Рішення № 18545585, 27.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/18527.09.11 Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «БРБ»

доДочірнього підприємства «Мульті-Презент»

простягнення 50295,23 грн.

Представники сторін: від позивачаОСОБА_1 - представник за довіреністю від відповідачане з'явились О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні Товариства з обмеженою відповідальністю «БРБ» про стягнення з Дочірнього підприємства «Мульті-Презент»заборгованості за поставлений товар на загальну суму 50295,23 грн., в тому числі: 40590,24 грн. - основної заборгованості, 4 982,36 грн. - інфляційних втрат, 1014,00 грн. - 3 % річних, 3708,63 грн. - матеріальних збитків.

17.06.2011 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якого позивач частково відмовляється від позовних вимог в частині стягнення з дочірнього підприємства «Мульті-Перезент»суми матеріальних збитків у розмірі 3708,63 грн., а позовні вимоги про стягнення 40590,24 грн. - основної заборгованості, 4 982,36 грн. - інфляційних втрат, 1014,00 грн. - 3 % річних залишає без змін.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами, позивач має право до прийняття рішення по справі відмовитись від позову.

Господарський суд не приймає відмови від позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Судом встановлено, що відмова позивача від позову про стягнення суми матеріальних збитків у розмірі 3708,63 грн., не суперечать законодавству, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України про відмову від позову повинна бути підписана позивачем.

Надана суду заява про відмову від позову в частині стягнення суми матеріальних збитків у розмірі 3708,63 грн. підписана директором позивача Клімов А.Г., повноваження якого підтверджуються довідкою з Єдиного державного підприємств та організацій України, наявною в матеріалах справи.

Судом розяснено сторонам наслідки прийняття судом відмови від позову.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

За таких обставин, суд приймає відмову позивача від позову в частині стягнення суми матеріальних збитків у розмірі 3708,63 грн. та припиняє провадження у справі у цій частині на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Суд розглядає позовні вимоги згідно уточнень наданих представником позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані зобовязання щодо оплати поставлених позивачем товарів. У звязку з наявною заборгованістю відповідача з посиланням на положення Цивільного кодексу України позивач просить стягнути вказану суму боргу в судовому порядку, нараховуючи при цьому штрафні санкції у вигляді 3 % річних та інфляційних втрат.

Відповідач відзив надав відзив на позов, відповідно до якого зазначає, що відповідно до укладеного між сторонами договору поставки та додаткових угод до нього обовязок оплати отриманого від позивача товару виникає з моменту фактичного продажу товару кінцевому споживачу, а так як реалізація товару не відбулась, тому і строк оплати товару не настав.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у звязку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

20.05.2009 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «БРБ»(надалі - позивач, постачальник) та дочірнім підприємством «Мульті-Презент»(надалі - відповідач, отримувач) укладено договір поставки № 250/з (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобовязується поставити на умовах, передбачених даним договором, поставити (передати у власність отримувача) непродовольчі товари, надалі - товари, а отримувач зобовязується прийняти товари та сплатити за них ціну, встановлену даним договором.

Право власності на товар переходить від постачальника до отримувача в момент передачі товару. Моментом передачі товару, в рамках даного договору, вважається фізична передача товару співробітниками постачальника уповноваженим особам отримувача, повноваження яких підтверджуються в порядку, передбаченому чинним законодавством України (п. 3.2. договору).

20.05.2009 р. між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки № 250/з від 20.05.2009 р. (надалі - додаткова угода № 1).

Згідно п. 3.1. додаткової угоди № 1 моментом отримання отримувачем партії товару вважається дата, коли у відповідній видаткові накладній або іншому товарному документі, передбаченому чинним законодавством України, у випадку приймання - передачі товару, було поставлено підпис отримувача, що свідчить про прийняття товару.

Відповідно до п. 2.1. договору ціна товарів та вартість партії товару, що поставляється відповідно до умов даного договору, встановлюється у відповідному додатку № 1.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що оплата, передбачена даним договором, здійснюється з відстрочкою платежу кожні 60 (шістдесят) днів від дати поставки товару на центральний склад отримувача.

01.07.2009 р. між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 3 до договору поставки № 250/з від 20.05.2009 р. (надалі - додаткова угода № 3).

Пунктом 2.5. додаткової угоди № 3 передбачено, що товар передається отримувачу та оплата, передбачена за специфікацією № 2, здійснюється за фактично проданий товар кінцевому споживачу за кожні 60 (шістдесят) календарних днів.

На виконання умов договору позивачем поставлено на користь відповідача товар згідно наступних видаткових накладних:

№ Р-00000158 від 01.04.2010 р. на суму 2104,00 грн.

№ Р-00000161 від 01.04.2010 р. на суму 344,00 грн.

№ Р-00000157 від 01.04.2010 р. на суму 1340,00 грн.

№ Р-00000160 від 01.04.2010 р. на суму 600,00 грн.

