, якими передбачено не включення спірних нарахувань державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового провадження до безспірних грошових вимог кредитора до боржника при вирішення питання про порушення справи про банкрутство.

Суд бере до уваги й таке. Відповідно до мотивувальної частини рішення господарського суду Київської області від 08 лютого 2010 року у справі №21/010-10, витрати по сплаті держаного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладені судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог. Згідно п. 2 резолютивної частини зазначеного рішення в тому числі стягнуто з Боржника на користь Заявника 2698,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Абзацами 5, 6 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача.

Дослідивши правову природу державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на підставі ст. ст. 44-46, 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи обовязковість надання доказів їх сплати згідно з вимогами п.п. 3, 31 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи порядок розподілу господарських витрат передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про те, що за правовою природою відшкодування державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу понесених позивачем при подачі заяви до суду - з відповідача в разі винесенні рішення на користь позивача здійснюється на засадах відшкодування шкоди правове регулювання відносин щодо чого, регулюється нормами Цивільного кодексу України (в тому числі Глави 82) та нормами Господарського кодексу України (в тому числі Глави 24, зокрема ч. 2 ст. 224, ч. 1 ст. 225 з урахуванням абз. 2 ч. 1 ст. 193), де обовязкові, встановлені нормами господарського процесуального кодексу України витрати позивача витрачені з метою вирішення спору, що виник в результаті невиконання відповідачем умов цивільно-правового договору (а.с.31 Т. І як встановлено в рішенні господарського суду Київської області від 08 лютого 2010 року у справі № 21/010-10) відшкодовуються за рахунок відповідача в разі задоволення позову, тобто підтвердження у встановленому порядку правомірності позиції позивача.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі вищенаведеного, керуючись нормою ч. 1 ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України, позицією касаційної інстанції, викладеної в Постанові Вищого господарського суду України у цій справі від 05 липня 2011 року (а.с. 68-74 Т. ІІ), позицією Київського апеляційного господарського суду викладеної у постанові від 26 квітня 2011 року у справі № Б21/230-10-б (а.с. 46 Т. 3), на підставі норм абз. абз. 5, 6 ч. 1 ст. 1 Закону про банкрутство, ч. 1 - 3 п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року 15 «Про судову практику в справах про банкрутство», ч. 2 п.п. 4.2., ч.ч. 1, 2, 4, 5 п.п. 4.3. Рекомендацій Вищого господарського Суду України від 04 квітня 2004 року № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. 6 Конституції України встановлено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України, ст. ст. 44-46,49, 57 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку, що до безспірних грошових вимог Кредитора (Заявника) до Боржника, що беруться судом до уваги про вирішенні питання про порушення справи про банкрутство, які повинні сукупно складати не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати, слід відносити: 269800,00 грн. заборгованості, - основного боргу, 2698,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, безспірність яких підтверджена наказом господарського суду Київської області від 22 лютого 2010 року у справі № 21/010-10, що разом становить 272734, 00 грн., що станом на дату подачі заяви Заявником 27 жовтня 2010 року, перевищує розмір 300 мінімальних розмірів заробітних плат (272100,00 грн.). Таким чином безспірні грошові вимоги Заявника до Боржника становлять 272734, 00 грн.

Дослідивши детально матеріали справи, в тому числі позицію Київського апеляційного господарського суду, викладену в постанові від 26 квітня 2011 року у справі № Б21/230-10-б (а.с. 46 Т. 3), позицію Вищого господарського суду України у цій справі, викладену в постанові від 05 липня 2011 року, беручи до уваги позицію публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», встановлено, що питання моменту відліку та дотримання трьохмісячного строку протягом яких повинні бути не задоволені вимоги Заявника / Кредитора Боржником, достатніх для правомірного порушення справи про банкрутство стало предметом оскарження ухвал суду першої інстанції. Так, ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в апеляційній скарзі від 25 березня 2011 року викладено позицію, згідно якої, відлік тримісячного терміну, по закінченні якого може бути порушено справу про банкрутство боржника, починається з дати відкриття виконавчого провадження (аналогічна позиція підтримана ним і у відзиві на касаційну скаргу від 04 липня 011 року (а.с. 60 Т. 3)); апелянт вважає, що тримісячний термін, по закінченні якого може бути порушено справу про банкрутство боржника, не пройшов (а.с. 22 Т. ІІІ). Вищий господарський суд дійшов висновку з цього приводу (а.с. 72 Т. ІІІ), що відлік тримісячного терміну, по закінченню якого може бути порушено справу про банкрутство боржника, починається з дати відкриття виконавчого провадження.

