Постанова № 18544451, 05.10.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"05" жовтня 2011 р. Справа № 5023/1659/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБожок В.С.,

суддівПолянського А.Г.,

Сибіги О.М.

розглянувши матеріали

касаційної скаргиВідкритого акціонерного товариства "Агрофірма "Вербівське", с. Вербівка, Харківська обл.

на постановуХарківського апеляційного господарського суду

від 04.07.2011 року

у справі господарського суду Харківської області

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Агрофірма "Вербівське", с. Вербівка, Харківська обл.

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Нафтаоптторг", м. Харків

простягнення 256 124, 90 грн.

за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Нафтаоптторг", м. Харків

доВідкритого акціонерного товариства "Агрофірма "Вербівське", с. Вербівка, Харківська обл.

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Блейз Інвест", м. Харків

провідшкодування шкоди та зобов'язання провести залік зустрічних однорідних вимог за участю представників

позивача: не з’явився,

відповідача: Сай Л.В.,

третьої особи: Федоров О.В.

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство "Агрофірма "Вербівське" (далі за текстом –ВАТ "Агрофірма "Вербівське") звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтаоптторг" (далі за текстом –ТОВ "Нафтаоптторг") про стягнення 256 124, 90 грн.

07.04.2011 року ТОВ "Нафтаоптторг" було подано зустрічну позовну заяву до господарського суду Харківської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за первісним позовом – товариства з обмеженою відповідальністю "Блейз Інвест" (далі за текстом –ТОВ "Блейз Інвест") про відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки (пожежі) у сумі 250 102, 10 грн. та про зобов’язання ВАТ "Агрофірма "Вербівське" провести залік зустрічних однорідних вимог з ТОВ "Нафтаоптторг".

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.05.2011 року залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2011 року позовні вимоги ВАТ "Агрофірма "Вербівське" задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Нафтаоптторг" 23 911, 60 грн. основного боргу, в частині вимог щодо стягнення з відповідача 232 213, 30 грн. –в позові відмовлено; в задоволені зустрічних позовних вимог – відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями попередніх інстанцій, ВАТ "Агрофірма "Вербівське" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати частково і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ВАТ "Агрофірма "Вербівське" задовольнити в повному обсязі.

ТОВ "Блейз Інвест" було подано до суду касаційної інстанції письмові пояснення, в яких третя особа проти доводів касаційної скарги заперечує та просить судові акти попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Представники відповідача та третьої особи в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечували та просили судові акти попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Позивача згідно приписів ст.1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією та направив до суду заяву про розгляд касаційної скарги без участі його представника.

Заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.02.2011 року ВАТ "Агрофірма "Вербівське" та ТОВ "Нафтаоптторг" було укладено договір поставки № 13-11, відповідно до п. 1.1. якого відповідач зобов’язався передати у власність позивача паливно-мастильні матеріали, а саме: дизельне пальне, з урахуванням залізничного тарифу, в кількості 60 тонн; бензин марки А-76 в кількості 38 000, 00 літрів; дизельне пальне з урахуванням доставки автомобільним транспортом в кількості 46 000, 00 літрів, а позивач зобов’язався в порядку та на умовах договору прийняти та оплатити його.

Пунктом 1.2. вказаного Договору передбачено, що загальна кількість товару, який постачається однією партією, може відрізнятися від передбаченої в п. 1.1 Договору поставки, але не більше ніж на +/- 10 відсотків.

Доказом факту поставки товару є оформлені належним чином видаткові документи (товарно-транспортні накладні та/або залізничні накладні, та/або видаткові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, та/або акти приймання-передачі товару) (п. 1.3 Договору).

Згідно з п. 3.2. Договору загальна ціна Договору складає 1 198 420, 00 грн., що складається з сум поставок, вказаних у видаткових документах до цього Договору, на кожну партію товару.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що покупець зобов’язався здійснити 100% попередню оплату вартості відповідної партії товару на підставі рахунку-фактури постачальника.

Відповідно до умов п. 5.1. Договору ТОВ "Нафтаоптторг" зобов’язалось здійснити поставку товару в наступні строки: поставку товару автомобільним транспортом –протягом 3-х банківських днів після зарахування грошових коштів (100% попередньої оплати); поставку товару залізничним транспортом –протягом 12 банківських днів після зарахування грошових коштів (100% попередньої оплати).

Згідно з п. 5.5 Договору перехід права власності на товар здійснюється в момент оформлення видаткових документів на товар.

