Рішення № 18545595, 03.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/17103.10.11 За позовом Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»

До Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна Страхова компанія

«ОРАНТА»

Про стягнення суми в порядку регресу у розмірі 10425,00грн.

Суддя Палій В.В.

Представники:

Від позивача: не зявився

Від відповідача: ОСОБА_1- предст. (дов. від 29.03.2011р.)

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна Страхова компанія «Оранта»про стягнення з відповідача 10425,00грн. страхового відшкодування в порядку регресу, а також витрат по сплаті державного мита 104,25грн., витрат по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.09.2011р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/171, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 27.09.2011р.

У судовому засіданні 27.09.2011р. представник позивача надав суду документи, які вимагались ухвалою суду.

Представник відповідача у відзиві проти позовних вимог заперечив, зазначаючи, що належним доказом розміру заподіяної шкоди, вартості та обєму необхідних для проведення відновлення пошкодженого транспортного засобу робіт є звіт субєкта оціночної діяльності. Проте, позивачем зазначеного звіту не надано. Протокол огляду транспортного засобу та рахунок - фактура СТО не може вважатись належним доказом розрахунку розміру суми страхового відшкодування. Крім того, відповідач вказує на те, що Полісом №ВА/6882911 встановлена франшиза у розмірі 510,00грн., що не враховано у розрахунку позивача. Представником відповідача надано суду копію Полісу №ВА/6882911.

У судовому засіданні 27.09.2011р. судом оголошено перерву до 03.10.2011р., з метою ознайомлення із додатково наданими сторонами документами.

У судовому засіданні 03.10.2011р. представник позивача в усних поясненнях підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Представник відповідача проти позовних вимог заперечив.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали документів, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

26.06.2008р. о 12год. 30хв. по пр. Ушакова в м. Херсоні сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме зіткнення автомобіля марки Volvo 340, номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2 (власник автомобіля ОСОБА_3) та автомобіля марки КІА CARNIVAL номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_4 (власник автомобіля ОСОБА_5), що підтверджується довідкою ВДАІ м. Херсона.

ДТП сталося в результаті порушення водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Снігурівського районного суду Миколаївської області №3-1958/2008р. від 30.07.2008р.

У результаті вказаного ДТП було пошкоджено автомобіль КІА CARNIVAL номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_5

Відповідно до висновку спеціаліста № 31/09/3085 матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля КІА CARNIVAL номер НОМЕР_2, у результаті його пошкодження при ДТП, склав 11325,00грн.

Пошкоджений автомобіль був застрахований у позивача на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №32-31/28/568 від 08.10.2007р., з терміном дії з 09.10.2007р. по 08.10.2008р. Страхувальником виступає ОСОБА_5, вигодонабувачем ЗАТ «ОТП Банк».

На підставі страхового акта №31/09/3085 позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування наземного транспорту №32-31/28/568 від 08.10.2007р, сплатив власнику автомобіля КІА CARNIVAL номер НОМЕР_2 ОСОБА_5, суму страхового відшкодування в розмірі 10425,00рн., що підтверджується видатковим касовим ордером №1081 від 11.09.2008р.

Предметом розгляду справи є вимога позивача про стягнення з відповідача 10425,00грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Частиною 1 ст. 25 закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За приписами п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне зазначено і в ст. 27 Закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування", згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.

Оскільки в матеріалах справи наявні докази виплати страховиком (позивачем) страхового відшкодування, його звернення з позовною заявою до суду про стягнення грошових коштів в порядку регресу не суперечить положенням чинного законодавства.

На підставі ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Згідно з Розясненням Вищого арбітражного суду від 01.04.1994, № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів повязаних з відшкодуванням шкоди»якщо шкоду заподіяно джерелом підвищеної небезпеки, його володілець несе відповідальність перед потерпілим і у тому разі, коли це є наслідком вини осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах або експлуатують таке джерело на підставах, передбачених Законом.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 27.03.1992, № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Винною особою у ДТП є водій ОСОБА_2, власником автомобіля якого є ОСОБА_3, отже ОСОБА_2 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю КІА CARNIVAL номер НОМЕР_2 у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до частини 22.1 статті 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 1 липня 20Ц4 p. N 1961-IV, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статей 3-5 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники, страховики, особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, Моторне (транспортне) страхове бюро України та потерпілі. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Тобто цей закон є спеціальним у сфері страхування цивільно-правової відповідальності, яка здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників шляхом здійснення такого відшкодування страховиком при настанні страхового випадку.

Пункт 21.4 статті. 21 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає, що лише у разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту

З огляду на викладене до позивача перейшло в межах суми 10425,00рн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами. Такою особою, в даному випадку, є ОСОБА_2, однак, у разі якщо цивільно-правова відповідальність водія перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою, тобто, бере на себе всю відповідальність за свого страхувальника, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки. (зазначена позиція узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, яка викладена у постанові від 17.02.2011р. по справі №20/302).

З матеріалів справи вбачається, що між ВАТ «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»(страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено Поліс №ВА/6882911 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (строк дії з 16.03.2008р. по 15.03.2009р.), згідно якого ВАТ «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»взяло на себе обов'язок відшкодувати шкоду, зокрема майну третіх осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Тип договору -3, відповідно до якого передбачено страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоровю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно наданого відповідачем Полісу №ВС/6882911 розмір франшизи складає 510,00грн.

Таким чином, в порядку регресу з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 9915,00грн. (10425,00грн. сплаченого страхового відшкодування -510,00гн. франшизи = 9915,00грн.).

Оскільки між ВАТ «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»та ОСОБА_2 (який є винуватцем ДТП) укладено договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, відповідно до якого страховик взяв на себе обов'язок з відшкодування шкоди, заподіяної транспортним засобом страхувальника життю, здоров'ю та майну третіх осіб, тому ПАТ «СК «Універсальна»правомірно звернулась до ВАТ «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»про стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.

Щодо викладених відповідачем заперечень проти позову, суд зазначає наступне.

Так, підставою для здійснення страхових виплат є заява страхувальника і страховий акт. І у разі здійснення страхового відшкодування страховиком на підставі вказаних документів у нього виникає право відшкодування йому у порядку регресу понесених витрат. (вказана позиція підтверджується у постанові ВГСУ від 13.04.2011р. у справі №20/309). Матеріали справи містять заяву від 26.06.2008р. про виплату страхового відшкодування від ОСОБА_5 та страховий акт №31/09/3085 від 03.09.2008р., згідно якого визначена сума до виплати у розмірі 10425,00грн. Таким чином, розмір збитків визначений позивачем у відповідності із Законом України “Про страхування” та Законом України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Доказів на підтвердження того, що розмір заподіяних збитків невірно визначений позивачем та сума, яка підлягала до сплати, як страхове відшкодування, фактично є меншою, порівняно із сплаченою позивачем, матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 10425,00грн. страхового відшкодування в порядку регресу підлягають задоволенню частково у розмірі 9915,00грн. згідно вищенаведеного судом розрахунку.

Відповідно до статей 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»(м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»(м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 48-А, код ЄДРПОУ 20113829) 9915,00грн. страхового відшкодування в порядку регресу, 99,15грн. державного мита, 224,45грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня оголошення.

Суддя В.В. Палій