Як зазначено, згідно до ч. 3 ст. 6 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 п. 31, п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№ 15 від 18 грудня 2009 рок передбачено, що терміном, з якого має обчислюватися мінімальний тримісячний строк прострочення боржником виконання свого зобов'язання, є момент у часі, з настанням якого це зобов'язання мало бути виконано боржником згідно з вказівками закону або договору. Строк виконання цивільних зобов'язань взагалі і грошових зокрема визначається за правилами, встановленими статтею 530 ЦК. Відповідно до частини першої статті 9 Закону суд має повертати заяву кредитора про порушення справи про банкрутство, якщо заявником не дотримано мінімального тримісячного строку прострочення боржником виконання свого зобов'язання. За змістом приписів частин восьмої та десятої статті 7 Закону кредитор має у цей тримісячний строк здійснити заходи щодо стягнення боргу шляхом пред'явлення виконавчого документа до виконання відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", зокрема з дня винесення постанови державним виконавцем про порушення виконавчого провадження, чи погашення податкового боргу за вимогами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" і додати докази цього до своєї заяви.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В рішенні господарського суду Київської області від 08 лютого 2010 року у справі № 21/010-10 судом встановлено, що згідно договору №16 купівліпродажу від 02 вересня 2009 року, укладеного між Боржником та Заявником, згідно п.п. 1.1., 5.2., 6.1., 6.2., 7.1. та 8.1. вказаного договору, продавець (Боржник) зобовязується поставити (передати у власність) покупця (Заявника) товар, а покупець зобовязується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору (а.с. 31, 24 Т. 1); розрахунки проводиться на умовах: попередня оплата кожної партії товару, що поставляється; строк відвантаження: наступний день після зарахування попередньої оплати партії товару на розрахунковий рахунок продавця. Вказаним судовим рішенням від 08 лютого 2010 року також встановлено, що на виконання умов договору позивачем перераховано на поточний рахунок позивача 269800,00 грн. попередньої оплати, що підтверджено платіжними дорученнями позивача № 72 від 22 грудня 2009 року на суму 229800, грн. та № 73 від 23 грудня 2009 року на суму 40000,00 грн. (а.с. 31 (зворот) Т. 1). На підставі дослідження змісту договору №16 купівлі продажу від 02 вересня 2009 року (а.с. 24-25 Т.1). За наслідками вивчення змісту вказаного договору судом встановлено, що договір не містить спеціальних умов повернення коштів в разі невиконання умов договору. Відповідно до ст. 179 Цивільного кодексу України, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обовязки. Відповідно п.п. 1.2. договору №16 купівлі продажу від 02 вересня 2009 року, найменуванням товару борошно. Таким чином, на підставі умов вказаного договору, строком виконання продавцем Боржником зобовязання з поставки товару є 23 та 24 грудня 2009 року, при цьому відповідно до ст. 179 Цивільного кодексу України, з вказаного моменту у Заявника, як покупця за вказаним договором, станом на зазначені дати - 23 та 24 грудня 2009 року виникли речові права на борошно, за які було здійснено попередню оплату.

Суд бере до уваги, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" боржником є суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, а кредитором юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; згідно з цією статтею вказаного Закону, під грошовим зобов'язанням слід розуміти - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. Крім того, відповідно до Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України від 04 червня 2004 року №05-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», зокрема, п.п. 3.1.1., кредиторами у справі про банкрутство можуть бути будь-які юридичні або фізичні особи, які мають у встановленому порядку підтверджені відповідними доказами грошові вимоги до боржника, вимоги щодо виплати заробітної плати, а також щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів); згідно абз. 2 п.п. 4.3. зазначених Рекомендацій, у вирішенні питання про визначення розміру вимог за грошовими зобовязаннями господарські суди мають враховувати, що частина 7 статті 1 закону визначає грошове зобовязання як зобовязання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Таким чином, керуючись ст. 520 Цивільного кодексу України, виходячи безпосередньо з договору №16 купівлі продажу від 02 вересня 2009 року, у Заявника до Боржника станом на 23, 24 грудня 2009 року виникли речові, а не грошові вимоги, і лише на підставі рішення господарського суду Київської області від 08 лютого 2010 року у справі № 21/010-10 вимоги Заявника, що походять з зобовязань, які виникли на підставі договору №16 купівлі продажу від 02 вересня 2009 року набули грошового характеру.

Як вище зазначено, відповідно до п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»від 18 грудня 2009 року № 15 відповідно до частини першої статті 9 Закону суд має повертати заяву кредитора про порушення справи про банкрутство, якщо заявником не дотримано мінімального тримісячного строку прострочення боржником виконання свого зобов'язання. За змістом приписів частин восьмої та десятої статті 7 Закону кредитор має у цей тримісячний строк здійснити заходи щодо стягнення боргу шляхом пред'явлення виконавчого документа до виконання відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", зокрема з дня винесення постанови державним виконавцем про порушення виконавчого провадження, чи погашення податкового боргу за вимогами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" і додати докази цього до своєї заяви.

Керуючись вказівками Вищого господарського суду України, викладеними у постанові від 05 липня 2011 року у справі №Б21/230-10, п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»від 18 грудня 2009 року № 15, детально дослідивши матеріали справи у їх сукупності, судом встановлено таке.

