Постанова № 18543809, 04.10.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2011 р. Справа № 5019/308/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

суддів:Демидової А.М.,

Коваленко С.С.,

Воліка І.М. (доповідача)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю-фірма "РВК"

на постановувід 06.04.2011

Рівненського апеляційного господарського суду

у справі№ 5019/308/11

господарського суду Рівненської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю-фірма "РВК" доПублічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит",

Товариства з обмеженою відповідальністю "Літа Холдинг",

провизнання недійсним договору іпотеки, визнання права власності В судове засідання представники сторін не прибули. позивачане зявились; відповідача-1ОСОБА_1 (дов. від 18.10.2010 № 1-132000/8294); відповідача-2не зявились; ВСТАНОВИВ: У лютому 2011 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю-фірма "РВК" (надалі ТОВ - фірма "РВК") звернулось до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (надалі ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Літа Холдинг" (надалі ТОВ "Літа Холдинг", відповідач-2) про визнання недійсним іпотечного договору № 1346-546 від 06.05.2006, укладеного між позивачем та відповідачем-1; а також про визнання права власності на нежитлові приміщення 1-го поверху, загальною площею 103,3 кв. м, які знаходяться за адресою: м. Рівне, вул. Дубенська, буд. 46, та визнання права власності на нежитлові приміщення цокольного поверху, загальною площею 96,3 кв. м, які знаходяться за адресою: м. Рівне, вул. Корольова, буд. 8, що були передані позивачем в іпотеку відповідачеві-1 на підставі іпотечного договору № 1346-564 від 06.05.2006.

Також, позивач звернувся до господарського суду першої інстанції з заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке є предметом іпотечного договору № 1346-546 від 06.05.2006 та заборони ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" вчиняти дії спрямовані на розпорядження, відчуження зазначених нежитлових приміщень.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 17.02.2011 у справі № 5019/308/11 (суддя: Крейбух О.Г.) заяву ТОВ - фірма "РВК" про забезпечення позову задоволено частково та накладено арешт на нежитлові приміщення 1-го поверху, загальною площею 103,3 кв. м, які знаходяться за адресою: м. Рівне, вул. Дубенська, 46, та на нежитлові приміщення цокольного поверху, загальною площею 96,3 кв. м, які знаходяться за адресою: м. Рівне, вул. Корольова, 8, що належать на праві власності ТОВ - фірма "РВК", які передані в іпотеку відповідно до іпотечного договору № 1346-564 від 06.05.2006 ТОВ "Банк "Фінанси та кредит".

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.04.2011 (колегія суддів: Гудак А.В. головуючий, судді: Сініцина Л.М., Олексюк Г.Є.) ухвалу господарського суду Рівненської області від 17.02.2011 у справі № 5019/308/11 про вжиття заходів забезпечення позову скасовано.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач ТОВ - фірма "РВК" звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.04.2011 скасувати, а ухвалу господарського суду Рівненської області від 17.02.2011 залишити в силі. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що господарським судом апеляційної інстанції надано невірну юридичну оцінку встановленим обставинам справи, чим порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Відповідач-1 ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти її доводів та просив оскаржувану постанову залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Відповідач-2 ТОВ "Літа Холдинг" не скористався правом, наданим ст.1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу ТОВ - фірма "РВК" до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідача-1 та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, предметом даного спору є матеріально-правова вимога про визнання недійсним іпотечного договору № 1346-546 від 06.05.2006, укладеного між позивачем та відповідачем-1, та визнання за позивачем права власності на заставлене майно.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову в частині накладення арешту на спірне майно, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки на підставі ст. 37 Закону України "Про іпотеку" за відповідачем-1 ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" зареєстровано право власності на предмет іпотеки за оспорюваним договором, тому невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення суду, що відповідно до приписів ст. ст. 66, 67 ГПК України є підставою накладення арешту на спірне майно.

В частині вимоги позивача про заборону відповідачу-1 вчиняти дії щодо розпорядження, відчуження предмета іпотеки, місцевим господарським судом відмовлено у задоволенні, з посиланням на те, що накладення арешту на майно є достатнім заходом забезпечення позову у разі необхідності виконання судового рішення.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи ухвалу місцевого суду про накладення арешту на заставлене майно, виходив з того, що, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до п. 10 Іпотечного договору та ст. 37 Закону України "Про іпотеку" за ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" 28.12.2010 зареєстровано право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху за адресою: м. Рівне, вул. Лубенська, 46, та на нежитлові приміщення цокольного поверху за адресою: м. Рівне, вул. Корольова, 8 що підтверджується витягом про державну реєстрацію права власності № 28534303 та № 28534016 від 28.12.2010. Отже, на час вирішення питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно ТОВ фірма "РВК" не є власником зазначених приміщень.

При цьому місцевим господарським судом не враховано, що згідно ст. 66 ГПК України господарський, суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, із змісту вищенаведеної статті вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення.

Отже, інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення.

Судами встановлено та вбачається з матеріалів справи, що предметом розгляду є вимога про визнання недійсним іпотечного договору та визнання права власності на заставлене майно. При цьому, незалежно від результатів вирішення господарським судом спору по даній справі, видача наказу та примусове виконання рішення по даній категорії позовних вимог не провадиться, оскільки право позивача захищається шляхом визнання факту, а не передачі майна чи вчинення певних дій.

Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову по даній справі про визнання недійсним договору суперечить змісту ст. 66 ГПК України, оскільки заборона, накладена ухвалою від 17.02.2011, ніяким чином не може вплинути на виконання рішення суду по даній справі.

З огляду цього, висновок місцевого суду про те, що невжиття судом заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливлять виконання рішення у справі, є безпідставними.

За наведеного, апеляційний господарський суд обґрунтовано скасував ухвалу місцевого господарського суду про вжиття заходів забезпечення позову.

Викладені в оскаржуваній постанові висновки суду апеляційної інстанції відповідають фактичним обставинам і наявним матеріалам справи, нормам процесуального права, є законними та обґрунтованими.

Посилання скаржника на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час прийняття постанови у справі, суд апеляційної інстанції не припустився порушення або неправильного застосування норм чинного процесуального законодавства, а, отже, підстави для її скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю-фірма "РВК" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.04.2011 у справі № 5019/308/11 залишити без змін.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Судді : С.С. Коваленко

І.М. Волік