Рішення № 18545207, 03.10.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.11 Справа № 15/5009/4467/11

Суддя Горохов І.С.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково виробниче комерційне підприємство “Трікс”, 69015, м. Запоріжжя, вул.. Михайлова, буд. 9 кв. 95

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Зазінвестбуд”, 69118, м. Запоріжжя, вул.. Луначарського, буд. 11-Б

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю “Чорноморспецпроект”, 65091, м. Одеса, вул. Південна, 26

про стягнення 13118,45 грн.

Суддя Горохов І.С.

представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник дов. № 7 від 05.08.2011

від відповідача: ОСОБА_2, представник дов. № 5 від 25.01.2011

від третьої особи: ОСОБА_3, довіреність №7 від 10.01.2011

Суть спору:

Розглянуто позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково виробниче комерційне підприємство “Трікс” до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Зазінвестбуд” про стягнення 13118,45 грн.

Ухвалою господарського суду від 04.08.2011 порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 31.08.2011. Розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 03.10.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги заявлені з наступних підстав: між Товариством з обмеженою відповідальністю “Чорноморспецпроект” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Зазінвестбуд” була досягнута домовленість щодо поставки товару, у відповідності до якої Товариство з обмеженою відповідальністю “Чорноморспецпроект” поставило товар за видатковою накладною № 55-0000016 від 09.11.2010р. на суму 11480,83 грн. В подальшому 05.07.2011р. між ТОВ “Чорноморспецпроект” та ТОВ “Трікс” укладено договір про відступлення права вимоги № 05/07-01. Позивач по даному спору повідомив відповідача про заміну кредитора в зобовязанні та надіслав вимогу про погашення боргу. На даний час зобовязання не виконано.

Позивач просить позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнає з підстав, викладених у відзиві. Зазначає, що в накладеній №55-0000016 від 09.11.2010 не зазначено договір, на підставі якого відбувалася поставка продукції, хоча між відповідачем та третьою особою укладалися договори купівлі-продажу. Крім того, позивачем не додержано вимог ГПК України щодо досудового врегулювання спору.

Третя особа вважає вимоги позивача правомірними та такими, що підлягають задоволенню. Зазначає, що товар відповідачеві був поставлений за накладною № 55-0000016 від 09.11.2010, в рахунку на оплату отриманого товару був вказаний строк оплати до 09.02.2011. Третьою особою на адресу ТОВ «Зазінвестбуд»надсилалася вимога про погашення боргу, яка залишена без виконання. В подальшому між позивачем та третьою особою укладено договір відступлення права вимоги №05/07-01 від 05.07.2011. Також зазначає, що договір купівлі-продажу №217-10 від 07.10.2010, на який посилається відповідач, є припиненим у звязку з його виконанням.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів фіксування судового процесу програмно-апаратного комплексу «Оберіг».

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд встановив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чорноморспецпроект» (третя особа у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зазінвестбуд»(відповідач у справі) виникли господарські правовідносини щодо поставки продукції.

Відповідачу згідно видаткової накладної №55-0000016 від 09.11.2010 передано продукцію на суму 11480,83 грн. з урахуванням ПДВ.

Вказана продукція отримана відповідачем через Рогачева Р.І. за дорученням №259951 від 09.11.2010, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Для оплати зазначеного товару виставлено рахунок-фактуру №55-0000017 від 02.11.2010 на суму 11480,83 грн., в якому зазначено строк оплати до 22.11.2010.

28.03.2011 постачальник звернувся до ТОВ «Зазінвестбуд»з вимогою №28/03-01 про погашення заборгованості.

Відповідачем вартість отриманої продукції оплачена не була.

Між третьою особою та відповідачем склались господарські відносини з поставки товару.

05.07.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чорноморспецпроект»- Первісний кредитор та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче комерційне підприємство «ТРІКС»- Новий кредитор (позивач у справі) укладено договір відступлення права вимоги №05/07-01, за умовами якого Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги по зобовязанню Товариства з обмеженою відповідальністю «Зазінвестбуд», що виникло внаслідок поставки первісним кредитором боржникові товару по видатковій накладній № 55-0000016 від 09.11.2010 на суму 11480,83 грн.

На виконання умов договору Новий кредитор 13.07.2011 надіслав на адресу боржника повідомлення №13/07-02 про заміну кредитора в зобовязанні та вимогу №13/07-01 про погашення заборгованості. Зазначені повідомлення та вимога були надіслані цінним листом, про що свідчить фіскальний чек від 15.07.2011, копія якого залучена до матеріалів справи.

