Рішення № 18545443, 21.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/33621.09.11 За позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

доКомунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва

простягнення 160 332,60 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Гаркавенко С.В.

від відповідача:не зявився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва (надалі - КП УЖГ "Святошинського району м. Києва" ) про стягнення 160 332,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №3010077 від 01.05.2001 р. позивач поставив відповідачу теплову енергію, проте відповідач грошове зобовязання по оплаті поставленої енергії не виконав, в звязку з чим виникла заборгованість у розмірі 140972,02 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у розмірі 15 487,90 грн. та 3% річних у розмірі 3 872,68 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.08.2011 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 31.08.2011 р.

31.08.2011 р. до канцелярії суду від директора КП УЖГ "Святошинського району м. Києва" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у звязку із неможливістю присутності представника відповідача у судовому засіданні призначеного на 31.08.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.08.2011 р. у звязку із заявленим клопотанням представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвал суду розгляд справи відкладено до 14.09.2011 р.

В судовому засіданні 14.09.2011 р. було оголошено перерву до 21.09.2011 р.

21.09.2011 р. представником відповідача подано відзив на позовну заяву із змісту якого вбачається, що останній позовні вимоги в часті стягнення заборгованості по оплаті поставленої енергії за період з 01.11.2009 р. по 01.07.2011 р. у розмірі 160322,60 грн. та нарахування позивачем інфляційних втрат за періоди з 01.12.2009 р. по 01.03.2010 р. та з 01.08.2010 р. по 01.07.2011 р. визнає, однак в частині стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобовязання заперечує, оскільки останній не є належним користувачем грошових коштів позивача, а також наголосив на не вірному застосуванні позивачем положень ч. 2 ст. 625 та ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України.

Представник позивача у судове засідання зявився, надав документи на виконання вимог ухвали суду, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений про що свідчить підпис представника відповідача в розписці в повідомленні про перерву судового засідання від 14.09.2011 р.

Оскільки повідомлений належним чином про час та місце судового розгляду відповідач не направив у судове засідання уповноваженого представника, за достатністю доказів, що містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про її розгляд по суті.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.05.2001 р. між АЕК "Київенерго" (постачальник) та Житлово-експлуатаційною конторою №1111 УЖГ Ленінградського ДКПУЖГ м. Києва (абонент) було укладено договір №3010019 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі "Договір").

Згідно п. 1.1 Договору постачальник зобовязується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобовязується отримати її та оплатити відповідно до умов викладених в цьому Договорі.

Відповідно до пункту 2.2.1 Договору постачальник зобовязується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки № 3, №4) для потреб опалення в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку №1.

01.05.2001 р. Додатком №1 до Договору сторони погодили обсяги постачання теплової енергії абоненту.

Абонент відповідно до пунктів 2.3.1, 2.3.2 Договору зобовязується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії і виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни та по тарифах, зазначених в додатку № 2 до договору.

Додатком №2 до Договору сторони погодили тарифи та порядок розрахунків за теплову енергію, п. 1 вказаного додатку сторони визначили, що розрахунки зі споживачем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами встановленими постачальнику Управлінням цінової політики Київської міської державної адміністрації, затвердженими розпорядженнями КМДА від 31.08.2009 р. №981, від 30.06.2009 р. №758; а п. 10. встановили, що споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА, а також до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок постачальника згідно з його розрахунками.

Згідно п. 4.1 Договору цей договір набуває чинності з дня його підписання, та діє до 31.12.2001 р.

Положеннями п. 4.3 Договору визначено що договір вважається пролонгованим на кожний наступній рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

18.09.2009 р. Додатковою угодою до Договору сторони внесли зміни та доповнення до Договору, зокрема: виклали преамбулу зазначеного Договору у такій редакції: "АЕК "Київенерго" надалі енергопостачальна організація, в особі заступника директора СВП "Енергозбут Київенерго" ОСОБА_1, що діє на підставі довіреності від 24.03.2009 р. №Д07/2009/03/24-2 та Положення про СВП "Київенерго", з одного боку та Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва, надалі споживач, в особі директора Ніколайчука М.В., що діє на підставі статуту, з іншого боку, надалі сторони уклали цей Договір про наступне: "; п. 2 Додаткової угоди визначили, що усі інші умови договору від 01.06.2011 р. №3010019 залишаються без змін.

Договір №3010019 на постачання теплової енергії у гарячій воді є договором енергопостачання, а тому права та обовязки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач вказує, що за період з 01.11.2009 р. по 01.07.2011 р. у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, розмір якої станом на 01.07.2011 р. становить 140972,02грн., що підтверджується довідкою про надходження коштів за спожиту від "АЕК "Київенерго" теплоенергію КП УЖГ Святошинського району м. Києва та табуляграмами обліку теплової енергії, а вказана заборгованість визнана відповідачем у повному обсязі.

Спір виник у справі у звязку із неналежним, на думку позивача, виконання відповідачем грошового зобовязання за Договором по сплаті спожитої теплової енергії.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Додатком №2 до Договору сторони погодили, що споживач до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок постачальника згідно з його розрахунками.

Заборгованість КП УЖГ "Святошинського району м. Києва" перед ПАТ "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" 140972,02грн. підтверджується матеріалами справи та визнана відповідачем. Доказів погашення заборгованості відповідачем не подано.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 140972,02грн. обґрунтованими.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у розмірі 15487,90 грн. нарахованої окремо за кожний місяць за періоди з 01.12.2009 р. по 01.03.2010 р. у розмірі 3070,56 грн. та з 01.08.2010 р. по 01.07.2011 р. у розмірі 12 417,34 грн., а також 3% річних у розмірі 3 872,68 грн. нарахованих за період з 01.12.2009 р. по 01.07.2011 р. згідно доданого до позову розрахунку.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обовязку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобовязання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобовязань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із змісту відзиву на позовну заяву відповідач в частині стягнення інфляційних втрат позовні вимоги визнав, однак в частині стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобовязання заперечує, оскільки він не є належним користувачем грошових коштів позивача, а також наголосив на не вірному застосуванні позивачем положень ч. 2 ст. 625 та ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України.

Із змісту ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України вбачається, що боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань на цей борг та трьох процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 р. у справі №13/210/10.

В розумінні ст. 509 Цивільного кодексу України та ст. 275 Господарського кодексу України боржником у спірному зобовязанні, яке виникло за Договором є відповідач, а тому підлягають застосуванню приписи ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, які застосовуються незалежно від наявності чи відсутності вини боржника.

Суд перевірив та погоджується з наданими позивачем розрахунками інфляційних втрат та 3% річних.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 140972,02 грн., інфляційних втрат у розмірі 15487,90 грн. та 3% річних у розмірі 3 872,68 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" задовольнити повністю.

2.Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва (03170, м. Київ, вул. Прилужна, 6; ідентифікаційний код 03366552) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) основний борг у розмірі 140972 (сто сорок тисяч девятсот сімдесят дві) грн. 02 коп., інфляційні втрати у розмірі 15 487 (п'ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят сім) грн. 90 коп., 3% річних у розмірі 3 872 (три тисячі вісімсот сімдесят дві) грн. 68 коп., державне мито у розмірі 1 603 (одна тисяча шістсот три) грн. 33 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення 26.09.2011 р.