Постанова № 18543766, 04.10.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2011 р. Справа № 5005/4420/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,

за участю представників:

позивача -не з'явились,

відповідачів-не з'явились,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Дніпропетровської дирекції на рішення та постанову господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2011

Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.08.2011

у справі№5005/4420/2011

за позовомПАТ "СК "АХА Страхування" в особі Дніпропетровської філії

до 1.Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта"

в особі Дніпропетровської дирекції

2.ПАТ "СГ "ТАС" в особі Дніпропетровської регіональної дирекції

простягнення 61312,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2011 (суддя Пархоменко Н.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.08.2011 (судді: Стрелець Т.Г., Головко В.Г., Логвиненко А.О.), позов задоволено частково на підставі ст.993, ч.1 ст.1172, ч.1 ст.1191,1194 ЦК України на користь ПАТ "СК "АХА Страхування" в особі Дніпропетровської філії з Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Дніпропетровської дирекції філії стягнуто 35412,07 грн. та з ПАТ "СГ "ТАС" в особі Дніпропетровської регіональної дирекції - 25500 грн. в рахунок відшкодування шкоди в порядку регресу. В решті позову відмовлено з мотивів необґрунтованості позовних вимог.

Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Дніпропетровської дирекції у поданій касаційній скарзі просить скасувати рішення та постанову в частині стягнення з відповідача-1 частини страхового відшкодування, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, а саме ст.27 Закону України "Про страхування", ст.ст.993,1188 ЦК України та ст.77 ГПК України. Зокрема, скаржник вказує на те, що ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватися за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна, після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду. Разом з тим, скаржник зазначає, що ТОВ "Сервіс-Центр "Альфа" не мало права регресної вимоги за заподіяні збитки до відповідача-1.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувані рішення та постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03.03.2010р., ОСОБА_1 визнаний винним в скоєнні адміністративного правопорушення. Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює водієм в Українському державному підприємстві поштового зв'язку "Укрпошта"(відповідач-1) та під час ДТП керував автомобілем марки "МАЗ 53366", що належить УДППЗ "Укрпошта".

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, що на відповідній правої підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди і т.п.) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання чи збереження якої створює підвищену небезпеку.

Таким чином, відповідальність за шкоду, заподіяну ДТП, покладається на відповідача-1 (Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Дніпропетровської дирекції).

Як вбачається з Полісу №ВС/7643379 ПАТ "СГ "ТАС" (відповідач-2), застрахував цивільно-правову відповідальність Дніпропетровської дирекції УДППЗ "Укрпошта", взявши на себе зобов'язання щодо відшкодування в межах ліміту відповідальності, що складає 25500 грн., спричиненої забезпеченим транспортним засобом шкоди.

У відповідності до Висновку експерта - автотоварознавця №040203 від 01.03.2010р. вартість матеріального шкоди, спричиненої пошкодженням автомобіля марки "МАЗДА СХ 7", державний номер НОМЕР_1, складає 62027,07 грн.

Згідно з розрахунком суми страхового відшкодування, складеного директором департаменту врегулювання збитків Позивача ОСОБА_2, що має кваліфікацію аварійного комісара сума страхового відшкодування, що підлягає сплаті власнику застрахованого автомобіля марки "МАЗДА СХ 7" складає 60912,07 грн.

Автомобіль марки "МАЗДА СХ 7", відповідно до Договору добровільного страхування наземного транспорту №204-а/10дп від 29.01.2010р. був застрахований позивачем. Згідно з умовами Договору страхування позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 60912,07грн.

Згідно зі ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У відповідності зі ст. 993 ЦК України і ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, що виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, що страхувальник (чи інша особа, що одержала страхове відшкодування) має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Таким чином до позивача перейшло у порядку регресу право вимоги до відповідача-2 на суму в межах ліміту відповідальності за Полісом №ВС/7643379, що складає 25500 грн.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

До позивача перейшло у порядку регресу право вимоги до відповідача-1 на суму, що складає 35412,07 грн.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що рішення господарського суду винесене за умов повного і всебічного дослідження матеріалів справи і норм чинного законодавства, у повному обсязі відповідає фактичним, належним чином дослідженим обставинам справи, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення має бути залишене без змін.

Колегія погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

У відповідності зі ст. 993 ЦК України і ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, що виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, що страхувальник (чи інша особа, що одержала страхове відшкодування) має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03.03.2010р., визнано вину ОСОБА_1 у скоєнні ДТП. Судом також встановлено, що Богачевський на час вчинення ДТП був працівником скаржника. Таким чином, відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, покладається на відповідача-1 (Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Дніпропетровської дирекції).

Згідно зі ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідач-2 застрахував цивільно-правову відповідальність відповідача-1, взявши на себе зобов'язання щодо відшкодування шкоди в межах ліміту відповідальності (25500 грн.), спричиненої забезпеченим транспортним засобом. Оскільки сума страхового відшкодування потерпілій особі становить 60912,07 грн., то суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про стягнення з відповідача-1 (роботодавця винної фізичної особи) різниці між фактичним розміром завданої шкоди і страховою виплатою в межах ліміту (60912,07-25500=35412,07).

Наявні доводи скаржника зводяться передусім до намагань перекласти тягар відшкодування збитків виключно на відповідача-2, що суперечить ст.1194 ЦК України.

Колегія відхиляє помилкові твердження заявника про те, що ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватися за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна, після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Адже, відповідач-1 не позбавлений права звернутися до суду з самостійним позовом про витребування пошкоджених деталей (бампер передній, капот двигуна, ліве крило тощо), що мають для нього певну матеріальну цінність.

Разом з тим, колегія відхиляє безпредметні посилання заявника на те, що ТОВ «Сервіс-Центр «Альфа»не мало права регресної вимоги за заподіяні збитки до відповідача-1, оскільки в силу приписів ст. 993 ЦК України і ст. 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло право регресної вимоги від його страхувальника (водія автомобіля "МАЗДА СХ 7"), як потерпілої особи, але аж ніяк не від ТОВ «Сервіс-Центр «Альфа».

З огляду на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2011 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.08.2011 у справі №5005/4420/2011 залишити без змін, а касаційну скаргу Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Дніпропетровської дирекції без задоволення.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун