Рішення № 18534599, 22.06.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.11 Справа № 24/5009/2958/11

Суддя Азізбекян Т.А.

за позовом Селянського ( Фермерського ) господарства “Лещенко Віктор Миколайович” ( 70030 , Запорізька область , Вільнянський район , с. Михайлівка , вулиця Шкільна , 11 , код ЄДРПОУ 19275892).

до відповідача Відділу культури і туризму Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області ( 70002 , Запорізька область , м. Вільнянськ , вулиця Радянська , 6 ).

про визнання недійсним з моменту укладення охоронного договору на памятку культурної спадщини № 9 від 21.09.2010 р.

Суддя Т.А. Азізбекян

Представники сторін :

від позивача ОСОБА_1 ( дов. № 01 від 04.01.2010 р.).

відповідача - не прибув.

Розглядаються позовні вимоги про визнання недійсним з моменту укладення охоронного договору на памятку культурної спадщини № 9 від 21.09.2010 р.

Ухвалою від 30.05.2011 р. позовні матеріали прийняті к провадженню , слухання господарської справи № 24/5009/2958/11 було призначено на 22.06.2011 р.

В судове засідання 22.06.2011 р. представник відділу культури і туризму Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області не прибув та не повідомив суд про причини неявки.

Позивачу розяснені права та обовязки передбачені положеннями Господарського процесуального кодексу України .

Відводів складу суду не заявлено .

За клопотанням позивача судовий процес ведеться без застосування технічних засобів фіксації .

В судовому засіданні 22.06.2011 р. господарським судом Запорізької області оголошено вступну і резолютивну частини рішення .

Позивач підтримав заявлені позовні вимоги з наступних підстав. За вимогами відділу культури і туризму Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області, викладених в листах № 01-10/212 від 04.08.2010 р. та № 01-10/230 від 19.08.2010 р. між Селянським ( Фермерським) господарством “Лещенко Віктор Миколайович” та відповідачем 21.09.2010 р. укладений охоронний договір № 9 на памятку культурної спадщини, пунктом 1 якого передбачено , що селянське ( фермерське) господарство бере на себе зобовязання щодо охорони кургану памятки археології 22.12.1982 № 580 , охоронний № 1422 с. Петровське Любимівської сільської ради , за 0, 6 км на захід від села. Термін дії договору з 21.09.2010 р. по 21.09.2015 р. Пунктом 6 договору передбачено використання кургану виключно під туристично екскурсійний вид використання .Відповідно до статті 1 Закону України “Про охорону культурної спадщини” , памятка культурної спадщини обєкт культурної спадщини , який занесено до Державного реєстру нерухомих памяток України. Курган , який є предметом оспорюваного договору не занесений до Державного реєстру нерухомих памяток України , відповідно на нього не поширюється правовий статус памятки . Свідоцтво про реєстрацію “ кургану” як памятки відсутнє. Статтею 17 Закону України “Про охорону культурної спадщини” визначено , що усі памятки археології , в тому числі ті , що знаходяться під водою , включаючи повязані з ними рухомі предмети , є державною власністю . Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України “Про охорону культурної спадщини” усі власники памяток , чи їхніх частин або уповноважені ними органи, незалежно від форм власності на ці памятки , зобовязані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір. Пунктом 2 “Порядку укладення охоронних договорів на памятки культурної спадщини” ( затвердженого постановою КМ України від 28.12.2001 р. № 1768) передбачено , що власник памятки чи її частини або уповноважений ним орган ( особа) зобовязаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання памятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом культурної спадщини . Селянське фермерське господарство не є власником памятки археології та не є уповноваженою власником (державою) особою на укладання зазначеного договору .В порядку , передбаченому частиною 2 статті 23 Закону України “Про охорону культурної спадщини” памятка археології у володіння , користування чи управління Селянському фермерському господарству не передавалась . Частиною 1 статті 24 Закону України “Про охорону культурної спадщини” передбачено , що власник або уповноважений ним орган , користувач зобовязані утримувати памятку в належному стані , своєчасно провадити ремонт , захищати від пошкодження , руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору . В частині 5 статті 17 Закону України “Про охорону культурної спадщини” зазначено , що землі , на яких розташовані памятки археології , перебувають у державній власності або вилучаються ( викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку , за винятком земельних ділянок , на яких розташовуються памятки археології поля давніх битв. Відповідно до пункту 2 та пункту 3 Порядку визначення категорій памяток для занесення обєктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих памяток України ( затвердженого постановою КМ України від 27.12.2001 р. № 1760) , на кожний обєкт культурної спадщини , що пропонується відповідним органом охорони культурної спадщини для занесення до Реєстру , складається облікова документація , яка підлягає постійному зберіганню в цьому органі. Облікова документація на обєкт культурної спадщини включає облікову картку , його паспорт , коротку історичну довідку , акт технічного стану , довідку про майнову цінність обєкту . На письмовий запит Селянського фермерського господарства , відділ культури і туризму Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області надав паспорт , складений плановиком установи № 310/20 Воробйовою Зінаїдою Іванівною. Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною ( сторонами) вимог , які встановлені статтею 203 ЦК України , саме на момент вчинення правочину. Спірний договір суперечить Закону України “Про охорону культурної спадщини”, “Порядку визначення категорій памяток для занесення обєктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих памяток України”, “Порядку укладення охоронних договорів на памятки культурної спадщини”. Просить позовні вимоги задовольнити .