На виконання умов Договору ВАТ "Агрофірма "Вербівське" було здійснено попередню оплату товару в сумі 1 198 420, 00 грн., відповідно до виписаних ТОВ "Нафтооптторг" рахунків-фактур № 02/07-06 від 07.02.2011 року на суму 550 200, 00 грн. (на дизельне пальне в кількості 60,00 тонн) та № 02/07-08 від 07.02.2011 року на суму 648 220, 00 грн. (на бензин марки А-76 в кількості 38 000, 00 л), що підтверджується платіжними дорученнями № 95 від 09.02.2011 року на суму 550 200, 00 грн. та № 96 від 09.02.2011 року на суму 648 220, 00 грн.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Нафтаоптторг" зобов’язання з поставки пального було виконано частково, а саме: на адресу ВАТ "Агрофірма "Вербівське" 09.02.2011 року поставлено бензин марки А-76 в кількості 7 365, 00 літрів на суму 55 826, 70 грн. та дизельне пальне в кількості 46 646, 00 літрів на загальну суму 365 238, 18 грн., 14.02.2011 року передано дизельне пальне в кількості 48, 70 тонн на загальну суму 446 579, 00 грн. та 15.02.2011 року –дизельне пальне в кількості 9 534, 00 літрів на суму 74 651, 22 грн.

Таким чином, сумарно було поставлено бензину марки А-76 на суму 55 826, 70 грн., дизельного пального автомобільним транспортом поставлено на суму 439 889, 40 грн. (при зобов’язанні –360 180, 00 грн.) та дизельного пального залізничним транспортом на суму 446 579, 00 грн. (при зобов’язанні –на 550 200, 00 грн.), що призвело до недопоставки дизельного пального залізничним транспортом, з урахуванням перепоставки його автомобільним транспортом, на суму 23 911, 60 грн.

На підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є повернення частини сплачених коштів за договором поставки за часткове невиконання стороною взятого на себе зобов'язання в межах строку, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо, внаслідок прострочення боржника, виконання зобов’язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Правові наслідки порушення умов договору щодо кількості товару передбачені ст. 670 Цивільного кодексу України, згідно ч. 1 якої, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений –вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Аналогічне право покупця передбачено і у ст. 693 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, в силу вищевказаних норм та п. 5.1 Договору ТОВ "Нафтаоптторг" було порушено зобов’язання, відповідно до якого поставка залізницею здійснюється протягом 12 банківських днів після зарахування попередньої оплати товару, а оскільки попередню оплату було здійснено 09.02.2011 року та того ж дня проведено банком, поставка товару мала бути здійснена до 26.02.2011 року.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що ТОВ "Нафтаоптторг" було прострочено поставку дизельного пального залізничним транспортом на суму 23 911, 60 грн., що призвело до реалізації законного права позивача вимагати повернення сплаченої грошової суми за недопоставлене пальне.

Стосовно залишення господарськими судами без задоволення позовних вимог ВАТ "Агрофірма "Вербівське" в частині повернення вартості сплаченого та непоставленого бензину марки А-76 в сумі 232 213,30 грн., колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити наступне.

Господарськими судами встановлено, що 25.11.2010 року ТОВ "Блейз Інвест" (перевізник) та ТОВ "Нафтаопторг" (замовник) було укладено договір № 41-10 перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до умов якого перевізник зобов’язався приймати, а замовник надавати для перевезення паливно-мастильні матеріали.

09.02.2011 року на виконання договору поставки № 13-11 від 07.02.2011 року ТОВ "Нафтаоптторг" було передало ТОВ "Блейз Інвест" бензин марки А-76 в кількості 40 360 літрів для перевезення за адресою вантажоотримувача –ВАТ "Агрофірма "Вербівське", розташованого в Харківській області, Балаклійського району, с. Вербівка, вул. Радгоспна, 26, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 02/09-03 від 09.02.2011 року.

Господарськими судами попередніх інстанцій також встановлено, що ТОВ "Блейз Інвест" 09.02.2011 року повідомило ВАТ "Агрофірма "Вербівське" про здійснення доставки останньому товару і після того як працівник позивача перевірив та зняв пломби з бензоцистерн було розпочато перекачку бензину в два бензовози (ємкістю 7 365 літрів) і три стаціонарні ємкості вантажоодержувача ємкістю по 10 600 літрів кожна, під час якої виникла пожежа, що призвело до знищення пального в стаціонарних ємкостях та в причепі –паливоцистерні, яка належала ТОВ "Блейз Інвест". Загальний об’єм поставленого, але знищеного внаслідок пожежі товару склав 32995 літрів.

Вищевикладене підтверджується висновком № 14/Д-2011 від 17.02.2011 року пожежно-технічного спеціаліста дослідно-випробувальної лабораторії Головного управління МНС України в Харківській області про дослідження пожежі, що сталася 09.02.2011 року на складі паливо-мастильних матеріалів ВАТ "АФ "Вербівське" та актом про пожежу від 11.02.2011 року на об’єкті, який було складено комісією, в яку входив також і працівник ВАТ "Агрофірма "Вербівське".