Відповідно до матеріалів справи на виконання вищезазначеного рішення господарського суду Київської області від 08 лютого 2010 року у справі № 21/010-10 (суддя Ярема В.А.) господарським судом Київської області 22 лютого 2010 року у справі № 21/010-10 було видано наказ про примусове виконання вказаного судового рішення від 22 лютого 2010 року, яке (рішення) згідно цього наказу набрало законно сили 21 лютого 2010 року (а.с. 33 Т. 1). Судом встановлено, що 26 лютого 2010 року Постановою про відкриття виконавчого провадження районного відділу виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції ВП № 17668797 (в особі головного державного виконавця Овдієнко Я.В.) було відкрито виконавче провадження на виконання наказу № 21/010 виданого 22 лютого 2010 року господарським судом Київської області про стягнення з приватного підприємства «Хімагроцентр»(Боржника) на користь приватного підприємства «Техмаш-ТМ»(Заявника) 272734,00 грн., де документ (судове рішення) набрав чинності 21 лютого 2010 року (а.с. 39 Т. 3). Судом встановлено, що вказана копія постанови ВП № 17668797 є належним чином засвідченою копією документу та є допустимим доказом у справі. Крім того, в судовому засіданні 13 вересня 2011 року Заявником надано витяг з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень (http:/trade.informjust.ua/vpdoc.doc.aspx?docid=33296149&Type=Decrees) постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 12 березня 2010 року ВП №17668797 та Інформацію про виконавче провадження ВП 17668797 по виконанню наказу господарського суду Київської області від 22 лютого 2010 року №21/010 станом на 13 вересня 2011 року, що містить інформацію про проведення виконавчих дій. Крім того, в матеріалах справи наявна копія постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 12 березня 2010 року ВП №17668797. Так, відповідно до вказаної постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 12 березня 2010 року ВП №17668797 виконавцем встановлено, що в результаті вжитих державним виконавцем заходів, встановлено, що кошти на рахунках боржника відсутні, згідно повідомлень банківських установ, саме: БЦФ АКБ «Східно-Європейський банк; БЦ відділення КМФ АКБ «Украсоцбанк», «ПІБ». За юридичною та фактичною адресою Боржника не виявлено майна, що належить боржнику та на яке може бути звернено стягнення, для забезпечення виконання рішення суду. Аналогічна інформація підтверджена й витягом з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень (http:/trade.informjust.ua/vpdoc.doc.aspx?docid=33296149&Type=Decrees) станом на 13 вересня 2011 року. Суд бере до уваги, що судом було вжито заходи з метою перевірки ходу виконавчого провадження та ухвалою суду від 27 липня 2011 року зобовязано Районний Відділ державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції надати суду копію виконавчого провадження (всіх документів) ВП № 17668797 (Постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 17668797 від 26 лютого 2010 року, винесена головним державним виконавцем Овдієнко Я.В.) з копіями всіх вжитих заходів спрямованих на встановлення майна Боржника, однак станом на поточну дату, жодного документу, відповіді на вимоги суду від Районного Відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції не надійшло, строки проведення підготовчого засідання є такими, що сплили, підстави для припинення провадження у справі відсутні, в звязку з чим, суд виходить з наявних матеріалів справи.

Таким чином, керуючись безпосередньо вказівками Вищого господарського суду України, викладеними у постанові від 05 липня 2011 року у справі №Б21/230-10 (а.с. 72 Т. 3, в яких суду вказано, що відлік тримісячного терміну, по закінченні якого може бути порушено справу про банкрутство боржника, починається з дати відкриття виконавчого провадження), п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»від 18 грудня 2009 року № 15, детально дослідивши матеріали справи у їх сукупності, судом встановлено, що виконавче провадження на виконання рішення господарського суду Київської області на підставі наказу № 21/010 виданого 22 лютого 2010 року, яке набрало чинності 21 лютого 2010 року про стягнення з Боржника на користь Заявника 272734,00 грн. було відкрито 26 лютого 2010 року постановою № ВП 17668797 (а.ч. 39 Т. 3) Районним Відділом державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції від 26 лютого 2010 року, виходячи з чого, відлік тримісячного терміну, по закінченні якого може бути порушено справу про банкрутство боржника, починається у цій справі, враховуючи положення ч. 3 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України (згідно якої перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок) - від 27 лютого 2010 року.

Частиною 2 ст. 51 Господарського процесуального кодексу України, строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що не має відповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця.

Відповідно, вказаний тримісячний строк, згідно з ч. 2 ст. 51 Господарського процесуального кодексу України, вказівок Вищого господарського суду України, викладеними у постанові від 05 липня 2011 року у справі №Б21/230-10, п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»від 18 грудня 2009 року № 15 закінчився 27 травня 2010 року, тобто станом на дату звернення Заявника до суду з заявою про порушення цієї справи, тримісячний строк по закінченні якого може бути порушено справу про банкрутство боржника сплив 27 травня 2010 року і Заявником дотримано вказану вимогу.

Крім того, суд вважає істотним таке, що враховано при формуванні викладеного вище висновку.

Закон про банкрутство та інші нормативно-правові акти, які регулюють правовідносини з питань банкрутства, не передбачають умов, які ставлять в залежність правомірність порушення справи про банкрутство боржника від тривалості процедур виконавчого провадження. Від учасників провадження, від публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»не надійшло жодних належних та допустимих доказів таких обставин, або правового обґрунтування.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження»в ред. від 21 січня 2010 року - чинній на дату відкриття зазначеного вище виконавчого провадження встановлено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Частинами 1, 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 19 цього Закону; 7) наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження. Про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець у 3-денний строк після надходження до нього виконавчого документа виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові.

