Рішення № 18544774, 29.09.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2011 р.

Справа № 5004/1634/11 за позовом малого приватного підприємства "Техпром"

до державного підприємства "Володимир-Волинське лісомисливське господарство"

про стягнення 10 783грн.50коп.

Суддя Слупко В.Л.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - директор

від відповідача: ОСОБА_2, довір. від 06.04.11р. №45

Суть спору: МПП «Техпром»просить стягнути з державного підприємства "Володимир-Волинське лісомисливське господарство" 10783грн.50коп., в т.ч. 5854грн.65коп. заборгованості за виконані ремонтні роботи згідно договору №10 від 05.05.10р., а також 4039грн.26коп. пені, нарахованої з 25.06.10р. виходячи з розміру 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки, 192грн.96коп. 3% річних за період з 24.06.10р. по 01.08.11р. та 696грн.70коп. інфляційних втрат за період з 24.06.10р. по 01.07.11р.

Відповідач у відзиві на позов та представник в судовому засіданні заборгованість в сумі 5854грн.65коп. визнали повністю, несплату мотивують важким фінансовим станом підприємства, в звязку з чим просять відмовити позивачу в стягненні пені, індексу інфляції та 3% річних. Крім того, відповідач зазначає, що позивач при нарахуванні пені не врахував її обмеження подвійною обліковою ставкою НБУ відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань». Представник відповідача вважає обґрунтованим нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені з березня 2011 року, оскільки позивач своїм листом №8 від 30.02.11р. погодився на відстрочку сплати боргу до 28.02.11р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив наступне:

На виконання умов договору №10 від 05.05.10р. позивач згідно акта здачі-приймання виконаних робіт від 14.06.10р. в червні 2010р. виконав для відповідача роботи по ремонту крана ККС-10 та ремонту електрообладнання крана ККС-12,5 на загальну суму 9250грн. (з ПДВ).

В акті зазначено, що 12.05.10р. відповідач сплатив «виконавцю»3395грн.36коп., борг становить 5854грн.64коп.

Пунктом 4.2 сторони узгодили порядок розрахунків, відповідно до якого замовник проводить попередню оплату робіт по ремонту у розмірі не менше 30% від загальної вартості робіт, решту протягом 10 календарних днів після підписання акту приймання-здачі виконаних робіт.

Крім того, відповідно до п. 4.3 відповідач зобовязався за порушення строків оплати сплатити виконавцю робіт пеню в розмірі 0,5% від суми невиконаного вчасно зобовязання за кожен день прострочення.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обовязковим для виконання.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду. Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Враховуючи умови договору №10 від 05.05.10р. строк оплати відповідачем виконаних позивачем робіт закінчився 24.06.10р.

Проте, як встановлено судом, борг в сумі 5854грн.64коп. до даного часу відповідач не сплатив, відповідно вимога позивача про його стягнення є обгрунтованою.

Щодо стягнення нарахованої позивачем пені в розмірі 0,5% за кожен день прострочення в межах 6-ти місячного строку, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 232 ГК України суд зазначає наступне:

Виходячи зі змісту статей 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися відповідно до закону або умов договору неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання. Згідно з частиною 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Проте, Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»встановлює обмеження розміру пені, яка підлягає стягненню. Зокрема ст. 3 вказаного Закону передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Із врахуванням наведеної норми та норми п. 6 ч. 2 ст. 232 ГК України стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 472грн.70коп. за період прострочення з 25.06.10р. по 25.12.10р.

Крім того, ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає обґрунтованим нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних з моменту прострочення відповідачем договірних зобовязань за мінусом періоду з 03.02.11р. по 28.12.11р., на який позивач листом від 03.02.11р. дав відповідачу згоду на відстрочення сплати боргу до 28.01.11р. Відповідно інфляційні втрати на суму заборгогваності 5854грн.65коп. за період з 25.06.10р. по 02.02.11р. та з 01.03.11р. по 01.08.11р. становлять 521грн.06коп., а 3% річних 181грн.42коп.

Посилання відповідача на те, що оскільки позивач своїм листом від 03.02.11р. дав згоду на відстрочку сплати боргу, то інфляційні втрати та 3% річних повинні нараховуватись з 01.03.11р. не заслуговує на увагу суду, оскільки відповідач порушив умови договору щодо строків виконання грошових зобовязань, за які встановлена відповідальність ст. 625 ЦК України у вигляді нарахування інфляційних втрат та 3% річних. Лист позивача №8 від 03.02.11р. на прохання відповідача відстрочити сплату боргу до 28.02.11р. не є зміною умов договору щодо строку оплати виконаних робіт, а є відстроченням сплати боргу, який фактично існував з 25.06.10р.

Із врахуванням вищевикладеного стягненню з відповідача підлягає 7029грн.82коп., в т.ч. 5854грн.65коп. основного боргу, 521грн.06коп. інфляційних втрат, 181грн.42коп. 3% річних та 472грн.70коп. пені, з віднесенням на відповідача судових витрат по справі пропорційно задоволеним вимогам в сумі 306грн.29коп.

Керуючись ст.ст. 11, 546, 548, 549, 551, 625, 629, 837 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України ст.ст. 44,49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Стягнути з державного підприємства "Володимир-Волинське лісомисливське господарство" на користь малого приватного підприємства "Техпром" 7029грн.82коп., в т.ч. 5854грн.65коп. основного боргу, 521грн.06коп. інфляційних втрат, 181грн.42коп. 3% річних та 472грн.70коп. пені, а також судові витрати по справі в сумі 306грн.29коп.

2. В решті позову відмовити.

СуддяВ.Л.Слупко

Дата виготовлення повного

тексту рішення 04.10.11р.