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, в судове засідання за викликом не зявився, правом надати відзив не скористався. Про дату, місце та час судового розгляду справи відповідача повідомлено належним чином.

Згідно із п. 3.6 розяснень президії Вищого господарського суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями), особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження фізичних осіб-підприємців - учасників судового процесу.

Ухвала про порушення провадження у справі направлена на вказану у позові адресу. Таким чином, відповідача є належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи і його неявка не перешкоджала вирішенню даного спору.

Згідно із ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача , суд

ВСТАНОВИВ:

04.08.2010 р. відділом культури і туризму Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області на адресу Селянського (Фермерського ) господарства “Лещенко Віктор Миколайович” направлені письмове попередження № 01 10/215 та письмова пропозиція № 01-10/212 щодо укладення охоронних договорів на 7 памяток археології ( кургани і курганний могильник ) , які межують з ділянками , що перебувають у землекористуванні господарства.

Відповідачем в письмовому попередженні зазначається , що в межах земельної ділянки № 648 , яка перебуває в оренді Селянського (Фермерського ) господарства знаходиться памятка археології курган № 1422 , висотою 1, 2 м , діаметром 60 м. за 0, 6 км на захід від села Петрівське , Любимівської сільської ради ( Охоронна зона навколо памятки археології - 5 м). Згідно діючого законодавства України археологічні памятки знаходяться у власності держави . Територія памяток та їх охоронна зона виводяться із землекористування.

До письмового попередження № 01-10/215 від 04.08.2010 р. відділом культури і туризму Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області долучений Паспорт памятника культури , складений Воробйовою Зінаїдою Іванівною - плановиком установи №310/20.

Як вбачається із змісту паспорту від 17.05.1977 р. , рішенням виконавчого комітету Запорізької обласної ради народних депутатів № 580 від 22.12.82 р. курган взятий під охорону , а рішенням № 417 від 24.12.1974 р. встановлена охоронна зона у розмірі 10 м. навкруги кургану .

Листом від 04.08.2010 р. № 01-10/21 відповідач зобовязав Селянське ( фермерське) господарство протягом 10 днів оформити охоронні договори на 7 памяток археології .

Листом від 19.08.2010 р. № 01-10/230 відповідач попередив Селянське ( фермерське) господарство про передачу матеріалів до районної прокуратури у випадку ігнорування вимог щодо укладення охоронних договорів .

Вказане листування свідчить про те , що відповідач фактично, примусив позивача укласти 21.09.2010 р. охоронний договір № 9 .

Відповідно до предмету вказаного охоронного договору № 9 від 21.09.2010 р. , користувач ( власник) бере на себе зобовязання щодо охорони кургану памятки археології, використовуючи обєкт виключно під туристично екскурсійний вид використання .

Термін дії договору з 21.09.2010 р. по 21.09.2015 р.

Слід зазначити , що у пункті 1 договору зазначається , що державна реєстрація обєкту відбулась 22.12.1982 р. під № 580 з присвоєнням охоронного знаку № 1422.

Тобто , відповідач ототожнює процедуру державної реєстрації памятки археології з прийняттям рішення виконавчим комітетом Запорізької обласної ради народних депутатів № 580 від 22.12.82 р. про взяття кургану під охорону.

Фактично , станом на день прийняття рішення по суті , вказаний обєкт історії місцевого значення Запорізької області тільки запропонований для включення в Державний реєстр нерухомих памяток України .

Відповідно до статті 1 Закону України “Про охорону культурної спадщини” , обєкт культурної спадщини визначене місце , споруда ( витвір) , комплекс ( ансамбль) , їхні частини , повязані з ними рухомі предмети , а також території чи водні обєкти, інші природні, природно антропогенні або створені людиною обєкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного , естетичного , етнологічного , історичного , архітектурного , мистецького , наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність .

Статтею 2 вказаного закону передбачено , що за видами обєкти культурної спадщини поділяються на : археологічні , історичні , обєкти монументального мистецтва , обєкти архітектури та містобудування , обєкти садово паркового мистецтва , ландшафтні та обєкти науки і техніки . Археологічні рештки життєдіяльності людини ( нерухомі обєкти культурної спадщини : ... кургани , ... могильники) , що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.

Згідно статті 1 Закону України “Про охорону культурної спадщини” , памятка культурної спадщини обєкт культурної спадщини , який занесено до Державного реєстру нерухомих памяток України.

Системний аналіз викладених правових норм свідчить про те , що лише занесений до Державного реєстру нерухомих памяток України обєкт культурної спадщини є памяткою культурної спадщини .

За приписами пункту 1 Порядку визначення категорій памяток для занесення обєктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих памяток України , затвердженого постановою КМ України № 1760 від 27.12.2001 р. , обєкти культурної спадщини заносяться до Державного реєстру нерухомих памяток України за рішенням КМ України щодо обєктів національного значення або за рішенням відповідного центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини щодо обєктів місцевого значення .