Виходячи з вищенаведеного, державний виконавець відповідно до викладених вище правових норм наділений компетенцією до якої входять питання перевірки відповідності виконавчого документа вимогам встановлених норм щодо строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, відповідності вимогам, передбаченим Законом України «Про виконавче провадження»(ст. 19 Закону у відповідній ред., що діяла станом на дату відкриття виконавчого провадження), вимогам пред'явлення виконавчого документу до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення; та державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі встановлення порушень викладених в ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Виходячи з перелічених правових норм Заявником надано належним чином засвідчену копію постанови про порушення виконавчого провадження № ВП 17668797 від 26 лютого 2010 року на виконання вищевказаного судового наказу від 22 лютого 2010 року на виконання судового рішення від 08 лютого 2010 року, постановлене згідно вищенаведених норм Закону України «Про виконавче провадження»за результатом перевірки державним виконавцем усіх перелічених вимог до виконавчого документа, вимогам щодо належності місяця пред'явлення виконавчого документу до виконання д(о органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення), яка є допустими доказом у справі, а дані щодо відкриття вказаного виконавчого провадження, повернення виконавчого документу стягувачеві станом на поточну дату підтверджена допустимим та належним доказом - відомостями Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень (http:/trade.informjust.ua/vpdoc.doc.aspx?docid=33296149&Type=Decrees), витяг з якого наявний у матеріалах справи.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 2.1., 2.2., 3.1.-3.3., 6.1., 5.5. «Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень» затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 20 травня 2003 р. № 43/5, Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень (надалі - Єдиний реєстр) - це комп'ютерна база даних, яка створена за допомогою автоматизованої системи і відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення та надання відомостей про виконавчі дії. Держателем Єдиного реєстру є Міністерство юстиції України, яке забезпечує його функціонування. Дані виконавчих документів, що надійшли до органу ДВС, підлягають обов'язковому внесенню до Єдиного реєстру. Унесення до Єдиного реєстру даних про виконавчий документ здійснюється у відповідному органі ДВС протягом двох робочих днів з дня надходження виконавчого документа до державного виконавця. До Єдиного реєстру обов'язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій. Унесення відомостей до Єдиного реєстру здійснюється державним виконавцем або уповноваженою посадовою особою органу ДВС. Відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Єдиного реєстру одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія. Інформація з Єдиного реєстру про наявність виконавчих проваджень (у тому числі завершених) відносно боржників - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців надається у вигляді скорочених витягів у паперовій або електронній формі на запити будь-яких фізичних та юридичних осіб. Повні витяги з Єдиного реєстру надаються на запити сторін виконавчого провадження. Право доступу до виконавчого провадження шляхом пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування всіх документів та відомостей виконавчого провадження мають сторони виконавчого провадження, у якому вони беруть участь. Указаний доступ до інформації Єдиного реєстру здійснюється безоплатно та цілодобово з використанням звичайних програмних засобів перегляду інформації у мережі інтернет через веб-сайт, який ведеться Адміністратором Єдиного реєстру.

Відповідно до розд. 13. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом "Про затвердження Інструкції про проведення виконавчих дій" Мністерства юстиції України від 15 грудня 1999 р. № 74/5, дані стосовно виконавчих документів, що надійшли до органу державної виконавчої служби, та подальшого виконання відкритих виконавчих проваджень підлягають обов'язковому занесенню до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень відповідно до вимог Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень. Дані вносять з моменту впровадження автоматизованої системи "Реєстр виконавчих проваджень".

Відповідно до п. п. 3.7.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом "Про затвердження Інструкції про проведення виконавчих дій" міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 р. № 74/5, державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.

Таким чином, виходячи з наведено суд дійшов висновків про те, що від учасників провадження, від публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»не надійшло жодних належних та допустимих доказів скасування, оскарження вказаної постанови про відкриття виконавчого провадженні ВП № 1766897 Районного Відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції від 26 лютого 2010 року, доказів, які б ставили під сумнів законність вказаного документу - постанови про відкриття виконавчого провадженні ВП № 1766897, порушення строків проведення виконавчих дій на підставі вказаного документу. Зауваження ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»стосовно швидкості проведених виконавчих дій в ході загаданого виконавчого провадження є безпідставним та не підтверджене жодним доказом.

Крім того, суд звертає увагу й на те, що відповідно до абз. 2 п. 8 ст. 7 Закону про банкрутство, до заяви кредитора додаються відповідні документи: копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів. Як встановлено вказаною нормою, вона носить альтернативний характер, який передбачає обовязкову подачу копії неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів. В матеріалах справи наявні належні докази безспірності вимог Заявника.

Як було зазначено відповідно до п. 70 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року, у підготовчому засіданні суд має перевірити наявність ознак неплатоспроможності боржника.

Статтею 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” як спеціальною нормою з питань процедур банкрутства визначено, що неплатоспроможністю є неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

На підставі вищенаведеного судом встановлено, що вимоги Заявника станом на дату звернення до суду з заявою про порушення справи про банкрутство є грошовими, безспірними у розмірі, що перевищує розмір 300 мінімальних розмірів заробітних плат, які не були погашені Боржником більш ніж протягом 3 місяців.

Також з метою підготовки цієї справи до розгляду та встановлення неплатоспроможності або платоспроможності Боржника, судом було вжито згаданих вище заходів, зокрема, направлено запити: Інспекції Державного технічного нагляду Білоцерківського району та Інспекції Державного технічного нагляду Київської області стосовно наявності чи відсутності зареєстрованих за Боржником на праві власності тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів; Білоцерківському міжміському бюро технічної інвентаризації щодо наявності чи відсутності зареєстрованого за Боржником на праві власності нерухомого майна; Міжрайонному реєстраційно-екзаменаційному відділу стосовно наявності чи відсутності зареєстрованих за Боржником на праві власності автомобілів, автобусів, інших самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів, причепів, напівпричепів, мотоколясок та інших прирівняних до них транспортних засобів; державному нотаріусу Першої Білоцерківської міської нотаріальної контори з проханням надати Витяг з Єдиного реєстру правочинів, Витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна, інформацію з Державного реєстру обтяжень рухомого майна на Боржника; управлінню Держкомзему у м. Біла Церква Київської області стосовно наявності чи відсутності зареєстрованих за Боржником на праві власності або на праві користування земельних ділянок; також з метою підготовки справи до розгляду судом направлено запити: державному реєстратору Білоцерківської міської ради з проханням надати Витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців на Боржника та Кредитора.

Станом на поточну дату 13 вересня 2011 відповіді на направлені судом запити до суду не надійшли, Боржником не надано суду на виконання вимог ухвал суду у цій справі жодних доказів, документів щодо свого майнового стану; від учасників провадження, інших осіб, які беруть участь у справі, від публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»на стадії підготовчого засіданні не надходило належних доказів наявності майна у Боржника / платоспроможності Боржника, водночас строки проведення цього засідання сплили та їх продовження Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»не передбачено, в звязку з чим, суд виходить з наявних матеріалів справи. Ухвалою господарського суду Київської області від 27 липня 2011 року було зобовязано Боржника надати суду низку документів, що свідчать про його фінансове становище, платоспроможність Боржника. Боржником не виконано цих вимог ухвали суду.

Водночас, суд бере до уваги те, що в заяві публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»б/№ б/дати як кредитора з вимогами до боржника (вх. № 3683 від 18 березня 2011 року), забезпеченими заставою, наявні відомості, згідно яких Боржником в забезпечення виконання зобовязань товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Білоцерківська цегла» було укладено іпотечний договір № 223 від 14 серпня 2007 року та іпотечний договір № 324 віл 26 грудня 2007 року, де предметом іпотеки виступили нежитлова будівля літ. А, що знаходиться за адресою: Київська обл.,м. Балі Церква, вул. Партизанська, буд. 31-а та земельна ділянка адресою: Київська обл., м. Балі Церква, вул. Партизанська, буд. 31-а. Також в матеріалах справи наявні відомості про договори застави, укладені між Боржником та приватним підприємством «Агроцентр», де Боржником виступив заставодавцем, а предметом застави основні засоби та виробничі запаси. Надаючи правову оцінку наявним вказаним даним щодо майна Боржника, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази підтвердження цих фактів станом на поточну дату, від осіб, що беруть участь у справі такі докази також не надходили; на даній стадії провадження попереднього засідання перевірки дійсності зобовязань Боржника перед іншими заявниками/кредиторами Боржника не передбачена; виходячи з наявних матеріалів справи нежитлове приміщення та земельна ділянка виступають предметом іпотеки, а основні засоби предметом договорів застави, якими забезпечено виконання зобовязань лише стосовно двох окремих осіб (кредитора) Боржника, а не Заявника (ініціюючого кредитора) (що згідно абз. 2 ч. 2 ст. 26 Закону про банкрутство передбачає використання заставленого майна виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя), де ринкова вартість предмету іпотеки, предметів застави не підтверджена доказами.

Від учасників провадження у встановлені строки для проведення підготовчого засідання не надійшло жодних доказів наявності у Боржника майна, на яке може бути звернене стягнення, доказів платоспроможності Боржника, в свою чергу суд вжив усіх належних та необхідних заходів з метою встановлення майнового стану Боржника у відведені процесуальні строки.

Абзацом 4 п. 4.2. Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” № 04-5/1193 від 04 квітня 2004 року встановлено, що оскільки Закон не ставить право кредитора на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у залежність від причин неплатоспроможності боржника, кредитор може реалізувати належне йому право й у тому випадку, коли його безспірні вимоги не задовольняються боржником, який має за даними балансової звітності майнові активи, достатні, щоб задовольнити вимоги усіх кредиторів.