Боржник до теперішнього часу заборгованість не сплатив.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за право чином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Статтями 516-517 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобовязанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник має право не виконувати свого обовязку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобовязанні.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. божник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже зазначалося, до матеріалів справи залучено докази надсилання відповідачеві повідомлення про заміну кредитора та вимогу про сплату боргу.

Доказів оплати заборгованості відповідачем не надано.

Суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 11480,83 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, за несвоєчасне виконання своїх зобовязань відповідачеві нараховано інфляційні збитки в розмірі 779,10 грн., 3% річних в розмірі 238,76 грн. та проценти за користування чужими коштами в сумі 619,76 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність нарахування штрафних санкцій та встановлено, що вимоги про стягнення 779,10 грн. інфляційних збитків та 3% річних в розмірі 238,76 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 619,76 грн. процентів за користування чужими коштами. При цьому позивач посилається на положення статей 8, 536, 1048 Цивільного кодексу України.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За приписами ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

В даному випадку є неправомірним застосування аналогії закону чи права, оскільки зі змісту зазначених статей вбачається, що головною умовою нарахування процентів є наявність договору між сторонами. В даному випадку поставка продукції відбувалася на підставі накладної, тобто договір між сторонами не укладався.

Крім того, вимогами ст. 1048 ЦК України передбачено можливість нарахування процентів від суми позики, а не за правочином щодо поставки продукції. Посилання на вказану норму чинного законодавства є безпідставним, оскільки її дія розповсюджується на інші правовідносини ніж ті, які виникли між сторонами.

За таких обставин, вимога про стягнення 619,76 грн. процентів за користування чужими коштами судом не задовольняється.

Позивач просить крім судових витрат на держмито та інформаційно-технічне забезпечення процесу, стягнути з відповідача витрати, повязані з оплатою послуг адвоката в сумі сплаченого гонорару у розмірі 2750,00 грн. Вимога в цій частині підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить і оплата послуг адвоката.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру»та Правил адвокатської етики. Відповідно до ст. 33 Правил гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Відшкодування витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат: угодою про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Позивачем на підтвердження вимог в цій частині надано договір №51/1 від 07.07.2011 та квитанцію №093В601112150024 від 03.08.2011 на суму 2750,00 грн.

Посилання відповідача на не предявлення претензії щодо оплати за отриманий товар є безпідставним, оскільки така претензія надсилалась на адресу відповідача, однак не була ним отримана не зважаючи на намагання працівників пошти вручити претензію відповідачу про що свідчить лист Запорізької дирекції Українське державне підприємство поштового звязку «Укрпошта». Також вказаний лист свідчить про надсилання на адресу відповідача повідомлення про заміну кредитора у зобовязанні, який також не був отриманий відповідачем.

Посилання відповідача на договір купівлі-продажу №217-10 від 07.10.2010р. є безпідставним, оскільки товар який поставлявся на адресу відповідача визначений в специфікації №1 до договору №217-10 не співпадає з товаром який зазначено в видатковій накладній №55-0000016 від 09.11.2010р. на суму 11480,83 грн.

Доказів укладення інших договорів купівлі-продажу якими б підтверджувалась продаж товару визначена вказаною видатковою накладною не надано.

Інші обставини викладені відповідачем у відзиві в обґрунтування своїх заперечень на позов є безпідставними в силу викладеного.

Клопотання відповідача про виклик в судове засідання заступника директора ТОВ «Чорноморспецпроект»Бєляєвої Е.В., Рогачова Р.І. для надання пояснення по суті спору та витребування від ТОВ «Чорноморспецпроект»та ТОВ НВКП «Трікс»оригіналів всіх договорів, додатків та додаткових угод, рахунків фактур, видаткових накладних, листування та інших документів, які підтверджують наявність спору між третьою особою та відповідачем судом відхилені як безпідставні та не повязані з предметом доказування в даній справі.

Враховуючи вище викладене, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче комерційне підприємство «Трікс», м. Запоріжжя задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАЗінвестбуд»69118 м. Запоріжжя вул. Луначарського 11-Б, поштовий адрес: 69063 м. Запоріжжя вул. Комсомольська, 1, код ЄДРПОУ 33836562 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче комерційне підприємство «Трікс», 69015, м. Запоріжжя, вул. Михайлова, буд. 9 кв. 95 код ЄДРПОУ 33961023 суму заборгованості в розмірі 11 480,83 грн., суму інфляційних збитків в розмірі 779,10 грн., суму 3% річних в розмірі 238,76 грн., судові витрати з державного мита в розмірі 124,99 грн., витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в розмірі 224,85 грн. та судові витрати з оплати послуг адвоката в розмірі 2750,00 грн. Видати наказ.

3. В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Суддя І.С. Горохов

Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 10.10.2011р.