Рішення № 18534418, 27.04.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.11 Справа № 24/5009/1547/11

Суддя Азізбекян Т.А.

за позовом: товариство з обмеженою відповідальністю “Нафто-Трейд”(49089, м. Дніпропетровськ, вул. Суворова, б. 10, оф. 8)

до відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю “Запорізькі Лани”(69068, м. Запоріжжя, вул. Грязнова, б. 88Б)

про стягнення 31 158,78 грн.,

суддя Азізбекян Т.А.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 25.08.2010р. № 2508/03

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

29.03.2011р. до господарського суду Запорізької області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю “Нафто-Трейд” (надалі ТОВ “Нафто-Трейд) з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізькі Лани” (далі ТОВ “Запорізькі Лани”) про стягнення з відповідача 31 158,78 грн., з яких: основного боргу в розмірі 19 203,90 грн., пені в сумі 4 890,47 грн., 2 445,24 грн. проценти за користування чужими грошовими коштами, сума інфляційних втрат у розмірі 3 705, 90 гривень, 3% річних у розмірі 913,27 грн. та 135,39 грн. 3% річних.

Ухвалою від 29.03.2011р. судом порушено провадження у справі № 24/5009/1547/11, судове засідання призначено на 27.04.2011р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду справи.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 27.04.2011р., на підставі на підставі ст. ст. 82-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступна та резолютивна частини рішення. Судом повідомлено про час складення рішення у повному обсязі.

Позивач вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та зазначив наступне. 06.05.2010р. між сторонами укладено договір поставки нафтопродуктів № 040/05/-10, на виконання умов якого позивач поставив відповідачу нафтопродукти на загальну суму 152 561,40 грн. Однак, відповідач свої зобовязання за договором у повному обсязі не виконав, за отриману продукцію розрахувався частково в сумі 133 357,50 грн. Таким чином, сума основного боргу становить 19 203,90 грн. За несвоєчасну оплату продукції відповідачу нарахована пеня у розмірі 4 890,47 грн. за період з 11.07.2010р. по 28.02.2011р., 2 445,24 грн. проценти за користування чужими коштами, 3% річних в розмірі 913,27 грн. та 3 705,90 грн. інфляційних витрат. Враховуючи викладене, позивач просить суд, на підставі ст. ст. 11, 202, 509, 526, 536, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, позов задовольнити.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, в судове засідання не зявився, правом надати відзив не скористався. Про дату, місце та час судового розгляду справи відповідача судом повідомлено належним чином.

Згідно із п. 3.6 розяснень президії Вищого господарського суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями), особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження фізичних осіб-підприємців - учасників судового процесу.

Ухвалу про порушення провадження у справі судом направлено за адресою, зазначеною в позовній заяві.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 26.04.2011р., місцезнаходженням ТОВ “Запорізькі Лани” є: 69068, м. Запоріжжя, вул. Грязнова, б. 88Б.

Таким чином, судом вжиті всі заходи повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

Оскільки незявлення сторони у справі не є перешкодою для розгляду справи по суті, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне розглянути спір за наявними у справі матеріалами в межах строку, передбаченого ст. 69 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

06.05.2010р. між товариством з обмеженою відповідальністю “Нафто-Трейд” (Продавець) і товариством з обмеженою відповідальністю “Запорізькі Лани” (Покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № 040/05-10, за умовами якого (п. 1.1.) Продавець зобовязується поставити та передати у власність Покупця нафтопродукти в кількості та асортименті, що передбачені в додатках до даного договору, а Покупець зобовязується прийняти товар від Продавця та оплатити його загальну вартість на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2., одиницею виміру товару приймаються сторонами літри. Товар постачається в загальній кількості: 20043 літрів дизельного палива по ціні 6,80 грн/л, 2505 літрів бензину А-76 по ціні 6,60 грн/л.

Кількість товару, який постачається однією партією, встановлюється сторонами за даними, що зазначені в додатках до даного договору (п. 1.2).

Пунктом 2.1. договору сторони передбачили, що товар постачається Покупцю товарними партіями автомобільним транспортом на умовах СРТ (Інкотермс - 2000) - перевезення оплачене за реквізитами вказаними Покупцем, про що зазначається сторонами в додатках до даного договору

Товар за даним договором може постачатись на умовах РСА (Інкотермс - 2000) - завантажено в автомобільний транспорт Покупця з резервуарів нафтобаз. Адреси резервуарів нафтобаз вказуються сторонами в додатках до даного договору.

Датою поставки вважається дата товарно-транспортної накладної.