У вищезазначеному висновку пожежно-технічного спеціаліста вказано, що на складі паливо мастильних матеріалів ВАТ "Агрофірма "Вербівське" бензовоз ємкістю 4 935 літрів, дві ємкості № 6 та № 7 об’ємом по 10 600 літрів та бензовоз ємкістю 2 430 літрів були повністю заповнені пальним, поставленим ТОВ "Нафтаопторг" 09.02.2011 року, а у зв'язку з допущеним під час переливання бензину переповненням резервуару № 6 та під час заповнення ємкості № 5 виникла пожежа, в результаті якої було знищено бензин марки А-76 кількістю 32 995 літрів на суму 250 102, 10 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем 09.02.2011 року було доставлено позивачу на його склад паливно-мастильних матеріалів відповідно до товарно-транспортної накладної № 02/09-03 від 08.02.2011 року бензин марки А-76 в кількості 40360,00 літрів на загальну суму 305 928, 80 грн.

З цієї кількості бензину позивачем було прийнято 7 365,00 літрів, що і не заперечувалось під час розгляду справи в господарських судах попередніх інстанцій позивачем. Документів в підтвердження підстав оприбуткування даної кількості бензину позивачем судам надано не було.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 329 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права набуває права власності на майно, передане їй у власність, та майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Частиною 1 ст. 334 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності у набувача майна виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв’язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов’язання доставки (ч. 2 ст. 334 Цивільного кодексу України).

Згідно з розділом 11 "Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні, які оформлюються вантажовідправником.

Без належним чином оформленої товарно-транспортної накладної перевезення вантажу заборонено.

Відповідно до п. 13.3 вказаних Правил вантажі, які прибули у непошкоджених кузовах автомобілів (причепах, окремих секціях автомобіля, контейнерах і цистернах) та з непошкодженими пломбами вантажовідправника, видаються вантажоодержувачу без перевірки маси, стану вантажів і кількості вантажних місць.

Таким чином, перехід права власності від ТОВ "Нафтаоптторг" до ВАТ "Агрофірма "Вербівське" на бензин марки А-76 в кількості 40 360, 00 літрів відбувся в момент оформлення товарно-транспортної накладної № 02/09-03 від 09.02.2011 року та передачі вантажу перевізнику, який згідно зі ст. 924 Цивільного кодексу України та п. 3.2.4 Договору перевезення вантажів автомобільним транспортом № 41-10 від 25.11.2010 року відповідає за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення та до видачі одержувачу.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що оператором ВАТ "Агрофірма "Вербівське" було розпочато злив пального з автоцистерни, що підтверджує факт перевірки останнім наявності і неушкодженості пломб та відповідність маси нафтопродуктів у автоцистерні масі зазначеній у вантажно-транспортній накладній, а, отже, ТОВ "Нафтоопторг" було виконано свої зобов’язання перед позивачем за договором поставки № 13-11 від 07.02.2011 року щодо поставки бензину марки А-76 в кількості 40 360 літрів.

Відповідно до п. 5.6. Договору покупець приймає на себе ризик загибелі товару з моменту його одержання, що фіксується у документах, вказаних у п.1.3. цього Договору.

Отже, вищевикладене свідчать про те, що ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару перейшов до покупця –ВАТ "Агрофірми "Вербівське".

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що місцевим та апеляційним господарськими судами було правомірно відмовлено в задоволенні первісного позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 232 213, 30 грн. за недопоставлений бензин марки А-76.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів щодо залишення зустрічних позовних вимог без задоволення, оскільки бензин марки А-76 у кількості 32 995 літрів на загальну суму 250 102,10 грн., який було знищено внаслідок пожежі, був сплачений ВАТ "Агрофірми "Вербівське", що підтверджується наданими копіями платіжних доручень № 95, № 96 від 09.02.2011 року на загальну суму 1 198 420,00 грн., що виключає наявність у ТОВ "Нафтоопторг" збитків, спричинених пошкодженням майна.

Також господарськими судами було вірно вказано, що заявлені за зустрічним позовом вимоги не відповідають способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки апеляційного господарського суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що доводи, викладені в касаційній скарзі позивача, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і вже були предметом розгляду в апеляційному господарському суді та обґрунтовано ним відхилені.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки апеляційного господарського суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п.1 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу –без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з’ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв’язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2011 року у справі № 5023/1659/11 –залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                                В.С. Божок

Судді:                                                                                          А.Г. Полянський

О.М. Сибіга