Постанова № 18544156, 05.10.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"05" жовтня 2011 р. Справа № 5023/2412/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,

суддівМачульського Г.М.,

Уліцького А.М.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Калина-Харків"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду

від21.07.2011р.

у справі№5023/2412/11

Господарського судуХарківської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Біотрейд"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Калина-Харків"

простягнення збитків, - В С Т А Н О В И В:

Звернувшись з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Біотрейд" (далі-позивач) просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Калина-Харків" (далі-відповідач) збитки за втрату орендованого холодильного обладнання в розмірі 3200 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що воно зазнало втрати через не виконання відповідачем своїх обов'язків за договором суборенди, оскільки останній не зберіг взяте в суборенду холодильне обладнання.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.06.2011р. (суддя Рильова В.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.07.2011р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., судді Медуниця О.Є., Терещенко О.І.), позов задоволено повністю.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати прийняті у справі рішення та направити справу на новий розгляд чи винести нове рішення, яким встановити реальний розмір збитків позивача, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Сторони не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржувані рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 27.05.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Форекс" (орендодавець) та позивачем було укладено договір оренди майна №70, за яким останній прийняв в оренду холодильного обладнання.

Додатковою угодою до цього договору було внесено зміни, а саме в п.7.2 зазначено, що позивач має право без письмової згоди орендодавця здавати об'єкт оренди в суборенду на строки у відповідності з п.1.2 договору оренди.

Додатковими угодами строк дії договору оренди було пролонговано до 31.12.2013р.

01.01.2007р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Калина-Харків" (відповідач у справі) було укладено договір суборенди №000549/Х, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу в тимчасове платне користування холодильне обладнання, зокрема, холодильник електричний "SEG 395", 1шт.

Умовами договору сторони також визначили, що вартість цього майна 3200,00 грн.

Факт передачі майна в суборенду, підтверджується, як встановлено судами, наявним в матеріалах справи актом приймання - передачі обладнання, підписаним повноважними представниками сторін 28.04.2007р.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення, виходив з того, що позивачем доведено обґрунтованість своїх позовних вимог про завдання йому збитків втратою майна.

Між тим, судові рішення є незаконними та підлягають скасуванню виходячи з наступного.

Так, статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1). Цією статтею також передбачено, що договором можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання (ч.2).

Звернувшись із позовом, позивач обґрунтовував свої вимоги приписами статей 224, 226 ч.1 Господарського кодексу України.

Згідно статті 224 цього кодексу учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено (ч.1). Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч.2).

Вирішуючи спір, суди погодились із доводами позивача що збитки, які він просить стягнути на свою користь, полягають у втраті майна - холодильного обладнання.

Разом з тим, судами не встановлено, що сталась втрата або пошкодження майна позивача, як це передбачено приписами наведеної норми права, а саме частини другої.

Згідно приписів статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Частиною другою цього кодексу визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до положень статті 386 вказаного кодексу власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що завдані йому збитки полягають у втраті майна, отриманого ним у суборенду, а тому їх розмір визначається виходячи з вартості втраченого цього майна.

Разом з тим, з наведених норм права вбачається, що застосування такої відповідальності як відшкодування збитків має здійснюватись лише у випадках, коли для особа, яка звернулась із позовом, понесла реальні втрати, або з витратами, які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

При цьому, судами встановлено, що позивач є не власником майна, а його орендарем, та не встановлено, що він мусить зробити витрати у розмірі, визначеному ним у позові.

Відтак, перевіривши юридичну оцінку обставин справи у порядку, передбаченому статтею 1115 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції зазначає, що судами неправильно застосовано норми матеріального права, оскільки позивач не є власником втраченого майна, не поніс реальних збитків, та не мусить зробити витрати у розмірі, визначеному ним у позові, чи меншому. Відтак позов, з викладених у ньому підстав, задоволенню не підлягає.

Оскільки по справі не вимагається збирання нових або дослідження зібраних доказів, суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав для направлення справи на новий розгляд, а вважає за можливе скасувавши судові рішення прийняти нове.

Щодо вимог, викладених у касаційній скарзі відносно прийняття судом касаційної інстанції нового рішення, яким встановити реальний розмір збитків, завданих позивачу, суд касаційної інстанції зазначає, що з урахуванням наведеного касаційна скарга у цій частині задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.2, 11110 ч.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Калина-Харків" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.07.2011р. та рішення Господарського суду Харківської області від 06.06.2011р. у справі №5023/2412/11 скасувати повністю і прийняти нове рішення.

У позові Товариству з обмеженою відповідальністю "Біотрейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Калина-Харків" про стягнення збитків відмовити.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.М. Мачульський

                                                                                                                                                                                                         А.М. Уліцький