Постанова № 18537303, 22.09.2011, Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 3-728/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2011 року 22 вересня 2011 року Суддя Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим Кордик С.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Територіальної державної інспекції праці в Автономній Республіці Крим, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця сел. Азовське Джанкойського району АР Крим, громадянина України, маючого вищу освіту, неодруженого, працюючого на посаді голови Совєтського районного споживчого товариства, не судимого, який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, проживаючого за адресою: АР Крим, Нижньогірський район, АДРЕСА_1,

за ст. 41 ч.1 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1, який з 30.03.2011 року є головою Совєтського районного споживчого товариства (далі Совєтське РайСТ), тобто посадовою особою яка здійснює керівництво цим товариством і є відповідальним за його діяльність, допустив наступні порушення законодавства про працю:

- у порушення вимог ст. 24 Закону України «Про оплату праці», ст. 115 КЗпП України, заробітна плата не всім найманим працівникам виплачувалася своєчасно, а саме: рідше двох разів на місяць і через проміжок часу, що перевищує шістнадцять календарних днів, тобто з порушенням строків встановлених цими статтями;

- у порушення вимог ст. 142 КЗпП України, працівники підприємства не були ознайомлені під розпис з правилами внутрішнього трудового розпорядку;

- у порушення вимог ст. 21 КЗпП України, при наявності у штатному розписі посад сторожів у кількості трьох одиниць, які є вакантними, із ОСОБА_2. та ОСОБА_3., які фактично виконували роботу сторожів, не було укладено трудових угод, а укладені цивільно-правові угоди про надання послуг по забезпеченню охорони обєкта нерухомості і матеріальних цінностей Совєтського РайСТ, тобто по виконанню функцій сторожа, чим було порушено їх права на труд;

- у порушення вимог ст.ст. 75, 79 ч.5 КЗпП України, працівники не попереджалися письмово за два тижні до початку терміну їх відпустки встановленої графіком.

Зазначені порушення законодавства про працю були виявлені 12 серпня 2011 року інспектором Територіальної державної інспекції праці в АР Крим під час проведення перевірки та зафіксовані у відповідному акті.

Своїми діями ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.41 ч.1 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні вину в скоєнні цього правопорушення не визнав і пояснив щодо кожного зазначеного у протоколі порушення, а саме: щодо порушення ст. 48 п.9 КЗпП України зазначив, що в трудовій книжці працівника ОСОБА_4 є її підпис, який відсутній у вкладиші до трудової книжки. При цьому цей працівник була прийнята на роботу у 2002 році не Совєтським РайСТ. Стосовно порушення ст. 142 КЗпП України вказав, що працівники Совєтського РайСТ були ознайомлені з правилами внутрішнього трудового розпорядку на загальному зборі трудового колективу, де були прийняті ці правила і проводилося їх обговорення. Також працівники ознайомлюються з ними при прийомі на роботу, про що вони розписувалися у наказах. Щодо порушення ст. 115 КЗпП України, відповідно до якої заробітна плата повинна виплачуватися не рідше двох разів на місяць і через проміжок часу, що перевищує шістнадцять календарних днів, зазначив, що заробітна плата нараховується усім робітникам, але отримувати її два рази на місяць бажають не всі працівники, про що вони писали свої заяви, копії яких були надані у судовому засіданні. У звязку з чим заробітна плата (аванс) виплачується вибірково за бажанням працівника, тому Совєтський РайСТ не вправі зобовязувати працівників її отримувати два рази на місяць, оскільки ці кошти є їх власністю. Вважав, оскільки підприємство нарахувало і підготовило кошти для виплати, тим самим воно виконало свої зобовязання, тому такого порушення допущено не було. Відповідно до порушення ст. 21 КЗпП України зазначив, що інспектор по труду не уповноважена перевіряти цивільно-правові угоди, які були укладені з працівниками ОСОБА_2. та ОСОБА_3. про надання послуг, а має право перевіряти порушення трудових правовідносин. Проте не заперечував, що на підприємстві штатним розписом передбачена посада сторожа в кількості три одиниці. Також з приводу порушення вимог ст.ст.75, 79 ч.5 КЗпП України, відповідно до яких працівники повинні були бути попередженні про початок відпустки письмово за два тижні до її початку, пояснив, що графік відпусток був затверджений постановою правління № 117 від 31.12.2010 року, з яким усі працівники були ознайомлені, тому вважав що таке порушення не мало місце. Однак інспектор по труду не звернув уваги на наданий йому графік відпусток і відобразив це порушення в акті і у протоколі. Крім того, вказав, що акт перевірки Совєтського РайСТ було оскаржено до територіальної державної інспекції праці в АР Крим і скарга находиться на стадії розгляду.