Відповідно до п. 3 Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19 січня 2006 року № 14 у редакції наказу Міністерства економіки України від 26 жовтня 2010 року № 1361, - «Аналіз наявності (відсутності) ознак дій з приховування чи доведення до банкрутства або фіктивного банкрутства підприємства та визначення ознак втрати або відновлення платоспроможності», - ч. 3 п. п 3.3. - ознаками стійкої фінансової неспроможності можуть уважатися: збитковість діяльності протягом двох років; відхилення показників ліквідності від граничного значення; зупинення платежів, що триває понад три місяці, за наявності боргових зобов'язань, строки платежів за якими настали; наявність значної (понад триста мінімальних розмірів заробітної плати) суми непогашених боргових зобов'язань, строки платежів за якими настали більше як три місяці тому; наявність значної суми непогашених боргових зобов'язань, визнаних юридичною особою - боржником або підтверджені виконавчими документами; наявність у підприємства значної суми непогашених штрафів, пені, неустойки, визнаних у судовому порядку, за невиконання умов договорів та недотримання вимог законодавства; наявність заяви про порушення провадження у справі про банкрутство даної юридичної особи, прийнятої до розгляду господарським судом, або провадження у справі про банкрутство цієї юридичної особи. У ході проведення аналізу заповнюється таблиця 27 "Показники для виявлення ознак дій з приховування банкрутства".

Детально дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що по-перше, Боржник не виконує більш ніж протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами у сумі, що перевищує розмір 300 мінімальних заробітних плат; по-друге, дійшов висновку про наявність низки з перелічених ознак, які вказують на стійку фінансову неплатоспроможність Боржника, зокрема наявність боргових зобов'язань, строки платежів за якими настали; наявність значної (понад триста мінімальних розмірів заробітної плати) суми непогашених боргових зобов'язань, строки платежів за якими настали більше як три місяці тому; наявність значної суми непогашених боргових зобов'язань, підтверджених виконавчими документами; наявність у боржника значної суми непогашених штрафів, пені, неустойки, визнаних у судовому порядку, за невиконання умов договорів та недотримання вимог законодавства; наявність заяви про порушення провадження у справі про банкрутство даної особи боржника, прийнятої до розгляду господарським судом, або провадження у справі про банкрутство цієї особи. Таким чином, на підставі вищенаведених досліджених ознак, суд дійшов висновку про те, що відповідно до норми абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, якою визначено поняття неплатоспроможності для цілей вказаного закону, п. 3 Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19 січня 2006 року № 14 у редакції наказу Міністерства економіки України від 26 жовтня 2010 року № 1361, абз. 4 п. 4.2. Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” № 04-5/1193 від 04 квітня 2004 року, Боржник на момент подачі заяви про порушення справи про банкрутство та на момент винесення даної ухвали є неплатоспроможним відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Зазначені фактичні обставини вказують на нездатність Боржника своєчасно та в повному обсязі задовольнити вимоги Заявника, його неплатоспроможність та дають підстави для застосування відносно Боржника відповідних заходів та процедур в порядку, встановленому Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Відповідно до заяви б/№, б/дати, що надійшла в у судовому засіданні від представника Заявника, станом на 02 вересня 2011 року Боржником не було проведено жодних розрахунків і розмір його заборгованості не зменшився. Боржником у судових засіданнях зазначені відомості не спростовувались, не заперечувались, жодних доказів погашення заборгованості Боржника перед Заявником Боржником чи іншими особами, що беруть участь у справі суду не надано.

Таким чином, на підставі та керуючись викладеним вище суд дійшов висновків про те, що вимоги Заявника до Боржника у сумі 272734,00 грн. є безспірними, грошовими, не були задоволені Боржником у встановленому порядку Боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку та перевищують розмір трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати станом на дату звернення Заявника до суду з заявою про порушення цієї справи.

Зазначені фактичні обставини вказують на нездатність Боржника своєчасно задовольнити вимоги Кредитора дають підстави для застосування відносно боржника відповідних заходів та процедур, повязаних з відновленням платоспроможності в порядку, встановленому Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Крім того, у п. 2 прохальної частини заяви Заявника б/№, б/дати про порушення справи про банкрутство (вх. №4892 від 27 жовтня 2010 року) Заявник просить суд визнати ПП «Техмаш-ТМ»кредитором з грошовими вимогами до Боржника в загальному розмірі 1124743,92 грн., з яких, як встановлено судом, 272734,00 грн. є безспірними вимогами Заявника до Боржника, які складаються з 269800,00 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № 16 від 02 вересня 2009 року; 2698,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Крім суми безспірного боргу Заявник просить визнати його кредитором з грошовими вимогами до Боржника в загальному розмірі 1124743,92 грн., де крім суми безспірного боргу заявлено вимоги: штрафні санкції відповідно до умов п.п. 9.3. договору № 16 від 02 вересня 2009 року: штраф в розмірі 1% від суми невчасно поставленої (відпущеної) продукції за прострочку поставки (відпустку) продукції за кожен день прострочки а саме: 806702,00 грн.; пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочки (10,25% річних) від суми невчасно поставленої (відпущеної) продукції за прострочку поставки (відпустки) продукції за кожен день прострочки, а саме: 45307,92 грн. Разом заявлені вимоги Заявника по штрафним санкціям у розмірі 852009,92 грн.

