Рішення № 18544687, 20.09.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

20.09.2011Справа №5002-19/3514-2011 За позовом Медведівської сільської ради, АР Крим, Чорноморський район, с.Медведеве (ідентифікаційний код 04368530)

До відповідача Публічного акціонерного товариства «Крименерго», АР Крим, м.Сімферополь, в особі Структурного підрозділу Чорноморського району електричних мереж, АР Крим, смт.Чорноморське

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державного підприємства «Агропромислова фірма «Прибрежна», АР Крим, Чорноморський район, с.Медведеве

про скасування акту та визнання недійсним рішення

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача ОСОБА_1. секретар, дов. № 940 від 29.07.2011 р.

Від відповідача ОСОБА_2. юрисконсульт, дов. № 327-Д від 22.04.2011 р.

Від третьої особи ОСОБА_3. представник, дов. б/н від 20.05.2011 р.

Суть спору: Позивач Медведівська сільська рада звернувся до Господарського суд АР Крим з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства «Крименерго» в особі Структурного підрозділу Чорноморського району електричних мереж, у якому просить суд відмінити Акт № 109320 від 20.05.2011 р. «Про порушення Правил користування електричною енергією для юридичних і фізичних осіб-субєктів підприємницької діяльності» і визнати рішення комісії енергозбуту ВАТ «Крименерго» № 5964 від 06.06.2011 р. по акту № 109320 від 20.05.2011 р. неправомірним, а також просить судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 16.08.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 06.09.2011 р. залучено до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державне підприємство «Агропромислова фірма «Прибрежна».

Представник позивача у судовому засіданні усно підтримав вимоги позовної заяви у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечувала та просила суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі з підстав викладених у відзиві.

Представник третьої особи у судовому засіданні просив суд у задоволенні позову відмовити. Також надав суду довідку, згідно якої вуличне освітлення на балансі підприємства не перебуває.

Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 р. № 802), ст.3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 р. № 1771), ст.12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 07.07.2010 р. № 2453 із змінами і доповненнями), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 р. № 8312), ст.ст.10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 р. № 350) та клопотання представників сторін та третьої особи, вони давали пояснення на російський мові.

Фіксація судового процесу технічними засобами проводилась відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями).

Розгляд справи відкладався та у судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями).

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд

ВСТАНОВИВ:

20.05.2011 р. представниками Структурного підрозділу Чорноморського району електричних мереж ПАТ «Крименерго» в присутності позивача було проведено перевірку обєкта вуличне освітлення с.Медведеве по вул.Нова, 26, за результатами якої складено Акт № 109320 від 20.05.2011 р. про порушення Правил користування електричною енергією (а.с.9).

Зазначеним актом зафіксовано підключення мереж вуличного освітлення с.Медведеве без оформлення документації до Договору про поставку електроенергії. Електроенергія споживається, оплата не здійснюється.

На підставі зазначеного акту перевірки про порушення Правил користування електричною енергією, комісією по розгляду актів про порушення ПКЕЕ було прийнято рішення, оформлене протоколом № 5964 від 06.06.2011 р., про перерахунок обсягу недооблікованої електричної енергії за період з 20.05.2010 р. по 20.05.2011 р., та зроблено висновок про те, що до сплати за актом № 109320 підлягає сума у розмірі 28359,83 грн. (а.с.12-13).

Незгода позивача із прийнятим рішенням відповідача стала підставою для звернення до суду із даним позовом.

Правовою підставою для звернення до суду із даним позовом позивач зазначає, що він не є власником вуличних мереж, вуличне освітлення не перебуває у сільській раді на балансі, а отже відсутні правові підстави для перерахунку обсягу недооблікованої електричної енергії за період з 20.05.2010 р. по 20.05.2011 р.

Відповідач проти позову заперечує посилаючись на ту обставину, що відповідно до норм діючого законодавства позивач є власником вуличного освітлення, а отже повинен був укласти Договір на споживання електричної енергії. Оскільки позивач неправомірно використовував електричну енергію, відповідач був змушений перерахувати обсяг недооблікованої електричної енергії за період з 20.05.2010 р. по 20.05.2011 р.

Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши наявні у справі докази в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Взаємовідносини сторін, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами юридичними особами та фізичними особами-підприємцями (крім населення), регулюються, зокрема, Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 (із змінами і доповненнями).

Згідно підпункту 16 пункту 8.1. Правил користування електричною енергією відповідач має право складати акти про невідповідність дій (бездіяльності) споживача умовам договору про постачання електричної енергії та порушення вимог законодавства України в електроенергетиці.

Пунктом 6.41 Правил встановлено, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень. В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, яких необхідно вжити для усунення допущених порушень. Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. Акт підписується представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та представником споживача. У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації). Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.

Пунктом 6.42 Правил передбачено, що на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків.

Тобто саме акт порушень є доказом вчинення споживачем порушення певних пунктів Правил користування електричною енергією і саме акт має бути покладений в основу рішення постачальника електричної енергії.

Методика, за якою позивачеві здійснено нарахування вартості недооблікованої електричної енергії, передбачає, що обсяг електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення Правил користування електричної енергії, розраховується на підставі акту порушень, який складається відповідно до передбаченої Правилами користування електричної енергії процедури.

Суд зазаначає, що Акт № 109320 від 20.05.2011 р. про порушення Правил користування електричною енергією не відповідає вимогам встановленим Правилами користування електричною енергією і не приймається судом як належний доказ вчинення позивачем порушення.

При цьому суд враховує, що згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Актом № 109320 від 20.05.2011 р. про порушення Правил користування електричною енергією зафіксовано підключення мереж вуличного освітлення с.Медведеве без оформлення документації до Договору про поставку електроенергії. Електроенергія споживається, оплата не здійснюється.

Позивач зазначає, що він не є власником вуличних мереж, вуличне освітлення не перебуває у сільській раді на балансі, а отже відсутні правові підстави для перерахунку обсягу недооблікованої електричної енергії за період з 20.05.2010 р. по 20.05.2011 р.

З наявних у матеріалах справи документів суд не вбачає, що Медведівська сільська рада є власником вуличного освітлення, вуличних мереж у с.Медведеве.

Суд не приймає до уваги довід відповідача щодо положень статті 83 Земельного кодексу України, якими передбачено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Так, дійсно передавати у приватну власність, зокрема землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо) не можливо.

Однак, з яких саме підстав відповідач дійшов висновку, що вуличні мережі та вуличне освітлення є комунальною власністю саме Медведівської сільської ради з наявних у матеріалах справи документах та представлених доказах встановити неможливо.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно прийнято рішення, оформлене протоколом № 5964 від 06.06.2011 р., про перерахунок обсягу недооблікованої електричної енергії за період з 20.05.2010 р. по 20.05.2011 р., та зроблено висновок про те, що до сплати за актом № 109320 підлягає сума у розмірі 28359,83 грн.

Слід зазначити, що Вищій господарський суд України у Інформаційному листі від 29.06.2010 р. № 01-08/369 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» зазначив, що необхідно мати на увазі, що до пункту 6.42 Правил користування електричною енергією, неодноразово вносилися зміни та доповнення. Зокрема, згідно з постановою Національної комісії регулювання електроенергетики від 22.11.2006 N 1497 пункт 6.42 Правил доповнено абзацом п'ятим (з подальшими змінами), згідно з яким споживач має право оскаржити в суді рішення комісії з розгляду актів про порушення. Отже, необхідно виходити з положень тієї його редакції, яка була або є чинною на час існування спірних правовідносин.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Стаття 12 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Пунктом 5.1 Правил користування електричною енергією закріплено, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Відповідно до пункту 6.41 Правил користування електричною енергією, акт порушень цих Правил або умов договору виявляється під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію. Тобто застосування положень вказаного пункту Правил користування електричною енергією можливо лише у разі, якщо між постачальником електричної енергії та споживачем існують договірні відносини.

Договір про постачання енергії, який постачальник електричної енергії та споживач укладають між собою, є різновидом господарського договору. Отже, правовідносини, що складаються при укладенні, зміні, розірванні і виконанні договору про постачання електричної енергії, є за своєю сутністю господарськими.