Згідно п. 3.1. договору, ціна за одиницю товару погоджується сторонами в додатках до даного договору. Ціна товару включає податки та обов'язкові платежі, передбачені чинним законодавством України.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов спірного договору, ТОВ “Нафто-Трейд” поставлено відповідачу товар на загальну суму 152 561,40 грн., що підтверджується, зокрема, видатковою накладною № РН-0000605 від 06.05.2010р. та товарно-транспортної накладної № 000001682 від 06.05.2010р. на суму 33 303 грн., видатковою накладною № РН-0000606 від 06.05.2010 р. та товарно-транспортної накладної № 000001683 від 06.05.2010р. на суму 59 629,20 грн., видатковою накладною № РН-0000819 від 11.06.2010р. та товарно-транспортною накладною № 000001847 від 11.06.2010р. на суму 59 629,20 грн., рахунком № СФ-0000551 від 06.05.2010р., довіреністю № 07 від 06.05.2010 р. на ім'я Новікова С.В. на отримання товару (копії зазначених документів містяться в матеріалах справи).

Пунктом 4.1. договору сторони передбачили, що розрахунки між сторонами здійснюються в українській національній валюті - гривнях. Вид розрахунків - безготівковий. Форма розрахунків - платіжним дорученням.

Розрахунки за товар здійснюються Покупцем відповідно виставленого рахунку до 10 липня 2010 року (п. 4.2.)

Встановлено, що позивач виставив відповідачу рахунок фактуру № СФ 0000551 від 06.05.2010 на суму 152561,40 грн.

Однак, відповідач взятих на себе договірних зобовязань належним чином не виконав, оплату за прийнятий товар у повному обсязі в строк, визначений договором не здійснив.

Так, відповідач згідно рахунка СФ-0000551 від 06.05.2010 р. перерахував 20.05.2010р. на рахунок позивача 13 557, 50 грн., 12.08.2010р. - 35 800,00 грн., 16.08.2010р. - 20 000,00 грн., 22.09.2010р. - 64 000,00 грн., що підтверджується виписками банку від 20.05.2010р., 12.08.2010р., 16.08.2010р., 22.09.2010р., копії яких містяться в матеріалах справи.

Решта вартість товару в сумі 19203,90 грн. відповідачем не сплачено.

Глава 50 Цивільного кодексу України (ЦК України) передбачає підстави та умови припинення зобовязання, зокрема, ст. 599 ЦК України встановлено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, зобовязання відповідача оплатити поставлений отриманий товар не припинено.

Таким чином, на день розгляду справи в суді сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 19203,90 грн., факт наявності якої підтверджується матеріалами справи.

Оскільки відповідач не надав суду доказів сплати ним заборгованості, суд вважає, що позовна вимога в частині стягнення 19203,90 грн. основного боргу доведена, обґрунтована, підтверджена доданими документами та підлягає задоволенню судом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, одним з наслідків порушення зобовязання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобовязаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобовязання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що при постачанні товару на умовах відстрочення платежу - в разі запізнення в оплаті товару проти погоджених сторонами термінів, Покупець сплачує Продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожен день запізнення.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” № 543/96-ВР від 22.11.96 встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем заявлено до стягнення пеня у розмірі 4 890 грн., а саме: за період з 11.07.2010р. по 12.08.2010р. в сумі 2 119,34 грн., за період з 13.08.2010 по 16.08.2010р. 175,30 грн., за період з 17.08.2010р. по 22.09.2010р. 1307,33 грн., за період з 23.09.2010р. по 28.02.2011р. 1288,50 грн. Всього на суму 4890,47 грн.

Факт прострочення платежу матеріалами справи доведено, розрахунок пені здійснено вірно з урахуванням норм зазначеного вище законодавства, у звязку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Враховуючи розрахунок позивача, за період з 11.07.2010р. по 28.02.2011р. розмір 3 % річних складає 913,27 грн., сума інфляційних витрати за період з 01.07.2010р. по 31.01.2011р. становить 3705,90 грн. Вимоги в цій частині є доведеними та задовольняються судом.

Частиною 3 ст. 692 ЦК України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В даному випадку розмір процентів за користування чужими грошовими коштами договором не встановлено.

Позивачем надано суду розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 2 445,24 грн. за період з 11.07.2010р. по 28.02.2011р. Вимоги в цій частині є обґрунтованими та задовольняються судом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі 311,59 грн. державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-5, 49, 82, 83 , 84, 85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізькі Лани” (69068, м. Запоріжжя, вул. Грязнова, б. 88Б, код ЄДРПОУ 33921029, р/р 260001315444571 в Донецькій філії АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 313827) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Нафто-Трейд” (49089, м. Дніпропетровськ, вул. Суворова, б. 10, оф. 8, код ЄДРПОУ 32812383, р/р 26005904280100 в Дніпропетровській ОД АТ “Райффайзен Банк Аваль” м. Дніпропетровськ, МФО 305653) 19203 (девятнадцять тисяч двісті три) грн. 90 коп. основного боргу, 4 890 (чотири тисячі вісімсот девяносто) грн. 47 коп. пені, 913 (девятсот тринадцять) грн. 27 коп. - 3% річних, 3 705 (три тисячі сімсот пять) грн. 90 коп. інфляційних витрат, 2 445 (дві тисячі чотириста сорок пять) грн. 24 коп. проценти за користування чужими грошима, 311 (триста одинадцять) грн. 59 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.А. Азізбекян

Повне рішення складено 13.05.2011р.