Рішення № 18534617, 04.07.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.11 Справа № 24/5009/1553/11

Суддя Азізбекян Т.А.

за позовною заявою: Відкритого акціонерного товариства “Автотехсоюз”, (69059, м. Запоріжжя, вул. Чкалова, 99)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Титанстрой”, (69009, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 10)

про стягнення 153 004,11 грн.

Суддя Азізбекян Т.А.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_1., керівник, довідка № 81

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

29.03.2011р. до господарського суду Запорізької області звернулось Відкрите акціонерне товариство “Автотехсоюз” (надалі ВАТ “Автотехсоюз”) з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю “Титанстрой” (далі - ТОВ “Титанстрой”) про стягнення з відповідача 153 004,11 грн., з яких: 90 269,23 грн. основного боргу, 56 481,6 грн. пені та 6 253,28 грн. - 3% річних.

Ухвалою від 29.03.2011р. судом порушено провадження у справі № 24/5009/1553/11, судове засідання призначено на 29.04.2011р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою від 29.04.2010р. розгляд справи відкладено на 30.05.2011р.

Ухвалою від 26.05.2011р. в звязку з виробничою необхідністю, розгляд справи відкладено на 15.06.2011р.

Ухвалою від 06.06.2011р. частково задоволено заяву ВАТ “Автотехсоюз” за вих. № 31/05/11-2 від 31.05.2011р. 25.01.2011р. про забезпечення позову, накладено арешт на грошові кошти, що належать відповідачу ТОВ “Титанстрой” в межах суми позовних вимог у розмірі 153 004 грн. 11 коп. до набрання рішенням у справі № 24/5009/1553/11 законної сили.

Ухвалою від 15.06.2011р. в звязку з виробничою необхідністю розгляд справи відкладено на 04.07.2011р.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 04.07.2011р., на підставі ст. ст. 82-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Сторонам розяснено про час складання рішення у повному обсязі.

Позивач підтримав заявлені вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, пояснивши наступне. 01.09.2008р. між сторонами укладено договір субпідряду, на виконання умов якого за період з 01.09.2008р. по 30.11.2008р. виконано робіт на суму 113 857,20 грн., в грудні 2008р. на суму 99 688,00 грн. Всього на суму 213 545,2 грн. Свої зобовязання щодо оплати робіт відповідачем виконано частково в розмірі 123 275,77 грн., внаслідок чого сума основного боргу на підставі спірного договору складає 90 269,23 грн. За порушення строків оплати відповідачу нараховано пеня в розмірі 56 481,6 грн., а саме за період з 01.01.2009р. по 11.03.2011р. та 6 253,28 грн. - 3% річних. У звязку з чим, позивач просить суд на підставі ст. ст. 509, 526, 625 Цивільного кодексу України позовні вимоги задовольнити .

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, в судове засідання за викликом не зявився, правом надати відзив не скористався. Про дату, місце та час судового розгляду справи відповідача судом повідомлено належним чином.

Згідно із п. 3.6 розяснень президії Вищого господарського суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями), особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження фізичних осіб-підприємців - учасників судового процесу.

Ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи направлено на вказану у позові адресу. Таким чином, відповідач є належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи і його неявка не перешкоджала вирішенню даного спору.

Згідно із ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2008р. між Відкритим акціонерним товариством “Автотехсоюз” (Субпідрядник) і товариством з обмеженою відповідальністю “Титанстрой” (Генпідрядник) укладено договір субпідряду, за умовами якого (п. 1.1.) Генпідрядник доручає, а Субпідрядник приймає на себе зобовязання по виконанню робіт на обєкті: виставочний комплекс ЗТПП по вул. Перемоги.

Відповідно до п. 1.5. договору, обєми, характер та вартість робіт визначаються проектно-кошторисною документацією, яка узгоджується сторонами даного договору.

Кошторис на виконання робіт за даним договором підлягає корегуванню і оплаті за фактично виконаний обєм робіт (п. 1.6.)

Пунктами 1.7., 1.8. договору, передбачено, що Генпідрядник зобовязується прийняти і оплатити виконані роботи згідно актам здачі-приймання виконаних робіт та іншої виконавчої документації. Здача-приймання виконаних робіт здійснюється поетапно, згідно довідки форми № КБ-3в і актів № КБ-2в.

Згідно п. 2.2. договору, строк виконання 1 етапу з 01.09.2008р. по 25.09.2008р., строк виконання 2 етапу з 25.09.2008р. по 30.11.2008р.

Вартість робіт визначається проектно-кошторисною документацією, узгодженою сторонами (п. 3.1.) Оплата за фактично виконані роботи здійснюється шляхом перерахування Генпідрядником грошових коштів на розрахунковий рахунок Субпідрядника протягом 10 банківських днів з моменту надходження грошових коштів від Замовника (п. 3.4.).