Тобто, суб'єктний склад сторін спору про визнання недійсними, неправомірними (скасування) оформлених протоколами рішень комісії з розгляду актів про порушення Правил користування електроенергією та характер спірних правовідносин відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 6.43 Правил користування електричною енергією закріплено, що споживач має оплатити розрахункові документи за недораховану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка.

Виключенням з цього положення щодо оплати недорахованої електричної енергії є лише звернення до суду. Тільки у цьому разі впродовж 10 робочих днів з дня вручення протоколу споживач має право не оплачувати виставлені рахунки до вирішення спірних питань у судовому порядку.

Отже, оформлене протоколом рішення комісії, прийняте за результатом розгляду акту про порушення Правил користування електричною енергією, за своєю правовою природою є обов'язковим для виконання ненормативним актом (актом індивідуальної дії).

Частиною 1 статті 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

Таким чином, суд вважає, що такий спосіб захисту порушеного права як: визнання недійсними, неправомірними (скасування) оформлених протоколами рішень комісії, прийнятих за результатами розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією, передбачений чинним законодавством та такі позовні вимоги підвідомчі господарським судам і підлягають розгляду господарськими судами по суті.

Сама по собі форма викладення позовної вимоги у вигляді визнання недійсним протоколу відповідача, а не рішення оформленого цим протоколом, не позбавляє особу права на захист порушеного права, передбаченого п.6.42 Правил користування електричною енергією.

Щодо позовної вимоги про відміну Акту №109320 від 20.05.2011 р. «Про порушення Правил користування електричною енергією для юридичних і фізичних осіб-субєктів підприємницької діяльності» суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частина 1 статті 15 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) закріплює за кожною особою право на захист свого цивільного права. Підставою для їх захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права. В силу ст.16 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оскільки, такий спосіб захисту порушеного права як відміна акту не передбачений діючим законодавством, суд у задоволенні даної позовної вимоги відмовляє.

Стосовно посилання відповідача на не обґрунтування нормами матеріального права позовних вимог Медведівської сільської ради суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що звернення до господарського суду зазначених у цій нормі юридичних осіб і громадян здійснюється за захистом їх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

У частинах першій і четвертій статті 4 Господарського процесуального кодексу України йдеться про вирішення господарським судом спорів на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також норм права інших держав.

З урахуванням наведеного господарські суди у вирішенні спорів не лише можуть, а й повинні застосовувати норми права, якими регулюються спірні правовідносини у конкретних справах, незалежно від того, чи посилаються на відповідні норми сторони та інші учасники судового процесу (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Така правова позиція викладена у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 29.06.2010 р. № 01-08/369 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України».

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Документально підтверджених відомостей, які б спростували висновок суду позивачем суду не представлено.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) пропорційно задоволеним вимогам. Також, суд вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету державне мито у розмірі 198,60 грн., оскільки при поданні позову позивачем не вірно розрахована сума, яка підлягає сплаті.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями), суд -

ВИРІШИВ:

·Позов задовольнити частково.

·Визнати неправомірним рішення комісії Публічного акціонерного товариства «Крименерго» оформлене Протоколом № 5964 засідання комісії по розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією від 06.06.2011 р.

·В частині позову про відміну Акту про порушення правил користування електричною енергією № 109320 від 20.05.2011 р. відмовити.

·Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Крименерго» (95034, м.Сімферополь, вул. Київська, 74/6; ідентифікаційний код 00131400) в особі Структурного підрозділу Чорноморського району електричних мереж на користь Медведівської сільської ради (АР Крим, Чорноморський район, с.Медведеве, вул.Нова, 26; ідентифікаційний код 04368530) витрати по сплаті державного мита у розмірі 42,50 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

·Повернути Медведівській сільській ради (АР Крим, Чорноморський район, с.Медведеве, вул.Нова, 26; ідентифікаційний код 04368530) з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 в банку одержувача ГУ ДКУ в АРК м.Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м.Сімферополя, ідентифікаційний код 34740405, код платежу 22090200) 198,60 грн. державного мита, як надмірно сплаченого.

·Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 22.09.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримМокрушин В.І.