Рішення № 18534614, 06.07.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.11 Справа № 24/5009/1905/11

Суддя Азізбекян Т.А.

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім “Спутнік” (юридична адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, буд. 1, кв. 13; поштова адреса: 49008, м. Дніпропетровськ, а/с 794)

до відповідача: субєкта підприємницької діяльності фізичної особи підприємеця ОСОБА_1 (69054, АДРЕСА_3)

про стягнення 31 485,30 грн.

суддя Азізбекян Т.А.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 06.04.2011р. № б/н

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

13.04.2011р. до господарського суду Запорізької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім “Спутнік” (надалі ТОВ ТД “Спутнік”) з позовною заявою до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи підприємеця ОСОБА_1 (СПД ФОП ОСОБА_1.) про стягнення з відповідача 31 485,30 грн., з яких основного боргу 29 000,00 грн., пені 1 822,63 грн., 3% річних за неправомірне користування коштами - 352,76 грн. та 309,31 грн. інфляції.

Ухвалою від 13.04.2011р. судом порушено провадження у справі № 24/5009/1905/11, судове засідання призначено на 18.05.2011р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою від 18.05.2011р. розгляд справи відкладено на 13.06.2011р.

У звязку з виробничою необхідністю, ухвалою від 01.06.2011р. розгляд справи відкладено відповідно на 14.06.2011р.

За клопотанням позивача термін вирішення спору продовжувався в порядку статті 69 ГПК України .

Ухвалою від 14.06.2011р. розгляд справи відкладений на 06.07.2011р.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 06.07.2011р., на підставі статей 82-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Судом розяснено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Позивач підтримав заявлені вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, зазначивши наступне. 08.07.2008р. між сторонами укладено договір купівлі-продажу № 164, на виконання умов якого відповідачу поставлено товар на загальну суму 146 132,93 грн. Відповідачем було сплачено за отриманий товар 117 132,93 грн., у звязку з чим на момент звернення з позовом до суду сума основного боргу складала 29 000,00 грн. За несвоєчасну оплату товару відповідачу нараховано пеня в сумі 1 822,63 грн. за період з 21.09.2010р. по 15.02.2011р., 309,91 грн. інфляції та 352,76 грн. 3% річних. Враховуючи викладене позивач просить суд, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, позов задовольнити.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, в судове засідання за викликом не зявився, правом надати відзив не скористався. Про дату, місце та час судового розгляду справи відповідача судом повідомлено належним чином.

Згідно із п. 3.6 розяснень президії Вищого господарського суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями), особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження фізичних осіб-підприємців - учасників судового процесу.

Ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи направлено на вказану у позові адресу. Таким чином, відповідач є належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи і його неявка не перешкоджала вирішенню даного спору.

Згідно із ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

08.07.2008р. між товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім “Спутнік” (Продавець) та субєктом підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір купівлі - продажу № 164, за умовами якого (п. 1.1) Продавець зобов'язується передавати у власність, а Покупець прийняти та оплатити товар на умовах даного договору, в асортименті, кількості та номенклатурі згідно з накладними, які є невідємною частиною договору.

Відповідно до розділу 2 договору, Продавець продає Покупцю товар за договірними цінами, які вказані в накладних до кожної партії товару (п. 2.1.). Загальна сума платежів за даним договором визначається на підставі сум, вказаних в накладних до кожної партії товару. Загальна сума договору відповідає сумі всіх накладних.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно із ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу продавець зобовязується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобовязується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов спірного договору відповідачу поставлено товар на загальну суму 146 132,93 грн., що підтверджується видатковою накладною № СП080709-014 на суму 12 308,02 грн., видатковою накладною № СП080711-00 від 11.07.2008р. на суму 3 604,80 грн., видатковою накладною № СП081128-003 від 28.11.2008р. на суму 38 314,09 грн., видатковою накладною № СП091030-005 від 30.10.2009р. на суму 41 760,02 грн., видатковою накладною № СП091211-010 від 11.12.2009р. на суму 44 000,00 грн. та видатковою накладною №СП100226-004 від 26.02.2010р. на суму 6 146,00 грн. (копії накладних залучено до матеріалів справи).

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.2. договору, оплата за товар здійснюється протягом 20-ти банківських днів з моменту поставки кожної партії товару за накладною.

Однак, відповідач взятих на себе договірних зобовязань належним чином не виконав, за отриманий товар розрахувався частково в сумі 117 132,93 грн., у звязку з чим станом на час звернення з позовом до суду сума основного боргу складала 29 000,00 грн.

Вбачається, що 10.06.2010р. (тобто після порушення провадження у даній справі) на підставі спірного договору відповідачем перераховано позивачу 29 000,00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 61 від 10.06.2011р.

З урахуванням викладеного, провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 29 000,00 грн. підлягає припиненню на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, внаслідок відсутності предмету спору.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, одним з наслідків порушення зобовязання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобовязаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобовязання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що за прострочку платежу Покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

У відповідності з вимогами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.96 № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пеня в сумі 1 822,63 грн. за період з 21.09.2010р. по 15.02.2011р. розрахована позивачем з урахуванням вимог чинного законодавства. Отже, вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 352,76 грн. за період з 21.09.2010р. по 15.02.2011р. та 309,91 грн. інфляції за період з 21.09.2010р. по 15.02.2011р.

Факт прострочення матеріалами справи доведений. Розрахунок позивачем здійснено вірно, внаслідок чого вимоги в цій частині задовольняються судом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі 314,85 грн. державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-5, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (юридична адреса: 69054, АДРЕСА_3; ОКПО НОМЕР_1, ІНН НОМЕР_1, св.-во № 64322094) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім “Спутнік” (юридична адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, буд.1, кв.13, поштова адреса: 49008, о/я 794, м. Дніпропетровськ, р/р 26006121684001 в КБ “ПриватБанк” м. Дніпропетровська, МФО 305299, ОКПО 30548674, ІПН 305486704629) 1 822 (одну тисячу вісімсот двадцять дві) грн. 63 коп. пені, 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 76 коп. - 3% річних, 309 (триста дев'ять) грн. 91 коп. інфляції, 314 (триста чотирнадцять) грн. 85 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 29 000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

Суддя Т.А. Азізбекян

Повне рішення складено 08.07.2011р.