Заявлені вимоги мотивовані Заявником положеннями договору № 16 від 02 вересня 2009 року, ст. 193, 216, 220 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Дослідивши вказані вимоги Заявника в частині штрафних санкцій судом встановлено наступне.

Відповідно до рішення господарського суду Київської області від 08 лютого 2010 року у справі № 21/010-10, яким вирішено стягнути з приватного підприємства «Хімагроцентр»на користь Заявника 269800,00 грн. заборгованості; 2698 00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 31-32 Т. 1), судом у справі № 21/010-10 встановлено, що спір виник в результаті невиконаня приватним підприємством «Хімагроцентр»взятих зобовязань за договором купівлі-продажу № 16 від 02 вересня 2009 року. Зокрема, у вказаному судовому рішенні судом встановлено, що станом на день прийняття вказаного рішення (08 грудня 2010 року) відповідач - приватне підприємство «Хімагроцентр»(а.с. 31 (зворотній бік) Т. 1) обовязку за договором купівлі-продажу № 16 від 02 вересня 2009 року в частині поставки товару, після зарахування сум попередньої оплати не виконав.

Від Боржника не надійшло відзиву на заяву Заявника.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

На підставі ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу, факт поручення Боржником умов договору, в тому числі п.п. 1.1., 7.1. договору щодо поставки товару не підлягає доведенню знову, в звязку з тим, що був встановлений в рішенні господарського суду Київської області від 08 лютого 2010 року у справі № 21/010-10, яке набрало законної сили згідно наказу господарського суду Київської області від 22 лютого 2010 року, - 21 лютого 2010 року.

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство, до складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду.

Відповідно до абз. 2 п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 «Про судову практику в справах про банкрутство», до складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 26 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Судом встановлено, що договором № 16 від 02 вересня 2009 року передбачено відповідальність на яку посилається Заявник в своїй заяві.

Згідно ст. 549, ч. 1 ст. 550, ч.ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Факт порушення Боржником умов Договору № 16 від 02 вересня 2009 року встановлений в рішенні господарського суду Київської області від 08 лютого 2010 року у справі № 21/010-10, яке набрало законної сили згідно наказу господарського суду Київської області від 22 лютого 2010 року, - 21 лютого 2010 року та повторному доведенню не підлягає.

Частиною 1 ст. 624 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 3 ст. 232 Господарського кодексу України, вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Таким чином на підставі викладеного вище судом встановлено, що факт порушення Боржником умов договору купівлі-продажу № 16 від 02 вересня 2009 року був встановлений зазначеним судовим рішенням, яке набрало законної сили; арифметичною перевіркою судом встановлено, що вимоги Заявника до Боржника заявлені на підставі умов договору купівлі-продажу № 16 від 02 вересня 2009 року, є обґрунтованими, вірними та такими, що відповідають умовам договору і підлягають задоволенню.

Керуючись позицією Вищого господарського суду, викладеної у постанові у цій справі від 05 липня 2011 року, ст. 1, п. 1 ст. 31 Закону про банкрутство, абз. 2 п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 «Про судову практику в справах про банкрутство», врахувавши вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що грошові вимоги Заявника по сплаті штрафних санкцій до складу грошових зобовязань Боржника не зараховуються при вирішенні питання про порушення справи про банкрутство, однак вони визнаються судом та підлягають задоволенню у шосту чергу в реєстрі вимог кредиторів Боржника.

Відповідно до ч. 11 ст. 11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” за результатами розгляду заяви кредитора та відзиву Боржника у підготовчому засіданні виноситься ухвала.

Керуючись ст. ст. 1, 5, 11, 12, 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. 35, 36, 43, 44-47, 49, 50, 51, 75, 86 Господарського процесуального кодексу України, ч. 1 ст. 53 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»від 18 грудня 2009 року № 15, Рекомендаціями Президії Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” № 04-5/1193 від 04 квітня 2004 року, суд

УХВАЛИВ:

1.Визнати безспірні грошові вимоги кредитора (Заявника) приватного підприємства «ТЕХМАШТМ»(ідентифікаційний код: 32643308, місцезнаходження: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. 60 років Жовтня, буд. 7, кв. 52) в сумі 272734,00 грн. (двісті сімдесят дві тисячі сімсот тридцять чотири гривні 00 коп.);

2.Зобов'язати Кредитора приватне підприємство «ТЕХМАШТМ»(ідентифікаційний код: 32643308, місцезнаходження: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. 60 років Жовтня, буд. 7, кв. 52) за свій рахунок подати до офіційного друкованого органу Верховної Ради України «Голос України»чи Кабінету Міністрів України «Урядовий курєр»оголошення про порушення судом справи про банкрутство Боржника, про що надати суду оригінали відповідних доказів у пятиденний строк з дати здійснення публікації - оригінал примірника газети після публікації подати господарському суду.

Газетне оголошення має містити повне наіменування боржника, його поштову адресу, банківські реквізити, найменування та адресу господарського суду, номер справи, відомості про розпорядника майна (його прізвище, імя і по-батькові, його адресу, засоби звязку).

3. Розпоряднику майна разом з посадовими особами боржника розглянути заяви кредиторів про грошові вимоги та повідомити їх про дату попереднього засідання суду; до 16 листопада 2011 року подати до суду попередній реєстр грошових вимог кредиторів; вжити належних заходів щодо виконання розпорядником майна передбачених Законом його обовязків; провести аналіз фінансового стану боржника; надати господарському суду разом з реєстром вимог кредиторів: звіт про свою діяльність, відомості про господарське, фінансово-економічне становище боржника, а також документи що їх підтверджують; разом з керівником Боржника зясувати позиції (плани) власника майна Боржника щодо його участі у відновленні платоспроможності Боржника; надати письмово господарському суду інформацію про наслідки розгляду конкурсних вимог кредиторів, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство з зазначенням, які з них визнані боржником повністю чи частково, які з них відхилені з обгрунтуванням підстав їх відхилення, які з вимог забезпечені заставою, надати інші дані щодо розгляду заяв кредиторів, в тому числі надати інформацію щодо повного або часткового визнання чи відхилення вимог конкурсних кредиторів з обґрунтуванням підстав відхилення у відповідності з вимогами абз. 2 ч. 5 ст. 31, ч. 9 ст. 13, ч. 3 ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ч. 48 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 «Про судову практику в справах про банкрутство», п.п. 8.7. Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України від 04 квітня 2004 року № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”;

4. До 20 грудня 2011 року провести перші загальні збори кредиторів, обрати комітет кредиторів та до 22 грудня 2011 року подати клопотання щодо подальших процедур у справі;

5. Визнати грошові вимоги кредитора (Заявника) приватного підприємства «ТЕХМАШТМ»(ідентифікаційний код: 32643308, місцезнаходження: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. 60 років Жовтня, буд. 7, кв. 52) у сумі 852009,92 (вісімсот пятдесят дві тисячі девять грн. 92 коп.) грн., які складаються із штрафу та пені та підлягають задоволенню у шосту чергу задоволення вимог кредиторів;

6. Призначити справу до розгляду в попередньому засіданні на 13 грудня 2011 року на 10 год. 00 хв. в приміщенні господарського суду Київської області (м. Київ, вул. Комінтерну, 16, каб. 201).

7. Призначити на 24 січня 2012 року на 10 год. 00 хв. в приміщенні господарського суду Київської області (м. Київ, вул. Комінтерну, 16, каб. 201) засідання, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника, чи про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи припинення провадження у справі про банкрутство.

8. Попередити сторони про матеріальну відповідальність за неявку в судове засідання та невиконання вимог суду. Зокрема, попередити учасників провадження про те, що відповідно до п. 5 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, приймаючи рішення, має право: стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

9. Копію ухвали надіслати: приватному підприємству «Техмаш-ТМ»(09100, Київська обл., АДРЕСА_3); приватному підприємству «Хімагроцентр»(09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Січневого прориву, буд. 39-В), ОСОБА_1 (09100, АДРЕСА_2), арбітражному керуючому Кіцулу С.Б. (на дві адреси: ОСОБА_1 02097, АДРЕСА_5); публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»(01001, м. Київ, пров. Шевченка, буд. 12), відкритому акціонерному товариству «Будматеріали» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Київська, буд. 52), арбітражному керуючому ліквідатору ВАТ «Будматеріали»Гусару І.О. (АДРЕСА_6; 01030, АДРЕСА_7), фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 (09100, АДРЕСА_3), фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7 (09100, АДРЕСА_4), приватному підприємству «Агроцентр»(09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Січневого прориву, буд. 39-В), Акціонерно-комерційному банку соціального розвитку «УКРСОЦБАНК»(03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд. 29), Білоцерківській ОДПІ (09100, м. Біла Церква, 50 років Перемоги, 12), управлінню з питань банкрутства у м. Києві та Київській області, 03680, м. Київ, вул. Любченка, 15; Державному реєстратору Білоцерківської міської ради (АДРЕСА_8).

Суддя П.Ф.Скутельник

Часті запитання

Який тип судового документу № 18546026 ?

Документ № 18546026 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 18546026 ?

Дата ухвалення - 13.09.2011

Яка форма судочинства по судовому документу № 18546026 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 18546026 ?

В Господарський суд Київської області

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 18546026, Господарський суд Київської області

Судове рішення № 18546026, Господарський суд Київської області було прийнято 13.09.2011. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.

Судове рішення № 18546026 відноситься до справи № б21/230-10/8

Це рішення відноситься до справи № б21/230-10/8. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:

Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 18546024

Наступний документ : 18546054

Налаштувати онлайн-моніторинг ключових змін, таких як початок банкрутства або зміна директора;
Знайти приховані зв’язки ваших контрагентів, зокрема компанії-”одноденки”;
Переглянути наявність і термін дії ліцензій;
Ознайомитись із судовими справами, якщо вони є;
Перевірити наявність податкового боргу;

Ухвала суду № 18546026, 13.09.2011, Господарський суд Київської області