Рішення № 18534630, 04.07.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.11 Справа № 24/24д/10

Суддя Азізбекян Т.А.

за позовною заявою: Відкритого акціонерного товариства “Запорізький арматурний завод” (69093, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 158 А)

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, 26)

про зобовязання виконати умови договору

суддя Азізбекян Т.А.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 04.02.2011р. б/н

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

25.12.2009р. до господарського суду Запорізької області звернулось Відкрите акціонерне товариство “Запорізький арматурний завод” (ВАТ “Запорізький арматурний завод”) з позовною заявою до відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (ВАТ “Запоріжжяобленерго”) про зобов'язання відповідача виконувати умови договору № 40 від 01.02.1993р. (із змінами та доповненнями).

Ухвалою від 25.12.2009р. судом порушено провадження у справі № 24/24д/09, судове засідання призначено на 28.01.2010р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду і вирішення справи. Цією же ухвалою задоволено клопотання позивача про забезпечення позову шляхом заборони ВАТ “Запоріжжяобленерго” відключати постачання ВАТ “Запорізький арматурний завод”, електричної енергії, зокрема, на обєкти ВАТ “Запорізький арматурний завод”, які знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 158А.

Ухвалою від 11.01.2010р. провадження у даній справі зупинено до розгляду апеляційної скарги по справі № 24/24д/10 та повернення матеріалів справи до господарського суду Запорізької області.

Ухвалою від 08.02.2011р. провадження у справі № 24/24д/10 поновлено з 21.03.2011р., слухання справи призначено на 21.03.2011р.

Ухвалою від 21.03.2011р. залишено без задоволення клопотання позивача та відповідача щодо зупинення та припинення провадження по господарській справі № 24/24д/10. Цією же ухвалою продовжено термін вирішення спору на 15 днів, розгляд справи відкладений на 05.04.2011р.

Ухвалою від 22.03.2011р. провадження у справі № 24/24д/10 зупинено до розгляду по суті поданої касаційної скарги та повернення матеріалів справи на адресу господарського суду Запорізької області.

Ухвалою від 17.06.2011р. провадження у даній справі поновлено з 04.07.2011р., слухання справи призначено на 04.07.2011р.

За заявою представників сторін розгляд справи здійснювався без здійснення технічної фіксації судового процесу.

В засіданні суду 04.07.2011р., на підставі ст. ст. 82-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Сторонам повідомлено про дату складення повного рішення.

Позивач підтримав заявлені вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях до неї, зазначивши наступне. 01.02.1993р. між сторонами укладений договір № 40 на використання електричної енергії з додатковими угоди, якими вносились зміни до цього договору. 26.11.2009р. на адресу позивача від відповідача надійшов лист вих. № 007-83/7054 від 11.11.2009р., яким відповідач повідомив про розірвання в односторонньому порядку договору з 01.01.2010р. та припинення виконання умов договору шляхом припинення постачання позивачу електричної енергії за договором з 01.01.2010р. Позивач вважає, що розірвання відповідачем в односторонньому порядку договору, припинення відповідачем в односторонньому порядку виконання умов договору є незаконним та безпідставним, у зв'язку з чим є всі законні підстави для спонукання відповідача належним чином виконувати умови договору. Згідно п. 5.1. Правил НКРЕ, договір про постачання електричної енергії є обов'язковим документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії і споживачем. В свою чергу, відповідач листом від 11.11.2009р. фактично доводить до відома позивача, що з 01.01.2010р. в односторонньому порядку припиняє дію договору і як слідство - припиняє в односторонньому порядку виконання його умов - постачати позивачу за договором електричну енергію. Відповідач є монополістом по постачанню електричної енергії її споживачам у Запорізькому регіоні. Тобто, позивач не має фізичної (технічної) можливості одержувати електричну енергію від іншого постачальника. Умовами договору та нормами Правил НКРЕ не передбачено у постачальника електричної енергії (відповідача) права на припинення дії існуючих договірних відносин зі споживачем електричної енергії. Відповідач в місячний термін не направив на адресу позивача пропозицію щодо відмови від договору, у зв'язку з чим дія договору автоматично є пролонгованою до 31 грудня 2010р. Інших умов припинення дії договору, зокрема умови його розірвання, договором не передбачено. Таким чином, розірвання договору повинно здійснюватись відповідачем відповідно до приписів ст. 188 ГК України. До того ж, за 2009 р. заборгованості у позивача за договором не має, відключень електричної енергії з боку відповідача не було, умови договору сторонами виконувались. Враховуючи викладене, позивач просить суд на підставі ст. ст. 179, 188, 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, пунктом 4.1. Правил користування електричною енергією, позов задовольнити. .

Відповідач в судове засідання не зявився, своїм правом надати відзив на позовну заяву не скористався.

Згідно із ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.1993р. між Відкритим акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” (Енергопостачальна організація, згідно з статутом правонаступник Виробничого енергетичного обєднання “Дніпроенерго”) та Відкритим акціонерним товариством “Запорізький арматурний завод” (Абонент) укладений договір на користування електричною енергією № 40, відповідно до якого Енергопостачальна організація зобовязалася здійснювати поставку електричної енергії по регульованим тарифам відповідно до умов договору, а Абонент зобовязався своєчасно проводити оплату за використану електричну енергію та виконувати інші умови, обумовлені даним договором.

У подальшому до договору укладалися додаткові угоди, якими вносилися зміни.

Згідно п. 1.1 договору, Енергопостачальна організація зобовязалася поставляти споживачу електроенергію, як різновид товару в обсягах, визначених Додатком № 12 “Обсяги поставки електричної енергії споживачу”.

Абонент, в свою чергу, відповідно до п. 2.2.1 договору, оплачувати поставлену електроенергію та інші платежі за розрахунковий період грошовими коштами у відповідності до встановленої системи обліку електроенергії, класу напруги, згідно з діючими у розрахунковий період тарифами та умовами договору.

Пунктом 10 договору № 40 від 01.02.1993р. встановлено, що цей договір укладений до 31 грудня 1993 року і вступає в силу з дня підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заяви однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляду.

26.11.2009р. (вх. № 803) ВАТ “Запорізький арматурний завод” отримано лист ВАТ “Запоріжжяобленерго” № 007-83/7054 від 11.11.2009р., яким згідно п. 10 договору про користування електричною енергією № 40 від 01.02.1993р., керуючись ст. 651 ЦК України, ст. 188 ГК України, ВАТ “Запоріжжяобленерго” повідомлено позивача про розірвання договору № 40 від 01.02.1993р. з 01 січня 2010 року.

Також в цьому листі зазначено, що ВАТ “Запорізький арматурний завод” зобов'язаний 01.01.2010р. в 00.00 годин самостійно відключити власні електроустановки, після чого, уповноваженими представниками ВАТ “Запоріжжяобленерго” буде проведено відключення з центрів живлення ПС “Армаліт” Т-61 (ввід № 1), Т-62 (ввід № 2), ТСН-1 таТСН-2.

Позивач вважає, що розірвання відповідачем в односторонньому порядку договору, припинення відповідачем в односторонньому порядку виконання умов договору є незаконним та безпідставним, у зв'язку з чим ВАТ “Запорізький арматурний завод” звернулося з позовом до суду про зобов'язання відповідача виконувати умови договору № 40 від 01.02.1993р. (із змінами та доповненнями).

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Частиною 1 ст. 13, частинами 1, 2 ст. 14 ЦК України встановлено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші право чини.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір № 40 від 01.02.1993р. (із змінами і доповненнями) на користування електричною енергією, відповідно до якого ВАТ “Запоріжжяобленерго” зобовязався здійснювати поставку електричної енергії по регульованим тарифам відповідно до умов договору, а ВАТ “Запорізький арматурний завод” зобовязався своєчасно проводити оплату за використану електричну енергію та виконувати інші умови, обумовлені даним договором.

Користування електричною енергією в Україні регулюється Правилами користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ 31.07.1996р. № 28 (в редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005р. № 910), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.1996р. № 417/1442 (далі - Правила НКРЕ).

Пунктом 1.1. Правил НКРЕ передбачено, що ці правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробником або постачальником електричної енергії та споживачами.

Згідно п. 5.1. Правил НКРЕ, договір про постачання електричної енергії є обов'язковим документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії... і споживачем.

На правовідносини сторін поширюється ст. 26 Закону України “Про електроенергетику”, відповідно до якої споживання електроенергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Таким чином, відповідач є постачальником електричної енергії, позивач - її споживачем, у зв'язку з чим між ними, в силу п. 5.1. Правил НКРЕ, ст. ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” мають існувати договірні взаємовідносини.

Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 4.1. Правил НКРЕ, постачальник електричної енергії здійснює постачання електричної енергії всім споживачам відповідно до режимів, передбачених договором.

Умовами спірного договору та нормами Правил НКРЕ не передбачено у постачальника електричної енергії (відповідача) права на припинення дії існуючих договірних відносин зі споживачем електричної енергії (позивачем).

Порядок зміни та розірвання господарських договорів встановлений статтею 188 Господарського кодексу України.

Так, цією статтею передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 3 ст. 653 ЦК України встановлено, що у разі зміни або розірвання договору зобовязання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобовязання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Пунктом 10 Договору № 40 від 01.02.1993р. встановлено, що цей договір укладений до 31 грудня 1993 року і вступає в силу з дня підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заяви однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляду.

Отже, вказаний договір не вважається продовженим за наявності двох обовязкових самостійних наступних умов:

якщо за місяць до закінчення строку надійде заява однієї із сторін про відмову від цього договору;

якщо за місяць до закінчення строку надійде заява однієї із сторін про перегляд цього договору.

Зі змісту листа ВАТ “Запоріжжяобленерго” № 007-83/7054 від 11.11.2009р. вбачається, що постачальник електричної енергії має намір відмовитись від договору № 40 , про перегляд договору в листі мова не йшлася.

Отже, матеріали справи свідчать, що відповідач в місячний термін не направив на адресу позивача пропозицію щодо відмови від договору, у звязку з чим дія спірного договору є пролонгованою до 31 грудня 2010р.

Інших умов припинення дії договору, зокрема, умови його розірвання, договором не передбачено.

Враховуючи вищевикладене, розірвання договору на підставі листа від 11.11.2009р. повинно здійснюватись відповідачем не в односторонньому, а в загальному порядку, тобто за пропозицією однією із сторін договору, і далі - відповідно до приписів ст. 188 ГК України.

За таких обставин, відповідач не отримавши від позивача згоди на розірвання договору має право звернутися з відповідним позовом до суду про розірвання договору, а не заявляти в листі від 11.11.2009р. про розірвання договору з 01.01.2010 р. та припинення виконання умов договору шляхом припинення постачання електричної енергії з 01.01.2010р.

Суд звертає увагу, що відповідач здійснює постачання електричної енергії позивачу, а позивач, в свою чергу, щомісячно використовуючи в 2010р. електричну енергію, перераховує грошові кошти на користь ВАТ “Запоріжжяобленерго” як вартість спожитої електроенергії, а саме:

лютий 2010р.: платіжне доручення № 187 від 10.02.2010р. на суму 35 706,32 грн., платіжне доручення № 188 від 10.02.2010р. на суму 450,13 грн.;

березень 2010р.: платіжне доручення № 306 від 11.03.2010р. на суму 35 706,32 грн., платіжне доручення № 307 від 11.03.2010р. на суму 450,13 грн.;

квітень 2010р.: платіжне доручення № 589 від 30.04.2010р. на суму 36 091,86 грн., платіжне доручення № 590 від 30.04.2010р. на суму 496,95 грн.;

травень 2010р.: платіжне доручення № 611 від 07.05.2010р. на суму 39 861,57 грн., платіжне доручення № 612 від 07.05.2010р. на суму 632,35 грн., платіжне доручення № 643 від 12.05.2010р. на суму 757,21 грн., платіжне доручення № 684 від 20.03.2010р. на суму 39 861,57 грн., платіжне доручення № 685 від 20.05.2010р. на суму 632,35 грн., платіжне доручення № 642 від 20.05.2010р. на суму 30 478,75 грн.;

червень 2010р.: платіжне доручення № 768 від 10.06.2010р. на суму 19 715,67 грн., платіжне доручення № 769 від 10.06.2010р. на суму 764,14 грн., платіжне доручення № 875 від 25.06.2010р. на суму 90 055,99 грн., платіжне доручення № 876 від 25.06.2010р. на суму 2 153,70 грн.;

липень 2010р.: платіжне доручення № 985 від 08.07.2010р. на суму 2 153,70 грн., платіжне доручення № 988 від 09.07.2010р. на суму 90 055,99 грн., платіжне доручення № 984 від 08.07.2010р. на суму 24 992,86 грн., платіжне доручення № 989 від 09.07.2010р. на суму 968,86 грн.;

серпень 2010р.: платіжне доручення № 1098 від 04.08.2010р. на суму 90 055,99 грн., платіжне доручення № 1099 від 04.08.2010р. на суму 24 992,86 грн., платіжне доручення № 1117 від 06.08.2010р. на суму 23 823,62 грн., платіжне доручення № 1118 від 06.08.2010р. на суму 895,94 грн., платіжне доручення № 1179 від 19.08.2010р. на суму 895,94грн., платіжне доручення № 1178 від 19.08.2010р. на суму 138 871,47 грн. (ця сума повернута платіжним дорученням № 97 від 16.09.2010 р. на суму 138 871,47 грн.);

вересень 2010р.: платіжне доручення № 1276 від 07.09.2010р. на суму 26 059,75 грн., платіжне доручення № 1330 від 21.08.2010р. на суму 895,94 грн., платіжне доручення № 1390 від 28.08.20190р. на суму 26 059,75 грн.;

жовтень 2010р.: платіжне доручення № 1421 від 05.10.2010р. на суму 29 716,70 грн., платіжне доручення № 1421 від 05.10.2010р. на суму 29 716,70 грн., платіжне доручення № 1422 від 05.10.2010р. на суму 3 004,36 грн., платіжне доручення № 1424 від 05.10.2010р. на суму 1 094,47 грн., платіжне доручення № 1277 від 07.10.2010р. на суму 1 094,47 грн., платіжне доручення № 1389 від 28.10.2010р. на суму 1 094,47 грн.;

Однак, відповідач на протязі 2010р. повертав позивачу перераховані грошові кошти за договором № 40 за спожиту електричну енергію із зазначенням платежу “повернення помилково (або надлишково) сплачених коштів”.

Так, відповідач повернув у 2010 р. грошові кошти позивачу:

березень 2010р.: платіжне доручення № 2729 від 03.03.2010р. на суму 36 156,45 грн., платіжне доручення № 3991 від 25.03.2010р. на суму 36 156,45 грн.;

травень 2010р.: платіжне доручення № 36 від 19.05.2010р. на суму 36 901,86 грн., платіжне доручення № 37 від 19.05.2010р. на суму 39 861,57 грн., платіжне доручення № 6269 від 19.05.2010р. на суму 1 129,20 грн.;

червень 2010 р.: платіжне доручення № 8207 від 23.06.2010р. на суму 2 153,70 грн., платіжне доручення № 62 від 24.06.2010р. на суму 30 478,75 грн., платіжне доручення № 63 від 24.06.2010р. на суму 39 861,57 грн., платіжне доручення № 64 від 24.06.2010р. на суму 19 715,67 грн.;

липень 2010р.: платіжне доручення № 8845 від 07.07.2010р. на суму 2 153,70 грн., платіжне доручення № 65 від 08.07.2010р. на суму 90 055,99 грн.;

серпень 2010р.: платіжне доручення № 10758 від 03.08.2010р. на суму 3 122,56 грн., платіжне доручення № 79 від 04.08.2010р. на суму 24 992,860 грн., платіжне доручення № 80 від 04.08.2010р. на суму 90 055,99 грн., платіжне доручення № 11339 від 18.08.2010р. на суму 895,94 грн., платіжне доручення № 82 від 19.08.2010р. на суму 24 992,860 грн., платіжне доручення № 83 від 19.08.2010р. на суму 90 055,99 грн., платіжне доручення № 84 від 19.08.2010р. на суму 23 922,62 грн.;

вересень 2010р.: платіжне доручення № 97 від 16.09.2010р. на суму 138 871,47 грн., платіжне доручення № 12854 від 20.09.2010р. на суму 895,94 грн., платіжне доручення № 13245 від 27.09.2010р. на суму 1 0947 грн. платіжне доручення № 109 на суму 26 059,75 грн.;

жовтень 2010р.: платіжне доручення № 13572 від 01.10.2010р. на суму 1 094,47 грн.

05.03.2010р. (вих. № 55) та 20.05.2010р. (вих. № 119) позивач звертався до відповідача із пропозицією приймати оплату за спожиту електричну енергію за договором № 40 і таким чином виконувати його умови.

Однак, відповідач своїми листами (вих. № 3661/007-83 від 30.03.2010р. та № 7713/007-83 від 07.07.2010р. повідомив позивача, що він відмовився від виконання умов договору № 40, оскільки в односторонньому порядку розірвав та припинив договір № 40.

З огляду на наведене, дії відповідача по поверненню грошових коштів, сплачених позивачем за договором № 40 та його наведені листи вих. № 3661/007-83 від 30.03.2010р. та № 7713/007-83 від 07.07.2010р.є підтвердженням наявності спору по даній справі між сторонами щодо незаконного невиконання відповідачем умов спірного договору.

У 2011 році відповідач приймає щомісячну оплату від позивача за спожиту електричну енергію, однак будь-яких повідомлень щодо визнання відповідачем дії договору на адресу позивача не поступало.

За таких обставин, позов задовольняється судом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-5, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зобовязати Відкрите акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул. Каховська, 26, код ЄДРПОУ 00130926) виконувати умови договору № 40 від 01.02.1993р. на використання електричної енергії (із змінами та доповненнями).

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул. Каховська, 26, код ЄДРПОУ 00130926, п/р 260363141401 в філії ЗОУ ВАТ “Державний ощадний банк України”, МФО 313957) на користь Відкритого акціонерного товариства “Запорізький арматурний завод” (69093, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 158А, код ЄДРПОУ 14309190, п/р 260012715 в АППБ “Аваль”, МФО 313827) - 85 (вісімдесят пять) грн. 00 коп. витрат на державне мито і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.А. Азізбекян

Повне рішення складено 13.07.2011 р.