Постанова № 18544408, 05.10.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"05" жовтня 2011 р. Справа № 5005/2149/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБожок В.С.,

суддівПолянського А.Г.,

Сибіги О.М.

розглянувши матеріали

касаційної скаргиСелянського фермерського господарства "Долина", с. Володимирівка, Дніпропетровська обл.

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.07.2011 року

у справі господарського суду Дніпропетровської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю фірма "Меркурій", м. Донецьк

доСелянського фермерського господарства "Долина", с. Володимирівка, Дніпропетровська обл.

простягнення заборгованості за договором поставки за участю представників

позивача: Огурецька Г.В.

відповідача: Іванова Л.А., Бардаченко В.В.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Меркурій" (далі за текстом –ТОВ фірма "Меркурій") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до селянського фермерського господарства "Долина" (далі за текстом – СФГ "Долина") про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 2 050 557,30 грн., з яких: 1 348 794, 13 грн. основного боргу, 674 397, 06 грн. штрафу, 22 928, 36 грн. неустойки, 4 437, 75 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2011 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 20.05.2011 року) позовні вимоги задоволено частково: присуджено до стягнення з СФГ "Долина" на користь ТОВ "Меркурій" 1 348 794,13 грн. основного боргу, 122 915,62 грн. штрафу, 4 802,12 грн. неустойки, 484,93 грн. 3% річних; в решті позовних вимог – відмовлено; відстрочено виконання рішення суду до жовтня 2011 року.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.07.2011 року рішення місцевого господарського суду від 04.05.2011 року в частині відстрочення виконання рішення суду –скасовано; відмовлено у задоволенні заяви СФГ "Долина" про відстрочку виконання рішення суду.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що відповідач в порушення умов укладеного договору не виконав в повному обсязі покладені на нього обов’язки, але враховуючи майновий стан та специфіку діяльності відповідача, господарськими судами було задоволено клопотання відповідача по справі та зменшено суму штрафних санкцій.

Позивачем відзиву на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представники відповідача просили касаційну скаргу задовольнити, рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів –скасувати та прийняти нове рішення у справі, яким стягнути з СФГ "Долина" на користь ТОВ фірма "Меркурій" 491 662,50 грн. основного боргу, а в іншій частині позову –відмовити, а представник позивача просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій –без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.04.2010 року СФГ "Долина" та ТОВ фірмою "Меркурій" було укладено Договір № 200410, відповідно до умов якого СФГ "Долина" зобов’язалось поставити та передати ТОВ фірмі "Меркурій" у власність 525,00 тон +\- 10% (від 425,50 тон до 577,50 тон) насіння соняшника врожаю 2010 року за ціною 1500 грн. за тону на загальну суму 787 500,00 грн. +\- 10% (від 708 750,00 грн. до 866 250,00 грн.), а ТОВ фірма "Меркурій" зобов’язалось на умовах самовивозу прийняти вказане насіння соняшника та оплатити його.

Відповідно до п. 4.1 Договору підставою для поставки продукції є рахунок, який наданий відповідачем та оплачений ТОВ фірмою "Меркурій". Поставка продукції в повному обсязі здійснюється в строк до 11 жовтня 2010 року включно на умовах самовивозу зі складу продавця.

Згідно з п. 5.1. Договору покупець здійснює попередню оплату 100% вартості продукції на розрахунковий рахунок продавця або шляхом внесення готівкових грошових коштів до каси продавця протягом 1-го банківського дня з дня надання рахунку.

На підставі наданих СФГ "Долина" рахунків в період з 23.04.2010 року по 06.08.2010 року ТОВ фірма "Меркурій" перерахувало відповідачу повну вартість продукції в сумі 787 000,00 грн. за 524,66 тон соняшника, що підтверджується рахунками, платіжними дорученнями, податковими накладними.

14.09.2010 року відповідач поставив позивачу 29, 230 тон насіння соняшника на загальну суму 43 845,00 грн., що підтверджується прибутковою накладною № 14/09 від 14.09.2010 року; 26.10.2010 року відповідач поставив 167, 655 тон насіння соняшника на загальну суму 251 482, 50 грн., що підтверджується прибутковою накладною № 50 від 26.10.2010 року., а всього відповідач поставив позивачу 196, 885 тон насіння соняшника на загальну суму 295 327,50 грн., недопоставка оплаченого насіння соняшника становить 327,775 тон на загальну суму 491 662, 50 грн.

Відповідно до п. 6.3 Договору у випадку прострочення поставки продукції (п. 4.1) продавець сплачує покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми заборгованості за кожен день непоставленої в строк продукції.

Згідно з п. 6.4 Договору у випадку передачі продукції в кількості менше, ніж передбачено умовами Договору, продавець зобов’язаний протягом трьох днів з дня пред’явлення претензії покупцем передати покупцю відсутню частину продукції. У випадку, якщо продукція не буде передана покупцю у строк, вказаний у п. 4.1 Договору, покупець має право вимагати від продавця оплати вартості непоставленої в строк продукції по ринковим цінам, встановленим на продукцію на день пред’явлення такої вимоги, та штрафу у розмірі 50% від вартості продукції, не поставленої покупцю.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що всього позивачем попередньо було сплачено відповідачу 787 000,00 грн., що не заперечувалось відповідачем.