Частиною 4 статті 14 Закону України “Про охорону культурної спадщини” передбачено , що центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини надає органу охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим , органам охорони культурної спадщини обласних , Київської та Севастопольської міських , районних державних адміністрацій , органам охорони культурної спадщини місцевого самоврядування витяги з реєстру щодо памяток , які розташовані на їхніх територіях .

В судовому засіданні 22.06.2011 р. представник позивача пояснив , що курган № 1422 не був внесений до Державного реєстру нерухомих памяток України .

Частиною 3 статті 13 Закону України “Про охорону культурної спадщини” передбачено , що центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини видає власнику памятки або уповноваженому ним органу свідоцтво про реєстрацію обєкта культурної спадщини як памятки . Це повноваження може бути делеговано іншим органам охорони культурної спадщини відповідно до закону.

За приписами частини 2 статті 17 Закону України “Про охорону культурної спадщини” , усі памятки археології , в тому числі ті , що знаходяться під водою , включаючи повязані з ними рухомі предмети , є державною власністю.

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України “Про охорону культурної спадщини” , усі власники памяток чи їхніх частин або уповноважені ними органи , незалежно від форм власності на ці памятки , зобовязані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Частиною 1 статті 24 Закону України “Про охорону культурної спадщини” передбачено , що власник або уповноважений ним орган , користувач зобовязані утримувати памятку в належному стані , своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження , руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

Згідно статті 23 Закону України “Про охорону культурної спадщини” та Порядку укладення охоронних договорів на памятники культурної спадщини , затвердженому постановою КМ України № 1768 від 28.12.2001 р. охоронні договори укладають або власники або користувачі цих памяток .

З наданих суду документів вбачається , що Селянське ( Фермерське) господарство “Лещенко Віктор Миколайович” не є ні власником , ні користувачем обєкту культурної спадщини.

Відповідно до приписів частин 1,3 статті 25 Закону України “Про охорону культурної спадщини” , обєкти культурної спадщини , що є памятками надаються відповідними органами охорони культурної спадщини в користування юридичним та фізичним особам лише з науковою , культурно освітньою , туристичною метою .

Частиною 5 статті 17 Закону України “Про охорону культурної спадщини” передбачено , що землі , на яких розташовані памятки археології , перебувають у державній власності або вилучаються ( викуповуються ) у державну власність в установленому законом порядку , за винятком земельних ділянок , на яких розташовуються памятки археології поля давніх битв.

За приписами пунктів 2,3 Порядку визначення категорій памяток для занесення обєктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих памяток України , затвердженого постановою КМ України № 1760 від 27.12.2001 р. , на кожний обєкт культурної спадщини , що пропонується відповідним органом охорони культурної спадщини для занесення до Реєстру , складається облікова документація , яка підлягає постійному зберіганню в цьому органі .

Облікова документація на обєкт культурної спадщини включає облікову картку , його паспорт , коротку історичну довідку , акт технічного стану , довідку про майнову цінність обєкту .

Станом на день прийняття рішення по суті , суду не надані вказані облікові документи .

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України , підставою недійсності правочину є недодержання стороною ( сторонами) вимог , які встановлені статтею 203 ЦК України , саме в момент вчинення правочину.

Зміст правочину не може суперечити ЦК України , іншим актам цивільного законодавства , а також інтересам держави і суспільства , його моральним засадам.

Охоронний договір на памятку культурної спадщини № 9 від 21.09.2010 р. суперечить приписам Закону України “Про охорону культурної спадщини” , Порядку визначення категорій памяток для занесення обєктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих памяток України , затвердженого постановою КМ України № 1760 від 27.12.2001 р. , Порядку укладення охоронних договорів на памятники культурної спадщини , затвердженому постановою КМ України № 1768 від 28.12.2001 р.

Крім того , як зазначалось судом дії позивача щодо укладення спірного охоронного договору не були вільними , не відповідали його внутрішній волі , оскільки були вчинені під тиском відповідача , що не узгоджується з частиною 3 статті 203 ЦК України.

З огляду на викладені обставини у їх сукупності позовні вимоги слід задовольнити .

Відповідно до приписів статті 49 ГПК України , судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49 , 82, 84 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити .

Визнати недійсним з моменту укладення охоронний договір на памятку культурної спадщини № 9 від 21.09.2010 р. , укладений між відділом культури і туризму Вільнянської районної державної адміністрації та Селянським ( Фермерським ) господарством “Лещенко Віктор Миколайович”, с. Михайлівка , Вільнянського району Запорізької області .

Стягнути з Відділу культури і туризму Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області ( 70002 , Запорізька область , м. Вільнянськ , вулиця Радянська , 6 ) на користь Селянського ( Фермерського ) господарства “Лещенко Віктор Миколайович” ( 70030, Запорізька область , Вільнянський район , с. Михайлівка , вулиця Шкільна , 11 , код ЄДРПОУ 19275892) суму державного мита 85 грн. 00 коп. та суму витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу 236 грн. 00 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили .

Суддя Т.А. Азізбекян

Рішення підписано 30.06.2011 р.