Однак, винність ОСОБА_1 в скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 41 ч.1 КУпАП, підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення № 01-25-31/834 від 16.08.2011 року;

- актом перевірки № 01-25-31/1021 від 12.08.2011 року (а.с. 2), який містить виявлені факти порушення законодавства про працю допущені в Совєтському РайСТ;

- копією видаткового касового ордеру від 22.07.2011 року (а.с. 5), копією відомості про виплату коштів № ВЗП-000030 за липень 2001 року (а.с. 6), копіями розрахунково-платіжних відомостей: за липень 2001 року (а.с. 11-15), з яких вбачається, що вибірково не всім працівникам заробітна плата виплачувалася рідше двох разів на місяць і через проміжок часу, що перевищує шістнадцять календарних днів, тобто якими підтверджується той факт, що заробітна плата виплачувалася з порушенням строків встановлених ст. 115 КЗпП України;

- копією штатного розпису апарату Совєтського РайСТ з 01.07.2011 року (а.с. 9-10) та копіями актів прийому-передачі №6 від 13.05.2011 року (а.с. 7-8), які свідчать про те, що за наявності у штатному розписі трьох одиниць сторожів із ОСОБА_2. та ОСОБА_3. були укладені угоди про надання ними послуг по забезпеченню охорони обєкта нерухомості і матеріальних цінностей Совєтського РайСТ, коли вони фактично виконували функції сторожів.

Аналізуючи зібранні й досліджені докази в їх сукупності, приходжу до висновку, що порушення законодавства про працю мали місце в Совєтському РайСТ і в діях ОСОБА_1 є склад правопорушення, передбаченого ст. 41 ч.1 КУпАП.

Однак, згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за порушення вимог ст. 48 п.9 КЗпП України з тих підстав, що в трудовій книжці працівника ОСОБА_4 відсутній її підпис. Проте інспектор Територіальної державної інспекції праці в АР Крим при складенні протоколу не вірно послався на нормативний акт (ст. 48 п.9 КЗпП України), який не передбачає обовязок засвідчення працівником своїм підписом правильності внесених відомостей у трудову книжку, оскільки це передбачено п. 2.12 Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджених наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 17 серпня 1993 року за №110. Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, що саме в трудовій книжці працівника не має підпису, коли фактично підпис відсутній у вкладиші до трудової книжки, що підтверджується копією цього вкладишу і трудової книжки.

У звязку з чим вважаю, що це порушення при складанні протоколу є істотним, в якому повинно бути зазначено той нормативний акт з зазначенням конкретної статті і пункту, який саме було порушено особою, тому підстав для притягнення ОСОБА_1 за таке порушення законодавства про працю не вбачається.

Разом з тим, до доводів ОСОБА_1 про те, що порушень законодавства про працю перелічених у протоколі зовсім допущено у Совєтському РайСТ не було, суд відноситься критично і не приймає до уваги, розцінюючи їх як спосіб ухилення від адміністративної відповідальності з тих підстав: відносно порушення вимог ст. 142 КЗпП України, суд виходить з того, що доказів ознайомлення працівниками з правилами внутрішнього трудового розпорядку під розпис не було надано, при цьому вказівку на те, що усі працівники були ознайомлені з цими правилами на загальному зборі трудового колективу, суд не приймає до уваги, оскільки під час перевірки інспектору не було також надано відповідних доказів. Стосовно виплати заробітної плати, суд виходить з того, що ст. 115 КЗпП України встановлено саме обовязок (не право) власника або уповноваженого ним органа виплачувати заробітну плату не рідше двох разів на місяць і через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів, тому вказівка на те, що заробітна плата (аванс) виплачується вибірково за бажанням працівника і Совєтський РайСТ не вправі зобовязувати працівників її отримувати два рази на місяць є неспроможною.

Заперечення щодо порушення ст. 21 КЗпП України про те, що інспектор по труду не уповноважена провіряти цивільно-правові угоди, які були укладені з працівниками ОСОБА_2. та ОСОБА_3. про надання послуг, суд також вважає неспроможними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що у наданому штатному розписі Совєтського РайСТ передбачена посада сторожа в кількості три одиниці, тому при укладанні з ОСОБА_2. та ОСОБА_3. цивільно-правових угод були порушені їх права реалізувати свої здібності до праці шляхом укладення трудового договору, так як фактично продовж тривалого часу (з травня 2011 року) виконували роботу сторожів і вони керувалися у своїй праці правилами внутрішнього трудового розпорядку, що не заперечувалося самим ОСОБА_1., у звязку з чим суд вважає, що ці цивільно-правові угоди носять фіктивний характер і направлені на приховування трудових правовідносин.

З приводу заперечень відсутності порушень вимог ст.ст. 75, 79 ч.5 КЗпП України про те, що постановою правління № 117 від 31.12.2010 року Совєтського РайСТ був затверджений графік відпусток, з яким усі працівники були ознайомлені, суд відноситься критично, оскільки у ст. 79 ч.5 КЗпП України безпосередньо вказано, що конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну. Тобто ознайомлення працівника з затвердженим графіком відпусток не звільняє власника або уповноважений ним органом від обовязку письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну, що є порушенням вимог цих статей КЗпП України.

Таким чином, вина ОСОБА_1 в скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 41 ч.1 КУпАП доведена, тому є усі підстави для притягнення його до відповідальності.

Обставин, що помякшує або обтяжують відповідальність ОСОБА_1, судом у ході розгляду справи не встановлено.

Враховуючи характер скоєного правопорушення, особу винного, який до адміністративної відповідальності притягується вперше, ступінь його вини, вважаю можливим, з метою виховання ОСОБА_1 та попередження вчиненню ним нових правопорушень, застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ст. 41 ч.1 КУпАП, оскільки такий розмір стягнення, з врахуванням викладених вище обставин, буде достатньою мірою відповідальності за скоєне правопорушення і в повній мірі відповідатиме меті адміністративного стягнення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 41 ч.1, 280, 283, 284 ч.1 п.1 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 визнати винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 41 ч.1 КУпАП і застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 (пятсот десять) гривень, перерахувавши вказану суму в дохід держави на розрахунковий рахунок 31117106700290, одержувач Державний бюджет Совєтського району по коду 21081100, Банк: ГУДКУ в АРК, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740431.

Роз'яснити правопорушникові ОСОБА_1 що штраф має бути сплачений ним не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому копії даної постанови, а в разі оскарження або опротестування постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу в зазначений вище строк направити копію даної постанови до відповідного відділу державної виконавчої служби для примусового виконання.

В порядку примусового виконання даної постанови стягнути з правопорушника ОСОБА_1 у дохід держави призначений йому штраф у подвійному розмірі - у сумі 1020 (одна тисяча двадцять) гривень, зарахувавши зазначену суму на вищевказаний розрахунковий рахунок.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Апеляційного суду АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги через Совєтський районний суд АР Крим.

Суддя: підпис

З оригіналом згідно

Суддя Совєтського районного суду АР КримС.В. Кордик