Однак, в порушення умов Договору відповідач свої зобов’язання по поставці позивачу насіння соняшника у повному обсязі не виконав, що підтверджується актом звірки від 01.12.2010 року, скріпленим підписами сторін.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Також ч. 2 цієї статті визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, –відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного Договору позивачем з квітня по вересень 2010 року було перераховано на користь СФГ "Долина" грошові кошти в розмірі 787 000,00 грн. за 524, 66 тон соняшника, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рахунків, платіжних доручень та податкових накладних, однак відповідачем не було виконано своїх зобов'язань за Договором поставки № 200410 від 20.04.2010 року в повному обсязі.

Відповідно до п. 6.4 Договору якщо продукція не буде передана покупцю в строки, вказані в п. 4.1 цього Договору, ТОВ фірма "Меркурій" має право вимагати від СФГ "Долина" оплати вартості непоставленої в строк продукції по ринковим цінам, встановленим на день пред’явлення вимоги.

06.12.2010 року ТОВ фірма "Меркурій" на адресу СФГ "Долина" було направлено вимогу про оплату непоставленого відповідачем насіння соняшника в кількості 327, 775 тон по ринковій вартості 4 115, 00 грн. за 1 тону, всього на суму 1 348 794, 13 грн., оскільки згідно довідки Інспекції якості та формування ресурсів сільськогосподарської продукції № 01-08/280 від 06.12.2010 року середня закупівельна ціна за листопад 2010 року на насіння соняшника складала 4 115, 00 грн. за тону.

Оскільки строк оплати вартості непоставленої в строк продукції Договором не встановлений, підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 530 Господарського кодексу України, відповідно до якої боржник повинен виконати таке зобов’язання в семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.

Вимога про оплату вартості непоставленої продукції була залишена СФГ "Долина" без належного реагування.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків щодо необхідності стягнення основного боргу у сумі 1 348 794, 13 грн.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного і неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6.4 Договору № 200040 від 20.04.2010 року якщо продукція не буде передана покупцю в строки, встановлені п. 4.1 Договору, тобто до 11.10.2010 року, покупець має право вимагати від продавця сплати штрафу в розмірі 50% вартості непоставленої продукції.

Пунктом 6.3 зазначеного Договору встановлено, що у випадку прострочення поставки продукції (п. 4.1) продавець сплачує покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми заборгованості за кожен день непоставленої в строк продукції.

За змістом ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, ст. 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Вказаною статтею Цивільного кодексу України закріплено положення про співвідношення договору і закону в тих випадках, коли щодо певних відносин існує зазначення в актах цивільного законодавства, але сторони бажають за згодою між собою врегулювати ці відносини інакше. В такій ситуації сторони договору мають право вибору: використати норми акту цивільного законодавства для врегулювання своїх відносин або за власним розсудом відступити від положень актів цивільного законодавства шляхом встановлення в договорі інших правил поведінки, ніж це передбачено законодавством.

Таким чином, оскільки Договір поставки № 200410 від 20.04.2010 року між ТОВ "Меркурій" та СФГ "Долина" був скріплений підписами уповноважених на це осіб (директорами) та затверджений печатками підприємств, сторонами було погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього, дотримання положень такого Договору є обов'язковими як для позивача так і для відповідача.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду Україниприходить до висновку, що господарськими судами попередніх інстанцій (з урахуванням зменшення штрафних санкцій в порядку ст. 83 ГПК України) було правомірно частково задоволено вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 122 915, 62 грн. штрафу, 4 802,12 грн. неустойки, 484,93 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Отже, виходячи з приписів процесуального закону відстрочка виконання судового рішення може бути встановлена судом лише у виняткових випадках, тобто за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк.

Встановлення та підтвердження факту наявності виключних обставин можливо лише внаслідок перевірки судом відповідних доказів наявності зазначених обставин, що безпосередньо впливають на можливість виконання рішення суду відповідачем у момент звернення рішення до виконання.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на ту обставину, що при вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Відповідно до п. 2 роз'ясненя Вищого арбітражного суду "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" від 12.09.1996 року № 02-5/333 підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Наведене свідчить, що в судовому акті господарським судом Дніпропетровської області не наведено переконливих доводів щодо наявності саме таких виняткових обставин у розумінні ст. 121 ГПК України, які б потягли за собою необхідність відстрочки виконання рішення суду.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками Дніпропетровського апеляційного господарського суду щодо необхідності скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2011 року в частині відстрочення виконання вищевказаного рішення суду.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Доводи, викладені в касаційній скарзі відповідача, судом касаційної інстанції не приймаються до уваги, оскільки вони не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і вже були предметом розгляду в апеляційному господарському суді та обґрунтовано ним відхилені.

Відповідно до п.1 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу –без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з’ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками Дніпропетровського апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв’язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.07.2011 року № 5005/2149/2011 –залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                                В.С. Божок

Судді:                                                                                          А.Г. Полянський

О.М. Сибіга