Відповідно до п. 5.1. договору, по завершенню робіт (етапу робіт) Субпідрядник надає Генпідряднику акт здачі-приймання виконаних робіт, акт № КБ-2в, проектно - кошторисної документації (п. 5.2.).

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Згідно із ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 838 цього кодексу визначено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору субпідряду від 01.09.2008р., у період з 01.09.2008р. по 30.11.2008р. позивачем виконано робіт на суму 113 857,20 грн. та у грудні 2008р. на суму 99 688,00 грн. Всього виконано будівельних робіт на суму 213 545,2 грн.

Встановлено, що у грудні 2008р. виконано робіт на суму 99 688,00 грн. Субпідрядником виконані роботи по укладанню кахлем холу обєкта згідно спірного договору. Вартість робіт склала 99 688,00грн., про що складено акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт та довідка про вартість виконаних робіт форми № КБ-3 на суму 99 688,00 грн. Генпідрядником даний акт підписано з відміткою “виконано не якісно” на суму 19 000,00 грн. Отже, відповідач за актом № 1 визнав суму 80 688,00 грн.

При цьому, неякісне виконання підрядних робіт ТОВ “Титанстрой” документально не підтверджено.

Відповідач, виконуючи свої обовязки за договором субпідряду, на розрахунковий рахунок позивача перерахував 123 667,29 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи.

Решта вартості робіт відповідачем не сплачена, внаслідок чого на день звернення з позовом до суду сума основного боргу становить 90 269,23 грн.

Отже, станом на час розгляду справи в суді сума основного боргу відповідача перед позивачем за договором субпідряду становить 90 269,23 грн., факт наявності якої підтверджується матеріалами справи.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобовязання.

Зобовязання відповідача оплатити роботи не припинено.

Відповідач в ході розгляду цієї справи оплату виконаних робіт у повному обсязі не довів, будь-яких доказів щодо виконання позивачем підрядних робіт неякісно не надав, тому вимоги про стягнення 90 269,23 грн. основного боргу суд визнає документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Пунктом 8.3. договору субпідряду сторони узгодили, що Генпідрядник у випадку невиконання строків виплати авансів та кінцевого розрахунку виплачує пеню в розмірі 0,1 % вартості БМР за кожний день прострочки платежу.

Згідно наданого позивачем розрахунку, пеня за несвоєчасну оплату виконаних робіт нарахована за період з 01.01.2009р. по 28.02.2011р. в сумі 56 481,60 грн.

При цьому, ст. 258 Цивільного кодексу України визначено, що до позовів про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік (скорочена позовна давність).

Пункт 1 ст. 223 Господарського кодексу України встановлює, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Таким чином, до правовідносин між сторонами по даному спору щодо вимог про стягнення пені слід застосовувати позовну давність в один рік, а також положення Господарського кодексу України щодо нарахування штрафних санкцій не більше як за шість місяців з моменту порушення зобовязання.

Також, у відповідності з вимогами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.96 № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Факт прострочення платежу матеріалами справи доведений.

Разом з тим, враховуючи норми зазначеного вище законодавства, задоволенню підлягає пеня у розмірі 6 976,70 грн. за період з 30.08.2010р. по 28.02.2011р. В іншій частині вимоги про стягнення пені відхиляються.

За приписами ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до цієї норми позивач заявив до стягнення 6 253,28 грн. - 3% річних за період з січня 2009р. по лютий 2011р. Однак, за розрахунком суду розмір 3% річних за вказаний період становить 5 846,48 грн. Отже, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних задовольняються судом частково в сумі 5 846,48 грн. В іншій частині вимоги про стягнення 3% річних відхиляються.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі 1 030,92 грн. державного мита та 159,01 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 45, 49, 75 , 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Титанстрой” (69009, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 10, код ЄДРПОУ 01239797, р/р 26008070034 ВАТ “Мега банк”, МФО 351629) на користь Відкритого акціонерного товариства “Автотехсоюз” (69059, м. Запоріжжя, вул. Чкалова, 99, код ЄДРПОУ 23283383, р/р 26004003823501 в Банке АТ “Сведбанк” (публічне) м. Київ, МФО 300164) 90 269 (девяносто тисяч двісті шістдесят девять) грн. 23 коп. основного боргу, 6 976 (шість тисяч девятсот сімдесят шість) грн. 70 коп. пені, 5 846 (пять тисяч вісімсот сорок шість) грн. 48 коп. - 3% річних, 1 030 (одну тисячу тридцять) грн. 92 коп. державного мита та 159 (сто пятдесят девять) грн. 01 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя Т.А. Азізбекян

Повне рішення складено 08.07.2011р.