№ Р-00000173 від 08.04.2010 р. на суму 2328,00 грн.

№ Р-00000159 від 01.04.2010 р. на суму 280,00 грн.

№ Р-00000132 від 10.03.2010 р. на суму 1040,00 грн.

№ Р-00000134 від 10.03.2010 р. на суму 432,00 грн.

№ Р-00000133 від 10.03.2010 р. на суму 520,00 грн.

№ Р-00000131 від 10.03.2010 р. на суму 864,00 грн.

№ Р-00000130 від 10.03.2010 р. на суму 1040,00 грн.

№ Р-00000104 від 22.02.2010 р. на суму 176,00 грн.

№ Р-00000102 від 22.02.2010 р. на суму 3704,00 грн.

№ Р-00000103 від 22.02.2010 р. на суму 1152,00 грн.

№ Р-00000105 від 22.02.2010 р. на суму 1116,00 грн.

№ Р-00000370 від 10.12.2009 р. на суму 7136,00 грн.

№ Р-00000025 від 18.01.2010 р. на суму 1584,00 грн.

№ Р-00000084 від 11.02.2010 р. на суму 824,00 грн.

№ Р-00000026 від 18.01.2010 р. на суму 872,00 грн.

№ Р-00000083 від 11.02.2010 р. на суму 200,00 грн.

№ Р-00000027 від 18.01.2010 р. на суму 1728,00 грн.

№ Р-00000079 від 11.02.2010 р. на суму 1136,00 грн.

№ Р-00000028 від 18.01.2010 р. на суму 4666,00 грн.

№ Р-00000081 від 11.02.2010 р. на суму 176,00 грн.

№ Р-00000029 від 18.01.2010 р. на суму 2036,00 грн.

№ Р-00000080 від 11.02.2010 р. на суму 2848,00 грн.

№ Р-00000030 від 18.01.2010 р. на суму 2680,00 грн.

Крім того, в матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 40590,24 грн.

Товар було отримано представником відповідача про що свідчать підпис уповноваженої особи з проставлянням штампу відповідача на видаткових накладних, наявних в матеріалах справи, доказів реалізації товару кінцевому споживачу відповідачем не надано, а також факт отримання товару від позивача відповідачем не заперечується.

Відповідач доказів оплати заборгованості на загальну суму 40590,24 грн. суду не надав, однак проти заборгованості заперечує.

За таких обставин, матеріалами справи підтверджується розмір заборгованості відповідача перед позивачем на суму 40590,24 грн. за поставлений товар згідно договору.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В ст. 692 Цивільного кодексу України зазначено, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Щодо встановленого строку оплати товару, то п. 2.5. додаткової угоди № 3, передбачає оплату за фактично проданий товар кінцевому споживачу за кожні 60 (шістдесят) календарних днів. Проте, так як відповідачем не надано доказів реалізації товару та не надано доказів повернення товару позивачу, то до даних правовідносин необхідно застосувати ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідно до якої ,якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

13.03.2011 р. позивач звернувся до відповідача з претензією - вимогою про сплату заборгованості, відповідно до якої просив відповідача погасити наявну заборгованість до 31.03.2011 р., дана вимога отримана відповідачем 29.03.2011 р., докази чого наявні в матеріалах справи.

Відповідач відповіді на зазначену претензію - вимогу не надав, заборгованість не сплатив.

Відповідач доказів оплати вартості товару у повному обсязі не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобовязань судом встановлений та по суті неоспорений відповідачем.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення основної суми заборгованості у розмірі 40590,24 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 4982,36 грн. - інфляційних втрат та 1014,00 грн. - 3 % річних.

Розглядаючи вимоги позивача, щодо стягнення штрафних санкцій суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційні втрати за період з червня 2010 року по березень 2011 р., які задоволенню не підлягають, оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобовязання з 01.04.2011 р. (претензія - вимога отримана відповідачем встановлює строк оплати до 31.03.2011 р.) тому період нарахування штрафних санкцій відсутній.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Отже, враховуючи викладене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ч. 4 п. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Припинити провадження у справі № 56/185 в частині стягнення 3708,63 грн. матеріальних збитків.

3.Стягнути з Дочірнього підприємства «Мульті-Презент»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 11, ідентифікаційний код 34414867) з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРБ»(04655, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21, офіс 140, ідентифікаційний код 36439113) основну суму заборгованості у розмірі 40590,24 (сорок тисяч пятсот девяносто) грн. 24 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 405,90 (чотириста пять) грн. 90 коп. та 190,46 (сто девяносто) грн. 46 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.В іншій частині позову відмовити.

5.Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРБ»(04655, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21, офіс 140, ідентифікаційний код 36439113) суму надмірно сплаченого державного мита у розмірі 0,05 (нуль) грн. 05 коп.

6.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного тексту рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя

В.В. Джарти

Дата складання повного рішення 03/10/2011